Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, зсув, ерозія ґрунту, обвал, тиксотропія, суфозія, просідання ґрунту

Небезпечні метеорологічні явища

До метеорологічних небезпечних явищ, що бувають в Україні, належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори), град (на всій території України); сильна спека (Степова зона); посуха, суховії (Степова та східна Лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід Степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (Степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід Лісостепової зони); сильні тумани (південний схід Степової зони); шторми, урагани, ураганні вітри, смерчі, зливи, ожеледі й заметілі, сильні тумани (узбережжя й акваторія Чорного і Азовського морів).

Від стихійних метеорологічних явищ зимою і літом частіше потерпають Степова зона, Карпати — від сильних злив, селевих потоків, граду, сильних вітрів, туманів, сильних снігопадів і заметілей.

Урагани, бурі, смерчі — це рух повітряних мас з величезною швидкістю (до 50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною тривалістю

Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції повітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

Шквали — це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або десятки хвилин), інколи до 25—70 м/с, частіше буває під час грози, є загрозою для всієї території України. Спостерігається закономірність виникнення шквалів раз на 3—5 років у Київській, Житомирській, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Львівській, Херсонській, Харківській, Одеській областях і в Криму.

 

Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.

Пилові бурі — це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску сильним вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалістю від 10 до 24 год., інколи більше доби.

Біологічні небезпеки

Біологічні небезпеки пов'язані з дією на людину отруйних речовин біологічного походження.

До небезпечних факторів біологічного походження належать:

- макроорганізми (рослини та тварини);

- патогенні мікроорганізми - збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, гриби, кліщі, паразитичні черви, найпростіші).

Отруйні рослини - це рослини, які у процесі життєдіяльності накопичують речовини, які можуть спричинити отруєння і смерть живих істот при різноманітних форма контакту з ними.

Отруйними вважаються такі рослини, для яких отруйність видовою, а не індивідуальною властивістю, набутою внаслідок зростання на забрудненому ґрунті (наприклад, радіоактивними речовинами).

Існує близько 10 000 видів рослин і грибів, які можуть викликати важкі або навіть смертельні отруєння людей. Деякі них, що поширені в Україні, наведені на рис. 24, 25, 26.

Шкідливим чинником отруйних рослин є алкалоїд глюкозиди, кислоти, смоли, вуглеводи та інші сполуки.

Дія отруйних рослин на людину.

За токсичністю рослини поділяють на:

- отруйні (бузина, конвалія, плющ тощо);

- дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

- смертельно отруйні (вовче лико, блекота чорна

беладона, дурман звичайний);

Бактерії

Бактерії швидко розмножуються в умовах високої вологи, впливаючи на внутрішню структуру деревини. Внаслідок їхнього впливу втрачається значна маса деревини. Бактерії переважно живляться целюлозою - основним структурним елементом деревини.

Водорості та лишайники

Є причиною порівняно невеликих пошкоджень. Як і грибки та бактерії розвиваються в умовах високої вологості. Зміни в деревині, які виникають внаслідок дії водоростей і лишайників, помітні у 2-міліметровому зовнішньому шарі деревини. Їх присутність на деревині не завдає значних пошкоджень, але є ознакою недостатнього захисту деревини, поганого зберігання. Присутність цих організмів може прискорити подальші процеси руйнування деревини, внаслідок дії інших організмів (комах, грибків).

Комахи

Комахи, які руйнують деревину, називаються технічними шкідниками. Вони завдають серйозної шкоди деревині. Існує багато видів комах - шкідників. Для різних комах деревина відіграє різну роль. Деревина може використовуватися як їжа і житло, може бути лише продуктом харчування або тільки притулком. Для багатьох видів комах деревина є лише частиною їжі, решту ж меню становлять грибки, які руйнують деревину. Комахи атакують усі види деревини: мокру, суху, використовувану на зовні і всередині приміщення. Вони суттєво послаблюють структуру деревини, що часто призводить до повного руйнування дерев'яного елементу. Комахи, які призводять до найбільших пошкоджень деревини в Польщі це: жук-деревогриз, Вусач хатній, Меблевий жук-точильник, Точильник опушений.

Етапи розвитку пожежі

При горінні твердих і рідких горючих речовин розрізняють три стадії розвитку пожежі:

1) загоряння (5-30 хв.) - це нестійка фаза горіння з відносно низькою температурою. Під час цієї стадії вогонь легко погасити. Своєчасну ліквідацію такого горіння, якщо воно не спричинило збитку, прийнято називати відверненою пожежею;

2) стійке горіння (пік горіння) - ця стадія характеризується підсиленням процесів горіння (розкладу і випаровування горючих речовин), збільшенням площі і факела полум'я;

3) розвинена форма горіння - відзначається великою площею, великою температурою, руйнуванням конструкцій тощо.

При спалаху горючих газів горіння розвивається на стільки швидко, що стадії розвитку пожежі не розрізняються.

Токсичні продукти горіння

За статистикою найбільше людей при пожежі гине внаслідок отруєння токсичними речовинами, які утворюються від горіння синтетичних речовин, гуми тощо.

Частіше за все під час пожежі люди отримують смертельне отруєння чадним газом (оксидом вуглецю), якого найбільше є в продуктах горіння. Він небезпечний тим, що, потрапляючи у кров, викликає кисневе голодування, у людини порушується координація рухів, вона втрачає здатність розмірковувати, втрачає бажання рятуватись від небезпеки. При великій концентрації цього газу у крові можливе припинення функція дихання — наступає смерть через декілька хвилин від початку отруєння.

Чадний газ при початковому диханні викликає прискорене дихання, серцебиття, що в свою чергу примушує людину швидше вдихати і інші токсичні речовини, які є супутниками чадного газу. Від них у людини з’являється печія у грудях, спазми в горлі. Смерть може наступити від задухи.

Вогонь та променисті потоки

Коли температура у середовищі пожежі більша, ніж 100 градусів, організм людини не витримує. Вона втрачає свідомість і може загинути через декілька хвилин. Вдихання розігрітого повітря спричиняє поразку легенів та опіки шкіри.

Для організму людини вважається небезпечною температура приміщення 55 градусів., від неї в людини вже через 20 секунд з’являються опіки. Якщо температура приміщення 70 градусів, опіки виникають через 1 -2 секунди.

Вибухова хвиля

При пожежі у будинку від нагрівання може вибухнути газовий балон. Взагалі може статися вибух газу, від якого порушиться і конструкція будівлі. Люди, що знаходились поруч, можуть постраждати від ударної хвилі та відкритого вогню.

Паніка

Фізичний і морально-психологічний стан таких людей зазнає суттєвих змін, поведінка повністю може вийти як із під власного, так і стороннього контролю. Втрачаючи здатність об’єктивної оцінки навколишньої ситуації, людина сама несвідомо може нанести шкоду своєму здоров’ю та внести розлад у діях при рятуванні інших потерпілих.

Вихід із зони пожежі

Якщо у приміщенні вже створилася задимленість, то слід пам’ятати, що найбільша кількість (відносна) кисню придатна для дихання знаходиться біля самої підлоги.

Якщо людина самостійно вибирається з осередку пожежі, то вона повинна знати, що краще виходити із зони пожежі нагинаючись або навіть плазуючи обминаючи небезпечні місця.

Слід пам’ятати, що маленькі діти від жаху побаченого горіння дуже часто ховаються у кутках, залазять під ліжко чи у шафу. Рятуючи дітей, потрібно голосно їх кликати, а знайшовши слід взяти на руки, міцно притискаючи до себе, винести із зони горіння.

характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, зсув, ерозія ґрунту, обвал, тиксотропія, суфозія, просідання ґрунту

Землетруси – коливання земної кори, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Підземний удар викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку — епіцентром землетрусу

Карст - процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу. Термін походить від назви вапнякового плато Карст, або Крас біля Трієсту у Словенії. Карстуванню легко піддаються такі породи: сіль, гіпс, вапняки, доломіти, крейда, мергель. В результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу, як карри, лійки, улоговини, понори, шахти, печери, підземні ріки та джерела. У межах материків оголені і поховані карбонатні породи займають до 40 км2, гіпс і ангідрити – бл. 7, кам. сіль до 4 млн. км2.

Зсуви – це зміщення вниз по косій під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гірських річок, озерних та морських терас. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ що може бути викликане як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини (антропогенний фактор). Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених і виникають при крутизні схилу 10° і більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 57°.

Ерозія ґрунту - це руйнування його верхнього найродючішого горизонту і підґрунтя під впливом природних та антропогенних чинників.Залежно від природних чинників руйнування ґрунту, розрізняють водну та вітрову ерозію.

Водна ерозія проявляється у змиванні верхнього шару ґрунту або розмиванні його в глибину під впливом талих, дощових і поливних (іригаційних) вод.

Вітрова ерозія, або дефляція, виникає за умови сильних вітрів, які видувають ґрунт. Інтенсивність видування ґрунту значною мірою залежать від його гранулометричного складу і вмісту в ньому гумусу.

Обвал — швидке переміщення мас гірських порід, що утворюють переважно круті схили долин. При падінні відірвалася від схилу маса порід розбивається на окремі брили, які, у свою чергу, дроблячись на більш дрібні частини, засипають дно долини. Якщо по долині протікала річка, то обвалилися маси, утворюючи загату, дають початок долини озера. Обвали схилів річкових долин викликаються підмивом річки, особливо під час повені. У високогірних областях причиною обвалів зазвичай служать з'являються тріщини, які, просочуючись водою (і особливо при замерзанні води), збільшуються в ширину і глибину до тих пір, поки відокремлювана тріщиною маса від якого-небудь поштовху (землетрус) або після сильного дощу (особливо сильне просочування тріщини водою) або ж який-небудь іншої причини, іноді штучної (наприклад, проведення залізничної виїмки чи кар'єра у підніжжя схилу), не подолає опору утримують її порід і не обрушиться в долину.

Тиксотро́пія — здатність деяких структурованих дисперсних систем мимоволі відновлювати зруйновану механічною дією початкову структуру. Тиксотропія виявляється в розрідженні при достатньо інтенсивному струшуванні або перемішуванні гелів, паст, суспензій та ін. систем з коагуляційною дисперсною структурою та їх загущенні (твердінні) після припинення механічної дії.

Тиксотропне відновлення структури — механічно оборотний ізотермічний процес, який може бути відтворений багато разів. У ширшому сенсі тиксотропія — тимчасове пониження ефективної в'язкості в'язко-текучої або пластичної системи в результаті її деформації незалежно від фізичної природи змін, що відбуваються в ній.

Суфозія — процес винесення з ґрунтів дрібних мінеральних часток підземними водами.

Суфозія виникає в піщаних ґрунтах, а іноді і в супісках. Вона відбувається на схилах, куди виходять підземні води, на укосах земляних гребель і дамб, у піщаних основах бетонних гребель, у будівельних котлованах при відкритому водовідведенні, при відкачуванні води із свердловин та в інших подібних випадках.

У цьому процесі основне значення має механічне винесення, а невинесення речовини у вигляді розчину.

Просідання ґрунтів - нерівномірні деформації переважно вертикального характеру, які відбуваються внаслідок суттєвої зміни фізико-механічних властивостей ґрунту, карсту, під впливом дії вологи в умовах певного напруженого стану.