Визначення вимог до якості одягу

Одяг створює навколо тіла певний мікроклімат, який забезпечує оптимальні умови для підтримки теплового балансу і постійної температури, що є необхідною умовою нормальної життєдіяльності людини, збереження її здоров'я і працездатності на високому рівні. Тому вимоги, що пред’являються до виробів, повинні визначатися із взаємозв'язків системи "одяг – людина – навколишнє середовище".

Одяг будь-якого виду і призначення має відповідати складному комплексу вимог, що пред'являють до нього споживачі, з одного боку, і виробництво – з іншого. Тому все різноманіття цих вимог оцінюють двома групами показників - споживчими і виробничими чи техніко-економічними показниками якості(табл.2.1).

 

Таблиця 2.1 – Показники якості одягу

Показники якості одягу
Споживчі:	Техніко-економічні (виробничі)
Соціальні	стандартизації й уніфікації
Функціональні
Естетичні	Технологічності
Ергономічні	Економічності
Експлуатаційні
(надійності)

Споживчі показники якості і вимоги до одягу визначають безпосередню суспільну та індивідуальну цінність одягу для людини. До цих показників відносяться:

- соціальні, що вказують на відповідність розмірно-ростового асортименту одягу споживчому попиту, на конкурентність одягу на внутрішньому і світовому ринку, а також на відповідність прогнозу споживчого попиту;

- функціональні, які визначають ступінь відповідності виробу конкретному призначенню, умовам експлуатації; ступінь відповідності розмірним і повнотно-віковим характеристикам споживача, його зовнішньому вигляду і психологічним особливостям;

- естетичні, що визначають художню концепцію одягу і ступінь відповідності його сформованому суспільному естетичному ідеалу, новизну моделі і конструкції (тобто відповідність сучасному стилю і моді), ступінь досконалості композиції моделі, товарний вид; одяг повинен бути відображенням свого часу;

- ергономічні, що визначають ступінь відповідності одягу, його окремих частин антропометричним і психофізичним особливостям людини; його гігієнічну відповідність санітарно-гігієнічним нормам; зручність користування виробом у різних побутових і виробничих умовах;

- експлуатаційні, які визначають ступінь стабільності збереження якості одягу при носінні, його надійність (стійкість матеріалів і з`єднувальних швів до розривних навантажень, формостійкість деталей і країв одягу, зносостійкість матеріалів і елементів конструкції, тобто довговічність).

Техніко-економічні (виробничі) показники якості одягу визначають ступінь технічної досконалості конструкції, методів проектування і технології одягу з урахуванням витрат на його виготовлення і споживання. До цих показників відносяться:

- показники стандартизації й уніфікації конструкції, що визначають ступінь конструктивної і технологічної однорідності проектованого одягу (зведення всіх можливих рішень до найбільш раціональних; підвищення серійності продукції і створення передумов для зменшення витрат на її проектування, виготовлення й експлуатацію і т.д.);

- показники технологічності, що визначають ступінь прогресивності конструкції і технології, ступінь механізації й автоматизації, трудомісткість і матеріалоємність виробу;

- показники економічності, що характеризують витрати на проектування, технологічну підготовку, розкрій і виготовлення одягу. Ці показники пов'язують між собою споживчі і технічні (виробничі) показники і відбивають економічну ефективність витрат на розробку, виготовлення й експлуатацію продукції.

Крім вказаних показників, до виробничих відносяться показники, що відповідають вимогам транспортабельності виробів, і їх патентно-правові показники.

Враховуючи соціальний портрет споживача найбільш вагомими показниками для нічної сорочки будуть показники гігроскопічності, естетичності,функціональності,технологічності. Забезпечення цих вимог можливе тільки при урахуванні виду відмов при експлуатаційних ситуаціях.