Лекція 4. Договори про передачу майна у власність

Лекція 4. Договори про передачу майна у власність

Загальна характеристика договору купівлі – продажу, його види.

Загальна характеристика договору роздрібної купівлі – продажу

Поняття та ознаки оптової купівлі – продажу

Договір постачання.

Договір міни.

 

1. Загальна характеристика договору купівлі – продажу, його види.

Договір купівлі-продажу – це угода, за якою продавець (одна сторона) зобов'язується передати майно у власність покупцеві (друга сторона), а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу, безумовно, є одним з найефективні-ших засобів взаємозв'язку виробництва і споживання, регулятором нормального функціонування господарського комплексу країни. Він може укладатися між громадянами, між організаціями (підприємствами, установами), а також між організаціями і громадянами, що свідчить про його універсальність.

Правове регулювання відносин купівлі-продажу здійснюється ЦК України, законами України "Про захист прав споживачів", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про товарну біржу", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", іншими законами та численними нормативно-правовими актами.

Договір купівлі-продажу традиційно є найрозповсюдженішим договором цивільного обігу. Переміщення матеріальних благ у товарній формі, що складають основу будь-якого зобов'язання, є безпосереднім змістом договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. Новим ЦК України прямо передбачена можливість укладення договору купівлі-продажу щодо майна, створеного (придбаного, набутого) продавцем у майбутньому (ст. 658). При цьому продавцеві сплачується вартість відчужуваного майна лише у грошовому вираженні.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі. Іншими словами, у договорі купівлі-продажу відповідним правам та обов'язкам продавця кореспондуються відповідні обов'язки та права покупця і навпаки.

Договір купівлі-продажу є консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають у момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов. Настання цього моменту може мати ряд особливостей, зумовлених тим, що для окремих видів договорів купівлі-продажу законодавець передбачає спеціальні вимоги до їх оформлення, без додержання яких укладена угода не може вважатися дійсною.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Практика свідчить про те, що найпоширенішим предметом договору купівлі-продажу є майно. Відповідно до ст. 190 ЦК майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Залежно від особливостей організаційно-правових форм торгівлі, що використовуються на території перебування сторін договору купівлі-продажу, особливостей відчужуваних об'єктів, особливостей способу укладення та виконання договору розрізняють кілька видів договору купівлі-продажу, зокрема:

а) договори купівлі-продажу в оптовій та роздрібній торгівлі; договори, що їх укладають на біржах та аукціонах;

б) договори купівлі-продажу, які укладаються у внутрішньому та зовнішньоекономічному обігу;

в) договори купівлі-продажу земельних ділянок, валютних цінностей, жилих будинків, квартир, автомашин;

г) договори купівлі-продажу на умовах комісії, консигнації та поставки;

д) договори купівлі-продажу об'єктів приватизації;

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його (ст. 698 ЦК).

Спеціальне правове регулювання договору роздрібної купівлі-продажу здійснює § 2 гл. 54 ЦК, а до відносин за участю покупця — фізичної особи, крім того, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору є продавець (юридична особа або фізична особа—підприємець, які здійснюють торговельну діяльність) та покупець (фізична або юридична особа, що набуває товар для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю).

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом є товар, призначений для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. У разі продажу товарів у кредит значення істотної умови набуває строк повернення кредиту.

Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним, тому продавець може висловити пропозицію укласти договір у вигляді так званої публічної оферти, яка буває двох видів (ст. 699 ЦК):

1) пропозиція товару в рекламі, каталогах, а також інших описах товару, якщо вона містить усі істотні умови договору;

2) виставлення товару, демонстрація його зразків або надання відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його продажу незалежно від того, чи вказано ціну та інші істотні умови договору, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар не призначений для продажу.

Оптова купівля-продаж

Оптовою торгівлею пропонується вважати діяльність з просування товарів на оплатній основі від виробників та оптових посередників в організацію роздрібної торгівлі для подальшого продажу населенню. Метою такої торгівлі є сприяння повному і своєчасному надходженню в роздрібну мережу товарів, необхідних населенню і відповідають його запитам, а також забезпечення інтересів споживачів.

З'ясування сутності оптової торгівлі дає підстави для виділення в якості самостійного виду реалізаційних договорів договору оптової купівлі-продажу. Його первинними відмітними ознаками будуть:

1) певна сфера застосування - оптова торгівля;

2) спеціальний суб'єктний склад учасників;

За договором оптової купівлі-продажу продавець зобов'язується в узгоджений термін (або строки) передати у власність покупцю речі (товари), призначені для продажу населенню відповідно до вимог такого продажу, а покупець зобов'язується прийняти речі і оплатити їх вартість.

Продавець зобов'язаний доводити до покупця інформацію про виробника товару, місце знаходження виробника або уповноваженої ним організації, зобов'язаною приймати претензії від покупця, здійснювати гарантійний ремонт і сервісне обслуговування товару. Продавець повинен мати і пред'явити покупцеві оригінал сертифіката на товар або копію сертифіката, завірену продавцем, нотаріусом або органом сертифікації.

Товари побутового призначення повинні мати маркування на кожному виробі або ярлики із зазначенням найменування вироби, ціни, розмірів, зростання та інших відомостей. При виявленні недоброякісності товару покупець має право вимагати заміни, уцінки, або негайного безоплатного усунення недоліків товару. Інформацію про організації, які виконують ремонтні та відновлювальні роботи, продавець зобов'язаний довести до відома покупця при продажу товару.

У договорі оптової купівлі-продажу повинна бути визначена організація, яка за дорученням виробника буде здійснювати гарантійний ремонт і технічне обслуговування виробів. Зі свого боку виробник або оптовик зобов'язані укласти з такою організацією договір про гарантійний або сервісному обслуговуванні громадян, що купили відповідні товари. Назва та адреса цієї організації доводяться магазином до відома споживачів.

Можна назвати такі завдання, вирішення яких призначений договір оптової купівлі-продажу. Це:

1) забезпечення ритмічного та безперебійного надходження товарів у роздрібну торговельну мережу;

2) забезпечення наявності асортименту товарів, максимально задовольняє інтереси покупців, постійне оновлення і поліпшення асортименту;

3) надходження в магазини товарів високої якості, безпечних для життя і здоров'я громадян;

4) надходження товарів в упаковці і розфасовці, зручних для використання та зберігання;

5) забезпечення повноти інформації для покупців про характеристики товару, порядок користування та зберігання, термін придатності та ін;

6) забезпечення для покупців можливості заміни товару, його гарантійного ремонту та сервісного обслуговування.

.

Стаття 421 ЦК України дозволяє сторонам самим скласти договір оптової купівлі-продажу або відповідним чином доповнити договір поставки.

4. Договір постачання.

Поставка належить до найпоширеніших договорів у підприємницькій діяльності. Як поставку традиційно розглядають оптовий оборот товарів, відносини між професійними продавцями і покупцями.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діячьність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (ст. 712 ЦК).

Правове регулювання здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в § 3 гл. 54 ЦК, ГК, Законі України "Про поставки продукції для державних потреб", Положеннях про поставки продукції виробничо-технічного призначення та про поставки товарів народного споживання, а також іншими актами.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторони договору: постачальник (юридичні або фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю) та покупець (фізичні або юридичні, які набувають товар для здійснення підприємницької діяльності).

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору є товар, що покупець набуває для використання у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

До істотних умов традиційно відносять умови про ціну та строк поставки. Щодо ціни поставки, то застосовують загальні правила купівлі-продажу. А щодо строку поставки, то договір може бути укладено на 1 рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений домовленістю сторін. Однак строк не є істотною умовою, оскільки, якщо його не визначено, то договір вважається укладеним на 1 рік.

Форма договору — письмова. Він може оформлятися такими способами:

• складається один документ, який підписують сторони (класичний);

• обмін листами, телеграмами, телетайпами тощо, підписаними стороною, яка їх надсилає;

• прийняття до виконання замовлень.

Під час укладення договорів застосовують уніфіковані форми замовлень, протоколів розбіжностей, придатні для машинної обробки.

За загальним правилом, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК). Однак у Положеннях про поставки продукції передбачено випадки, коли покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання договору, попередивши про це контрагента за 1 місяць: а) у разі поставки продукції з відхиленнями за якістю від стандартів, технічних умов, іншої документації, а також зразків (еталонів); б) у разі визнання банком покупця неплатоспроможним; в) у разі завищення постачальником ціни на продукцію та в інших випадках, передбачених законодавством.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не передбачено законом. Однак сторони за домовленістю між собою можуть це правило змінити.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін, які полягають у тому, що кожна із сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні один товар взамін на інший. Зокрема, розподіл прав та обов'язків між учасниками договору міни, а також відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору визначається згідно з нормами про договір купівлю-продаж (якщо це не суперечить суті зобов'язання).

Зазначення в договорі ціни в грошових одиницях є необов'язковим, оскільки ціною є інший товар, що передається взамін. Договором може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження (псування) товару може переходити до покупця за договором міни до моменту виникнення на нього права власності на відповідний товар.

Поняття "міни" досить часто ототожнювали з поняттям "бартер". ЦК бартер розглядає як різновид договору міни, що застосовується у разі обміну не лише одного товару на інший товар, а й майна на роботи (послуги).

Правове регулювання бартерних правочинів здійснюють закони України "Про правове регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", "Про оподаткування прибутку підприємств" та інші акти.

Список використаної літератури

 

 

1. Цивільний кодекс України – від 16.01.2003 №435 – VI (із змінами);

2. Земельний кодекс України – від 25.10.2001 №2768 – ІІІ (із змінами);

3. Цивільний кодекс України: науково-практичний коментар за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голубєвої, К.: Правова єдність., 2007. – 1140 с.;

4. Закон України «Про товарну біржу» - від 10.12.1991 № 1956-XII (із змінами);

5. Закон України «Про ціни і ціноутворення» - від 21.06.2012 № 5007-VI;

6. Закон України «Про підтвердження відповідальності» -від 17.05.2001 № 2406-III;

7. Закон України «Про захист прав споживачів» - від 12.05.1991 № 1023-XII (із змінами);

8. Закон України «Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно – касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - від 01.06.2000 № 1776-III (із змінами).

 

Лекція 4. Договори про передачу майна у власність