З модуля №1 «Анатомія опорно-рухового апарата»

 

№	Тема практичного заняття	Кількість годин
1.	Анатомічна номенклатура. Загальні анатомічні терміни. Осі і площини тіла людини.
2.	Загальні ознаки хребців. Шийні, грудні, поперекові хребці. Крижова кістка. Куприк. Особливості будови хребтового стовпа. Аномалії розвитку.
3.	Ребра, Грудина. Ключиця. Лопатка. Будова, аномалії розвитку.
4.	Плечова кістка. Кістки передпліччя. Будова, аномалії розвитку.
5.	Кістки кисті. Будова, аномалії розвитку.
6.	Тазова та стегнова кістки. Особливості будови, аномалії розвитку.
7.	Кістки гомілки та стопи. Будова, аномалії розвитку.
8.	Кістки черепа: лобна, тім’яна, потилична. Особливості розвитку, будови, аномалії.
9.	Клиноподібна та ґратчаста кістки черепа.
10.	Скронева кістка: особливості будови, розвиток, частини.
11.	Скронева кістка. Канали та канальні скроневої кістки. Барабанна порожнина, її стінки. Аномалії розвитку скроневої кістки.
12.	Кістки лицьового черепа: верхні щелепи, носові кістки, виличні кістки, леміш, сльозові кістки, нижня носова раковина, нижня щелепа, піднебінна кістка, під’язикова кістка. Будова, аномалії розвитку.
13.	Зовнішня та внутрішня поверхні основи черепа. Череп в цілому.
14.	Очна ямка, її стінки. Кісткова основа порожнини носа. Кісткове піднебіння. Аномалії розвитку. Скронева, підскронева, крило-піднебінна ямки черепа, їх сполучення, клінічне значення.
15.	Загальна синдесмологія. Види з’єднань. Класифікація суглобів. З’єднання між хребцями. Хребтовий стовп в цілому. Вигини хребтового стовпа. Патологія і аномалії розвитку. Вікові особливості.
16.	З’єднання хребтового стовпа з черепом. Атланто-потиличний, атланто-осьовий суглоби, будова, біомеханіка рухів. З’єднання кісток голови. Скронево-нижньощелепний суглоб, будова, біомеханіка рухів.
17.	З’єднання хребтового стовпа з ребрами. З’єднання ребер з грудиною. Грудна клітка в цілому. Патологія і аномалії розвитку грудної клітки. З’єднання кісток поясу верхньої кінцівки.
18.	Плечовий та ліктьовий суглоби. Будова, біомеханіка рухів. З’єднання кісток передпліччя та кисті.
19.	З’єднання кісток поясу нижньої кінцівки. Таз в цілому. Розміри тазу. Вікові та статеві особливості. Кульшовий суглоб. Будова, біомеханіка рухів.
20.	Колінний суглоб, будова, біомеханіка рухів. З’єднання кісток гомілки та стопи. Суглоби стопи, стопа в цілому. Рентгенанатомія кісток та з’єднань.
21.	Загальна міологія. Розвиток, будова, робота, класифікація м’язів. М’язи та фасції спини. Топографія.
22.	М’язи та фасції грудної клітки. Діафрагма.
23.	М’язи та фасції живота. Піхва прямого м’яза живота. Паховий канал. Біла лінія живота. Топографія передньої стінки черевної порожнини.
24.	М’язи та фасції шиї. Топографія шиї: трикутники шиї, їх границі, клінічне значення.
25.	М’язи та фасції голови: жувальні та мімічні м’язи. Міжфасціальні простори голови.
26.	М’язи та фасції плечового поясу. Пахвова порожнина. М’язи та фасції плеча. Топографія плеча.
27.	М’язи та фасції передпліччя та кисті. Синовіальні піхви сухожилків. Топографія верхньої кінцівки.
28.	М’язи та фасції таза. Топографія. М’язи і фасції стегна. Стегновий канал. М’язова та судинна затоки. Топографія стегна.
29.	М’язи гомілки та стопи. Топографія.
	Підсумковий модульний контроль засвоєння знань з мод. 1 «Анатомія опорно-рухового апарата».

 

Тема 1. Анатомічна номенклатура. Загальні анатомічні терміни. Осі і площини тіла людини.

Кількість годин – 2

1.Актуальність теми. Анатомія людини займає провідну роль у формуванні світогляду та поведінки студентів як майбутніх лікарів. Анатомічні терміни утворювались протягом століть на ґрунті двох класичних мов: грецької та латинської. Для вивчення будови частин тіла й органів застосовують поняття площини і вісей, а також термінів, що вказують положення і напрям частин тіла, визначають обсяг та види рухів у суглобах.

Навчальні цілі.

Навчити студентів визначати їхнє положення у тривимірному просторі, взаємовідносини між ними, проекцію органів на поверхню тіла.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

- з курсу біології – вихідне положення тіла людини; типи статури людини (доліхоморфний, мезо­морфний, брахіоморф­ний)

4. Зміст теми заняття. Номенклатура (лат. nomenklatura – перелік або список) – перелік назв, уживаний у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Анатомічна номенклатура (Nomina anatomica) – це науково обґрунтований уніфікований перелік анатомічних термінів, що вживаються в медицині та біології, вона укладена за системним принципом будови організму людини.

Розрізняють Міжнародну анатомічну номенклатуру латинською мовою та національні Анатомічні номенклатури. Сучасна Анатомічна номенклатура складається переважно з латинських термінів, але в ній багато термінів грецького походження.

Терміни Міжнародної анатомічної номенклатури вживаються в медичних навчальних закладах, клінічній та судовій медицині, а також у медичній літературі та публікаціях на медичну тематику.

Першу спробу впорядкувати анатомічні назви здійснив Леонардо да Вінчі (1452-1519). Він запропонував класифікацію м'язів тіла людини на основі їх розташування та функції. А. Везалій (1514-1564) відкинув арабські назви та латинські слова середньовіччя і переклав грецькі слова латинською мовою. У кінці XVIII століття анатомічних назв нараховувалось понад 30 000, але вони потребували наукової систематизації. Значний внесок у розробку анатомічної термінології здійснили F.G.Henle та R.Owen. Вони запровадили низку термінів, що позначили вісі та площини тіла людини. Багато зробили для розвитку анатомічної термінології J. Hyrtl (1880) та W. His (1863-1934).

Українська анатомічна номенклатура (Nomina anatomica ucrainica) вперше була запропонована у 1925 році професором анатомії Ф. Цешківсь­ким та співавторами (Київський медичний інститут), але вона через певні обставини не набула поширення.

Перша міжнародна анатомічна номенклатура була прийнята у місті Базелі (1895 р.) на з'їзді Анатомічного товариства під головуванням Келлікера (R.A. Kolliker). Вона отримала назву базельська Анатомічна номенклатура (Bаsler Nomina Anatomica – BNA). У зв'язку з розвитком морфології анатомічні терміни потребували уточнень та доповнень. Тому німецьке Анатомічне товариство створило комісію, яка запропонувала новий список термінів до другої Анатомічної номенклатури. Список був затверджений на з'їзді товариства (Йєна, 1935 р.) і отримав назву як Йєнська Анатомічна номенклатура (Jenaer Nomina Anatomica – JNA). Вона не отримала широкого визнання, нею користувались лише в Європі.

У 1950 році на V Міжнародному з'їзді анатомів було прийнято рішення переглянути Анатомічну номенклатуру. Під головуванням Корнера (G.W. Corner) був створений Міжнародний номенклатурний комітет, який взяв за основу BNA. Комітет дійшов висновку, що терміни повинні бути короткими, простими і щоб легко запам'ятовувались. Поновлений список латинських термінів був представлений IV Міжна­родному федеративному конгресу анатомів (Париж, 1955). Так була прийнята 3-я Міжнародна анатомічна номенклатура, яка отримала назву Паризької анатомічної номенклатури (Parisensia Nomina Anatomica – PNA). Вона набула широкого визнання і була рекомендована на Пленумі правління Всесоюзного наукового товариства АГЕ (м. Харків, 1956) для широкого використання. В 2001 році прийняли Міжнародну анатомічну номенклатуру Український стандарт.

Студенти повинні вивчити загальні (універсальні) анатомічні терміни, роз'яснити їхню сутність та продемонструвати будову одного із шийних хребців як типового, із застосуванням анатомічної термінології.

Студент демонструє і називає три взаємно перпендикулярні площини: сагітальну, орієнтовану спереду і назад, серединну, фронтальну (паралельна лобу), і горизонтальну, орієнтовану перпендикулярно двом попереднім. Відповідно до площини виділити вісі (напрямки), що дозволяють орієнтувати органи щодо положення тіла: вертикальна, спрямована уздовж стоячої людини. По цій осі розташовуються хребтовий стовп, аорта, стравохід, грудна протока. Фронтальна (поперечна вісь) за напрямком збігається з однойменною площиною, орієнтована справа наліво і зліва направо. Сагітальна вісь розташована у передньо-задньому напрямку, як і така ж площина. Розгляд положення органів щодо проведених у просторі трьох взаємно перпендикулярних площин і рухів частин тіла навколо трьох осей значною мірою полегшує їхній опис. Звертається увага на вихідне положення тіла людини: вертикальне положення, ступні разом, долоні звернені вперед, великі пальці кистей спрямовані назовні. На прикладі плечового, променево-зап'ясткового й інших суглобів продемонструвати основні види рухів навколо головних вісей, демонструючи їх на кісткових препаратах.