Розділ 6. Екологічна безпека України

Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

Природа — завжди мінлива хмара:

ніколи не лишаючись тією ж самою,

вона завжди лишається сама собою

Р. Емерсон

Вступ

Україна є однією з найбільших за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом держав Європи. Станом на 2005 рік населення України становило 48 мільйонів осіб. На території України зосереджені величезні природні багатства, втім відсутність концептуальних підходів до забезпечення як національної безпеки в цілому, так і екологічної безпеки зокрема негативно позначились на рівні збереження та примноження природних ресурсів і багатств нашої країни.

Негативні наслідки аварії на Чорнобильській ABC, катастрофічне забруднення повітря, води та грунту, надмірна концентрація промисловості у певних регіонах, нераціональне природокористування, демографічна криза — навіть і цей, далеко не повний перелік негативних чинників, створили реальну загрозу національній безпеці України в екологічній сфері.

Україна, що за часи соціальних потрясінь 30-40-х років втратила майже 15 мли людей, нині наближається до нової демографічної кризи. Останніми роками в Україні зростають відносні та абсолютні показники смертності населення. Серед розвинених країн світу Україна посідає 2-е місце за рівнем смертності всього населення і 17-е — дитячої. Звертають на себе увагу зміни в структурі хвороб за останні десятиріччя. Поряд зі значним зниженням рівня захворюваності такими недугами, як поліомієліт, дифтерит, малярія спостерігається зростання випадків захворювань, спричинених вживанням неякісної питної води та продуктів харчування, забрудненим повітрям (гепатит, легеневі, онкологічні хвороби).

Відтак проблема забезпечення національної безпеки в екологічній сфері набула в нашій державі безпрецедентної гостроти. Для її розв'язання необхідно розробити наукові засади екологічної безпеки України, методологію забезпечення її реалізації. Саме це і зумовило розгляд нами проблем забезпечення екологічної безпеки і включення до базового курсу лекцій з Національної безпеки України, котрий читається у вищих навчальних закладах України, а також до цього навчального посібника.

Поняття і зміст екологічної безпеки

Нетрадиційні загрози

Перші роки XXI ст. обіцяють Україні, окрім звичних загроз природного і антропогенного походження, нові, нетрадиційні загрози, що можуть стати серйозною проблемою для національної безпеки України. До них дослідники відносять: загрози космічного, ракетно-космічного походження, нові екологічні захворювання, гепатогенні зони. Коротко розглянемо їх зміст.

Геопатогенні зони

Геопатогенні зони — ще один екологічний чинник, вкрай несприятливий для безпеки і здоров'я людини. Його підступність полягає у тім, що геологічним середовищем (карстово-суфозійні провалля, зсуви, розлами земної кори, підземні водотоки, палео-річища тощо) генерується аномальна енергетика. Ця енергетика невидима, невідчутна і впливає на живе і неживе не відразу, а в міру її накопичення.

Геопатогенні зони небезпечні для людей, оскільки є потенційною загрозою промисловим спорудам і житловим будівлям, впливають на їхню міцність та стійкість. Наприклад, зсуви призводять до руйнації будинків, а утворення карстових порожнин може спричинити серйозні аварії на промислових об'єктах, що над ними знаходяться.

Випромінювання геопатогенних зон справляє негативний психофізичний вплив на людей. Довготривале перебування над давніми річищами і підземними водотоками викликає пригнічення росту рослин, ослаблення організму тварин. У людей виникають такі захворювання, як рак, склероз, ішемічна хвороба серця. Спираючись на порівняльне дослідження випадків захворювання раком у місцях підвищеного антропогенного забруднення і над зонами розламів, дослідники дійшли висновку, що показник захворюваності на рак вище в 2,5 рази для тих, хто проживає у зоні розламів. А якщо будинок знаходиться на перетині зон розламів, то й у 5,5 разів.

У геопатогенних зонах змінюються поведінка людини. Встановлено, що місця "кривавих" перехресть, де часто відбуваються автомобільні аварії і люди буквально лізуть під машини, прив'язані до зон розламів і річищ висохлих річок. Ці зони також дуже небезпечні для будівництва, адже можуть спричинити раптову руйнацію будинку.

Офіційна статистика щодо захворюваності й смертності під впливом геопатогенних зон поки відсутня через слабку вивченість проблеми. Проте їхній шкідливий вплив на здоров'я людини не викликає сумніву і підтверджується численними фактами.

Не можна нехтувати і зневажати глобальними екологічними п роблемами.

Слід зазначити, що нині відсутня єдина наукова точка зору щодо глобальної зміни клімату, як наслідку антропогенної діяльності. Так, на думку багатьох вчених, не збільшення концентрації парникових газів є причиною потепління на планеті, а періодичні зміни клімату виливають на концентрацію вуглецю в атмосфері.

Серед загроз екологічній безпеці України проблема транскордонного забруднення посідає особливе місце. Так, внаслідок недогляду та грубого порушення техніки безпеки й екологічних вимог на низці золотовидобувних і переробних заводів Румунії, розміщених уздовж приток р. Тне и та за її руслом, у лютому та березні 2000 року відбулося масштабне забруднення ціанідами і солями важких металів — свинцю" олова, цинку, сполук міді, марганцю, заліза території України. Цс вкрай загострило екологічну обстановку в басейні р. Тиси, іі приток та Дунаю, і завдало державі значної екологічної та економічної шкоди, зокрема це призвело до створення у регіоні значного соціально-психологічного напруження внаслідок затримки термінів початку проведення весни но-польових робіт.

При цьому румунська сторона не вважає наслідки трагічними. Випадок, що стався, Румунія вважає одиничним і, зрештою" немає відповідних двосторонніх чи міжнародних угод. Очевидно, що запобігання транскордонного забруднення території країни, відшкодування збитків, пов'язаних з ними, вимагає щонайшвидшого вжиття відповідних заходів.

Усвідомлення міжнародним співтовариством неможливості однобічного розв'язання екологічних проблем в умовах взаємозалежності й транскордон пості впливу антропогенного навантаження на навколишнє середовище передбачає особливу роль глобального співробітництва у зміцненні екологічної безпеки, відповідну державну політику кожного члена світового співтовариства.

Система екологічної безпеки

Інтереси держави

Головними інтересами держави в сфері екологічної безпеки мають бути вироблення концептуальних основ загальної стратегії в галузі навколишнього середовища і раціонального природокористування" а також дотримання їх на практиці для сталого економічного та соціального розвитку держави. При цьому передбачається формування нових типів технологічних процесів, соціальної організації та управління, здатності розв'язувати екологічні проблеми та зменшувати будь-які екологічні небезпеки, що становлять значну загрозу національній безпеці України.

 

Висновки

Відтак, у XXI столітті різко зростає загроза екологічній безпеці, а отже і загроза національній безпеці України. Важливою її складовою виступає зовнішня безпека, яка залежить не в меншому ступені й від внутрішньої політики України. Саме тому надійне забезпечення національної безпеки України потребує активної військової політики, яка має спиратися на новіші науково-технічні досягнення і наукове прогнозування, а головне врахування національних інтересів.

Військові потреби України мають формулюватися, виходячи з об'єктивної оцінки можливих (у тому числі і невійськових) загроз національній безпеці. Зважаючи також не геостратегічне положення України, ЇЇ геополітичний потенціал можна сформулювати максиму: ніхто не має прагнути до підриву національної безпеки України, якщо зацікавлений у безпеці в регіоні.

Оскільки саме невійськові заходи матимуть пріоритет у порушенні керованого рівня національної безпеки, забезпечення екологічної безпеки має посідати пріоритетне місце в політиці сучасної України. Забезпечення екологічної безпеки слугуватиме важливою підоймою для подальшого стабільного розвою суверенної і демократичної держави.

Контрольні запитання для самоперевірки

1. Поняття та зміст екологічної безпеки.

2. Поняття та види загроз національній безпеці України в екологічні сфері.

3. Система екологічної безпеки.

4. Пріоритетні напрями забезпечення екологічної безпеки.

Завдання для самопідготовки

1. Характер і зміст сучасних екологічних війн.

2. Можливості України щодо моніторингу екологічних війн.

Список рекомендованої літератури

Нормативні джерела

1. Про гідромстерсолгічну діяльність: Закон України / ' Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999. - УЬ 16. - - Ст. 96.

2. Про екологічну експертизу: Закон України // ВВР, 1995. Л6 8. -Ст. 54.

3. Про космічну діяльність: закон України // ВВР, 1997. - Л6 1. Ст. 2.

4. Upo охорону атмосферного повітря: Закон України // ВВР, 1992. ->£ 50. — Ст. 678.

5. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України // ВВР, 1991. — Л£ 41. - - От. 646.

в. Про рослинний світ: Закон України // ВВР, 1999. - - № 22 - - 23. Ст. 198.

7. Jipo тваринний світ: Закон України // ВВР, 2002. № 14. Cr. 97.

8. Про Червону книгу України: Закон України // ВВР), 2002. — ЗО. — От. 201.

Доктринальні джерела

1. Агаркова Е, Качинсъкии А., Стспанснко А. Регіональний вимір екологічної безпеки України з урахуванням загроз виникнення техногенних і природних катастроф: Моногр. - - К.: Н1СД, 1996. 73 с. - - (Сер. "Еколончіш безпека"; Вип. 2).

2. Акимов В.. Потапов В. Сравнительная оценка безопасности регионов по статистическим данным // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. 1998. — ЛЬ 11. — С. 78-86.

3. Александрова Г. Нормирование антропогенно-техногенных нагрузок на ландшафт. Состояние проблемы. Возможности и ограничения // Изв. АН СССР. Сер. География. - 1990. — № 1. С. 46-55.

4. Апексеенко И., Ксиссвич Л. Последняя цивилизация? К.: Наук, думка, 1997. — 411 с.

5. Анализ риска и проблемы безопасности / Ларичев О., Мечитов А., Ребрик С. — М., 1990. - 60 с. - (Препр./ ВНИИСИ).

в. Андреев В. Экологическая война как техногенная катастрофа // Воен. мысль. — 1999. -№4. С. 12-19.

7. Антропогенне навантаження та екологічна безпека в системі "Пестициди — навколишнє середовище — здоров'я населення" на основі аналізу ризику / Качинський А. — К, 1994. — ЗО с.

8. Баблоянц А Молекулы, динамика, жизнь. Введение в елмопрглни эацию материи. — М.: Мир, 1990. —375 с.

9. Барича Рид А Элементы теории марковских процессов и их при ложения. — М.: Наука, 1969. — 612 с.

10. Всллман Р. Математические методы в медицине. М.: Мир, 1987.

— 200 с.

11. Белое С, Морозова Л., Сиокоо В. Безопасность жизнедеятельности.

— М.: Всссоюз. Ассоц. по охране труда, 1992. 136 с.

12. Влинкин В. Методы анализа экзогенных составляющих рископ Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. 1997. — Ні 3. С. 18*36.

13. Боков В., Лущик А Основы экологической безопасности. Симферополь: Соната, 1998. — 223 с.

14. Бра у или К. Статистическая теория и методолог ил в науке я тохни ке. — М.: Наука, 1977. - - 407 с.

16. Быков А, Аурзин Н. Проблемы анализа безопасности человеке, об щества и природы. — СПб.: Наука, 1997. - 247 с.

16. Васильков Н. Порядок и хаос в развитии социальных систем: синергетика и теория социальной самоорганизации. — СПб.: Дань, 1999. 480 е.

17. Васюта С. Радянський екоцид о Україні: історичні витоки, труднощі подолання. - - Тернопіль: СМП "Лстон", 2000. 636 с.

18. Вернадский В. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 1989. 261 с.

19. Вернадский В. Живое вещество. М.: Наука, 1978. - 358 с.

20. Вернадский В. Химическое строение биосферы Земли и ее окружение.

— М: Наука, 1965. — 374 с.

21. Винклер X. Мировые ресурсы. - М.: Знание. 1986. - 272 с.

22. Власов М., Жричсвский С. Экологическая опасность космической деятельности. — М.: Неука, 1999. — 238 с.

23. Гавр и лов А., Новиков О. Военная экологии: сущность и задачи // Воен. мысль. — 1993. —• N. 6. — С. 39-42.

24. Гаврилов //.. Гавршова //. Биология продолжительности жизни. М.: Наука, 1991. - 280 с.

25. Гавриш С. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства. - X.:Основа. ПОД. 638с.

26. Гаардабасси Г. Элементы теории больших систем и приложении к проблемам окружающей среды / ' Теории систем в приложении!! к проблемам защиты окружающей среды К.: Нышл шк.. 1981. — С. 219*236.

27. Гирко В. Теория эмпирических систем уравнений. - К.: Лыбидь, 1990. 174 с.

28. Гловацкая К. Лазурснко С. Жукопа И. Безопасность человека я об щества: новые ориентиры социально-экономического развития // Вопр. экономики. - 1992. • К 1. С. 41-52.

29. Горшков В. Физические и биологические основы устойчивости ЖИЗНИ. — М.: ВИНИТИ, 1995. 470 с

30. Гундаров И., Глазунов И., Лисицын В. Методологические проблемы учения о факторах риска с позиций профилактической медицины // Вести. Акад. мед. наук. — 1988. — № 12.

31. Дворжак Й. Земля, люди, катастрофы. — К.: Вища шк., 1989. — 238 с.

32. Демидович Б. Лекции по математической теории устойчивости. — М.: Наука, 1967. — 471 с.

33. Дзекцер Е. Геологическая опасность и риск (методологическое исследование) // Инж. геология. — 1992. — № 6. — С. 3-10.

34. Доклад о развитии человечества за 1996 год. — Нью-Йорк; Оксфорд: Оксфорд Юниверсити Пресс, 1997. — 228 с.

36. Дорогунцов С, Федорищева А. Методологічні аспекти оцінки ризику та наслідків техногенно небезпечних подій // Економіка України. — 1994. — 387; № 2. — С. 30-39.

36. Дрейпер И., Смит Г. Прикладной регрессионный анализ: В 2 кв. — М.: Финансы и статистика, 1986. — Кв. 1. — 366 с.

37. Дружинин В., Конторов Д., Контпоров М. Введение в теорию конфликта. — М.: Радио и связь, 1989. — 288 с.

38. Дырда В., Осипенко В. Устойчивое развитие и проблемы глобальной безопасности // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1995. — К., С. 3-22.

39. Дьомкін В. Вступ до екологічної політики. — К.: Тандем, 2000. — 194 с.

40. Згуровский М., Доброногов А., Померанцева Т. Исследование социальных процессов на основе методология системного анализа. — К.: Наук, думка, 1997. — 221 с.

41. Израэль Ю. Экология и контроль природной среды. — Л.: Гидро-метеоиздат, 1984. — 555 с.

42. Израэль Ю., Назаров И., Филимонова Л. Экологический подход к оценке состояния и регулированию качества окружающей среды //Докл. АН СССР. — 1978. — С. 241; № 3. — С. 723-726.

43. Касты Дж. Большие системы. Связность, сложность и катастрофы. — М.: Мир, 1982. — 216 с.

44. Качинсъкий А. Нові екологічні виклики безпеці людини, суспільства і навколишнього середовища України // Підтекст. — 1998. — № 22. — С. 28-36.

45. Качинсъкий А*, Хміль Г. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика: Монографія. — К.: НІСД, 1997. — 127 с. — (Сер. "Екологічна безпека"; Вип. 3).

46. Качинський А. Перед лицем екологічних загроз: міжнародний і національний аспект екополітики // Політика і час. — 1994. —- № 5. — С. 73-77.

47. Качинський АЛ. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. —- К.: НІСД, 2001. — 312 с. — (Сер. "Екологічна безпека"; Вип. 5).

48. Качинський А., Лавриненко С. Війна в Югославії як техногенна екологічна катастрофа // Стратегічна панорама. — 2000. — № 1-2. — С. 213-223.

49. Качинський А., Наконечний О. Сталість екосистем та проблема нормування в екологічній безпеці України: Моногр. — К.: НІСД, 1996. — 52 с. — (Сер. "Екологічна безпека"; Вип.1).

50. Кесслер Д. Прогноз засорения космического пространства // Аэрокосмическая техника. — 1989. — № 1. — С. 141-143.

51. Кини Р. Размещение энергетических объектов: выбор решений. — М.: Энергоатом из дат, 1983. — 320 с.

52. Кирк Эш Позеленение безопасности: экологические аспекты национальной, международной и глобальной безопасности после "холодной войны" // Оборонная политика. Политика обеспечения мира и безопасности: Мат. к курсу. — К.: МИГИРБ, 1992. — С. 108-119.

53. Кирсанов К, Малявина А., Дяненко Ю. Глобальные катастрофы. — М.: Калита, 2000. — 120 с.

54. Клиланд Д., Кинг В. Системный анализ и целевое управление. — М.: Сов. радио, 1974. — 278 с.

55. Климов Ю. Политическая экология — новое научное направление // Общество, науки и современность. 1992. — №6. — С. 169-179.

56. Колбасов О., Бринчук М. Нормирование как правовая мера охраны окружающей среды // Советское государство и право. — 1987. — № 3. — С. 72-80.

57. Колбасов О., Горинчук М„ Тимошенко А. Правовые основи экологической безопасности // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1992.

— № 7. — С. 59-83.

58. Коммонер Б. Замыкающийся круг: природа, человек, технология.

— Л.: Гидрометеоиздат, 1974. — 279 с.

59. Концепція ризику у світлі екологічної безпеки України / Качинський А.Б. — К., 1993. — 49 с. (Препр./ Нац. і-тстратег, дослід.; Сер. "Наукові доповіді"; Вип. 14).

60. Кравченко С, Костицъкий М. Екологічна етика і психологія людини. — Л.: Світ, 1992. — 104 с.

61. Крисаченко В, Екологічна культура: теорія і практика. — К.: Заповіт, 1996. — 352 с.

62. Крисаченко В. Людина і біосфера: основи екологічної антропології.

— К.: Заново, 1998. — 688 с.

63. Кукол 3. Природные катастрофы. — М.: Знание, 1985. — 240 с.

64. Ларичев О., Мечитов А Методологические проблемы анализа риска и безопасности использования новых технологий // Системные исследования. Методологические проблемы. — М.: Наука, 1988. — С. 26-44.

65. Легасов В. Проблемы безопасности техносферы // Коммунист. — 1987. - М 8. - С. 92-101.

66. Мазур И., Иванцов О., Молдова нов О. Конструктивная надежность и экологическая безопасность трубопроводов. — М.: Недра, 1989. — 245 с.

67. Малик Л. Природные я антропогенные факторы разрушения гидротехнических сооружений // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1997. —МП. — С. 81-110.

68. Маршалл В. Основные опасности химических производств. — М.: Мир, 1989. — 672 с.

69. Методы учета риска в задачах принятия решений (по материалам НАБА) / Михалевич В. — К., 1981. — 15 с.

70. Мечитов А., Ребрик С. Изучение субъективных факторов восприятия ряска и безопасности // Человеко-машинные процедуры принятияре-шений: Об. науч. тр. — М.: ВНИИСИ, 1988. — Вып. 11. — С. 76-89.

71. Моисеев И., Александров В., Тарко А Человек и биосфера. Опыт системного анализа и эксперименты с моделями. — М.: Наука, 1985. — 272 с.

72. Моисеев Н. Природа и общество: единство процессов самоорганизации // Соц-полит, журн. — 1993. — № 4. — С. 109-118.

73. Моисеев Н. Экологический фон современной политики // Общество, наука и современность. — 1992. — № 6. С. 135-145.

74. Моисеев Н., Свирежев Ю„ Крапивин В. Применение метода математического моделирования к оценке риска воздействия на окружающую среду // Экон. пробл. Мирового океана: Тез. докл. на Всесоюз. конф., 1977. — С. 21-23.

75. Мушик д., Мюллер П. Методы принятия технических решений. — М.: Мир, 1990. — 206 с.

76. Научно-технический прогресс, безопасность и устойчивое развитие цивилизации / Б. Гидаспов, И. Кузьмин, В. Ласкин и др. // Журн. Всесоюз. хим. об-ва. — 1990. — С. 35, № 1. — С. 9-14.

77. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наук. доп. НІСД / Редкол.: О.Ф. Белов (голова та ін.). — К.: Н1СД, 1997. — 197 с.

78. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні / М-во охорони навкол. середовища та ядерної безпеки України. — К.. 1998. — 152 с.

79. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в України / М-во охорони навкол. середовища та ядерної безпеки України. — К., 1997. — 162 с.

80. Никаноров А, Хоружая Т. Глобальная экология — М.г ПРИОР, 2000. — 284 с.

81. Николас Г., Пригожий И. Познание сложного. Введение. — М.: Мир, 1990. — 344 с.

82. Обшая гигиена (пропедевтика гигиены) / Б. Гончарук, В. Бардов и др. / Под ред. Е. Гончарука. — К.: Выща шк., 1990. — 384 с.

83. Одум Г., Одум Э. Энергетический базис человека и природы. — М.: Прогресс, 1978. — 239 с.

84. Одум Ю. Экология. — М.: Мир, 1986. — Т.1. — 328 с; Т.2. — 376 с.

85. Основы системной безопасности / Под ред. А. Ильичева, Е. Тарасова. — М.: МАИ, 1995. — 110 с.

86. Перегудов Ф., Тарасенко Ф. Введение в системный анализ. — М.: Высш. шк., 1989. — 367 с.

87. Перелет Р. Международная экологическая безопасность и экономика // Моделирование процессов екологического развития. — 1991. >& 3. — С. 4-10.

88. Перелет Р., Сергеев Г. Технологический риск и обеспечение безопасности производств. — М.: Знание, 1988. — 63 с.

89. Писарев В. США и стратегия устойчивого развития // США—ЭПИ. — 1997. — № 12. — С. 45-52.

90. Писарев В. Экологическая безопасность как компонент национальной безопасности США // США—ЭПИ. — 1997. — № 6. — С. 541.

91. Погорелова А Еколопчна культура: проблем и 1 шляхи форму вання в Украш! // Рцша природа. — 1993. — Л6 1. С. 3-5.

92. Порфирьев Б. Концепция риска: новый подход к экологической политике // США: экономика, политика, идеология. — 1988. — № 11. -С. 98-106.

93. Пригожий И. Философия нестабильности // Вопр. философии. -1991. — № 6. — С. 46-52.

94. Процент Л. Региональная безопасность: концептуальные принципы управления и основные направления их реализации // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1996. — № 11. — С. 3-26.

95. Рагозин Ф. Оценка и картографирование опасности и риска от природных и техногенных процессов (теория и методологии) // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1993. — >65. — С. 16-41.

96. Ракита С. Устойчивость геосистем: Подходы к практически реализуемой оценке // География и природные ресурсы. — 1980. М1. — С. 136-141.

97. Рафиков С. Экологические конфликты: проблемы типологии // Экон. и соц.-прав. принципы экол. безопасности. — Л.: СЗПИ, 1991. — С. 71-74.

98. Реимерс Н. Надежды на выживание человечества. Концептуальная экология // Россия Молодая. — 1992. — 366 с.

99. Реимерс Н. Природопользование: Словарь-справочник. — М.: Мысль, 1990. — 637 с.

100. Реимерс Н. Экология. Теория, законы, правила, принципы и гипотезы. — М.: Россия молодая, 1994. — 367 с.

101. Реле тон X. Существует ли экологическая этика? // Глобальные пробл. и общечел. ценности. — М.: Прогресс, 1990. — С. 258-288.

102. Рикфлекс Р. Основы общей экологии. — М.: Мир, 1979. — 418 с.

103. Роянов Н. Армия и экология // Энергия: экономика, технология, экология. — 1992. —?№ 11. — С. 12-15.

104. Руденко В. Довідник з географії природно-ресурсного потенціалу України. — К.: Вища шк., 1993. — 180 с.

105. Саати Т. Принятие решений. Метод анализа иерархий. — М.'. Радио и связь, 1993. — 320 с.

106. Саати Т., Керне К. Аналитическое планирование. Организация систем. — М.: Радио и связь, 1991. — 224 с.

107. Садыхов О. Экологическое нормирование. Проблемы и перспективы // Экология. — 1989. — № 3. — С. 3-11.

108. Сергеев Г. Управление риском: роль социальных факторов в возникновении крупных промышленных аварий // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1993. — Ms 10. — С. 39-46.

109. Системний аналіз визначення пріоритетів в екологічній безпеці України / Качинський A.B. — К., 1995. — 46 с. — (Препр. / Рада нац. безпеки при Президентові України. Нац. ін-т стратег, дослід.; Сер. "Наукові доповіді"; № 42).

110. Скиннер Б. Хватит ли человечеству земных ресурсов? — М.: Мир, 1989. — 264 с.

111. Словарь-справочник по экологии / К. Сытник, А. Брайон, А. Гор-децкий. — К.: Наук, думка, 1994. — 665 с.

112. Стратеги розвитку України: виклики часу та вибір / Пирожков СЛ., Яшшевський О.П., Бінько 1.Ф. та ін. — К., 1994. — 177 с. — (Препр. / Нац. ін-т стратег, дослід.; Сер. "Наукові доповіді"; № 22).

113. Сучасні проблеми екологічної безпеки України / Качинський А.Б. — К., 1994. — 48 с. — (Препр. / Рада нац. безпеки при Президентові України. Нац. ін-т стратег, дослід.; Сер. "Наукові доповіді"; Вип. 33).

114. Ткаченко О. Взаимосвязь антропогенеза с активными зонами Земли // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1999. — № 9. — С. 39-46.

115. Уайт Г. Роль научной информации в предвидении и предотвращении экологических конфликтов // География, ресурсы и окружающая среда. — М.: Прогресс, 1990. — С. 449-464.

116. Уолтхем Т. Катастрофы. Неистовая Земля. —- Л.: Недра, 1982. — 223 с.

117. Управление риском в социально-экономических системах: концепция и методы ее реализации. Ч. 1 // Пробл. безопасности при чрезв.ситуациях. — 1995. — Jй 1. — С. 3-35.

116. Урланис Б. Эволюция продолжительности жизни. — М.: Статистика, 1978.

119. Урсул А Экологическая безопасность: развитие, проблеми и перспективи // Соц.-полит, науки. — 1991. — № 12. — С. 3-11.

120. Фаринелла П., КарделлиА. Размножение фрагментов на околоземных орбитах: простая математическая модель // Наука и всеобщ, безопасность. — 1992. — С. 2; № 4. — С. 45-62.

121. Фурасов В., Пастухова Е. Индексы и коридоры развития // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1999. — № 7. — С. 68-80.

122. Фурасов В. Динамика развития: модели, индексы, оценки. — М.: Academia, 1998. — 228 с.

123. Фурасов В., Пастухова Е. Динамика развития природных и техногенных чрезвычайных ситуаций // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1999. — №9. — С. 46-57.

124. Хилько М. Еколопчна полгтика. — К.: Абрис, 1999. — 363 с.

125. Хламов М. Нормирование качества окружающей среды — научная основа ее охраны и рационального природопользования // Советское государство и право. — 1985. — № 12. — С. 63-68.

126. Хозяйственный риск и методы его измерения / Т. Бачкаи, Д. Ме-сена, Д. Мико и др. — М.: Экономика, 1979. — 183 с.

127. Чистов В., Галиева Л., Григал 17, Проблема создания системы защиты Земли от астероидов и комет // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1997. — № 11. — С. 81-110.

128. Чорнобильська катастрофа / Гол. ред. В.Г. Бар'яхтар. — К.: Наук, думка, 1996. — 574 с.

129. Шандала М., Звиняцковский Я. Окружающая среда и здоровье населения. — К.: Здоров'я, 1988. — 152 с.

130. Шандала М., Кондрусев А, Беляев Е. Гигиеническое и экологическое нормирование: методологические подходы и пути интеграции // Гигиена и санитария. —- 1992. — № 4. — С 19-24.

131. Шершнев Л. Безопасность человека. — М.: Фонд нац. и между-нар. безопасности, 1994. — 472 с.

132. Экологические системы. Адаптивная оценка и управление / Под ред. К. Холдинга. — М.: Мир, 1981. — 397 с.

133. Экологический энциклопедический словарь. — М.: Ноосфера, 1999. 930 с.

134. Экологическое нормирование антропогенных нагрузок. Общие подходы / В. Безель, Ф. Кряжимский, Л. Семериков, Н. Смирнов // Экология. — 1992. - № 6. - С. 3-12.

135. Ясаманов Н. Разработка принципов картографирования риска территорий // Пробл. безопасности при чрезв. ситуациях. — 1991. — №4. — С. 31-49.

 

Розділ 6. ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ

Природа — завжди мінлива хмара:

ніколи не лишаючись тією ж самою,

вона завжди лишається сама собою

Р. Емерсон

Вступ

Україна є однією з найбільших за територією, чисельністю населення та економічним потенціалом держав Європи. Станом на 2005 рік населення України становило 48 мільйонів осіб. На території України зосереджені величезні природні багатства, втім відсутність концептуальних підходів до забезпечення як національної безпеки в цілому, так і екологічної безпеки зокрема негативно позначились на рівні збереження та примноження природних ресурсів і багатств нашої країни.

Негативні наслідки аварії на Чорнобильській ABC, катастрофічне забруднення повітря, води та грунту, надмірна концентрація промисловості у певних регіонах, нераціональне природокористування, демографічна криза — навіть і цей, далеко не повний перелік негативних чинників, створили реальну загрозу національній безпеці України в екологічній сфері.

Україна, що за часи соціальних потрясінь 30-40-х років втратила майже 15 мли людей, нині наближається до нової демографічної кризи. Останніми роками в Україні зростають відносні та абсолютні показники смертності населення. Серед розвинених країн світу Україна посідає 2-е місце за рівнем смертності всього населення і 17-е — дитячої. Звертають на себе увагу зміни в структурі хвороб за останні десятиріччя. Поряд зі значним зниженням рівня захворюваності такими недугами, як поліомієліт, дифтерит, малярія спостерігається зростання випадків захворювань, спричинених вживанням неякісної питної води та продуктів харчування, забрудненим повітрям (гепатит, легеневі, онкологічні хвороби).

Відтак проблема забезпечення національної безпеки в екологічній сфері набула в нашій державі безпрецедентної гостроти. Для її розв'язання необхідно розробити наукові засади екологічної безпеки України, методологію забезпечення її реалізації. Саме це і зумовило розгляд нами проблем забезпечення екологічної безпеки і включення до базового курсу лекцій з Національної безпеки України, котрий читається у вищих навчальних закладах України, а також до цього навчального посібника.