Розділ 3. Аналіз результатів діяльності та предмету дослідження на базовому підприємстві

3.1. Аналіз основних економічних показників діяльності підприємства та його фінансового стану

3.2. Горизонтальний та вертикальний аналіз предмету дослідження на базовому підприємстві

3.3. Факторний аналіз предмету дослідження на базовому підприємстві

У підрозділі 3.1 необхідно використовуючи фінансову, статистичну та внутрішньогосподарську звітність підприємства проаналізувати основні техніко-економічні показники діяльності (дод. Л.1) та визначити фінансовий стан підприємства, оцінити динаміку його розвитку. При вивченні фінансового стану підприємства бажано застосувати загальноприйняті методи аналізу.

Для проведення аналізу використовуються дані звітності за три роки, що передують року написання ДР (наприклад, якщо ДР виконується у 2013 р., то аналізуються показники діяльності за 2010-2012 рр.). Результати проведених досліджень ілюструються графіками, діаграмами та ін. За результатами аналізу необхідно зробити висновки, розкрити вплив галузевих особливостей на економічні та фінансові показники. Усі таблиці з розрахунками, які займають більше однієї сторінки, виносяться у додатки.

При вивченні фінансового стану підприємства можливе застосування дискрептивних моделей (описового характеру), які дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними і опосередкованими показниками, шляхом використання стандартних аналітичних прийомів та методів. До них відносяться:

- експрес-аналіз балансу, сутність якого полягає у створенні балансу-нетто, постатейному співставленні показників минулого і поточного років, обчисленні відхилень. При цьому визначається абсолютна і відносна зміна статей (горизонтальний аналіз), розраховується їх питома вага, вивчається структура активу і пасиву (вертикальний аналіз);

- аналіз із застосуванням коефіцієнтів, сутність якого полягає в тому, що оцінка фінансового стану проводиться шляхом обчислення відносних показників - фінансових коефіцієнтів (майнового стану, платоспроможності та фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності, рентабельності), розрахованих на підставі показників звітності та порівняння їх з нормативом. Розрахунки треба представити у вигляді таблиці (дод. Л.2).

При побудові моделей, розрахунках і отриманні вихідної інформації доцільно використовувати прикладне програмне забезпечення (наприклад, програму Microsoft Excel).

У підрозділі 3.2 необхідновизначити завдання аналізу предмету дослідження та провести його комплексну оцінку у взаємозв’язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. З цією метою доцільно спочатку проаналізувати динаміку та структуру предмету дослідження за три останніх роки (дод. Л.3, Л.4).

При здійсненні аналітичних досліджень необхідно враховувати наступне.

Найбільш широко в процесі економічних досліджень застосовується порівняння, що дозволяє оцінити будь-який показник. При цьому планові дані зіставляються з очікуваними або фактичними показниками за попередній період – для вивчення якості планування, обґрунтованості, ступеня напруженості планів. Фактичні дані звітного періоду можуть зіставлятися: із плановими – для контролю і оцінки виконання плану; із проектними нормативами – для їхнього освоєння і вишукування можливостей зростання виробництва; із нормами і лімітами – для оцінки їх дотримання і розкриття резервів посилення режиму економії; із фактичними даними за минулий або ряд минулих періодів – для вивчення динаміки, темпів і закономірностей розвитку підприємства; із середніми показниками підприємств своєї галузі або регіону – для визначення місця підприємства, його рейтингу за тією чи іншою ознакою; з даними кращих підприємств своєї галузі або регіону – для пошуку можливостей і резервів поліпшення виробничої і комерційної діяльності; з економічною моделлю роботи підприємства, що функціонує в ідеальних умовах – для встановлення досягнення теоретично можливого найвищого рівня використання його виробничого потенціалу і фінансових ресурсів.

У підрозділі 3.3 слід дослідити причини та наслідки економічних зв’язків, пов’язаних з предметом дослідження; обчислити величину впливу чинників на результативний показник; визначити резерви виробництва і пріоритетні напрямки їх використання; оцінити обґрунтованість і дієвість механізму реалізації управлінських рішень.

При здійсненні факторного аналізу необхідно, насамперед, визначити результативний показник, побудувати детерміновану факторну модель і визначити її тип (мультиплікативна, адитивна, кратна чи змішана).

Якщо між показниками існує функціональна залежність, що має математичний характер, і її не можна визначити прямим розрахунком, то таку залежність вимірюють за допомогою прийомів елімінування, тобто послідовного виділення одного чинника і виключення впливу інших. Основним тут є прийом підстановок, при котрому послідовно заміняють базисні величини кожного чинника на фактичні дані звітного періоду. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного чинника на сукупний економічний показник.

Прийом ланцюгових підстановок здійснюється шляхом порівняння фактичних показників з базисними, при якому чисельна різниця між ними приймається за розмір впливу відповідного чинника на рівень сукупного фінансового показника. Сутність прийому полягає в тому, що послідовно замінюючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні.

Прийом простого додавання залишку, що не розкладається, припускає ділення залишку на два і додавання результату до величини впливу якісного і кількісного чинників.

Прийом зважених кінцевих різниць є різновидом прийому ланцюгових підстановок. Він заснований на визначенні абсолютних або відносних різниць по досліджуваних чинниках і сукупному фінансовому показнику. При цьому, визначаючи вплив кількісного чинника, різницю по відповідному проміжному показнику множать на базисне значення якісного показника. Для визначення впливу якісного чинника різницю по відповідному проміжному показнику множать на фактичне значення кількісного показника.

При ланцюгових підстановках використовують дані, що мають невеликі відхилення по чинниках (у межах до 10%). В іншому випадку доцільно застосувати інтегральний метод, що дає більшу точність розрахунків. Цей метод дозволяє запобігти недоліків, притаманних прийомові ланцюгової підстановки, і не потребує застосування прийомів по розподілу залишку, що не розкладається, так як у ньому діє логарифмічний закон перерозподілу чинникових навантажень.

Логарифмічний прийом. Переваги цього способу в тому, що він дозволяє визначити вплив не тільки двох, але й більше чинників на результативний показник без встановлення черговості підстановок. Прийом можна застосовувати до кратних і мультиплікативних моделей. Він заснований на логарифмуванні відхилень звітного і базисного значень результативної ознаки, яка дорівнює відношенню відповідних добутків чинників, так як зміна показників може бути оцінена за допомогою як абсолютних, так і відносних показників.

Прийом зведення і групування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці, що дає можливість зробити необхідні зіставлення і висновки. Аналітичні групування дозволяють виявити взаємозв'язок різних економічних явищ і показників, визначити вплив найбільш істотних чинників і виявити ті або інші закономірності і тенденції в розвитку господарських і фінансових процесів.

Графічний метод забезпечує наочність і простоту сприйняття і засвоєння отриманої інформації. У процесі магістерського дослідження можуть складатися стовпчикові, кругові, лінійні, координатні й інші графіки.

З допомогою індексного методу досліджують зміни економічних величин, параметрів економічних і соціальних процесів за певний період часу і визначають відношення кінцевої величини до вихідної. Індекс обчислюється стосовно базового рівня, базового розміру, що відповідає певному періоду, прийнятому в якості точки відліку.

Економіко-математичні методи є одним з напрямків вдосконалення аналізу господарської діяльності та прогнозних розрахунків з впровадженням електронно-обчислювальних машин. Їх застосування підвищує ефективність аналізу за рахунок розширення досліджуваних чинників, обґрунтування прийнятих управлінських рішень, вибору оптимального варіанта використання виробничих ресурсів, розкриття резервів ефективності виробництва.