Еволюція предмету та основні школи економічної теорії

Формування предмета економічної теорії представники традиційних шкіл пов'язували з примноженням багатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми.

Економічна теорія - це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

 

Категорії, закони та функції економічної теорії

Економічні категорії - абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.

Економічні закони відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв'язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Економічні принципи - теоретичні узагальнення, що містять допущення, усереднення, які відображають певні тенденції розвитку економічної системи.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів (рис. 1.10), яка включає всезагальні, загальні і специфічні закони. Всезагальні закони вважають законами соціально-економічного прогресу, оскільки вони виражають фундаментальні основи та послідовність розвитку людського суспільства на всіх етапах.

 

У процесі становлення і розвитку економічної теорії як науки були сформовані і її основні функції: пізнавальна, методологічна, практична, прогностична, виховна.

Структура й методи економічної науки.

Структура економічної науки

Методи економічної науки

Метод аналізу і синтезу - аналіз передбачає поділ розглянутого об’єкта чи явища на окремі частини і визначення властивостей окремого елемента. З допомогою синтезу отримують повну картину явища в цілому.

Метод індукції і дедукції - при методі індукції відбувається дослідження окремих фактів, принципів і формування загальних теоретичних концепцій на основі отримання результатів (від приватного до загального). Метод дедукції передбачає дослідження від загальних принципів, законів, коли положення теорії розподіляють на окремі думки.

Метод системного підходу - розглядає окреме явище чи процес як систему, яка складається з певної кількості взаємозв’язаних між собою елементів, котрі взаємодіють і впливають на ефективність усієї системи в цілому.

Метод математичного моделювання - передбачає побудову графічних, формалізованих моделей, які у спрощеному вигляді характеризують окремі економічні явища чи процеси.

Метод наукової абстракції - дозволяє виключати з розгляду окремі невагомі взаємовідносини між суб’єктами економіки і концентрувати увагу на розгляді кількох суб’єкті.