Міністерство Освіти та науки України

Міністерство Освіти та науки України

Запорізький національний технічний університет

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання дипломних проектів та

Магістерських робіт

для студентів спеціальностей 7.090701, 8.090701 – "Радіотехніка" та 7.092402, 8.092402 – "Інформаційні мережі зв’язку" усіх форм навчання

 

Методичні вказівки до виконання дипломних проектів та магістерських робіт для студентів спеціальностей 7.160105 - "Захист інформації в комп’ютерних системах і мережах" та 7.160103 - "Системи захисту від несанкціонованого доступу" усіх форм навчання / Укл.: Л.М. Карпуков, В.В. Клочко, А.О. Місюра. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2007. - 50 с.

 

Укладачі: Л.М. Карпуков – д.т.н., професор

В.В. Клочко – ст. викладач

А.О. Місюра – к.ф-м.н., ст. викладач

 

 

Рецензент: О.В. Щекотихін, к.т.н., доцент

 

 

Відповідальний

за випуск В.В. Клочко, ст. викладач

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри

захисту інформації

Протокол № 6 від 07.02. 2007 р.

Зміст

 

ВСТУП........................................................................... 4

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ............................................. 5

1.1 Мета та задачі дипломного проектування............. 5

1.2 Тематика дипломних проектів.............................. 5

1.3 Організація дипломного проектування.................. 6

2 СТРУКТУРА ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ...................... 13

2.1 Загальні вимоги до дипломного проекту............. 13

2.2 Склад дипломного проекту................................. 13

2.3 Зміст розділів пояснювальної записки................ 14

2.4 Склад графічної частини дипломного проекту.... 16

2.5 Порядок оформлення документації до дипломного проекту 17

3 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛІВ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ 18

3.1 Вимоги до оформлення пояснювальної записки... 18

3.2 Вимоги до оформлення графічних документів.... 31

4 ПРИКЛАДИ ЗМІСТІВ ПОЯСНЮВАЛЬНИХ ЗАПИСОК ТА ГРАФІЧНИХ ДОКУМЕНТІВ 37

Література................................................................ 44

Додаток А..................................................................... 45

Додаток Б..................................................................... 47

Додаток В..................................................................... 49

Додаток Д..................................................................... 50

Додаток Е..................................................................... 48

 

ВСТУП

 

Методичні вказівки визначають мету, задачі та основні напрямки в проведенні дипломного проектування студентами спеціальностей 7.090701, 8.090701 – "Радіотехніка" та 7.092402, 8.092402 – "Інформаційні мережі зв’язку" усіх форм навчання, а також вимоги до тематики дипломних проектів, їх змісту, обсягу та структури пояснювальної записки і графічної частини цих проектів.

Надалі в тексті під словами «дипломний проект» слід також розуміти і магістерські роботи, які виконуються найбільш встигаючими студентами, конкретні прізвища яких визначаються спеціальним наказом.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Мета дипломного проектування

Дипломне проектування та захист дипломного проекту – це завершальний етап у навчанні за програмами вищих навчальних закладів України [1].

Дипломний проект підлягає захисту на засіданні Державної Екзаменаційної Комісії (ДЕК) [2].

Метою дипломного проектування є:

- узагальнення, закріплення та поглиблення існуючих теоретичних та практичних знань зі спеціальності;

- використання цих знань для обґрунтованого прийняття проектних рішень та для вирішування конкретних задач;

- практичне закріплення навичок комплексної розробки комп’ютерних і інформаційних систем в цілому та їх базових компонентів: апаратного, програмного, інформаційного забезпечення;

- придбання досвіду в розробці, проектуванні та оформленні проектної документації, пояснювальних записок;

- демонстрація навичок самостійної роботи та підготовленості студентів до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва.

В процесі виконання та захисту дипломного проекту виявляються загальноосвітній та професійний рівні студента-дипломника, а також ступінь його підготовки до самостійної інженерної та дослідницької діяльності.

Тематика дипломних проектів

Теми дипломних проектів визначаються кафедрою згідно спеціалізації студента. Теми дипломних проектів повинні бути актуальними, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку науки та техніки, враховувати реальні потреби виробництва.

Для дипломного проектування, в якості базових, пропонуються наступні теми:

- Захищені корпоративні комп’ютерні мережі підприємств;

- Захищені локальні комп’ютерні мережі підприємств;

- Сучасні системи захисту інформації;

- Системи автоматизованого контролю захищеності технічних об'єктів створення, обробки та передавання інформації;

- Спеціалізовані комп’ютерні системи підприємства;

- Сучасні технічні пристрої захисту інформації;

- Сучасні пристрої та системи охорони важливих об’єктів;

- Системи штучного інтелекту;

- Криптографічні методи і системи захисту інформації;

- Системи моніторингу та візуалізації;

- Системи охорони периметрів та внутрішніх приміщень об’єктів, де циркулює інформація з обмеженим доступом;

- Системи з використанням сучасних Internet-технологій.

Приклади тем захищених дипломних проектів останніх років:

- Бездротова комп’ютерна мережа ВАТ „Мотор-Січ”;

- Система моніторингу розгалуженої мережі;

- Система комплексного захисту веб-серверу на підприємстві;

- Комплексна система розслідування комп’ютерних злочинів;

- Система стеганографічного захисту авторських прав на цифрові зображення.

Окремі дипломні проекти частково або повністю можуть носити дослідницький характер. Наприклад: „Програмно-апаратний комплекс для дослідження та оптимізації потоків даних у комп’ютерній мережі ЗНТУ”.

Особливо заохочується виконання проектів на замовлення підприємств з практичною реалізацією виконаної роботи, що підтверджується відповідним актом впровадження.

Розробка дипломного проекту

Дипломний проект має бути виконаний у повній відповідності до технічного завдання. Під час роботи студент має вивчити та узагальнити спеціальну літературу за визначеною темою, виконати необхідний аналіз, спроектувати систему (прилад), обробити отримані результати, скласти пояснювальну записку та розробити необхідні креслення та плакати. У пояснювальній записці мають бути розкриті всі питання, які визначені завданням, зроблені висновки за результатами роботи, сформульовані пропозиції для подальшого розвитку роботи. Всі етапи роботи мають виконуватись своєчасно.

На кожному етапі роботу студента контролює керівник дипломного проекту: надає необхідні консультації, перевіряє хід виконання завдань та складання відповідних розділів пояснювальної записки, відповідність їх оформлення зазначеним вимогам. За наведені в роботі технічні рішення, вірність усіх обчислень та якість креслень відповідає студент – автор дипломного проекту.

Консультації з економічного розділу та розділу з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності, організуються відповідними кафедрами університету. Після написання цих розділів та виправлення зауважень консультанти підписують титульний лист пояснювальної записки з вказанням дати підпису. Пояснювальна записка та графічний матеріал перевіряється нормоконтролером, який після виправлення всіх недоліків та зауважень підписує ці документи дипломного проекту.

Захист дипломного проекту

Захист дипломного проекту здійснюється перед державною екзаменаційною комісією (ДЕК) після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики [1]. ДЕК здійснює присвоєння кваліфікації спеціаліста (магістра).

Державна комісія створюється як єдина для всіх форм навчання та екстернату з кожної спеціальності. За наявністю великої кількості випускників створюється декілька комісій з однієї й тієї ж спеціальності.

ДЕК перевіряє науково-теоретичну та практичну підготовку випускників, вирішує питання про присвоєння їм відповідного освітнього рівня (кваліфікації), видання державного документа про освіту (кваліфікацію). Робота державних комісій проводиться у терміни, передбачені навчальними планами вищого навчального закладу.

Дипломні проекти захищаються на відкритих засіданнях ДЕК. До захисту допускаються студенти, що виконали всі вимоги навчального плану під час навчання.

В ДЕК перед початком захисту подаються наступні матеріали:

- оформлена та переплетена пояснювальна записка;

- креслення та плакати;

- відзив керівника та характеристика з місця проходження переддипломної практики з підписом керівника підприємства (відділу) з вказівкою дати та круглою печаткою підприємства;

- рецензія;

- оформлена в деканаті залікова книжка з усіма оцінками та заліками, з печатками.

Крім того, можна надати копії статей за темою диплома, документи, що підтверджують практичне використання проекту. Під час захисту можна демонструвати роботу макетів, стендів, програм тощо.

Порядок захисту дипломних проектів визначається Положенням про Державні екзаменаційні комісії вищих навчальних закладів, яке передбачає:

- доповідь студента про хід виконання дипломного проекту та головні отримані результати;

- відповіді на запитання членів ДЕК та присутніх на захисті;

- ознайомлення з відзивом керівника та характеристикою з переддипломної практики;

- ознайомлення з рецензією;

- заключне слово студента, в якому він відповідає на зауваження рецензента та критичні зауваження під час захисту.

Тривалість захисту всього дипломного проекту встановлюється приблизно 20 хвилин і не повинна перевищувати 30 хвилин.

Захист може відбуватися як в університеті, так і на підприємствах, у закладах та організаціях, що мають певний науково-теоретичний та практичний інтерес.

Бажана присутність керівника дипломного проекту.

Тривалість доповіді з дипломного проекту встановлюється приблизно 8-10 хвилин.

Студенту рекомендується скласти план доповіді. Початок доповіді такий: „Шановні члени державної екзаменаційної комісії, на Ваш розгляд представляється дипломний проект за темою:...”. По закінченню доповіді студент повідомляє членів ДЕК: „Доповідь закінчено”. Доповідь або докладні тезиси до дипломного проекту студент ретельно готує завчасно. Під час доповіді студент повинен обов’язково прокоментувати (пояснити) всі представлені креслення та плакати.

В доповіді необхідно чітко пояснити: тему дипломного проекту, актуальність розробки, вихідні (початкові) дані та мету проектування, імовірні варіанти рішень та їх порівняння, стислі пояснення роботи основних частин структурних та принципових схем, перелік розроблених частин, особливості розробленої системи (пристрою), результати техніко-економічних розрахунків, заходи з техніки безпеки та охорони праці, висновки. В висновках наводяться основні наукові та практичні результати.

Студент повинний добре знати свій дипломний проект та бути готовим відповісти на будь-яке питання за тематикою виконаних робіт. Відповіді повинні бути стислими, чіткими та по суті. Під час відповіді на питання допускається, з дозволу голови ДЕК, користуватися пояснювальною запискою, дошкою та крейдою. Відповіді на зауваження рецензента повинні бути завчасно погоджені з керівником та чітко сформульовані.

Під час доповіді та відповідей на питання студент повинен повертатися обличчям до членів ДЕК.

Для студента бажано відвідати одне-два засідання ДЕК для того, щоб мати уяву про реальну обстановку під час захисту.

Після закінчення відповідей на питання зачитується відзив керівника та рецензія. Потім дипломнику надається слово для відповіді на зауваження рецензента. Після закінчення захисту голова ДЕК повідомляє: „Захист закінчено”.

Рішення ДЕК щодо оцінки захисту („відмінно”, „добре”, „задовільно”, „незадовільно”), про присвоєння кваліфікації та видачі диплому (загального зразку або з відзнакою) приймаються ДЕК на закритому засіданні відкритим голосуванням в той же день після захисту дипломних проектів. Результати захисту оголошуються того же дня після оформлення протоколу засідання ДЕК.

У випадку незадовільного захисту ДЕК постановляє, чи може студент надати той же проект з доробками або повинен розробити нову тему за вказівкою кафедри.

Склад дипломного проекту

Дипломний проект складається із технічного завдання, пояснювальної записки та графічних матеріалів.

Технічне завдання на дипломний проект оформлюється на типовому бланку (Додаток А), який підписується студентом і керівником дипломного проекту та затверджується завідувачем випускаючої кафедри.

Випуск графічної документації відноситься до кінцевого етапу розробки – оформлення прийнятих рішень. Тому планувати виконання креслень та плакатів доцільно після опрацювання пояснювальної записки.

Пояснювальна записка до дипломного проекту повинна в стислій та чіткій формі розкривати:

- творчий задум роботи;

- вміщувати аналіз вимог, що висуваються до системи, яка проектується;

- визначення функцій, які виконує пристрій або комп’ютерна система;

- методи пошуку та прийняття рішень на підставі функціонального та техніко-економічного порівняння варіантів;

- детальний опис етапів розробки програмних та апаратних частин системи, що проектується.

Пояснювальна записка, крім текстової частини, повинна включати необхідні ілюстрації, схеми, таблиці тощо, виконані в процесі роботи над проектом.

Пояснювальна записка (ПЗ) повинна містити:

а) титульний лист – 1 с.;

б) технічне завдання на дипломний проект – 2 с.;

в) реферат –1 с.;

г) зміст –1-2 с.;

д) перелік скорочень (необов’язково) – 1 с.;

е) вступ (розділ ПЗ, не нумерується) –1-3 с.;

ж) розділи пояснювальної записки (нумеруються) – 70-80с.:

1) огляд аналогів – 10-15с.;

2) техніко-економічне обґрунтування – 15-20с.;

3) проектні рішення або електричні розрахунки схем – 15-20с.;

4) конструкторсько-технологічні рішення – 15-20с.;

5) заходи з забезпечення якості та надійності – 10-15с.;

6) економічна частина – 15-25с.;

7) охорона праці – 8-12 с.;

з) висновки (розділ ПЗ, не нумерується) –2-3 с.;

і) перелік посилань (розділ ПЗ, не нумерується) – 2-3 с.;

к) додатки (необов’язково) – 1-7 с.

Правила написання формул

Математичні формули та співвідношення є складовою частиною тексту. Формули розміщуються посередині рядка, а слова – з початку наступного рядка. Розділові знаки проставляються безпосередньо після формули. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Основні формули, на які посилаються, в межах розділу нумеруються арабськими цифрами, розділеними крапкою. Перша цифра визначає номер розділу, друга - номер формули в цьому розділі. Номер формули в усіх випадках позначається в круглих дужках з правого боку сторінки на рівні формули. В багаторядковій формулі номер проставляють проти останнього рядка.

Після формули розміщують перелік символів з розшифровкою та зазначенням розмірності. Перелік символів починається з нового рядка словом „де” та розміщується у вигляді колонки: символ, тире, розшифровка. Розмірність відокремлюється від тексту комою. В кінці розшифровки ставиться крапка з комою. Наприклад, добуток двох комплексних чисел виконується згідно формули

 

, (3.1)

 

де а ₁, а ₂ – дійсні частини першого та другого комплексних чисел;

b ₁, b ₂ – уявні частини першого та другого комплексних чисел.

Переносити формулу на інший рядок можна на знаках рівності, множення, складання, віднімання.

В межах пояснювальної записки не можна позначати однаковими символами різні поняття та різними символами одне поняття.

Посилання

Студент повинний подавати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наведено в пояснювальній записці, або на ідеях і висновках яких розробляють задачі, питання, розробки яких присвячений дипломний проект. Якщо використовують відомості, матеріали оглядових статей та інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні треба точно зазначити номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке зроблено посилання.

Посилання в тексті на джерела варто зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “...у роботах [1-7]...”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, номер посилань має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад. Цитата в тексті: „...у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [6] ¹⁾ ”

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Дорона М.С. Автоматизація робіт в установах // ТНПР. –№4.–К.: Академія, 1999. – С.66-71.

Відповідне подання виноски:

________________

¹⁾ [6] Дорона М.С. Автоматизація робіт в установах // ТНПР.–№4. – К.: Академія, 1999. – С. 66-71.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело треба наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати треба починати і закінчувати лапками і наводити в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зберігаючи авторське написання;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Їх ставлять у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці);

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Перелік посилань

Список використаних джерел (перелік посилань) містить в собі бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків у кінці тексту пояснювальної записки, починаючи з нової сторінки. Список використаних джерел повинний бути однотипне оформлений згідно чинного державного стандарту [10]. Список використаних джерел треба розміщувати одним із таких способів:

- у порядку появи посилань у тексті [3];

- в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків;

- у хронологічному порядку.

Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).

До основних елементів бібліографічного опису належить інформація про автора (чи авторів), назву твору, вид видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації. У бібліографічному описі використовують різні скорочення, які регламентовані відповідними стандартами. Кожну ділянку бібліографічного опису розділяють знаком крапка і тире (.–), який допускається заміняти знаком крапка (.).

Дані про автора. Ініціали осіб, на чиї праці посилаються, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному описі навпаки - на першому місці ставлять прізвище. Ця вимога стосується і опису іноземними мовами. Прізвища авторів наводять у тій послідовності, в якій вони подані у виданні. Прізвища авторів розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати прізвище та ініціали лише першого автора і додавати слова „та ін.” („et al.”).

Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авторів, індивідуальних чи колективних (назва організації) подають після назви через косу лінію (/). У цьому випадку ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири, можна зазначити перших трьох, додаючи слова „та ін.” Можна навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище важливого автора стоїть на п’ятому чи дальшому місці.

Дані про наукові ступені, вчені звання, титули, посаду, місце праці, які наводять на титульних сторінках книг, в описі опускають.

Дані про назву та вид видання. Назву роботи наводять так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву - відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи, то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:). Другу назву не скорочують.

Після назви уточнюють відомості про видання. Наприклад, „Навч.посібник”, „Підручник”, „Довідник”, „Зб.статей”, „Зб.наук. праць”, „У 3-х т.” тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку. Слова в уточненні дозволено скорочувати відповідно до чинних стандартів.

Дані про переклад. Після назви через одну косу лінію вказують дані про переклад. Наприклад, „Пер. з англ.”, „Пер.з англ. С.Панчишина”. Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою і перелічують авторів.

Дані про перевидання. Дані про перевидання й опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подають після даних про автора (-ів) і виділяють з обох боків тире. Порядковий номер видання подають завжди спочатку, позначаючи арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До цифри додають через дефіс закінчення (-ге, -тє, -те, -ме). Наприклад, „3-тє вид., перероб. і доп.”.

Вихідні дані видання. Після інформації про автора, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу. Першим елементом вихідних даних є місце видання, яке наводять повністю у називному відмінку. Дозволено подавати скорочено лише назви столиць (чи інших великих міст). Наприклад, „Львів”, „Харків”, проте „К.”, „М.”, „Спб”, „N.Y.” Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою. Якщо одна з двох назв міст не скорочується, тоді зазначають повну назву обох. Наприклад, „М.; Спб.”, „Київ; Львів”. Але „К.; Львів” – неприпустимо.

Зазначивши місце видання, ставлять двокрапку. Далі подають назву видавництва коротко, без лапок, опускаючи слово „видавництво”. Якщо книгу видали два видавництва, то в описі зазначають обидва. Наприклад, „К.: Основи”, „Львів: Просвіта”, „Вид-во Львів. ун-ту”, „Львів: Світ; Київ: Либідь”, „К.: Либідь: Основи”.

Якщо ж книгу видали спільно три чи більше видавництв, то наводять перше зі словами „та ін.” або „etc.” Після назви видавництва ставлять кому (,) і подають рік видання. Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово “рік”, а також місяць і число не наводять. Наприклад, „Львів: Каменяр, 2000”.

Дані про обсяг публікацій. У бібліографічному описі книги подають об’єм монографії. Наприклад, „483 с.”. У бібліографічному описі статей подають сторінки, на яких надрукована ця стаття. Наприклад, „С. 34-63.”

Бібліографічний опис статті має вигляд:

Автор, назва статті // Відомості про документ, в якому є ця стаття.– Місце видання: Видавництво, рік видання. – Сторінки, на яких надрукована стаття.

Подання інформації про автора, назву статті, про книгу, в якій є ця стаття, вихідні дані видання наводять згідно правил бібліографічного опису наданих вище. Бібліографічні посилання і списки стереотипних і перекладних видань допустимо наводити у тому вигляді, як вони є в оригіналі. Назви періодичних видань (журналів, вісників, бюлетенів, збірників, серійних видань) наводять у вигляді загальноприйнятих скорочень чи абревіатури, які є достатніми для ідентифікації видань.

Бібліографічний опис джерел, опублікованих у всесвітній комп’ютерній мережі, Internet (WoгId Wide Web).

Посилання на електронні джерела остаточно ненормоване. Практикують такі стилі цитувань: MLA, APA тa ISO. ISO – це стандарт ISO 690-2, прийнятий Міжнародною організацією стандартизації, який передбачає опис джерела відповідно до вимог ГОСТу 7.1-84. Після опису в [ ] зазначають (після слова Цum. aбo Cited) дату відвідування Internet-сторінки. Потім зазначають: Доступний з: або Available from: i в < > адресу сторінки.

Додатки

Додатки слід оформляти, як продовження пояснювальної записки, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті ПЗ.

Кожний додаток повинний починатися з нової сторінки. Додаток повинний мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. У правому куті над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово „Додаток” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, З, I, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і таке інше.

Один додаток позначається як „Додаток А”.

Додатки повинні мати спільну з рештою пояснювальної записки наскрізну нумерацію сторінок.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку А. Наприклад, таблиця А.2 – друга таблиця додатку А, формула А.1 – перша формула додатку А.

Якщо в додатку одна ілюстрація, одна таблиця, одна формула, одне рівняння, їх нумерують. Наприклад, таблиця А.1‚ формула В.1.

 

Література

1. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Наказ Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161. // Законодавчі та нормативні акти про освіту в Україні. Т4. –К., 1999. – С. 95-111.

2. Рекомендації про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України, від 29 грудня 1993р. № 83-5/1259. – К., 1993.– 15 c.

3. Документація. Звіти в сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення. ДСТУ 3008-95: Вид. офіц. – К., 1995. – 38 с. –(Держ. стандарти України)

4. Довідник здобувача наукового ступеня: Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації / За ред. Р.В. Бойка. – 2-е вид., виправлене і допов. – К.: Редакція „Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. – 63 с.

5. Стандарт підприємства. Пояснювальна записка до курсових і дипломних проектів. Вимоги і правила оформлення. СТП 15-96. –Запоріжжя: ЗДТУ, 1996. – 36 с.

6. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. ГОСТ 19.701-90:Изд.офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 26 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

7. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов и программ. Правила выполнения. ГОСТ 19.002-80: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 9 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

8. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов и программ. Обозначения условные графические. ГОСТ 19.003-80: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 12 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

9. Усатенко С.Т. Выполнение электрических схем по ЕСКД: Справочник / С.Т. Усатенко, Т.К. Каченюк, М.В.Терехова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во стандартов, 1992. – 316 с.

10. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. ГОСТ 7.1-84. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – М.: Изд-во стандартов. – 43 с.– (Гос. стандарты Союза ССР)

11. Единая система конструкторской документации. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению. ГОСТ 2.701-84: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 16 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

12. Единая система конструкторской документации. Правила выполнения электрических схем. ГОСТ 2.702-75: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 33 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

13. Единая система конструкторской документации. Правила выполнения электрических схем цифровой вычислительной техники. ГОСТ 2.708-81: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 16 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

14. Единая система конструкторской документации. Обозначения условные проводов и контекстных соединений электрических элементов, оборудования и участков цепей в электрических схемах. ГОСТ 2.709-89: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 10 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

15. Единая система конструкторской документации. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах. ГОСТ 2.710-81: Изд. офиц. – М.: Изд-во стандартов. – 14 с. – (Гос. стандарты Союза ССР)

16. Перелік та зміст ГОСТів. Доступний з: http://freegost.spb.ru

Додаток А

 

Пояснювальна записка

До дипломного проекту на тему:

 

Веб-серверу на підприємстві

 

 

Розробив

ст. гр. РП-813 І.І. Іванов

Керівник

Ст. викладач С.М. Зав’ялов

 

Консультанти:

з економіки Є.М. Касьян

з охорони праці О.В. Коробко

Нормоконтролер А.О. Місюра

 

Додаток Б

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Факультет	РПБ	Кафедра	Захисту інформації
Спеціальність	7.091503 “Спеціалізовані комп’ютернісистеми”

 

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Зав. кафедри КСМ

_________ проф. Л.М.Карпуков

“____” ___________ 2008 р.

 

ЗАВДАННЯ

на дипломний проект студентові

(прізвище, ім’я, по батькові)
1. Тема роботи
затверджена наказом по університету від	" " 2008 р. №
2. Термін здачі слухачем закінченого проекту (роботи)
3. Вихідні дані до роботи
4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, що їх належить розробити)
5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових креслень)
5. Консультанти по проекту (роботі),зі зазначенням розділів проекту, що стосується їх
Розділ	Консультант	Підпис, дата
Завдання видав	Завдання прийняв
Економічна частина	Касьян Є.М.
Охорона праці	Коробко О.В.
6. Дата видачі завдання

 

Керівник __________________

(підпис)

Завдання прийняв до виконання __________________

(підпис)

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Пор.№	Назва етапів дипломного проекту (роботи)	Термін виконання етапів проекту (роботи)	Примітка

Студент-дипломник ______________

(підпис)

Керівник проекту _______________

(підпис)

 

Додаток В

РЕФЕРАТ

 

ПЗ: 100 c., 20 рис., 12 табл., 2 додатки, 20 посилань

Об’єкт дослідження – комп’ютерна мережа універмагу „Україна” з зоною бездротового доступу до глобальної мережі Internet.

Мета роботи – розробка бездротової комп’ютерної мережі універмагу „Україна”, вибір оптимального за співвідношенням ціна/якість апаратного та програмного оснащення, розробка комплексу заходів, що забезпечують безпеку передачі даних.

Метод дослідження – статистичний метод аналізу.

В пояснювальній записці описані основні стандарти бездротового комп’ютерного зв’язку, які поширені в світі та в Україні, наведені їх основні характеристики та область використання.

Для створення корпоративної мережі було обрано устаткування фірми DLink: точка доступу DWL-2000AP+, бездротовий мережний адаптер DWL-G650+, шлюз DSA-3100, комутатор DGS-3324SR, термопринтер DSA-3100P. Вибір усього апаратного забезпечення було обґрунтовано та зроблено з запасом продуктивності. Це дозволило спроектувати високошвидкісну мережу, яку легко модернізувати та масштабувати. При цьому були опрацьовані питання технічної підтримки мережі, її побудови, безпеки передачі даних.

Бездротова комп’ютерна мережа універмагу включає зону доступу до глобальної мережі Internet, для чого було обрано устаткування, описані його функції та характеристики, а також способи взаємодії з клієнтами та забезпечення безпеки.

 

БЕЗДРОТОВА КОМП’ЮТЕРНА МЕРЕЖА, ШЛЮЗ, БРАНДМАУЕР, ТОЧКА ДОСТУПУ, КОМУТАТОР, СЕРВЕР, ІДЕНТИФІКАЦІЯ, АУТЕНТИФІКАЦІЯ

 

Додаток Д

Багатотомне видання

Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. Книга 1. / Г. Нудьга – Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1997. – 424 с.

Українська літературна енциклопедія: В 5-ти т. / НАН України. – К.: УРЕ ім. М.П.Бажана, 1990.

Збірка наукових праць

Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с.

Задорожний Б. Проблеми загального та германського мовознавства: Зб. праць / ЛНУ ім. Івана Франка. – Львів,2000. – 250 с.

Довідники

Плиса В.Й. Страхування: Довідник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 197 с.

Перекладні видання

Гроссе Э., Вайсмангель Х.Химия для любознательних / Пер. с нем. –М.: Химия, 1980. – 392 с.

Складові частини (статті) з:

Книги

Дюрвік С. 1536-1814 // Історія Норвегії / Пер. з норв. Н.Іваничук, І.Сабор, М.Красавіна. – Львів: Літопис, 2001. – С.91-167.

Черниш Н. Стан духовної культури та життєві орієнтації населення // Львівщина на порозі XXI століття: Соціальний портрет. – Львів, 2001.– С.324-351.

Збірника

Хоронжий А. Соціальний контроль в умовах ринкових відносин //Трансформація економічної системи в Україні: Наук. зб. / За ред. З.Г.Ватаманюка. – Львів: Інтереко, 2000. – С.382-384

Журналу

Коржанський М.Й. Про принципи кримінального права України // Право України. – 1995.– №11. – С.69.

Табак Ф.Український фольклор у творах Карла Францоза // Народна творчість та етнографія. – 1969. – №1. – С.24-29.

Іноземного журналу

Cunningham L.E. On the computation of the spherical harmonic terms needed during the numerical integration of the orbital motion of an artificial satellite // Celestial mechanics. — 1970.— Vol. 2, № 2. — Р.207—216.

Енциклопедії

Костюченко В.А. Дитяча література // УЛЕ. – Т.2. – К.: УРЕ ім.М.П.Бажана, 1990.

Тези доповідей

Кудерметов Р.К., Притула А.В., Піза Н.Д. Стан і задачі підготовки спеціалістів щодо побудови кластерних систем для паралельних обчислень. // Матеріали Міжнародної конференції "Розробка систем програмного забезпечення: Виклики часу та роль у інформаційному суспільстві", Київ, 27-28 січня 2005 р. С. 62-63

Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов при организации доступа в локальных сетях АСУТП // Труды Междунар.конф.”Локальные вычислительные сети” (ЛОКСЕТЬ 88).- Т1.-Рига:ИЭВТ АН Латвии,1995.- С.507-515.

Звіт про НДР

Проведення досліджень і випробувань теплотехнічних властивостей камер типу КХС: Звіт про НДР (заключний) / Київський політехнічний інститут (КПІ). – №ДР0096U001456; Інв.№ З 1154799. – К., 1999. – 90с.

Стандарти

ДСТУ 3008-95 Документа