Початок оформлення пояснювальної записки до ргр

 

 

Пояснювальну записку починають з наведення змісту завдання і вихідних даних до нього за заданим варіантом. Обов’язково наводять кінематичну принципову схему редуктора і письмово дають відповіді у підрозділі 8 на запитання, що наведені там же. (Між іншим відповіді на поставлені запитання можна знайти у тексті цього навчального посібника і правильні відповіді означатимуть ступінь уважності читання посібника курсантом (студентом)).

При виконанні пояснювальної записки до РГР дозволяється користуватися електронним варіантом даного посібника, замінюючи дані зразкового варіанту даними за виданим варіантом. При цьому не слід наводити довідкові таблиці, що наведені у посібнику для пояснення, звідки обираються дані, та той текст посібника, що надрукований дрібним шрифтом.

При відсутності можливості виконання РГР за допомогою комп’ютера пояснювальна записка виконується вручну шариковою ручкою креслярським шрифтом на папері формату А4.

До речі, варіант завдання для студентів заочної форми навчання обирається за двома останніми цифрами шифру залікової книжки студента або студентського квитка. Для курсантів денної форми навчання варіант завдання обирають або за тим же принципом, що й для студентів заочної форми навчання, або за вказівкою викладача, що проводить практичні заняття.

У додатках до навчального посібника наведений бланк титульного аркушу до пояснювальної записки.

Слід мати чітке уявлення про те, що собою представляє взагалі схема, навіть згадати визначення схеми і ні в якому разі ніколи не називати схему кресленням або з додаванням до слова “схема” ще й слова “креслення” типу, як, наприклад, можна інколи почути вираз “схематичне креслення”. Таке неправильне словосполучення можна навіть зустріти у деяких методичних виданнях для курсантів.

Креслення виробу і схема того ж виробу – це взагалі два різних поняття і різних конструкторських документів одного і того ж виробу, які за сутністю і виконанням не схожі один на одне. Але для цих двох різних конструкторських графічних документів є всього-на-всього одна спільна риса: вони складені з графічних ліній, тобто графічні конструкторські. У всьому іншому ці два види конструкторських документів не мають нічого спільного.

Отже, креслення будь-якого виробу отримують на основі метода ортогонального проекціювання і, таким чином, на кресленні відображається форма виробу (ГОСТ 2.305-68) і його розміри (ГОСТ 2.307-68) у певному стандартному масштабі (ГОСТ 2.302-68). Навіть кількість зображень (виглядів, розрізів, перерізів – ГОСТ 2.305-68) повинна бути такою мінімальною, щоб визначити повну форму виробу і вказати всі його розміри (ГОСТ 2.307-68) без їх дублювання на різних зображеннях. Навіть розміри слід вказувати на тих зображеннях, на яких форма виробу представлена найбільш повно.

Схема – це конструкторський документ, на якому у вигляді умовних знаків або позначень наведені складові частини виробу, а також зв’язки між ними (ГОСТ 2.102-68)з метою визначення загальної будови і принципу роботи виробу.

Схему виконують без врахування форми складових частин виробу, їх дійсного просторового розташування, без дотримання масштабу і нанесення розмірів за вимогами ГОСТ 2.701-76.

Якщо кінематичну схему використовують для динамічного аналізу, то на неї вказують необхідні розміри і характеристики елементів, а також найбільші величини навантажень основних ведучих елементів (ГОСТ 2.703 – 68).

Елементом схеми називають її складову частину, що виконує визначену функцію у виробі і не може бути розділена на окремі частини, що мають самостійне функціональне призначення (наприклад, муфта, насос, трансформатор тощо – це елементи схеми).

Залежно від видів елементів і зв’язків, що входять до складу виробу, схеми поділяють на електричні, кінематичні, гідравлічні, пневматичні тощо, а залежно від типу – на структурні, функціональні, принципові, з’єднань тощо (ГОСТ 2.701-84).

Принципові схеми – це схеми, що визначають повний склад елементів і зв’язків між ними і, як правило, дають детальне уявлення про принципи роботи виробу.

Принципова кінематична схема - це графічний конструкторський документ, на якому показано послідовність передачі руху від двигуна через передавальний механізм до робочих органів машини (наприклад, до шпинделю верстата, ріжучого інструменту, ведучим колесам автомобіля тощо) і їх взаємозв'язок.

На кінематичних схемах наводять тільки ті елементи машини або механізму, які беруть участь у передачі руху (зубчасті колеса, ходові гвинти, вали, шківи, муфти тощо) без дотримання розмірів і пропорцій.

Всі елементи (ланки) на кінематичних схемах наводять умовно у вигляді графічних символів (ГОСТ 2.770-68 (2000)), що лише розкривають принцип їх роботи. Основні графічні позначення елементів кінематики наведені у таблиці 2.

Кожному кінематичному елементу, що наведений на схемі, як правило, присвоюють порядковий номер, починаючи від джерела руху. Вали нумерують римськими цифрами, інші елементи – арабськими цифрами, як показано, наприклад, на рисунку 2.

Таблиця 2 - Графічні позначення деяких елементів кінематики на схемах (витяг з ГОСТ 2.770-68 (2000))

Елемент кінематики	Позначення на схемі
1 Вал, валик, кривошип, вісь, стрижень, шатун тощо	Суцільна товста лінія товщиною s.
2 Підшипники котіння (а), ковзання (б), без уточнення типу
Елемент кінематики	Позначення на схемі
3 Муфта. Загальне позначен-ня без уточнення типу
4 Передача зубчаста (цилін-дрична) із зовнішнім зачеп-ленням без уточнення типу зубців (нерухоме – глухе, за допомогою шпонки з’єднання зубчастого колеса з валом позначають хрестиком)	Суцільна товста лінія товщиною s/2.
5 Електродвигун