Поняття та класифікація методів дослідження

МЕТОД ДОСЛІДЖЕННЯ – прийом або сукупність прийомів, які використовуються для досягнення цілей, тобто отримання нових знань чи їх поглиблення

 

 

 

 

АНАЛІЗ	метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета за допомогою мисленого або практичного розчленування його на складові елементи (частини об’єкта, його ознаки, властивості, відношення)
СИНТЕЗ	(від грец. synthesis - поєднання, з’єднання, складання) – метод вивчення об’єкта у його цілісності, у єдиному і взаємному зв’язку його частин
ІНДУКЦІЯ	(від лат. induction – наведення, побудження) –метод дослідження, при якому загальний висновок про ознаки множини елементів виводиться на основі вивчення цих ознак у частині елементів однієї множини
ДЕДУКЦІЯ	(від лат. deduction – виведення) – метод логічного висновку від загального до окремого, тобто спочатку досліджуються стан об’єкта в цілому, а потім його складових елементів
АНАЛОГІЯ	метод наукового дослідження завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їх подібності з іншими
МОДЕЛЮВАННЯ	метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні предмета або явища, які вивчаються на їх аналог, модель, що містить істотні риси оригіналу
АБСТРАГУВАННЯ	(від лат. abstrahere – відволікати) – метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку
КОНКРЕТИЗАЦІЯ	(від лат. concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ	вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування

 

ФОРМАЛІЗАЦІЯ	(від лат. formula – форма, певне правило) – метод дослідження об’єктів, подання їх елементів у вигляді спеціальної символіки
ГІПОТЕТИЧНИЙ МЕТОД	(від грец. hipotheticos – побудований на гіпотезі) ґрунтується на гіпотезі, науковому припущені, висунутому для пояснення будь-якого явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірною теорією
АКСІОМАТИЧНИЙ МЕТОД	передбачає використання аксіом, що є доведеними науковими знанями, які застосовуються у наукових дослідженнях у вигляді відправних початкових положень для обґрунтування нової ідеї
СТВОРЕННЯ ТЕОРІЙ	узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці об’єктів, що вивчаються, а також поширення результатів дослідження на інші об’єкти і явища, які сприяють підвищенню надійності проведеного експериментального дослідження

 

 

		ЗАГАЛЬНОНАУКОВІ І КОНКРЕТНО-НАУКОВІ (ЕМПІРИЧНІ) МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ, СПРЯМОВАНОМУ НА ВСЕОБІЧНЕ ВИВЧЕННЯ ДОСЛІДЖУВАНИХ ОБ’ЄКТІВ, ЯВИЩ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ДОСТОВІРНИХ ЗНАНЬ ПРО НИХ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАУКИ ЯК РУШІЙНОЇ СИЛИ СУСПІЛЬСТВА

СПОСТЕРЕЖЕННЯ	апробація обґрунтування висунутих гіпотез або проміжних результатів дослідження з використанням аксіоматизованих знань про об’єкт, а також практики його функціонування
ЕКСПЕРИМЕНТ	(від лат. experimentum– проба, дослід) – науково поставлений досвід відповідно до мети дослідження для перевірки результатів теоретичних досліджень
ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ У ПРАКТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ	методичні прийоми реалізації результатів наукового дослідження у практичну діяльність людей (удосконалення технологічного процесу виробництва продукції, менеджменту, маркетингової діяльності та ін.)

2. Аксіоматизація знань та причинні зв ’ язки у методології наукових досліджень

– Аксіоматизація знань має поширення в теоретичних розділах природничих наук (біології, квантової механіки та ін.). Вона включає в себе ряд понять (аксіом) наукової теорії, які використовуються для визначення інших понять цієї теорії.

– Це так звані фундаментальні поняття цієї теорії, значення яких відомі і не потребують визначення.

 

 

Аксіоми і первинні поняття утворюють БАЗИС теорії

- При аксіоматизації знань складається залежність первинних понять (аксіом) і тверджень від інших, що стає принципом побудови теорії.

	На відміну від аксіоматичних знань, які підтверджені наукою і практикою, знання, істиність яких необхідно довести дослідженням, називають ТЕОРЕМАМИ

 

ЗМІСТОВНА АКСІОМАТИКА ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ ТИМ, ЩО ОРІЄНТУЄТЬСЯ НА КОНКРЕТНИЙ ЗМІСТ ТЕОРІЇ ЗНАНЬ, ЯКІ АКСІОМАТИЗУЮТЬСЯ

– Асіоматизація знань, а відтак і достовірність наукової теорії, залежить від виявлення причинних зв’язків явищ у методології наукових досліджень

ПРИЧИНА

- таке явище, яке стає наслідком певних змін початкового стану об’єкта дослідження

 

 

ЗА ЧАСОМ ПРИЧИНА ЗАВЖДИ ПЕРЕДУЄ НАСЛІДКУ, А НАСЛІДОК НАСТАЄ В РЕЗУЛЬТАТІ ДІЇ ПЕВНИХ ПРИЧИН