Порядок подання літературних джерел у бібліографічному переліку.

Літературні джерела розташовуються в алфавітно-нумераційному порядку.

Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища записують в алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора записують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Спочатку подають літературу, видану кирилицею, після неї – видану латиною й далі – мовами з особливою графікою (за алфавітом назв мов – арабською, вірменською, грузинською, єврейською, китайською, японською тощо). Публікації мовами з особливою графікою подають в українській транслітерації або в перекладі запису українською мовою.

Список використаних джерелоформляється у відповідності до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи (ГОСТ 7.1-84. Бібліографічні описи документа. Загальні вимоги і правила складання, ГОСТ 7.82-2001 Библиографическая запись. Библиографическое описание электронных ресурсов. Общие требования и правила составления, ГОСТ 7.1-2003 Библиографическая запись. Библиографическое описание. Общие требования и правила составления, міжнародний стандарт ISO 690-2 Інформація та документація. Бібліографічний опис. Частина 2. Електроні документи) та вимог ВАК України до оформлення бібліографічного опису у списку джерел.

Вимоги до додатків

У додатках вміщують матеріал, який: є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження; не може бути розміщений в основній частині курсової роботи через великий обсяг або способи його відтворення.

У додатки можуть бути включені:

1) додаткові ілюстрації або таблиці;

2) матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладу або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.).

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток А».

 

Вимоги до самостійності

 

Основною вимогою, яку ставлять перед студентами, які працюють над курсовими та дипломними роботами, є самостійне й творче їх виконання. Роботи, в яких студенти зловживають цитатами, запозиченими із статей, монографій, підручників та з мережі Інтернет і які лише поєднуються окремими власними фразами не можуть бути позитивно оціненими.

Кожна надрукована на папері (компакт-диску чи інших носіях) або у мережі Інтернет думка має власника, а її несанкціоноване використання є крадіжкою чужої інтелектуальної власності (плагіат (від лат. plagio – викрадаю) – навмисне привласнення авторства на чужий витвір літератури, науки, мистецтва, винахід або раціоналізаторську пропозицію (повністю або частково), за що передбачене покарання.

Курсова робота, в якій буде виявлено ознаки плагіату знімається з розгляду, а її авторові виставляється оцінка «незадовільно». Студент пише нову курсову роботу на іншу тему.

Бакалаврська, дипломна роботи з ознаками плагіату рішенням Державної екзаменаційної комісії також знімаються з розгляду, виставляється незадовільна оцінка, а захист нової (написаної на іншу тему) дипломної роботи можливий не раніше, ніж за рік.

 

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВИХ, БАКАЛАВРСЬКИХ ТА ДИПЛОМНИХ РОБІТ

 

Загальні вимоги

Роботу друкують за допомогою комп’ютера з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через міжрядковий інтервал 1,5 до тридцяти рядків на сторінці з використанням шрифту текстового редактора Word Times New Roman, 14 розміру.

Береги таких розмірів: лівий – 25 мм, правий –10 мм, верхній – 20 мм, нижній – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, рядок – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначки можна чорнилом лише чорного кольору.

Друкарські помилки можна виправляти підчищанням або зафарбовуванням коректором, наносячи на ці місця правильний текст або фрагмент рисунка. Допускається не більше ніж два виправлення на одній сторінці.

Титульний аркуш

Інформація, що подається на титульному аркуші, розташовується симетрично посередині аркуша, використовуючи Word Times New Roman, 14 розміру.

У верхній частині титульного аркуша друкують повну назву відомчої підпорядкованості навчального закладу великими літерами жирним шрифтом не підкреслюючи, без крапки в кінці (міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни).

На наступному рядку друкується повне найменування вищого навчального закладу великими літерами жирним шрифтом без крапки в кінці (горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов).

На наступному рядку друкується повне найменування кафедри, де виконана робота, великими літерами жирним шрифтом без крапки в кінці (кафедра української мови / кафедра методики викладання іноземних мов / кафедра англійської філології).

Через три рядки, з лівої сторони, друкується (Word Times New Roman 12 розміру) гриф допуску до захисту («Рекомендована до захисту». Протокол №..., дата засідання кафедри... підпис завідувача кафедри).

Через три рядки друкується великими літерами симетрично до тексту жирним шрифтом назва роботи.

Через чотири рядки друкується великими літерами симетрично до тексту звичайним шрифтом тип роботи (курсова робота / кваліфікаційна робота бакалавра / дипломна робота) із зазначенням спеціальності (для освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст») або напряму підготовки (для освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр») (див. Додаток М).

Через чотири рядки, вирівнюючи текст з лівої сторони аркуша, друкується «Виконавець:» і зазначається прізвище, ім’я, по батькові автора та його статус. Текст друкується маленькими літерами жирним шрифтом, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Через три рядки друкується «Науковий керівник:» і зазначається науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника і (або) консультанта. Текст виконується маленькими літерами жирним шрифтом, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

В кінці аркуша симетрично до тексту жирним шрифтом зазначається місто й рік виконання роботи арабськими цифрами (крапка, скорочення р. – не ставляться) (Горлівка – 2011).

 

Основна частина

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ДОДАТКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», друкують великими літерами симетрично до набору без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Абзацний відступ повинен бути однаковим у всього тексті.

Кожну структурну частину треба починати з нової сторінки.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено лише один рядок тексту.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають суцільній нумерації.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

 

Нумерація

 

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок дисертації. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумерацію сторінок починають зі «ЗМІСТУ»: «3» – для дипломних / бакалаврських (другою сторінкою дослідження є анотація, виконана двома мовами й зброшурована). При написані дипломної роботи іноземною мовою, анотація до якої додається українською мовою на 2-3 сторінки і вміщується одразу після титульної сторінки, зміст починатиме нумерацію зі сторінки 4-5. Для курсових робіт – зміст починається зі сторінки «2».

Нумерацію сторінок закінчують на останній сторінці переліку посилань.

Додатки повинні мати суцільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «Розділ 6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

 

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках дисертації, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри яких більші за формат А4, враховують як одну сторінку й розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.», «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва й пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі дослідження подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

 

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу й порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2.» (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж. табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2.».

 

Таблиця 1.2. Назва таблиці

(вирівнювання праворуч)

 

 

 

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1.) (перша формула третього розділу).

 

Примітки до тексту й таблиць, у яких наводять довідкові й пояснювальні відомості, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

 

Ілюстрації

 

Ілюструють роботи, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту й запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основні елементи:

– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.» («Мал.»);

– порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;

– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад:

 

Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:

1 – розмотувач плівки;

2 – сталеві ролики;

3 – привідний валик;

4 – опорні стояки.

 

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1.» або «...як це показано на рис. 3.1.».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандарті аркуші білого паперу формату А4.