Класифікація соціологічних законів.

За способом прояву:

1) закони соціальної статики, що відтворюють функціонування соціальної системи, її окремих складових елементів;

2) закони соціальної динаміки, що пояснюють соціальний розвиток і соціальні зміни.

 

За ступенем спільності і тривалості дії виділяють такі закони:

1) загальні (загальносоціологічні), що діють протягом усієї історії, у всіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства, їх вивчає філософія. Наприклад, закон соціалізації, закон суспільного поділу праці, закон вартості (додаються затрати на виробництво товару = його ціна), закон соціальної мобільності, закон детермінації соціального явища станом матеріальних продуктивних сил суспільства та ін.;

2) специфічні (особливі), що діють на певних історичних етапах розвитку суспільства чи в певних типах суспільств (закон соціальної диференціації, закон соціальної мобільності, закон вільного часу).

3) часткові (частково соціологічні), що діють протягом часу існування якої-небудь системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери (соціальних класів, груп та ін.). Наприклад, закони організації і життєдіяльності колективу, родини, тієї чи іншої соціальної групи.

 

Найбільш поширеною в сучасній соціології є думка, згідно з якою виокремлюють п'ять груп законів:

1) закони, що констатують співіснування соціальних явищ (наприклад, якщо має місце ринкова економіка, то наявна соціальна диференціація);

2) закони, що встановлюють тенденції ймовірного зв'язку (приміром, упровадження інформаційних технологій вимагає структурної перебудови економіки);

3) закони функціональні, що встановлюють зв'язки між основними елементами соціального об'єкта (наприклад, демо­кратичний політичний режим зумовлює політичний і еконо­мічний плюралізм);

4) закони, що фіксують причинний зв'язок між соціальними явищами (наприклад, високоаномічне суспільство спричиняє тенденцію до зростання злочинності в суспільстві);

5) закони, котрі стверджують можливість або ймовірність зв'язків між соціальними явищами (наприклад, рівень злочинності в суспільстві є змінним і коливається разом з економічними циклами).

Пізнання соціальних законів веде до прогнозованості розвитку суспільства, значно посилює роль і значення передбачення в соціології.

До соціальних належать:

- закони соціальної диференціації,

- соціальної стратифікації,

- соціальної інтеграції,

- соціальної мобільності,

- глобалізації,

- соціалізації та ін.

 

Будь-яка наука - це мислення в поняттях, поняттєве мислення.

Категорії соціології – це загальні поняття науки соціології, які пояснюють найбільш суттєві властивості суспільства і його складових та набувають мовного оформлення:

Саме за допомогою основних категорій ми можемо розкрити предмет науки, що фактично є поняттєвою (концептуальною) схемою соціальної реальності, відтвореною на теоретичному рівні.

Всі категорії соціології поділяють на:

- запозичені з інших наук;

- суто соціологічні.

Прийнято виділяти:

1. категорії визначення відповідають на питання Що це?: суспільство, індивід, статус.

2. категорії детермінації (зумовленості), які відповідають на питання: Чим це зумовлено?: потреби, інтереси, цінності.

3. категорії вибору відповідають на питання Чим можна вплинути на людину? або Що треба зробити ?: покарання, залякування, заохочення, попередження.

 

Серед базових категорій соціології виокремлюють такі:

• соціальне – має значення як таке що протилежне природному, також, як результат взаємодії одне з одним, груп, інститутів.

• соціальна дія – це найпростіша одиниця соціальної діяльності людей, що пояснює дії індивіда, зорієнтовані на інших людей (соціальні дії завжди взаємні, а не односторонні);

• соціальна взаємодія – поведінка індивіда чи групи, що відображає характер відносин між людьми, що відрізняються своїм соціальним статусом і роллю;

• соціальна система – це структурний елемент соціальної реальності, певне утворення, елементами якого є люди, їх зв’язки та взаємодії, що утворюють єдине ціле;

• соціальна група – це об’єднання людей для здійснення спільної діяльності за умов їх взаємодії та комунікації (спілкування, згода);

• соціальна спільність – порівняно стійка сукупність людей, що становить певну форму людського співжиття (рід, родина, плем’я, нація, народність).

• соціальні відносини - певна стійка система зв'язків між індивідами, яка склалася у процесі їхньої взаємодії;

Поряд із цими категоріями в соціології широко вживаються і такі: соціальний статус, соціальна роль, соціальна норма, соціалізація, девіація, соціальний контроль, соціальні цінності тощо.