Верхній та нижній рівні мастила

(швидкохідного колеса);

де і – відповідно максимальний та мінімальний рівні мастила.

Об’єм мастильної ванни

Середня колова швидкість коліс

Кінематична в’язкість мастила

МПа (з розрахунку передач) сСт [7, табл. 11.1, с. 148].

Марка мастила

Згідно з кінематичною в’язкістю, вибирається мастило Індустріальне И-30А ГОСТ 1707-70 [7, табл. 11.2, с. 148].

Мастильні пристрої

Контроль рівня мастила

Застосовується жезловий маслопокажчик, за допомогою якого здійснюється контроль верхнього та нижнього рівнів мастила в редукторі. Конструкція та основні розміри маслопокажчика наведені у [6, рис. 10.79, с. 339].

Пробка до мастилозливного отвору

В нижній частині корпуса передбачений отвір (різьбовий) для зливу мастила і промивання редуктора. Отвір закривається пробкою. Діаметр різьби М22×2. Конструкція та основні розміри пробки наведені [6, табл. 10.8, с.312].

Змащування підшипників

Величина критерію

10.3.1.1 Ведучий вал

Ведений вал

де - внутрішній діаметр підшипника на ведучому валу;

- внутрішній діаметр підшипника на веденому валу;

і – частоти обертання валів.

Оскільки для обох валів <300000 , то для змащування підшипників застосовуються пластичне мастило [6, с.216]. Вибирається мастило ЦИАТИМ–201 ГОСТ 6267-74. Вільний простір підшипникового вузла заповнюється мастилом ~ на 0,5 об’єму при складані редуктора. В процесі експлуатації, періодично (через кожні 3 місяці) поповнюється свіжим мастилом. Для подачі мастила в підшипники застосовується маслянки. Мастило подається під тиском спеціальним шприцом.

Ущільнюючі пристрої

Ущільнюючі пристрої застосовуються для запобігання витікання мастила з підшипникових вузлів, а також для захисту їх від попадання пилу, бруду, вологи.

Вибір типу ущільнення

Колова швидкість

де – внутрішній діаметр підшипника на ведучому валу;

– частота обертання ведучого вала, .

При такій швидкості можна застосувати повстяні (сальникові) ущільнення. Розміри ущільнень наведені [6, табл. 8.35, с.226].

Захисні пристрої

При застосуванні пластичного мастила підшипники повинні бути віддалені від внутрішньої частини корпуса. Для цього застосовуються захисні кільця з проточками. Кільця захищають підшипники від попадання картерного мастила, і таким чином запобігають вимиванню пластичного мастила і

утримують витікання мастила з порожнини підшипникового гнізда. Конструкція та основні розміри захисного кільця наведені [6, табл. 8.81, с. 225].

 

СКЛАДАННЯ РЕДУКТОРА

Деталі, які поступають на складання, повинні відповідати робочим кресленням, технічним вимогам на їх виготовлення. Внутрішні поверхні корпуса та кришки повинні бути пофарбовані червоною маслостійкою фарбою.

Складання, редуктора проводиться згідно з складальним кресленням та із технологією складання. Складання здійснюється і такій послідовності.

Ведучий вал

В шпонковий паз вставляють шпонку і напресовують шестірню до упору в буртик вала. Насаджують захисні кільця, і напресовують підшипники, які попередньо нагрівають в мастилі до температури 80...100°С.

Проміжний вал

В шпонкові пази вставляють шпонку і напресовують тихохідну шестірню і швидкохідне колесо до упору і проміжний буртик вала. Насаджують захисні кільця і напресовують підшипники, які попередньо нагрівають в мастилі.

Ведений вал

В шпонковий паз вставляють шпонку і напресовують тихохідне колесо.

Насаджують захисні, кільця, напресовують підшипники, які попередньо нагріті в мастилі. Складені вали установлюють в гнізда корпуса.

Регулювання підшипників

Регулювання підшипників здійснюються комплектами (набором) прокладок, які ставляться між, фланцями кришок підшипників і корпусом. За допомогою прокладок також компенсуються неточності лінійних розмірів спряжених деталей, які виникають при їх виготовленні.

Прокладки штампуються із сталевої стрічки (Сталь 08кп. Г0СТ 1050-88) товщиною 0,1; 0,2; 0,4; 0,8 мм. Осьові зазори С в підшипниках компенсують температурні деформації. Ці зазори незначні, а тому їх на складальному кресленні не показують.

Ведучий вал

Вал виставляється в осьовому положенні так, щоб торці захисних кілець виступали за торці стінок корпуса на однакову відстань δ (справа і зліва). В такому положенні вал фіксується на обох опорах спеціальними притискачами. Наскрізна кришка підшипника (зі сторони консольної опори) притискується в притул до торця зовнішнього кільця підшипника. При такому положенні кришки, вимірюється зазор між фланцем кришки і

платиком корпуса. По величині зазору а шліфується прокладка у вигляді двох півкілець і вставляється з двох сторін під фланець кришки таким чином, щоб отвори в півкільцях співпали з різьбовими отворами в корпусі, кришка разом з півкільцями притягується болтами до корпуса.

Зі сторони глухої кришки (протилежна опора) між фланцем кришки і платиком корпуса підбирається комплект (набір) прокладок такої товщини, щоб між торцями кришки і зовнішнього кільця підшипника забезпечити зазор С = 0,2...0,3 мм.

Проміжний вал

Вал виставляється в осьовому положенні так, щоб торці захисних кілець виступали за торці стінок корпуса на однакові відстані δ. Вал фіксується притискачами. Одна із кришок підшипника (права одо ліва) притискується впритул до торця зовнішнього кільця підшипника вимірюється зазор між фланцем кришки і платиком корпуса. На величину зазору підбирається комплект прокладок. Кришка разом з комплектом прокладок притягається болтами до корпуса. На протилежній опорі між фланцем кришки і платиком корпуса підбирається комплект прокладок для утворення між кришкою і зовнішнім кільцем підшипника зазору С = 0,3...0,4 мм. Кришка рабом з прокладками притягується болтами до корпуса редуктора.

Ведений вал

Вал виставляється в осьовому положенні так, щоб торці захисних кілець виступали за торці стінок корпуса на однакові відстані δ. Вал фіксується на обох опорах спеціальними притискачами. Наскрізна кришка (зі сторони консольної опори) притискується (впритул до зовнішнього кільця підшипника. Після вимірювання зазору між фланцем кришки і платиком корпуса, установлюють прокладку у вигляді двох півкілець, які шліфують по розміру зазору а і вставляють з двох сторін під фланець кришки таким чином, щоб

отвори півкілець співпали з різьбовими отворами в корпусі. Кришка притягується болтами до корпуса. Зі сторони глухої кришки комплектом прокладок, між фланцем кришки і корпусом установлюють зазор між кришкою і зовнішнім кільцем підшипника С=0,4...0,5 мм. Кришку разом з прокладками притягують болтами до корпуса.

Завершальне складання

Ведучий вал

Вал виймається із корпуса, знімається наскрізна кришка. В кільцеву проточку кришки вставляється просочене в гарячому мастилі повстяне кільце (сальник). Кришка насаджується на вал. В шпонковий паз вихідного кінця вала вставляється шпонка і напресовується ведений шків до упора в буртик вала. На торці вала закріплюється кінцева шайба. Вал установлюється в гнізда корпуса редуктора.

Ведений вал

Вал виймається із корпуса, знімається наскрізна кришка. В кільцеву проточку кришки вставляється просочене в гарячому мастилі повстяне кільце (сальник), кришка насаджується на вал. В шпонковий, паз вихідною кінця вала вставляється шпонка і напресовується зірочка до упора в буртик вала. На торці вала закріплюється кінцева шайба. Вал установлюється в гнізда корпуса редуктора.

Інші складальні операції

Стикові поверхні фланців корпуса і кришки покривають герметиком. Кришку установлюють на корпус, запресовують конічні штифти і стягують болтами. На всіх валах знімають кришки підшипників, вільні простори підшипникових вузлів заповнюються ~ на 0,5 об'єму пластичним мастилом ЦИАТИМ - 201 ГОСТ 6267-74. Кришки разом з прокладками кріплять болтами до торців корпуса редуктора.

Перевіряють відсутність заклинювання підшипників ручним прокручуванням ведучого вала редуктора. Загвинчують маслянки, маслозливну пробку з прокладкою, і жезловий маслопокажчик з прокладкою. Через оглядовий люк заливають мастило Індустріальне И-30А ГОСТ 1707-70 в об'ємі 11,5 л. Оглядовий люк закривають кришкою з прокладкою і закріплюють болтами.