Загальний вигляд виробу (привід машини)

 

Креслення загального вигляду приводу – це документ, що визначає відносне розташування складальних одиниць та деталей, габаритні розміри та приєднувальні поверхні деталей приводу.

Призначення креслення – дати повне уявлення про привід у цілому, його експлуатаційну характеристику, основні розміри, взаємозв’язки окремих складальних одиниць, приєднуючи поверхні деталей та їх розміри.

Загальний вигляд приводу, зважаючи на значні габарити об’єкта, виконується в стандартному масштабі зменшення в трьох проекціях.

На кресленні загального вигляду складальні одиниці та деталі приводу зображують спрощено (наприклад гвинти, болти, гайки, крім тих, що кріплять редуктор та двигун до рами, показують лише осьовими лініями і т. ін.). на кресленні не зображують дрібні конструктивні елементи деталей приводу.

Креслення загального вигляду повинні нести таку інформацію:

зображення виробу;

розміри габаритні (довжина, висота, ширина), приєднувальні розміри опорних поверхонь, діаметри та координати отворів для кріплення рами та ін., монтажні зазори (наприклад між фланцями муфт тощо), складальних одиниць, ділильні діаметри зірочок або зубчастих коліс відкритих передач, посадкові розміри деталей передач приводу та ін.;

технічні вимоги до монтажу виробу (допустимі радіальні навантаження, зміщення та перекоси валів іт. ін.);

технічну характеристику приводу (навантаження, частота обертання, потужність, загальне передаточне число, параметри електродвигуна та ін.);

номери позицій складальних одиниць та деталей приводу згідно з специфікацією. На кресленні загального вигляду виробу треба також показати місця кріплення кожухів, що згідно з вимогами техніки безпеки прикривають всі деталі або складальні одиниці обертового руху (муфта, пасова та ланцюгова передача, відкрита зубчаста передача).

 

Специфікація

 

Специфікація – документ, що включає в себе перелік усіх складових частин, які входять до даного виробу, а також конструкторські документи, які належать до цього виробу. В даному проекті це – креслення складальної одиниці та креслення загального вигляду приводу.

 

5.5.1. Загальні відомості

Специфікація складається згідно з ДСТУ з розділів, розміщуваних у такій послідовності.

Загальний вигляд складальної одиниці (редуктор, варіатор швидкості, муфта тощо):

типові деталі (корпус, кришка, вал, зубчасте колесо та ін.);

стандартні вироби (підшипники, кріпильні вироби тощо);

інші вироби та матеріали (прокладки, ущільнення, масло покажчики, душники, пробка та ін.).

Зразок заповнення такої специфікації та основний напис загального вигляду складальної одиниці наведено в дод. 7.

Загальний вигляд виробу (машина, привід тощо):

документація (загальні вигляди, схеми, пояснювальна записка);

складальні одиниці (редуктор, муфта, рама тощо);

інші вироби та матеріали (болти, шайби, прокладки та ін.).

Зразок заповнення такої специфікації та основного напису загального виробу наведено в дод.8.

У кінці кожного розділу специфікації рекомендується залишати два - три вільні рядки на випадок можливих змін у конструкції виробу.

Графи специфікації див. (дод.(7,8) заповнюють таким чином:

графа “Поз.” (позиція) – порядкові номери складових частин складальної одиниці; у розділі “документація” цю графу не заповнюють;

графа “Позначення” - позначення документів, складальних одиниць та типових деталей; у розділі “Стандартні вироби” цю графу не заповнюють;

графа “Найменування” – у розділі “Документація” подають назву документа; у розділах “Складальні одиниці” та “Типові деталі” –їх найменування відповідно до основних написів на кресленнях; у розділах “Стандартні вироби”, “Інші вироби та параметри” –назви та позначення виробів згідно зі стандартами та нормалями;

графа “Кількість” –кількість складальних одиниць та деталей на один виріб;

графа “Примітки” –додаткові дані.

 

5.5.2. Позначення конструкторських документів

У навчальному проекті позначення конструкторських документів складаються з таких частин:

позначення пояснювальної записки (приміром: ДМ9 2.00.000ПЗ, де “ДМ9”означає номер завдання курсового проекту з деталей машин, а “2” –номер варіанта, “ПЗ” –пояснювальна записка);

позначенням конструкторської документації загального виду приводу (приміром: ДМ9 –2.00.000СК, ДМ9 –2.00.000СП, де “СК” –означає складальне креслення, “СП” –специфікація на загальний вигляд приводу);

позначення конструкторської документації складальної одиниці (приміром: ДМ-2.01.000, ДМ-2.02.000 і. т. д., де “01,02,….99” відповідно означають номери редуктора, рами і т. п.; ДМ-2.01.000СП –специфікація на загальний вигляд відповідної складальної одиниці редуктора і т. ін.);

позначенням порядкового номера окремих вузлів складальної одиниці (приміром: ДМ9-2.01.100, ДМ9-2.01.200 і т. д. – черв’ячне колесо редуктора, кришка вентилятора тощо);

позначенням порядкового номера типових деталей (приміром:ДМ9-2.00.001, ДМ-2.00.002 і т. д., де 001, 002 і т. д. Номери деталей загального вигляду виробу (приводу) – зубчасте колесо, шків і т. п.; ДМ9-2.01.001, ДМ9-2.01.002 і т. д., де “01.001,01.002” і т. д. – номери деталей загального вигляду одиниці редуктора – корпус, вал і т. ін.).

 

Захист курсового проекту

Підставою до захисту курсового проекту є розроблені креслення та оформлена розрахунково –пояснювальна записка, підписані керівником проекту.

Виконаний і відповідно оформлений курсовий проект подається комісії, що призначається кафедрою і складається з трьох викладачів кафедри, в тому числі й керівника проекту.

Процедура захисту складається з доповіді автора проекту (до десяти хвилин), запитань з боку комісії по суті справи і відповідей студента на них.

У доповіді потрібно викласти: загальну характеристику при воду; відомості про основні розрахунки; дані про принципові конструктивні рішення; порядок складання та розбирання виробу.

Після відповідей на запитання комісія колегіально вирішує питання про оцінку роботи, що оголошується згодом керівником проекту.

У разі виникнення комісією рішення про незадовільну оцінку повторний захист проекту не допускається. У такому випадку з дозволу деканату студент отримує нове завдання на проект або додаткове завдання до нього, що встановлюється кафедрою.