Роль рослинності, як основного елементу ландшафту.

Зелені насадження – це один з основних елементів ландшафту і основа паркових композицій.

Велику роль відіграє силует насаджень – чітко видимий здалеку контур. Силует насаджень може бути виражений у вигляді суцільного зеленого масиву з нечіткими або правильними геометричними обрисами.

Підбір і розміщення рослин нерозривно зв’язані з об’ємно-архітектурним рішенням. Всі простори поділяються на:

1) Відкриті – газони, поляни, луки, ділянки незайняті насадженнями, крупні квітники, спортмайданчики і водойми (коли їх межа більше 200 м);

2) Закриті – засаджені деревно-чагарниковою рослинністю, характерна зімкнутість (1-0,6). Естетичні переваги закритого простору розкриваються по мірі руху і створення відчуття ізольованості.

3) Напіввідкриті – зімкнутість пологу 0,5-0,2. Характеризуються груповим або рівномірними розміщенням дерев. Такі ділянки сприймаються багатопланово і краще проглядаються.

4)Орієнтовані – проміжний тип просторів, який має вигляд витягнутої ділянки або обмеженої з однієї-трьох сторін.

Типи зелених насаджень.

Зелені насадження поділяються на наступні типи:

1) Алея – дорога з рядовим обсадженням. Алейні посадки дерев і чагарників розміщуються вздовж доріг і стежок.

За призначенням алеї ділять на головні (з’єднують вхід в парк із найбільш цікавими об’єктами) і другорядні.

За плануванням алеї поділяють на прямолінійні (для рівнин) і вигнуті (пересічена місцевість)

За конструкцією: відкриті (алея, обсаджена високостовбурними деревами, через стовбури яких проглядається простір) і закриті (бокові сторони закриті і увага направляється прямо по руху)

2) Рядові посадки – посадки дерев, висаджені в одну лінію. Найчастіше вони використовуються на вуличних посадках для розділення площадок різного призначення.

Ці посадки пом’якшують сонячну радіацію, знижують температуру, затримують пил, газ і шум і приймають участь у створенні архітектурних асамблей.

3) Жива огорожа – вільно ростучі або сформовані (стрижені) чагарники, рідше дерева висотою 3-3,5 м, які висаджені в один або декілька рядів і виконують декоративну, огороджуючи та маскувальну функцію.

Живі огорожі поділяють:

а) по висоті: високі (менше 2 м), середні (1-2 м), низькі (0,5-1 м), бордюр (нижче 0,5 м);

б) за конструкцією: однорядні, дворядні і багаторядні.

Найчастіше для живих огорож використовують:

- верби (особливо плакучі форми), які легко розмножують живцями;

- ялинки – добре стрижуться, тіневитривалі, вітрозахисні і декоративні, але повільно ростуть в перші роки, не люблять засухи і потребують регулярної стрижки.

- туї – декоративна, пластична і придатна для формування будь-яких декоративних форм, але повільно росте і дорога.

- Сосна і ялиця – не переносять стрижки

Різновидом живих огорож є ягідна огорожа, яку можна формувати із лоха сріблястого або обліпихи крушинової, які висаджують живцями.

4) Зелена стіна – це високі живі загорожі дуже густо висаджених дерев або деревовидних чагарників, які регулярно підстригаються і використовуються в садах і парках. Найчастіше рослини висаджують в 2 ряди через 1-2 м, а відстань між рослинами в ряду близько 1,5 м. стрижка зелених стін проводиться декілька раз на рік.

Для створення зелених стін використовують тіневитривалі породи: липа, клен гостролистий, туя західна, ялина і в’яз. За допомогою зелених стін створюють боскети (зелені кімнати). Боскет – це компактна композиція з дерев і чагарників, в яку можуть включатись павільйони, фонтани, скульптури та ін. Це невеликі ділянки, які обмежені зеленими стінами, іноді у поєднанні з живими загорожами, завжди мають правильні форми.

5) Групи дерев і чагарників в ландшафтних композиціях – поєднання деревних рослин одного або декількох видів, які розміщуються окремо на відкритому просторі в парку. Вони мусять містити не менше трьох екземплярів дерев і чагарників.

Групи поділяються на: деревні, чагарникові і змішані. Вони набувають найбільшої популярності останнім часом. За ними легше доглядати і не потрібно регулярно стригти, вони створюють акцент пейзажу, ділять парковий простір, наповнюють грою світла і тіні, збагачують колорит об’єкта ЛА.

 

 

3. Особливості створення груп дерев і чагарників.

Підбір порід проводиться на м’якому поєднанні або на контрастному співвідношенні. Залежно від віддалі до прогулянкової алеї чи до оглядового майданчика група повинна мати чіткий виразний силует чи більш тонкі нюанси кольору і фактури листя і стовбура.

Види груп:

За розміром: малі (3-4 дерева або чагарника), середні (5-10) і великі (15-20);

За щільністю: наскрізні (проглядаються) і щільні.

За дендрологічним складом: однопородні і різнопородні.

За фактурою: ажурні і щільні.

Принципи побудови груп:

1. Визначити ціль створення групи.

2. В групі не повинно бути 3 і більше дерев, висаджених в ряд.

3. В групі не повинно бути багато виступів (амебоподібна форма);

4. Не потрібно безсистемно змішувати породи – слід визначити домінуючу породу.

5. Група з трьох видів сприймається гірше ніж із двох.

6. Можна підбирати породи по забарвленню листя, з розрахунку на осінній і літній період і т.д.

Групи дерев у великій кількості мають назву куртини, гаї і масиви.

Куртина – велика група, яка містить 20-30 дерев, які різні за віком і складом. Гай – сукупність однорідних за складом і віком насаджень у кількості 100-200 дерев. Масив – це велика група дерев різних за складом і віком.

Чагарники в групі роблять композицію більш завершеною і доповнюють її. Великий ефект мають і читі групи із чагарників. Чисті групи з хвойних використовуються рідко, хвойні гарно виглядають із хвойними чагарниками.

Слід пам’ятати, що групи змінюються з віком.