Причини та характеристика соціального сирітства, організація соціалізації сиріт. Які шляхи вирішення цієї проблеми Ви бачите?

Діти-сироти - це діти віком до 18 років, у яких померли обоє або єдиний батько.

Соціальний сирота - це дитина, яка має біологічних батьків, але вони з якихось причин не займаються вихованням дитини і не дбають про нього. У цьому випадку турботу про дітей бере на себе суспільство і держава.

Соціальне сирітство - соціальне явище, обумовлене наявністю в суспільстві дітей, які залишилися без піклування батьків внаслідок позбавлення їх батьківських прав, визнання батьків недієздатними, безвісно відсутніми і т.д.

Піклування - це форма захисту особистих і майнових прав неповнолітніх (і деяких інших категорій людей). Поняття, близьке до опіки.

Основними причинами, що сприяють широкому поширенню соціального сирітства, є дезорганізація сім'ї, матеріальні і житлові труднощі батьків, нездорові відносини в сім'ї, алкоголізм батьків. Однією з причин соціального сирітства виступає брак нормальних житлових умов.

Виникли різноманітні типи дитячих установ - від прогулянкових груп до дитячих будинків. Одні установи діти відвідують тільки вдень, в інших вони живуть п'ять днів на тиждень, повертаючись до батьків на суботу і неділю. В установах третього типу діти перебувають постійно, лише до деяких з них зрідка і ненадовго приходять родичі. Ці установи називаються закритими.

Головним джерелом соціального сирітства по раніше залишається безпритульність.

У соціальній практиці відомі різні форми влаштування, які можна класифікувати таким чином:

· Сімейні форми влаштування дітей

· усиновлення (удочеріння)

· опіка (піклування)

· державно-громадські форми влаштування дітей

· сімейний дитячий будинок (прийомна сім'я)

· тимчасова прийомна сім'я

· фостеровская (заміщає сім'я)

· патронатнасім'я

· державні форми влаштування дітей

· будинок дитини

· дитячий будинок

· школа-інтернат

· притулок

· центри тимчасового утримання дітей.

Усиновлення - це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю дитини на правах сина або дочки, що здійснене на підставі рішення суду.

Опіка встановлюється над малолітніми дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування віком до 14 років.

Піклування встановлюється над неповнолітніми дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування віком від 14 років до 18 років.

У завдання опікуна входить виховання і розвиток дитини, захист його прав. Опікунз дійснює, контроль за збереження та використанняна явного у неповнолітньої дитинирухомого або нерухомого майна, але сам не має права розпоряджатися цим майном. Під піклування, в порівнянні з опікою, може потрапляти значно більш широка категорія дітей.

Прийомна сім’я (ПС)- сім’я, сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу(ДБСТ) - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Державно-громадські форми влаштування дітей-сиріт - це такі форми влаштування, при яких діти-сироти мають довгострокове або короткочасне перебування дитини в родині з його повним державним забезпеченням і виплатою грошової допомоги особам, які взяли на себе турботу про їхнє виховання.

Будинок дитини - заклад охорони здоров'я, призначений для виховання та надання медичної допомоги дітям сиротам, підкинути дітям, дітям батьків, які не мають можливості виховувати своїх дітей, і дітям з дефектами фізичного і психічного розвитку. У будинку дитини виховуються діти від народження до 3 років, діти з дефектами фізичного та психічного розвитку до 4 років. Діти потрапляють у будинок дитини з пологових будинків (відмовні діти), з лікарень і з сімей. Основна діяльність будинку дитини - виховна та лікувально-оздоровча. Діти, що знаходяться у будинку дитини забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям, інвентарем та іграшками у відповідності із затвердженими нормативами. Виписка дітей з будинку дитини проводиться при поверненні їх у сім'ю, перекладі в дитячий будинок системи освіти, будинок-інтернат системи соціального забезпечення або передачі їх на усиновлення, опіку.

Дитячий будинок - державне освітньо-виховний заклад, в якому забезпечується утримання, розвиток, освіта та виховання дітей віком від 3 до 18 років, що позбулися піклування батьків (внаслідок їх смерті, позбавлення батьківських прав, відібрання дітей у встановленому порядку та інших причинах), а також дітей одиноких матерів, що зазнають труднощі в їх утриманні та вихованні.

Основне завдання дитячого будинку: створення дітям умов для виховання і одержання освіти, надання допомоги у виборі професії, підготовка їх до самостійного життя і трудової діяльності. Вони забезпечуються харчуванням, одягом, взуттям, інвентарем за встановленими нормами, іграшками, шкільним приладдям. Вихованці беруть участь у самообслуговуванні, працюють в майстернях, на дослідній ділянці, займаються в різних гуртках, секціях, беруть участь у спортивних змаганнях та творчих конкурсах.

Школа-інтернат - державна установа, яка забезпечує утримання, навчання, розвиток і виховання дітей-сиріт шкільного віку, а також дітей із сімей, які мають проблеми в розвитку або навчанні.

Притулок – установа тимчасового перебування дитини. Головними завданнями співробітників притулку є: надання дітям психолого-педагогічної підтримки, їх соціалізація, а також – визначення подальшої долі дитини.

Центри тимчасового утримання - форма тимчасового влаштування дитини, організована з метою надання йому екстреної спеціалізованої допомоги. Така допомога буває,необхідна, коли дитину в терміновому порядку вилучають і з сім'ї, коли виникає потреба в організації термінової психолого-педагогічної чи соціальної підтримки. Важливим напрямком роботи центрів є організація корекційно-реабілітаційних заходів. Найчастіше подібні центри створюються органами соціального захисту населення, а також громадськими організаціями.