Види шрифтів за призначенням

- Службові шрифти — текстові шрифти мають завжди менший кегль порівняно з основним текстом і світле накреслення. Вони застосовуються для текстівок, підписів авторів, виносок, вихідних відомостей.

- Основні шрифти — мають просте виконання, яке не відволікає від змісту, і призначені для максимально комфортного читання довгих текстів. Текстовими шрифтами можуть бути як гарнітури із засічками, так і рубані, але ніколи — декоративні, їх розміри коливаються від 8 п. (у довідкових виданнях) до 20 п. (у дитячих виданнях).

- Додаткові шрифти — текстові шрифти мають відрізнятися від основного, але не впадати в око. Їх призначення — повідомити другорядну інформацію, доповнити основний текст. Застосовуються такі шрифти для коментарів, приміток, паралельних повідомлень, матеріалів не основної тематики. Читач повинен з першого погляду зрозуміти, що він читає додатковий текст і не переплутати його з основним. Отже, додаткові тексти повинні бути світлими, розміром не більше за основний шрифт, і контрастно виділятися від основного тексту.

- Видільні шрифти — текстові шрифти застосовуються для виділень у тексті або на сторінці. Такі виділення можуть бути ледве помітними — тією ж гарнітурою, але іншим кеглем, накресленням; або ж різко контрастувати малюнком, кольором, розміром. Як правило, способи виділення у виданні чітко обмежені. Акцидентними шрифтами друкують невеликі текстові фрагменти (врізи, текстові виділення, колонтитули, ініціали, приклади) через їх важкість для сприйняття — складний малюнок, щільність.

- Технічні шрифти — текстові шрифти призначені для спілкування людей за допомогою різних пристроїв: екрана комп'ютера, радіотелефон), калькулятора, панелі принтера і т. ін. Технічні шрифти застосовуються в електронних виданнях або як ілюстрація повідомлень різних пристроїв у науковій, технічній чи навчальній літературі.

Визначення понять

Графічна форма шрифта - малюнок символів символів і їх елементів будь-якого шрифту характеризується товщиною основних і додаткових штрихів, висотою малих і великих літер, основними пропорціями.

Базова лінія - уявна лінія, що проходить по нижньому краю основної частини символу. Символ як би лежить на цій лінії.

Верхній винесений елемент - частина лятери, яка виступає над лінією висоти малої літери.

Нижній винесений елемент - частина літери, яка виступає нижче базової лінії шрифту.

Зарубки (Серіф) - короткі поперечні вертикальні і горизонтальні елементи на кінцях основних штрихів символу.

Розмір літер шрифту може бути різним, крім того, більшість шрифтів мають кілька різних накреслень.

Гарнітура (шрифтове сімейство) - сукупність всіх накреслень одного шрифту всіх можливих розмірів. Кожна гарнітура має свою назву, наприклад, Times, Arial.

Кегль (розмір шрифту) - відстань від нижнього до верхнього виносного елемента, висота площадки, на якій розміщується символ. Кегль вимірюється в пунктах (1 пункт дорівнює 1/72 дюйма або 0,352 мм).

Накреслення - один з варіантів графічного рішення конкретного шрифту, що відрізняється контрастністю, нахилом, насиченістю, пропорціями, художніми ефектами.

Контрастність шрифту - один з основних ознак шрифту. Визначається відношенням товщини з'єднувальних і основних штрихів знака. За цією ознакою шрифти можуть варіюватися від неконтрастних до сверхконтрастние.

Нахил: прямий (звичайний, roman), курсивний (italic), нахилений (oblique). Похилий шрифт утворюється простим спотворенням (нахилом) символів прямого шрифту. Букви в курсивному зображенні мають лише схожість за стилем зі звичайним, їх малюнок зовсім інший.

Сітка побудови прямого шрифту	Сітка побудови нахиленого шрифту

Насиченість (жирність) шрифту визначається товщиною основних і сполучних штрихів. Може змінюватися від сверхсветлой (ultra light) до сверхжірной (ultra bold).

Пропорції (ширина) - відносна ширина знаків шрифту: звичайний (normal), стиснений (condensed), розтягнутий (extended).

Художні ефекти, що застосовуються до шрифтів, різноманітні: порожнистий шрифт, шрифт з тінню, з вивороткой і ін.