Розрахунок втрати і ККД двигуна

Електричні втрати в обмотці якоря:

(2.109)

Електричні втрати в обмотці збудження:

(2.110)

Електричні втрати в обмотці додаткових полюсів:

(2.111)

 

Електричні втрати в щітковому контакті:

(2.112)

Додаткові втрати:

(2.113)

Втрати на тертя щіток об коллектор:

(2.114)

Втрати в сталі зубців:

(2.115)

 

Втрати в сердечнику якоря:

(2.116)

Втрати на тертя в підшипниках і вентиляції:

(2.117)

Сума всіх втрат при номінальному навантаженні:

(2.118)

 

ККД двигуна при номінальному навантаженні %:

(2.119)

 

Визначити величини втрат, що становлять: постійних Р₀, змінних Р' та Р''

	(2.220)
	(2.221)

 

ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА

 

Організація ремонту двигунів постійного струму

Для перевірки стану двигуна, усунення несправностей і підвищення надійності періодично проводять поточний і капітальний ремонт.

Поточний ремонт передбачає заміну масла і вимір зазорів в підшипниках ковзання, заміну або додавання мастила і огляд сепараторів в підшипниках кочення, чистку і обдувку статора і ротора при знятій задній кришці, огляд обмоток в доступних місцях.

Капітальний ремонт включає повне розбирання двигуна з виїмкою ротора, чистку, огляд і перевірку статора і ротора, усунення виявлених дефектів (наприклад, перебандажіровка схемної частини обмотки статора, перекліновка ослаблених клинів, фарбування лобових частин обмотки і розточення статора), промивання та перевірку підшипників ковзання, заміну підшипників кочення, проведення профілактичних випробувань.

Періодичність капітального та поточного ремонту електродвигунів встановлюється за місцевим умовам. Вона повинна бути не тільки обгрунтована для кожної групи двигунів по температурі і забрудненості навколишнього повітря, але і враховувати вимоги заводу-виробника, виявили недостатню надійність окремих вузлів. Капітальний ремонт електродвигунів, що працюють нормально, доцільним під час ремонту основних агрегатів на яких електродвигуни встановлені, тобто один раз на 3 - 5 років, але не рідше. При цьому будуть забезпечені однакові рівні надійності електродвигунів і основного агрегату. Поточний ремонт електродвигунів зазвичай проводять один-два рази на рік. З метою скорочення трудовитрат на роботи з центровки і підготовки робочого місця ремонт електродвигуна доцільно суміщати з ремонтом механізму, на якому він встановлений.

Поточний ремонт двигуна

При проведенні часткової ревізії без розбирання двигуна виконують такі роботи: зовнішній огляд загального стану; огляд висновків, щіткового механізму, колекторів або контактних кілець, підшипників та інших частин; промивка підшипників ковзання і заповнення їх маслом; розтин підшипників кочення і перевірка наявності та якості в них мастила; перевірка стану ізоляції обмоток статора і ротора мегомметром; перевірка вільного обертання ротора; усунення незначних дефектів, виявлених під час ревізії. Ревізія двигуна з повним розбиранням повинна проводитися в сухому опалювальному приміщенні, обладнаному підйомними засобами.

Розбирання електродвигуна починають зі зняття напівмуфти, шківа або шестерні з кінця валу. Після цього підвішують і утримують на вазі підшипникові щити, відвертають болти торцевих кришок, щити виводять з заточення статора, а ротор опускають на расточку статора. При необхідності після зняття щитів проводиться виємка ротора. При огляді обмотки статора необхідно звернути увагу на справність кріплення окремих вузлів і лобових частин, а також на відсутність тріщин і пошкоджень ізоляції та стан раскліновкі обмоток. При виявленні ослаблених клинів слід встановити між клинами і обмоткою додаткові ізоляційні прокладки При огляді активної сталі статора і ротора перевіряють щільність опресування, надійність кріплення і відсутність корозії. Виявлені дефекти усувають, а расточки статора при необхідності покривають ізоляційним лаком.

Після усунення дефектів двигун збирають, перевіряють щупом повітряні зазори через отвори в щитах з обох торців статора. У машин постійного струму потужністю більше 3 кВт перевіряють якість пайки у «півниках», вимірюють падіння напруги між колекторними пластинами, з'ясовуючи причини падіння напруги вище норми. Для машин серійного виробництва розбіжність значень падіння напруги допускається не більше ніж на 10% від нормальної.

 

Капітальний ремонт двигунів

Капітальний ремонт виконують з повним розбиранням. Для розбирання двигун підвішують на гак підйомного пристрою за рими і переміщають на вільне місце або розгортають на фундаменті. Для надійної роботи напівмуфти в більшості випадків встановлюються з напруженою посадкою. Для цього діаметр отвору в напівмуфті має дорівнювати номінальному діаметру виступаючого кінця валу або перевищувати його не більше ніж на 0,03... 0,04 мм. Зняття напівмуфт зручніше за все робити знімачами. Установка напівмуфти на вал великих двигунів, як правило, проводиться з підігрівом її до температури 250℃, коли пруток з олова починає плавитися.

Після зняття напівмуфти заміряють зазори в підшипниках. Відхилення від середнього значення зазору не повинно перевищувати + 10%.

При відсутності крана чи монорейки виїмку і введення ротора в статор виконують при допомогою переносної балки що закріплюється на корпус двигуна за допомогою притиску. Балка укладається на опорні скоби, укріплені над римамі двигуна. Потім встановлюються притискні скоби і через отвори в опорних, притискних скобах і римах пропускаються штифти. Вкручуванні гвинти, упираються в балку, притискні скоби разом зі штифтами піднімають догори до тих пір, поки штифти не дістануться до верхньї частини рими, а балка та опорні скоби не пригорнуться до статору. Виїмка ротора здійснюється за допомогою двох ковзанок із тальрепамі. При огляді активної сталі статора слід переконатися в щільності пресування її, і перевірити міцність кріплення зажимів в каналах. При слабкому кріпленні виникає вібрація аркушів, яка призводить до руйнування міжлистової ізоляції сталі і потім до місцевого нагріванню її і обмотки. Вібруючими листами сталі зубців стирається ізоляція обмотки статора. Листи зубців від тривалої вібрації можуть обломитися у підстави і при випадінні зачепити ротор, врізатися в пазову ізоляцію обмотки статора до міді.

 

 

ВИСНОВОК

В загальній частині розглянуто принцип дії, будову та класифікацію двигунів постійного струму.

В розрахунковій частині було розраховано:

– основні розміри двигуна;

– розміри паза та зубця;

– колектор та вибрано щітки;

– магніторушійну силу холостого ходу;

– обмотки збудження;

– комутацію та додаткові полюси;

– втрати та ККД.

В технологічній частині розглянуто: організацію, поточний та капітальний ремонт двигунів постійного струму.

 

 

1. Андреев В. П.,. Сабинин Ю. А. Основы электропривода. Л. — М., Госэнергоиздат, 2005.

2. Башарин А. В., Голубев Ф. Н., Кепперман В. Г. Примеры расчетов автоматизированного электропривода. Л., «Энергия», 2008.

3. Сергеев П. С, Виноградов Н. В., Горя и нов Ф. А. Проектирование электрических машин. М., «Энергия», 2006.

4. Гейлер Л. Б. Электропривод в тяжелом машиностроении. М., Машгиз, 2000.

5. Голован А. Т. Основы электропривода. М. — Л., Госэнергоиздат, 2014.

6. Сандлер А. С. Электрооборудование производственных механизмов. М. Л., Госэнергоиздат, 2007.

7. Чиликин М. Г. Общий курс электропривода. М, «Энергия» 2001.

8. electricalschool.info

9. www.ets.ifmo.ru

10. h4e.ru

11. expert.ru

12. allbest.ru

13. www.electroengineer.ru