Формування молодої американської нації, ідеї рівності та єдності всіх форм життя.

Формування молодої американської нації, ідеї рівності та єдності всіх форм життя.

Вітмен — один з найбільш впливових поетів американського канону, якого часто називають батьком верлібру. Його твори на той час були дуже суперечливі, особливо його поетична збірка «Листя трави», яку вважали непристойною через неприхований сексуальний підтекст.

Зазвичай біографи називають його гомосексуалістом, але наразі неясно, чи мав Вітмен які-небудь сексуальні відносини з іншими чоловіками. В своїй поезії Вітмен сповідує рівноправність усіх рас, і в певний період часу вимагає скасування рабства, проте пізніше вбачає в русі аболіціоністів погрозу демократії.

Він усвідомлює себе і містиком, який передбачав епоху, коли всі конфлікти, протиріччя і відмінність зникнуть, так що життя стане нескінченно складним, мінливим, але цілісним організмом, «електричним тілом», як сказано в одному з його віршів.

Вітмен — один з перших поетів, відтворивши реальність величезного сучасного міста і зобразивши з репортерською точністю описи самих різних сторін його повсякденного життя. Чудеса техніки, тріумфи «індустрії» викликали захоплення Вітмена, локомотив, «горластий красень», що на величезній швидкості мчить через дикі прерії, здавався йому символом незворотного прогресу.

Домінуюче в поезії Вітмена відчуття нескінченної широти і багатоликості світобудови поєднується з настільки ж органічним відчуттям вічної динаміки, мінливості, діалектичної контрастності буття. Воно не визнає ієрархії цінностей, тому що справжнє життя — постійний рух у часі, нескінченні трансформації і метаморфози:

"Все обертається навколо мене, концентрується в мені, виходить з мене самого. У мене є лише один центральний образ — загальна людська особистість ".

Віра Вітмена в призначення Америки, яка повинна явити приклад для всього людства, ставши суспільством перемогла соціальної справедливості і великих тріумфів духу, похитнулася після закінчення Громадянської війни.

Виражене Вітменом нове світовідчуття зажадало художніх нетрадиційних засобів. Вважаючи, що його вірш повинен бути природним, як дихання, Уітмен рішуче відкинув канонічні поетичні форми, на яких, як він вважав, лежить слід неживої літературності, і заклав основи нової поетики, яка отримала виключно інтенсивний розвиток протягом XX століття, особливо в англомовних країнах.

Причини духовної деградації головного героя роману Оскара Вайльда «Портрет Доріана Грея»

Доріан був причиною власної деградації. Він прагнув виробити новий спосіб життя, що виходив би з розумних філософських засад, що мав би свої упорядковані принципи, і найвищий сенс існування бачився йому в натхненні почуттів.
На мою думку, він став егоїстичною людиною, тому що він почав возвеличувати себе з поміж інших.

Він боявся старості, боявся, що не буде вже таким прекрасним, як зараз, боявся що перестануть ним захоплюватись, хвалити, милуватися його красою.

І його слова «Якби портрет міг змінюватись, а я повік лишався таким, як зараз» стали доказом цього.

Також причиною духовної деградації головного героя стали злочини, які він почав скоювати, хоча він у будь-яку мить міг зупинитись, і розкаятись.

Людина не може бути красивою, якщо вона живе в гармонії із собою і в розладі з іншими людьми.

Формування молодої американської нації, ідеї рівності та єдності всіх форм життя.

Вітмен — один з найбільш впливових поетів американського канону, якого часто називають батьком верлібру. Його твори на той час були дуже суперечливі, особливо його поетична збірка «Листя трави», яку вважали непристойною через неприхований сексуальний підтекст.

Зазвичай біографи називають його гомосексуалістом, але наразі неясно, чи мав Вітмен які-небудь сексуальні відносини з іншими чоловіками. В своїй поезії Вітмен сповідує рівноправність усіх рас, і в певний період часу вимагає скасування рабства, проте пізніше вбачає в русі аболіціоністів погрозу демократії.

Він усвідомлює себе і містиком, який передбачав епоху, коли всі конфлікти, протиріччя і відмінність зникнуть, так що життя стане нескінченно складним, мінливим, але цілісним організмом, «електричним тілом», як сказано в одному з його віршів.

Вітмен — один з перших поетів, відтворивши реальність величезного сучасного міста і зобразивши з репортерською точністю описи самих різних сторін його повсякденного життя. Чудеса техніки, тріумфи «індустрії» викликали захоплення Вітмена, локомотив, «горластий красень», що на величезній швидкості мчить через дикі прерії, здавався йому символом незворотного прогресу.

Домінуюче в поезії Вітмена відчуття нескінченної широти і багатоликості світобудови поєднується з настільки ж органічним відчуттям вічної динаміки, мінливості, діалектичної контрастності буття. Воно не визнає ієрархії цінностей, тому що справжнє життя — постійний рух у часі, нескінченні трансформації і метаморфози:

"Все обертається навколо мене, концентрується в мені, виходить з мене самого. У мене є лише один центральний образ — загальна людська особистість ".

Віра Вітмена в призначення Америки, яка повинна явити приклад для всього людства, ставши суспільством перемогла соціальної справедливості і великих тріумфів духу, похитнулася після закінчення Громадянської війни.

Виражене Вітменом нове світовідчуття зажадало художніх нетрадиційних засобів. Вважаючи, що його вірш повинен бути природним, як дихання, Уітмен рішуче відкинув канонічні поетичні форми, на яких, як він вважав, лежить слід неживої літературності, і заклав основи нової поетики, яка отримала виключно інтенсивний розвиток протягом XX століття, особливо в англомовних країнах.