Оволодіння дошкільником новими видами і формами праці

 

Розвиток різних видів праці дошкільника відбувається згідно з загальною закономірністю становлення особистості у процесі її соціалізації, що полягає у взаємозв'язку суперечливих тенденцій до самостійності (індивідуалізація) та до посилення соціальної взаємодії (інтеграція). Самостійність дошкільника при виконанні трудових процесів формується лише при систематичній підтримці дорослого, у взаємодії з ним, результатом чого, з одного боку, є оволодіння дошкільником технічною стороною праці (вміннями, навичками) і зростання суб'єктності, а з другого, — зростання здатності до співпраці, залученості до дорослого життя.

Важливим напрямом у розвитку трудової діяльності дошкільника виступає розширення різновидів Праці, якими оволодіває дитина. З кожним днем зростають фізичні та психічні можливості дитини, її самостійність. До основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах, належать: праця з самообслуговування; господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця.

Першим різновидом трудової діяльності, яким оволодіває дитина раннього віку, є праця з самообслуговування, яка вимагає від дитини включення в основні гігієнічно-побутові процеси: вживати чистоти власного тіла (насамперед, ручок, обличчя); одягу; вміння самостійно приймати їжу, втримуючи ложку, чашку; застеляти ліжко. Праця з самообслуговування тісно пов'язана із господарсько-побутовою. Різниця між ними полягає у тому, що самообслуговування спрямоване на задоволення особистих фізіологічних потреб дитини, а у побутовій праці об'єктами стають побутові предмети. Оскільки дитину спочатку приваблює зовнішня сторона побутових процесів, то вона значно краще виконує побутову працю за наявності в неї таких атрибутів, як халат, фартушок, косинка, щітка, пилосос. Перенесення інтересу з зовнішніх сторін господарсько-побутової праці до внутрішніх, зокрема до її результату, відбувається за умови систематичного підкріплення зусиль дитини з боку дорослого, його власного прикладу у дотриманні чистоти приміщення, естетичному оформленні свого побуту. Дорослий повинен емоційно виразно та зі схваленням ставитися до дотримання дитиною чистоти, порядку, підкреслювати їх значущість для здоров'я й діяльності дитини та оточуючих людей: якщо речі не прибирати на свої місця, то потім довго шукаєш потрібне, витрачаєш багато зайвого часу. У побуті цілий ряд речей використовується спільно всіма членами родини. Якщо хтось не дбає про них, то страждають всі інші. Ось старший братик пообідав, а посуд за собою не помив — мама й сестричка не можуть вчасно з'їсти обід. Дитина привчається думати про оточуючих, не порушувати їх комфорт, у неї формуються суспільні мотиви трудової діяльності, виникає прагнення допомогти.

Мотив допомогти, усвідомлення дитиною своєї значущості та водночас відповідальності сприяє появі в неї такого різновиду трудової діяльності, як праця в природі, зміст якої складає догляд за живими об'єктами — тваринками, пташками, рослинами. Дитина помічає, що особливо залежні від людського догляду домашні тварини й рослини. Якщо тваринку не погодувати, вона може захворіти, квітка в'яне без води, а згодом і гине. Такі спостереження дитини повинні супроводжуватися закликами дорослих допомогти слабшому, врятувати його від загибелі. У дитини розвивається бережне й дбайливе ставлення до природи, закладаються елементи екологічних знань та уявлень про біологічні ланцюжки та взаємозалежності. Переживання своєї значущості позитивно впливає на становлення малюка як суб'єкта діяльності, на розвиток його самостійності.

Здатність дитини володіти певними знаряддями праці дорослих виникає близько 5-ти років. На основі цієї здатності у дитини розвивається ручна праця, спрямована на обробіток певних предметів: пошиття з тканини виробу, склеювання з паперу ляльки, складання з дощечок коробочки тощо. Цей різновид праці має виразний продуктивний характер, найбільше наближаючись за своєю сутністю до виробничої діяльності дорослих. У процесі її виконання дитина використовує такі «дорослі» знаряддя, як молоток, ножиці, голку, лінійку, ніж. Структура ручної праці має виразний творчий характер, передбачає розробку задуму та наступне його втілення. Дитина починає виконувати ручну працю, бажаючи наслідувати дорослих: мама користується ножицями, голкою — і ці предмети стають привабливими для дитини. Прагнення дитини оволодіти цими предметами та процес їх використання повинні спрямовуватися й контролюватися дорослим, який збагачує мотивацію ручної праці суспільними мотивами: вишити серветку до свята Мам, виготувати іграшки, щоб прикрасити Новорічну ялинку у дитячому садочку тощо.

Дорослий організовує трудову діяльність дошкільника за допомогою ускладнюваних форм у такій послідовності (за Д. В. Сергєєвою).

У дітей раннього і молодшого дошкільного віку формою організації виступає спільна з дорослим праця. Дорослий навчає дитину трудових умінь, постійно контролює процес праці, показує послідовність дій, допомагає досягти результату і усвідомити способи дій, їх зв'язок з одержаним результатом.

Доручення як форма організації праці дитини використовується з 3-х років У дорученні дорослий формулює мету, обґрунтовує її значущість, виділяє кінцевий результат і способи його досягнення. Сам процес виконання доручення здійснюється малюком самостійно. При цьому трудова діяльність носить частково суб'єктний характер, оскільки її мотиваційні компоненти забезпечуються дорослим, а виконавські — дитиною.

Певну міру ініціювання містить така форма організації праці дитини, як обов'язок. Ініціатива дитини полягає у виконанні звичної справи систематично без нагадувань дорослого. Обов'язковість такої справи дитина розуміє за умови відповідних пояснень дорослого: чому слід щоденно поливати квіти; перед сном акуратно складати свій одяг. Дорослий привчає дитину систематично виконувати певні обов'язки. Коли трудова справа перетворюється на звичку, дитина сама вибирає умови, засоби і шляхи досягнення результату, організовує і контролює процес праці. При зміні стабільних умов життя звичка дитини швидко руйнується. Наприклад, переїзд родини на нове місце проживання, перехід дитини в інший дитячий садок і відсутність систематичного виконання обов'язку протягом 1—2 тижнів приводять до того, що звичка зникає.

Суб'єктність дитини найповніше розкривається у праці за власною ініціативою. Ця форма організації праці дитини виникає наприкінці дошкільного віку й за умови позитивного ставлення дорослого до проявів дитячої самодіяльності. Навички самоорганізації переносяться на трудову діяльність з ігрової, де ініціатива дитини проявляється насамперед й найповніше. Наприклад, прийшовши у гості до двоюрідного братика, дитина починає наводити лад у його кімнаті.

ВИСНОВКИ про оволодіння дошкільником новими видами і формами праці:

¾ розвиток трудової діяльності дошкільника відбувається на основі взаємозв'язку суперечливих тенденцій до самостійності (індивідуалізації) та до посилення включеності в доросле життя (інтеграція);

¾ до основних видів праці, що виникають у ранньому та дошкільному вікових періодах, належать праця з самообслуговування, господарсько-побутова праця, праця в природі, ручна праця;

— організація дитячої праці відбувається за допомогою таких генетично послідовних форм, як спільна з дорослим праця, доручення, обов'язок, праця за власною ініціативою.