П як особливий вид соціал норм.

П як особливий вид соціал норм.

Право — це специфічна форма регулювання, поведінки лю­дей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих держ владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що ство­рили Д з метою захисту їх прав, свобод і власнос­ті, стабілізації суспіл відносин, встановлення цивілізо­ваного правового порядку в країні, зміцнення і розвитку Д. Правові та ін соціал норми залежать від об'єктивних умов розвитку сусп.-ва., з'явл-ся в результаті еволюції розвитку суспіл-ва,Реаліз-ся у поведінці суб'єктів за їх бажанням.,Певним чином встановл-ся та закріпл-ся,Є засобом регулювання та охорони певних суспіл відносин.

Поняття та ознаки, що характеризують норму П. Cтруктура прав норми.

Ознаки:

1. Пов'язана з Д.,розрахована на невизначену к-сть сусп. відносин

2. Має владний характер.

3.загальнообов'язкове правило поведінки,

4.характериз-ся ієрархічним підпорядкуванням, структурною будовою та спеціалізацією

Норма П - загальнообов'язкове, формально визначене, встановлене чи санкціоноване державою правило поведінки, що визначає права і обов’язки осіб у регульованих суспільних відносинах. Структура п н - це її внутрішня організація. гіпотеза, диспозиція, санкція. Гіпотеза (припущення) – вказує на фактичні обставини,при настанні яких варто виконати встановлене правило.
Диспозиція (розпорядження) – містить саме правило поведінки,що вказує на права та обов’язки сторін у регульованому відношенні. Санкція (стягнення) передбачає заходи примусового впливу застосовані до порушників.

 

 

Поняття джерела П та їх система.

До джерел П відносять:

· правовий звичай

· судовий чи адмін прецедент

· нормативний договір

· нормативно-правовий акт

· релігійно-правові норми

· міжнародно-правовий акт.

Правовий звичай – санкціоноване державою пра пов,що склалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей.

Судовий прецедент – це рішення по конкретній справі, що є обов’язковим для судів.

Нормативний договір – це угода двох чи більше сторін, в результаті якої встановл-ся, змін-ся чи скасов-ся норми П.

Нормативно-правовий акт – це акт правотворчої діял компетентних держ органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми П.

Ознаки системи П:

1) цілісне структурне утворення, що характер-ся єдністю та узгодженістю складових елементів;

2) розкриває внутрішню умову організації системи П, співвідношення її структурних елементів;

3) має об’єктивний характер, відображає реал стан суспіл відносин.

Нормативно-правові акти як джерела П.

Ознаки:

1.має форму пис-го документа;

2.певні законодавством обов'язкові формал реквізити (назва, дата прийняття, підпис);

3.прийм-ся компетентним органом Д;

4.публік-ся в офіційних друкованих виданнях;

5.офіційний текст представляє його публікація держ мовою;

6.містить норми П;

7.має юридич чинність;

8.набуває законної сили в порядку, передбаченому законодавством;

9.діє в часі, у просторі, відносно певного кола осіб;

10.реєстр- у держ реєстрі нормативно-правових актів.

Види н-пр актів: закони,підзаконні акти

Межі дії нормативно правових актів: у просторі, у часі, за колом осіб.

Види законів у дії за колом осіб:

1. Загальні - розраховані на все населення.

2. Спеціальні - розраховані на певне коло осіб.

3. Виняткові - роблять винятки з загал і спеціал

4.З часу, який зазначено в постанові про порядок введення закону в дію.

набрання ним юр сили та моментом втрати останньої.У просторі-це поширення його впливу на певну територію,державу в цілому чи певний регіон.За колом осіб визначається підлеглістю осіб вимогам нормативно-правових актів.

Характеристика стадій процесу застосування П.

Способи тлумачення

Граматичний – уяснення змісту норми шляхом аналізу її словесного формулювання. Систематичний, що являє собою пояснення змісту норми шляхом встановлення її зв’язку з ін нормами в системі П.

Логічний – надає можливість визначити зміст норми як логічно завершеного явища за допомогою таких прийомів як абстрагування, аналогія.

Історичний – визначає зміст норми через характеристику конкретних історич умов її прийняття.

Спеціально-юридичний – надає можливість визначити зміст спеціальних юридич термінів та правової техніки.

Функціональний – визначає зміст припису через аналіз факторів та умов, в яких функціонує норма, а також факторів, що впливають на її зміст.

Види правопорушень

а) на злочини і провини; б) кримінальні, цивіл, адмін, правопорушення у сфері труд законодавства і ін; в) особові і колективні; г) нормативно-правові і дисциплінарні; д) договірні і позадоговірні правопорушення; е) правопорушення у сфері суспіл життя.

Види юр в. Заходи юр в.

Види юр. відповідальності: Кримінальна в - полягає в застосуванні заходів кримінал покарання до фізич осіб, винних у скоєнні злочину. Дисциплінарна в — накладається адмін. Підприємств,внаслідок вчинення дисциплінарних проступків Матеріальна в настає за вчинене майнове правопор,шкоду при виконанні ними своїх тр обов’язків. Цивільно-правова, заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих майнових П. Адмін в, за адмін. П орг. Держ упр до осіб,що не підпорядковані їм по службі

Види недійсних правочинів.

Види:нікчемні та заперечні. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом. заперечний правочин, тобто правочин, недійсність якого прямо не випливає з закону, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

П як особливий вид соціал норм.

Право — це специфічна форма регулювання, поведінки лю­дей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих держ владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що ство­рили Д з метою захисту їх прав, свобод і власнос­ті, стабілізації суспіл відносин, встановлення цивілізо­ваного правового порядку в країні, зміцнення і розвитку Д. Правові та ін соціал норми залежать від об'єктивних умов розвитку сусп.-ва., з'явл-ся в результаті еволюції розвитку суспіл-ва,Реаліз-ся у поведінці суб'єктів за їх бажанням.,Певним чином встановл-ся та закріпл-ся,Є засобом регулювання та охорони певних суспіл відносин.