На кожному з коліс будується по три зубці. При цьому одна з пар зубців контактує у полюсі зачеплення. Для виконання цієї процедури рекомендується виконати такі процедури.

Ліворуч від полюса зачеплення Р за початковим колом (радіусом r_w) відкладається половина розрахункової товщини зубця за початковим

колом S_w2/2 (дуга РА).

Через відзначену точку А і центр колеса проводиться вісь симетрії третього при побудуванні зубця. Подальші дії передбачають відкладання ліворуч і праворуч від осі зубця половини розрахункових товщини зубців для відповідних кіл з позначенням на них відповідних точок, що лежать на евольвенті зубця:

- для кола вершин товщину S_а2/2

- для початкового кола товщину S_w2/2

- для ділильного кола товщину S₂/2

- для основного кола товщину S_в2/2

Для одержання симетричних евольвентних профілів зубця

зазначені точки з'єднують лекальними кривими. Перехідні частини профілів зубців будуються наближено.

При цьому якщо r_f > r_b, то евольвенті частини профілів спрягаються з колом западин четвертого радіусом 0,35m.

Якщо r_f > r_b, то від основи евольвенти вниз проводяться радіальні прямі, які спрягаються з колом западин четвертого радіусом 0,35m.

Для побудування сусідніх (праворуч і ліворуч) зубців в першу чергу знаходимо положення їх осей. Для цього праворуч і ліворуч від точки А відкладають початковий крок р_w і знаходимо розташування точок К і F,

через які пройдуть осі зубців. Подальші побудування виконуються з використанням товщини зубців за наведеною вище послідовністю.

 

На зубцях, що дотикаються у полюсі зачеплення, відмічаються активні профілі (ділянки профілів, що контактують у процесі зачеплення).

Нижні точки активних профілів лежать на перетині дуг радіусів r_p3 і r_p4 з відповідними профілями.

На схемі евельвентного зачеплення вказуються умовні позначення радіусів усіх кіл, дуги яких проведені товщина зубців за ділильним колом, кутовий крок τ, висота зубців, міжосьова відстань, зміщення, що сприймається, кут зачеплення, радіальний зазор, положення профілів у моменти початку та кінця зачеплення, кута перекриття φ_а.

Також виконуємо побудування діаграми питомих ковзань.

 

 

 

 

Список літератури:

 

 

1. Заблонский К.И. и др. Прикладная механика. – Киев: Выща школа, 1984. – 280 с.

2. Иванов М.Н. Детали машин. – М.: Высшая школа, 1984. – 336 с.

3. Дунаев П.Ф., Леликов О.П. Детали машин: Курсовое проектирование. – М.: Высшая школа, 1984. – 336 с.

4. Попов С.А. Курсовое проектирование по теории механизмов и механике машин. – М.: Высшая школа, 1986. – 245 с.

5. Методичний посібник з додержання вимог нормоконтролю (нормативних документів) у студентській навчальній звітності / Текстова частина (пояснювальна записка). – Харків: УкрДАЗТ, 2004. - 38 с.

6. Методичний посібник з додержання вимог нормконтролю у студентській навчальній звітності / Графічні конструкторські документи. – Харків: УкрДАЗТ, 2006 - 34 с.

7. Методичне забезпечення самостійної роботи студентів в курсовому проектуванні з дисципліни «Технічна механіка» – Харків:

Укр. ДАЗТ, 2008 – 33 с.

8. Оболонка пояснювальної записки до розділів курсового проектування з дисциплін «Теорія механізмів і машин», «Прикладна механіка» (автори професори В.І. Мороз, А.П. Кудряш, доценти

О.В. Братченко, О.А. Логвиненко) – Харків: Укр. ДАЗТ, 2009 – 38 с.