Організація системи вогню, складання схеми опорного пункту (Н-Т-3) – 80 хв.

Організувавши взаємодію і віддавши вказівки з організації всебічного забезпечення бою, виховної роботи та управління командир взводу здійснює висування взводу у складі роти в район опорного пункту.

Викладач нагадує порядок роботи командира взводу щодо організації системи вогню:

Систему вогню командир взводу організовує на основі прийнятого рішення в ході рекогносцировки, а також під час постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. Після зайняття опорного пункту на найбільш можливих напрямках наступу противника командир взводу особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, бойових машин піхоти, протитанкових ракетних комплексів, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню із стрілецької зброї. Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м попереду переднього краю повинна знаходитися під дійсним вогнем. Мертві простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою та зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Після цього викладач оголошує оперативний час 13.00 9.04 та призначає студентів на посаду командира взводу і командирів відділень і ставить завдання 1-2 студентам у ролі командира 1 мв уточнити систему вогню.

Особливу увагу командир взводу звертає на відпрацювання найважливішого питання оборони — організацію системи вогню, яка повинна організовуватися з урахуванням нанесення ураження противнику на дальніх підступах до оборони, перед переднім краєм і на флангах, а також зосередження вогню на будь-якому загрозливому напрямку або ділянці. Вся місцевість в межах смуг і секторів повинна прострілюватися вогнем з гармат і кулеметів. Основні і запасні позиції танків повинні бути ретельно замасковані, а перед переднім краєм — встановлені міни. Після доповіді командирів відділень про обладнання позицій командир взводу разом з ними перевіряє організацію системи вогню, знання відділеннями бойового завдання і якість виконання інженерних робіт. При виявленні недоліків він вимагає від командирів відділень їх усунення.

Викладач опитує студентів, чи мають вони зауваження по роботі командира взводу. У разі їх відсутності викладач надає час і ставить завдання студентам скласти схему опорного пункту взводу. При цьому відпрацьовується норматив з тактичної підготовки Н-Т-3.

На схемі опорного пункту взводу вказуються:

орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них;

положення противника;

смуга вогню взводу та додаткові сектори обст­рілу;

позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сек­тори обстрілу;

основні і запасні (тимчасові) вогневі по­зиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), тан­ків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміж­ки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу — тільки ділянки зосередженого вог­ню);

ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньо­му, по якому веде вогонь взвод;

рубежі відкриття вогню з танків, бойо­вих машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів;

позиції вогневих засобів командира роти (ба­тальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу;

загородження і фортифікаційні спорудження;

позиції сусідніх підрозді­лів та межі їхніх смуг вогню на флангах взводу;

місце командно-спостережного пункту взводу.

 

На схемі опорного пункту взводу, як правило, вказуються:

- орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них;

- положення противника;

- смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу;

- позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

- основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції;

- ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, по яких повинні вести вогонь відділення;

- ділянки зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод;

- рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових і інших вогневих засобів;

- позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу;

- загородження і фортифікаційні спорудження;

- позиції сусідніх підрозділів і межі їхніх смуг вогню на флангах взводу;

- місце командно-спостережного пункту взводу.

На схемі опорного пункту танкового взводу, крім того, вказуються:

ділянка зосередженого вогню взводу, ділянка зосередженого вогню роти і місце в ньому, по якому веде вогонь взвод.

1. Управління взводом при знищені окремих груп противника та його розвідки. Дії взводу під час застосування противником ЗМУ, та під час вогневої підготовки. Знищення противника на підступах до оборони, перед переднім краєм та противника, що вклинився в оборону. Відновлення оборони взводу.

Управління взводом в оборонному бою:

- при знищенні розвідки та дрібних груп противника;

- під час вогневої підготовки атаки противника;

- при застосуванні противником ЗМУ і ВТЗ;

- знищення противника під час його висування до рубежу переходу в атаку;

- при відбитті атаки противника;

- відбиття атаки піхоти та танків противника перед переднім краєм;

- знищення противника, що прорвався на позицію взводу.

По кожному епізоду бою (ввідній)
Командиру взводу:

1. Оцінити обстановку;

2. Зробити по ній висновки;

3. Прийняти рішення.

Поставити завдання о/с.

Доповісти командиру роти.