Ціноутворення в системі охорони здоров’я України

 

Формування цін у сфері охорони здоров’я має особливості:

- складність калькуляції (розрахунку собівартості) щодо процесу надання медичних послуг, яка обумовлена:

- відсутністю окремого обліку багатьох видів витрат у відділеннях і службах;

- багатопрофільністю діяльності медичних установ (різні методи ціноутворення в амбулаторно – поліклінічних підрозділах, стаціонарах, пара клінічних службах);

- впливом на кінцеву вартість медичних послуг ресурсного потенціалу лікувально – профілактичних установ;

- відсутністю прямого зв’язку між витратами і результатом діяльності, що пов’язано з індивідуальним станом хворого;

- неможливість регулювання пропозиції медичних послуг за рахунок запасів при коливанні попиту (виробництво і споживання медичних послуг співпадає у часі та просторі і не піддається накопиченню в запасах);

- недосконалістю кількості оцінки роботи медичного персоналу, що не враховує психоемоційне навантаження, професійний ризик для медиків, невизначений, імовірний характер майбутнього результату, який не завжди залежить від професіоналізму медиків;

- складністю вираження поняття «здоров’я» у вартісній формі при наявності невиліковних і хронічних захворювань.

Розрахунки вартості медичних послуг можуть здійснюватись на основі фактичних або умовних витрат (бальної системи) згідно зі стандартами лікування.

В Україні цінова політика формується за такими принципами: витратним, що базується на розрахунку собівартості (державний сектор), і ринковим (комерційні структури).

Об’єктом розрахунку вартості є медична допомога, яка може бути переліком простих медичних послуг (маніпуляції, процедури), складних (ліжко – дні у відділенні стаціонару) та комплексних медичних послуг із закінчених випадків амбулаторного і стаціонарного лікування.

У стоматології для установлення цін використовують розрахунок вартості умовної одиниці трудоємкості (УОТ). Згідно з затвердженими нормативами, за одну УОТ прийняті витрати часу стоматолога, необхідні для лікування простого карієсу (20 хв.).

Відомо 2 шляхи ціноутворення з УОТ:

- Визначення собівартості і обсягу наданих стоматологічних послуг за рік. Недоліком методу є складність чіткого обліку витрат. Це пов’язано з наявністю різних методик лікування однієї і тієї ж стоматологічної патології, які відрізняються між собою часовими відрізками і УОТ.

- Лікувальний процес захворювання поділяють на елементи (етапи лікування або прості медичні послуги). Розраховують кількість УОТ в простих послугах і визначають сумарну вартість.

 

Система ціноутворення – важливий інструмент планування та розв’язання стратегічних і оперативних завдань сфери охорони здоров’я, лікувально – профілактичних закладів; найефективніша форма державного управління при наданні медичної допомоги.

Визначення вартості та формування цін на медичні послуги, товари медичного призначення є передумовою оптимізації системи інноваційних чинників розвитку медичних закладів, якісної, ефективної діяльності сфери охорони здоров’я. Потребують вирішення наступні питання:

- економічне обґрунтування системи ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення з метою покращення їх доступності;

- розроблення та впровадження уніфікованої методології встановлення собівартості медичних послуг та Кодифікатора медичних послуг.

VI. План та організаційна структура заняття

 

№	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Навчальні цілі в рівнях засвоєння	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення (контролю, наочності, індукова- ності)	Розподіл часу (хв.)
1.     2.   3.	Підготовчий етап організаційні заходи   Постановка навчальних цілей та мотивація   Контроль вихідного рівня знань	II	- індивідуаль- на теоретична співбесіда, опитування   Тестовий контроль	П.I. «Актуа- льність теми» П.II. «Навча- льні цілі»   Теоретичні питання II рівня. Тести II рівня
4.	Основний етап Формування професійних вмінь та навичок	III	Формування навичок: - практичний тренінг щодо засвоєння теоретичного матеріалу за темою заняття	1.Організа- ційно- методичне забезпечення; 2. Ситуаційні завдання.
5.	Заключний етап 1. Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок; 2. Підведення підсумків практичного заняття; 3. Домашнє завдання за наступними темами.	III	Індивідуаль- ний контроль вирішення ситуаційних завдань. Матеріали самостійної підготовки.