Тема 6. Сербія та Чорногорія у складі Османської імперії

наприкінці XVIII ст. – на початку ХХ ст.

Заняття 1.

 

1. Сербія на шляху до незалежної держави:

А) Перше сербське повстання;

Б) Друге сербське повстання та створення васального Сербського князівства;

В) політичний розвиток Сербії у 1833-1858 рр.;

Г) створення незалежної Сербської держави.

2. Чорногорія у боротьбі за незалежність.

 

Заняття 2.

 

1. Основні проблеми розвитку Сербії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.:

А) особливості політичного життя;

Б) соціально-економічний та культурний розвиток Сербії;

В) Сербія у Балканських війнах.

2. Чорногорія у 1878 – 1914 рр.

 

Література:

Балканы в конце XIX – начале ХХ вв.: очерки становления национальных государств и политической структуры в Юго-Восточной Европе. – М., 1991.

Балканские народы и европейские правительства в XVIII – начале ХХ вв. (документы и исследования). – М., 1982.

Балканские страны в новое и новейшее время. Сборник статей. – Кишинев, 1977.

Достян И.С. Борьба сербского народа против турецкого ига, XV – начало ХIX вв. – М., 1958.

Історія південних і західних слов'ян. - К., 1987.

История Югославии. В 2х тт. Т.1. - М., 1963.

История южных и западных славян: Курс лекций. – М., 1979.

На путях к Югославии: за и против. Очерки истории национальных идеологий югославских народов. Конец XVIII – начало ХХ вв. – М., 1997.

Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне Первой мировой войны. – М., 1985.

Писарев Ю.А. Сербия и Черногория в Первой мировой войне. – М., 1968.

 

Методичні рекомендації до підготовки до семінару. Розглядаючи першу тему, слід враховувати, що наприкінці XVІІІ – на початку ХІХ ст. сербські землі були роздроблені між різними адміністративними одиницями Османської імперії. Основна частина сербських земель входила до складу Белградського пашалику, який і став центром відтворення сербської державності. Детального опрацювання вимагає питання, пов’язане з Першим Сербським повстанням. Слід чітко визначити причини повстання, привід, роль Росії, Австрії у цій події.

Вивчаючи хід повстання, доцільно виділити наступні його етапи: перший – зима-літо 1804 р., коли серби не висували вимог створення власної держави, а виступали на захист від свавілля яничар та повернення привілеїв; другий – літо 1804-1807 рр. – повстання переросло на загальнонародну боротьбу, серби виступили з вимогою широкої політичної автономії; третій – 1807-1813 рр., коли пролунали заяви про необхідність створення незалежної сербської держави. В роки Першого сербського повстання вибудовувалися основи сербської державності. Усі важливі питання вирішувалися на зборах керівників руху – скупщинах.

Важливою і досить складною проблемою є політичний розвиток Сербії у 1833-1858 рр. У 1833 р. Сербія вступила на шлях державного будівництва. Процес цей був складним, адже за 400 років були втрачені традиції державності, буда відсутня національна еліта, сербське суспільство в основному було селянським. Зверніть увагу, що відмінними рисами політичного життя країни була боротьба між представниками династій Ореновичів та Карагеоргієвичів, та боротьба різних кіл сербського суспільства за обмеження влади князя.

Саме у 30-50-ті рр. склалася система поліцейсько-бюрократичного державного апарату у центрі та на місцях. Швидкими темпами йде формування нової страти – чиновників, а також була розроблена програма зовнішньополітичної діяльності Сербії – «Начертаніє». Ключовими положеннями цього документу біли: досягнення незалежності Сербії, поступове розповсюдження сербської влад на різні частини Балканського півострова, завоювання виходу до Адріатичного моря.

Розглядаючи друге питання першого заняття, слід враховувати, що наприкінці XVІІІ ст. Чорногорія юридично була складовою частиною Османської імперії. Але фактичної незалежності чорногорця вдалося добитися у 1796 р., коли в битві при Крусах Петро І Негош завдав поразки військам скадарського візиря Махмуда-паши.

У політичному відношенні Чорногорія представляла собою своєрідну напівтеократичну державу на чолі з митрополитом (владикою), який мав і церковну, і світську владу. Важливо зрозуміти причину формування такого типу держави – вона полягала не тільки в особливій об’єднувальній ролі православної церкви, але й в характері російсько-чорногорських відносин. Слід звернути увагу на формування основ державного апарату, боротьбу з племінним сепаратизмом.

Вивчаючи тему «Сербія і Чорногорія у 1878-1914 рр.», сконцентруйте увагу на наступних проблемах:

- нестабільність політичного життя у незалежній Сербії;

- оформлення основних буржуазних політичних партій в Сербії: радикальної, ліберальної та консервативної;

- Чорногорія на початку ХХ ст. і в економічному, і в політичному відношенні залишалася однією з найбільш відсталих частин Балканського півострова, економіка якої залежала від субсидій з боку Росії.

 

Поняття, необхідні для засвоєння: скупщина, уставобранителі, автократ, племенний сепаратизм, харизма, соціалізм, етатизм, націоналізація, державна монополія, буржуазний реформізм.

 

Основні дати теми:

Сербія

1804-1813 рр. – Перше сербське повстання;

1806-1812 рр. – російсько-турецька війна;

1815 р. – Друге сербське повстання;

1828-1829 рр. – російсько-турецька війна;

1830 р. – визнання Османською імперією автономії Сербії;

1835 р. – Сретенська конституція;

1838 р. – Турецька конституція;

1815-1839 рр. – правління Мілоша Обреновича;

1839-1842 рр. – правління Михайла Обреновича;

1842-1858 рр. – правління Олександра Карагеоргієвича;

1858 р. – Свято-Андріївська скупщина;

1858-1860 рр. – правління Мілоша Обреновича;

1860-1868 рр. – правління Михайла Обреновича;

1869 р. – прийняття нової конституції;

1868-1889 рр. – правління Мілана Обреновича;

1876-1877 рр. – війна Сербії та Чорногорії з Туреччиною;

1878 р. – визнання незалежності Сербії;

1881 р. – створення основних політичних партії;

1882 р. – проголошення Сербії королівством;

1886 р. – прийняття нової конституції;

1889-1903 рр. – правління Олександра Обреновича;

1903 р. – державний переворот, вбивство Олександра Обреновича;

1903-1921 рр. – правління Петра Карагеоргієвича;

1906-1911 рр. – митна війна між Сербією та Австро-Угорщиною.

 

Чорногорія

1782-1830 рр. – правління Петра І Негоша;

1796 р. – битва при Крусах;

1830-1851 рр. – правління Петра ІІ Негоша;

1851-1869 рр. – правління Данила Петровича-Негоша;

1852 р.- проголошення Чорногорії світським князівством;

1860-1918 рр. – правління Ніколи Петровича-Негоша;

1878 р. – визнання незалежності Чорногорії;

 

1905 р. – князь Нікола дарував Чорногорії Конституцію;

1910 р. –проголошення Чорногорії королівством;

1912 р. – вступ Чорногорію у Першу Балканську війну.

 

Завдання та вправи для самостійної роботи:

1. Заповніть таблицю «Сербські повстання»

 

Назва	Дата/Лідери	Причини повстання	Основні події	Результати, наслідки
Перше сербське повстання
Друге сербське повстання

 

2. Вивчивши рекомендовану літературу (особливу увагу верніть на текст Конституцій, наведений у «Хрестоматії з історії південних та західних слов’ян), заповніть таблицю «Конституції Сербії»

 

Рік прийняття Конституції	Структура органів влади	Права та обов’язки громадян
1835р., Сретенська
1838 р., Турецька
1869 р.
1888 р.

 

3. Сербську делегацію на Берлінському конгресі очолював міністр закордонних справ Йован Рістич. Після завершення конгресу в липні 1878 р. він, виступаючи на таємному засіданні Народної скупщини, проголосив: «Визнана незалежність Сербії. Не слід думати, що отримання незалежності – незначне досягнення. Не слід це досягнення розглядати з точки зору матеріальної і говорити: «Не будемо більше сплачувати 40 тисяч дукатів щороку і все!». Ні, ми набули набагато більшого. Все, що значить свобода для окремої людини, те ж саме - для незалежної держави».

Поясніть, чому значна частина сербських політиків була невдоволена результатами і Сан-Стефанського, і Берлінського конгресів, вважаючи, що «отримання незалежності – незначне досягнення»?

4. Наведіть конкретні факти, які свідчать про те, що політичне життя у незалежній Сербії відрізнялося нестабільністю.