VII. Родовий відмінок множини

1. У називному відмінку відзначаються варіанти:

а) у іменників I відміни: бритв і бритов, воєн і війн, баб і бабів, губ і губів,

легень і легенів, лук і луків, сосон і сосен, крихт, крихот і крихіт. Розріз-

няються значеннями форми старост і старостів: перша належить до

іменника стáрости (керівна особа в окрузі, громаді, колективі), друга –

до іменника старостú (обрядове).

б) у іменників II відміни: пара валянок і валянків, десять раз і разів, вісім

днів і (рідше) день, татів і тат, ватів і ват, кіловатів і кіловат, парти-

занів і партизан. Розрізняються значеннями форми чоловік, тобто «осіб», і

чоловіків – «осіб чоловічої статі».

в) у іменників III відміни: серць і сердець, плечей і пліч, вух і (зрідка) ушей,

весіль і весіллів, відкрить і відкриттів;

г) у іменників, що мають тільки форму множини: граблів і грабель, ночов і

(рідше) ночв, рейтузів і рейтуз, шароварів і шаровар.

2. Різні форми родового відмінка множини деяких іменників пов’язані з наяв-ністю родових варіантів: бакенбардів (від бакенбард) і бакенбард (від бакен-барда), вольєрів (від вольєр) і вольєр (від вольєра), кужелів (від кужіль – ч. р.) і кужелей (від кужіль – ж. р.), мозолів (від мозоль – ч. р.) і мозоль (від мозоля) і т. ін.

3. Запам’ятайте іменникові форми родового відмінка множини, при утворенні яких трапляються помилки.

 

ампери, -ів гуслі, -сел мандарини, -ів

апельсини, -ів датчани, -ан міріади, -ад

баклажани, -ів джинси, -ів мокасини, -ів

башкири, -ів дупла, дупел молдавани, -ан

болгари, -ар жита, -ів монголи, -ів

боти, -ів житла, -тел осетини, -ів

бояри, -яр ікла, -ів пантофлі, -ів

брелоки, брелоків калоші, калош панчохи, -чіх

бутси, -ів канікули, -ул підошва, -шов

валянки, -ів карели, -ів плаття, -ів

вільхи, вільх кеди, -ів помідори, -ів

вірмени, -ен кілограми, -ів сандалі, -аль

вольти, -ів коноплі, -опель солдати, -ів

галичани, -ан консерви, -ів татари, -ар

гальма, гальм корективи, -ів томати, -ів

гастролі, -лей кочерги, -черг туфлі, -фель

гланди, гланд кримчани, -ан центнери, -ів

городяни, -ян лазні, -зень цигани, -ан

грами, -ів ласти, -ів шати, шат

ґринджоли, -ол лезгини, -ів шорти, -ів

грузини, -ів литаври, -авр шпроти, -ів

 

Варіанти наведених форм іменників з іншими закінченнями є позанор-

мативними.

 

VIII. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

У знахідному відмінку множини вживаються паралельні форми іменників – назв тварин (переважно свійських), як-от: пасти овець і вівці, корів і корови, коней і коні; доглядати свиней і свині, волів і воли, каченят і каченята, ягнят і ягнята; годувати зайченят і зайченята.

 

IX. ОРУДНИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

Паралельні форми орудного відмінка утворюють:

а) іменники I відміни: сльозами і слізьми, свинями і свиньми;

б) іменники II відміни: гостями і (рідше) гістьми, конями і кіньми, колінами і

коліньми, колесами і (рідше) колісьми, крилами і крильми;

в) іменник III відміни: костями і кістьми;

г) іменники, що мають тільки форму множини: воротами і ворітьми, гроши-

ма і грішми, дверима і дверми, санями і саньми, штанами, штаньми і (рід-

ше) штанями.

 

X. МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК МНОЖИНИ

У цьому відмінку іменники всіх відмін мають закінчення -ах (-ях) незалежно від прийменника, з яким вони вживаються: у мріях, на машинах, при сусідах, у доповідях, на вікнах, по вікнах, на полях, по полях (порівняйте із закінченнями російської мови: на окнах, по окнах, на полях, по полям).

Окремі іменники, що мають тільки форму множини, виступають у місцевому відмінку в двох варіантах: на воротах і на воротях, на штанах і на штанях. Більш уживаними є перші з наведених форм.

 

XI. ПОРУШЕННЯ НОРМ ВІДМІНЮВАННЯ ІМЕННИКІВ У

ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ

 

У художній літературі можна зустріти відмінкові форми іменників, які не відповідають сучасним нормам української мови, наприклад: Цього питання вона остаточно розв’язати не змогла, та й рядки одноманітних цифер, які вона звіряла, чимало заважали їй (В. Підмогильний); Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський); Не чути було ні грохоту підвід колгоспівських биндюжників, ні гулу вантажних авт (М. Хвильовий); А запо-ріжбудівці якраз і люблять, щоб їм сопраном заспівали (О. Вишня).

Стилістичне призначення неправильних форм – відтворення просторічних або діалектних особливостей мови героїв. У письменників-класиків такі форми не виконують стилістичної функції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору.