Оcобливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру

ОCОБЛИВОСТІ ВОЛОНТЕРСТВА В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

/ магістерська кваліфікаційна робота /

 

Виконала:

студентка групи СЦРм-21

Вагапова М. В.

Науковий керівник:

доц., канд. пед. наук

Гайдук Н. М.

 

Львів – 2012

ЗМІСТ

ГЛОСАРІЙ…………………………………………………………………….. ВСТУП…………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи функціонування волонтерської діяльності…………………………………………………………………………….

1.1. Поняття та розвиток волонтерства як явища в Україні та світі……………

1.2. Зміст, напрями та форми роботи волонтерів ………………

1.3. Правові основи діяльності волонтерства в Україні ………………...................

Висновок до розділу 1………………………………………………………..........

РОЗДІЛ 2. Специфіка роботи волонтерів в умовах навчально-реабілітаційного центру

2.1. Шляхи залучення добровільних помічників до діяльності навчально-реабілітаційного центру…………………………………………………….…….

2.2. Особливості роботи волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів……………………………………………………………………………….

2.3. Труднощі та ризики волонтерської діяльності, шляхи їх попередження та подолання

Висновок до розділу 2………………………………………………......................

РОЗДІЛ 3. Дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигорання волонтерів (на базі навчально-реабілітаційного центру «Джерело»).

3.1. Діяльність НРЦ «Джерело» у напрямку попередження емоційного вигорання у волонтерів………………………………..………………….

3.2.Чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів. ……………………………..

Висновки до розділу 3………………………………………………………..

ВИСНОВКИ……………………………………………….……………...……...

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….....

ДОДАТКИ

 

Глосарій

Волонтер – доброволець, громадянин, що бере участь у вирішенні соціально значимих проблем у формі безоплатної праці; основу функціонування громадських організацій, форму громадянської активності населення; національну ідею милосердя та благодійності [].

Волонтерська допомога ̶ роботи та послуги, що безоплатно виконуються і надаються волонтерами та волонтерськими організаціями [].

Волонтерський рух ̶ це рух по наданню безкорисної допомоги тим, хто її потребує [].

Добровільна діяльність ̶ благодійність, що здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, просування по службі, заради добробуту й процвітання спільнот і суспільства загалом [].

Добровільна діяльність ̶ діяльність, засновану на ідеях безкорисливого служіння гуманним ідеалам людства та, не маючи цілей отримання прибутку, одержання оплати чи кар’єрного зросту; отримання всебічного задоволення особистих і соціальних потреб шляхом надання допомоги іншим людям [].

Емоційне вигорання – це психічний стан, який характеризується виникненням відчуттів емоційної спустошеності та втоми, викликаний провідною діяльністю людини, і поєднує в собі емоційну спустошеність, деперсоналізацію і редукцію професійних досягнень.

Збереження психічного здоров’я – це безперервний профілактичний процес, який передбачає своєчасне попередження психоемоційного перевантаження [].

Психічне здоров’я – стан душевного добробуту, який характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує ефективну, адекватну умовам навколишнього середовища, регуляцію поведінки, діяльності [].

Релаксація – стан спокою і розслаблення, що виникає у суб’єкта в результаті зняття напруги після сильних переживань або фізичних зусиль[].

«Стиль» роботи волонтера – це сукупність різноманітних форм та методів індивідуальної діяльності добровільних помічників в залежності від певних обставин та пріоритетів, через які вони постійно змінюються.

Саморегуляція – це свідоме вольове управління внутрішніми процесами своєї психіки, що дозволяє дати «вихід почуттю» у необразливій для інших формі і цілеспрямовано впливати на свій емоційний стан задля його змін.

 

 

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Протягом тривалого періоду Україна як незалежна держава намагається побудувати економічно ефективне, соціально захищене, політично стабільне суспільство. Сьогодні в Україні зароджується демократичне суспільство, яке має базуватися на принципах свободи, творчості та гуманізму. Формальні державні структури не в змозі реагувати на всі запити суспільства, тому особливої ваги набуває громадський рух. Про те, що цей процес розпочався і триває, не дивлячись на труднощі, свідчить поява сучасних недержавних організацій, кількість яких сягнула понад 20000.

Стратегічна мета трансформації українського суспільства полягає в розбудові соціальної правової держави. Реалізація цієї мети тісно пов’язана із формуванням громадянського суспільства, невід’ємним елементом якого є так званий третій сектор. До третього сектору належать недержавні, некомерційні об'єднання громадян, що прагнуть допомогти собі та іншим, не переймаючись одержанням прибутків, – політичні партії, профспілки, молодіжний рух, жіночі, волонтерські, релігійні організації, благодійні фундації та багато інших. Функція їх полягає в отстоюванні прав і свобод громадян і задоволенні їх основних політичних, економічних, правових, культурних, а головне, соціальних інтересів.

Німецький дослідник Тіло Лівальд – найактивніший європейський дослідник громадянського суспільства – виділяє серед переваг організацій третього сектора їх горизонтальну ієрархію, меншу бюрократію, гнучкість і швидкість реагування, високу кваліфікацію персоналу, знання проблем, нижчі ціни за рахунок залучення сил волонтерів, економію державних витрат, що виділяються на управління, і плюралізм в ухваленні рішень.

 

Особливим об'єднанням громадян, які належать до третього сектору, є волонтерські організації. Наразі в Україні активно розвивається волонтерський рух.

Волонтерство – це добровільний вибір, що відображає особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина в житті суспільства, що виражається, як правило, у суспільній діяльності в межах різного роду асоціацій. Волонтерство сприяє покращенню якості життя, особистому процвітанню й поглибленню солідарності, реалізації основних потреб на шляху будівництва більш справедливого і мирного суспільства, більш збалансованому економічному і соціальному розвитку, створенню нових робочих місць і нових професій. Волонтерство є важливим ресурсом соціальної роботи особливо в кризовий період, що обумовлений погіршенням матеріального й психологічного становища громадян, особливо соціально незахищених верств населення.

Термін "волонтер" в перекладі з англійської мовою означає "доброволець". Волонтер - це людина, яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей, займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди.

В цій роботі ми будемо розглядати особливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру.

Волонтерський рух є, по суті, частиною будь-якого суспільства. У загальному розумінні ̶ це той внесок, який робиться людьми на засадах неприбуткової діяльності без заробітньої платні, без просування по службі, для добробуту і процвітання спільнот та суспільства в цілому. Ця діяльність може набувати різних форм: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій під час кризи. Участь у волонтерському русі молоді дає можливість їй самореалізувати себе з однієї сторони, відчути себе причетними до участі у державних справах з другої сторони.

Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень соціальних установ. У західних країнах левову частину тієї роботи, яку у нас виконують державні соціальні працівники, виконують саме волонтери. Це стосується і підтримки сім’ї, і роботи з інвалідами тощо. Проте аби громадські організації мали змогу займатися подібним на рівні з державними, необхідна відповідна підготовка, розгалужена мережа, філіали в регіонах. Ситуація, яка сьогодні склалася в Україні – унікальна. Країна переживає пік громадської активності, коли багато людей абсолютно безкорисливо, щиро бажають допомогти ближньому. У країнах Європи подібне явище спостерігалося в 50-70х роках, тепер все перетворилося просто на звичайну процедуру. Можливо, ми не маємо таких потужних матеріальних, технічних можливостей, проте людський фактор відіграє значно важливішу роль. []

Об’єктом в нашій роботі є волонтерська діяльність в умовах навчально-реабілітаційного центру.

Предмет – особливості волонтерської діяльності в умовах навчально-реабілітаційного центру.

Мета нашої роботи – дослідити особливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру.

Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. розглянути поняття та розвиток волонтерства як явища в Україні та світі;

2. описати зміст, напрями та форми роботи волонтерів;

3. проаналізувати правові основи діяльності волонтерства в Україні,

4. з’ясувати шляхи залучення добровільних помічників до діяльності навчально-реабілітаційного центру,

5. вияснити особливості роботи волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів,

6. окреслити труднощі та ризики волонтерської діяльності, шляхи їх попередження та подолання.

7. емпірично дослідити чинники, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигорання волонтерів.

Длявиконання завдань були опрацьовані наступні наукові джерела. Для визначення поняття та розгляду розвитку волонтерства як явища в Україні та світі ми проаналізували роботи Безпалько О. В[11], Буасье П.[16], Заверико Н.В.[28], Іванової А. С. [29], Пермякова Ю. І. [53], Полехіна Л. В.[58].

Для опису змісту, напрямів та форм волонтерської діяльності в суспільстві ми використовували праці Решетнікова О. В. [62], Ходорчука А. Я. [75], Холостової Е. І. [78], Безпалько О. В. [11], Вайноли Р. Х. [17], Голованової Т. П. [23], Дружченко Т. [27]. Для того, щоб проаналізувати правові основи діяльності волонтерства в Україні ми проаналізували працю Шиндаулетова [84], а також Закони України [60], [61]. Для характеристики шляхів залучення добровільних помічників до діяльності навчально-реабілітаційного центру ми використовували праці Азгазі М. [1], Акімова Е. В. [2], Геллера Н. [21], Гладкова Е. [22], Заверико Н. В. [28], Камалдінова Є. Ш. [31], Ляха Т. Л. [44], Мітрохіна О. В. [47], Попова С. Ю. [59]

Для з’ясування особливостей роботи волонтерів та їх ролі у реалізації соціальних проектів ми опрацювали наукові доробки Кравченко Р. І. [38], Ляха Т. Л. [44], Решетнікова О. В. [62],

Для виявлення труднощів та ризиків волонтерської діяльності, шляхів їх попередження та подолання ми використовували праці Лешукова Е. [41], Ляха Т. Л. [44], Маккарлі С. [46], Полехіна Л. В. [58], Романовської Д. Д. [65], Ронгінської Т. І. [66].

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс взаємпов’язаних теоретичних та емпіричних методів дослідження, а саме: теоретичні ̶ аналіз, порівняння та узагальнення соціально-педагогічної, соціологічної літератури для визначення поняття та аналізу розвитку волонтерства як явища в Україні та світі; опису змісту, напрямів та форм роботи волонтерів; аналізу правових основ діяльності волонтерства в Україні; розгляду шляхів залучення добровільних помічників до діяльності навчально-реабілітаційного центру; з’ясування особливостей роботи волонтерів та їх ролі у реалізації соціальних проектів; виявлення труднощів та ризиків волонтерської діяльності, шляхів їх попередження та подолання; емпіричні ̶ напівструктуроване інтерв’ю, з метою визначення чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигорання волонтерів.

Емпірична база дослідження. Інтерв'ювання відбувалося на базі навчально-реабілітаційного центру «Джерело». У дослідженні брали участь семеро осіб, які в минулому були залучені до волонтерської діяльності у навчально-реабілітаційному центрі, і як наслідок зазнали емоційного вигорання.

Новизна дослідження полягає у тому, що вперше було розкрито особливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру. Також новизною вважається дослідження чинників, що найчастіше призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів на базі навчально-реабілітаційного центру «Джерело».

Практичне значення результатів дослідження полягає в їх достатній готовності до використання у напрямку організації волонтерської діяльності у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело».

Структура дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, глосарію, списку використаної літератури та додатків. Було опрацьовано 90 літературних джерел.

У першому розділі ̶ «Теоретичні аспекти функціонування волонтерської діяльності», ̶ розглянуто поняття та розвиток волонтерства як явища в Україні та світі; описано зміст, напрями та форми роботи волонтерів; проаналізовано правові основи діяльності волонтерства в Україні.

У другому розділі ̶ «Специфіка роботи волонтерів в умовах навчально-реабілітаційного центру», ̶ з’ясовано шляхи залучення добровільних помічників до діяльності навчально-реабілітаційного центру; вияснено особливості роботи волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів; окреслено труднощі та ризики волонтерської діяльності, шляхи їх попередження та подолання.

У третьому розділі ̶ «Дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигорання волонтерів (на базі навчально-реабілітаційного центру «Джерело»)», ̶ проведено дослідження чинників, що призводять до вичерпання особистісних ресурсів та можуть спричинити емоційне вигоряння волонтерів.

Висновок до розділу 1

Отже, підсумовуючи усе вище сказане, ми можемо зробити висновок, що основною галуззю діяльності добровольців є соціальна, тобто та важлива сфера діяльності, у якій участь держави визнається недостатньо ефективною. У розвинутих зарубіжних країнах участь населення у волонтерській діяльності давно стала невід’ємною частиною соціальної практики.

Волонтерський рух серед молоді в Україні набув масового характеру у різних сферах суспільного життя, зокрема, в сфері соціального захисту населення, в області освіти, охорони здоров’я тощо. Серйозним поштовхом у розвитку волонтерства став рік, коли Україна долучилася до святкування міжнародного року волонтерів, який був ухвалений ООН. Відтоді про волонтерство заговорила і влада, і ЗМІ, і громадські організації. На урядовому рівні було прийнято розпорядження розвивати волонтерський рух в Україні і всіляко підтримувати його.

Зараз волонтерство є потужним соціальним рухом, який спроможний прийняти на себе частину повноважень державних чи громадських соціальних установ.

 

Висновок до розділу 2

Отже, як підсумок, ми вважаємо, що специфіка волонтерської діяльності в умовах навчально-реабілітаційного центру полягає в тому, що здебільшого не ставить високих вимог до професійних здібностей і навичок особистості, досвіду виконання діяльності, однак ставить підвищені вимоги до особистості волонтера. Волонтерство може бути організованим або неорганізованим, здійснюватись індивідуально або в групі.

Волонтер повинен володіти низкою умінь і навичок. Насамперед, йому необхідно вміти правильно розуміти потреби людей з обмеженими функціональними можливостями; володіти навичками психологічного захисту, не допускаючи таким чином емоційного вигорання; мати готовність до надання різних видів допомоги та підтримки; володіти навичками надання першої невідкладної допомоги.

Мотиви, на основі яких відбувається залучення волонтера до діяльності навчально-реабілітаційного центру, бувають різними: бажання допомогти іншим; знайомство з іншими людьми; отримання нових знань та навичок; співчуття нужденним; бажання дізнатись про проблеми цієї категорії населення тощо.

 

Висновки до розділу 3

Після проведення нашого інтерв’ю з колишніми волонтерами, можна зробити такі висновки:

1. З'ясовано, що під час здійснення волонтерської діяльності добровольці найчастіше зустрічалися з такими проблемами як: брак знань, вмінь та навичок,відчуття професійної некомпетентності та незадоволеність роботою; нездійсненність очікувань, і відповідно до цього зниження самооцінки.

2. Визначено чинники, які перешкоджали здійсненню волонтерської діяльності і призвели до емоційного вигорання. Насамперед,це недостатня професійна підготовка; брак практичного досвіду; завищені неадекватні очікування; обмеженість ресурсів. Респонденти зазначили, що рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег та керівників відіграє вагому роль у волонтерській діяльності. Та коли цей рівень не є достатнім, то тоді це відбивається на особистості волонтера. Ще одним важливим чинником, який веде до емоційного вигорання є відсутність супервізії у навчально-реабілітаційному центрі. Також волонтери вважать, що дуже часто волонтерська діяльність мала негативний вплив на сімейне життя, оскільки траплялись випадки, коли приходилось стикатись з небезпечними ситуаціями, горем і т.п.

3. З’ясовано, що у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» волонтерам не проводились ні тренінги, ні бесіди, які б мали на меті попередити та подолати синдром емоційного вигорання добровільних помічників. В такому випадку, волонтери попросту робили «відхід» і самотужки долали наявну проблему.

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, у результаті проведених нами теоретичних та практичних дослiджень, ми дійшли таких висновкiв:

1.Визначено поняття «волонтерство», в результаті, ми вважаємо, що волонтерство - це особлива форма спонтанного самовиявлення вільних громадян і добровільно сформованих ними для обстоювання власних інтересів організацій та об’єднань в усіх сферах життя суспільства і як певну систему відносин, яка склалась для досягнення певної спільної мети – реалізації власних бажань, себе через надання безкорисливої допомоги іншим. Роком виникнення волонтерського руху у світі вважається 1859 рік. Історія волонтерства в Україні нараховує понад сто років. Першими вітчизняними волонтерами можна вважати представників Червоного Хреста. Волонтерство як явище виникло з потреби здійснення високомотивованими людьми діяльності, яка на перший погляд є достатньо простою, однак все ж таки має виконуватися.

2.Проаналізувавши зміст, форми та напрями, ми дійшли висновку, що зміст волонтерства - добровільний вибір, що відбиває особисті погляди і позиції; це активна участь громадянина в житті людських співтовариств; воно сприяє поліпшенню якості життя, особистому процвітанню і поглибленню солідарності; виражається, як правило, у спільній діяльності в рамках різного роду асоціацій; сприяє реалізації основних людських потреб на шляху будівництва більш справедливого і мирного суспільства, більш збалансованому економічному і соціальному розвиткові, створенню нових робочих місць і нових професій. Як ми бачимо, волонтери спроможні працювати у профілактичному, інформаційно-просвітницькому, рекреативному, реабілітаційному, соціально-рекламному, соціально-побутовому, охоронно-захисному, діагностико-корекційному та фандрейзинговому напрямах. Аналізуючи напрями і деякі форми роботи, слід відзначити, що практично вся робота центрів допускає можливість залучення волонтерів, як добровільних помічників центрів надання соціальної допомоги допомоги

3.Розглянувши правові основи діяльності волонтерів, ми можемо константувати, що збільшення чисельності волонтерського руху потребувало нагального врегулювання законодавчої бази, що визначає організаційні та правові засади здійснення волонтерської діяльності, розвитку волонтерського руху, правового статусу волонтерів, джерел фінансування, тощо.

Відсутність спеціального Закону, спрямованого на регулювання волонтерської діяльності, стримувало формування чіткої та послідовної політики держави щодо розвитку та підтримки волонтерського руху в Україні, піднесення соціальної значущості волонтера, усунення перешкод щодо використання волонтерської допомоги під час організації та проведення масових культурних та спортивних заходів загальнодержавного значення.

Тому, 19 квітня 2011 року Верховною радою України прийнято в цілому проект Закону про волонтерську діяльність, який був підписаний Президентом 11 травня 2011 року.

4.Охарактеризувавши шляхи залучення волонтерів до діяльності навчально-реабілітаційного центру, ми можемо зробити висновок, що процес залучення волонтерів є доволі обширним та складним. Він передбачає створення та реалізацію ґрунтовної програми залучення, організації та подальшої співпраці з волонтерами. Така програма має містити не лише перелік робіт для яких планується залучити додаткових людей, але й має враховувати ресурси організації, що дали б змогу це зробити. Незважаючи на те, що волонтерська діяльність є неоплачуваною, але вона потребує ресурсів іншого характеру: особа чи група осіб, що займатиметься організацією волонтерів та їхньої діяльності, створення умов для підвищення навичок роботи волонтерів та й власне врахування мотивів, які змушують людей займатися таким видом діяльності. Саме тому, процес залучення волонтерів досить тривалий та ресурснозатратний, хоча при ефективній організації їхньої діяльності витрачені ресурси не будуть витраченими дарма.

5.Визначено, що особливості волонтерства в умовах навчально-реабілітаційного центру полягають у тому, що організація здебільшого не ставить високих вимог до професійних здібностей і навичок особистості, досвіду виконання діяльності, однак ставить підвищені вимоги до особистості волонтера. Волонтерство може бути організованим або неорганізованим, здійснюватись індивідуально або в групі

6. Окреслено труднощі та ризики волонтерської діяльності, в результаті, нами було виявлено, що у процесі безпосередньої роботи в умовах складної взаємодії з людьми з особливими потребами часто виникають негативні враження і стресові ситуації, в які потрапляють волонтери. Постійне проникнення в суть соціальних проблем клієнта, особиста незахищеність негативно впливають на здоров'я волонтера і здатні викликати стрес, а згодом і емоційне вигорання.

7. Нами виявлено, що до емоційного вигорання волонтерів у навчально-реабілітаційному центрі «Джерело» призвели наступні чинники, а саме: брак досвіду роботи з людьми з особливими потребами, досить низький рівень емоційної та соціальної підтримки з боку колег, керівників та підлеглих. Також одним з найвпливовіших чинників, які призводить до вигорання є повна відсутність супервізії, недосконалість організаційних структур та процесу роботи.

Згідно результатів проведеного дослідження можна надати наступні практичні рекомендації:

1. Налагодити волонтерський рух у навчально-реабілітаційному центрі;

2. Для забезпечення успішного створення волонтерської руху важливим є запозичення досвіду у навчально-реабілітаційних центрах, в яких ефективно функціонує добровільна діяльність.

3. Для відповідного кадрового забезпечення волонтерської діяльності рекомендується розширити мережу спеціалізованих закладів освіти з підготовки фахівців з координування волонтерською діяльністю в організаціях.

4. Для успішної реалізації можливостей волонтерів та досягнення максимально можливого для неї рівня розвитку, необхідне створення відповідних умов та достатньої підтримки.

5. Необхідно затвердити штатні посади координатора волонтерів, фахівця з надання супервізії.

6. Потрібно здійснювати постійний моніторинг стану власних волонтерів, проводити різноманітні профілактичні тренінги, стимулювати мотивацію і підтримувати професійний тонус.

7. Здійснювати комплексні профілактичні заходи, які б мали на меті попередити і запобігти розвитку синдрому емоційного вигорання.

8. Обговорювати питання, які викликають напруження чи сумніви з персоналом організації чи іншими медіаторами.

9. Створити атмосферу взаємної підтримки в робочому колективі, та налагодження чіткої комунікації.

 

ДОДАТКИ

Додаток А

ОCОБЛИВОСТІ ВОЛОНТЕРСТВА В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ЦЕНТРУ

/ магістерська кваліфікаційна робота /

 

Виконала:

студентка групи СЦРм-21

Вагапова М. В.

Науковий керівник:

доц., канд. пед. наук

Гайдук Н. М.

 

Львів – 2012

ЗМІСТ

ГЛОСАРІЙ…………………………………………………………………….. ВСТУП…………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи функціонування волонтерської діяльності…………………………………………………………………………….

1.1. Поняття та розвиток волонтерства як явища в Україні та світі……………

1.2. Зміст, напрями та форми роботи волонтерів ………………

1.3. Правові основи діяльності волонтерства в Україні ………………...................

Висновок до розділу 1………………………………………………………..........