Магістерська робота з правознавства

Магістерська робота з правознавства

На тему:

Прокурор в кримінальному впровадженні

Зміст

Вступ

Розділ I. Інститут звільнення від кримінальної відповідальності

Поняття інституту звільнення від кримінальної відповідальності

Правова природа інституту звільнення від кримінальної відповідальності.

Загальна характеристика правових норм

Розділ II. Підстави та порядок звільнення осіб від кримінальної відповідальності

Підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності за Загальною частиною КК України.

Загальні підстави та умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності за Особливою частиною КК України.

Висновки

Список джерел та літератури

Вступ

Актуальність теми. Протидія злочинності є одним з пріоритетних завдань української держави. Останніми роками, за даними офіційних звітів, відбулися зміни у структурі злочинності у напрямку збільшення кількості злочинів невеликої та середньої тяжкості, у запобіганні яких чималу роль відіграє інститут звільнення від кримінальної відповідальності. Реформування сучасної моделі кримінально-правового регулювання суспільних відносин передбачає зміну вектора карального правосуддя до впровадження відновлювального підходу у вирішенні питань притягнення до кримінальної відповідальності.

З набуттям чинності Кримінальним кодексом (далі – КК) України 2001 року розпочалося впровадження у правозастосовну практику вперше формально відокремленого комплексу норм, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності. Така діяльність нашої держави спрямована на досягнення цілей кримінального права засобами заохочення і триває протягом 2001-2012 років. З огляду на це необхідним є проведення її оцінки, яка полягає у з’ясуванні ефективності звільнення від кримінальної відповідальності. Комплексний аналіз кримінального законодавства та практики його реалізації дозволить визначити сучасний стан застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності та обґрунтувати необхідність його удосконалення.

Об’єктом дослідження є прокурорська діяльність у застосуванні інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Предметом дослідження є роль прокурора у процесі звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є фундаментальні положення теорії держави і права, кримінального права, кримінального процесу, кримінології та інших юридичних наук. Методологія зазначеної роботи ґрунтується також на загальних і спеціальних методах наукового пізнання. Так, за допомогою історико – правового методу стало можливим простежити ґенезу правового оформлення звільнення особи від кримінальної відповідальності. Формально – логічні методи використовувалися при формуванні ключових понять і визначень роботи, їх реалізації в сучасному законодавстві. За допомогою системного методу було досліджено положення чинного Кримінального Кодексу України, Кримінального – процесуального кодексу України та інших законодавчих актів у контексті аналізу підстав і передумов звільнення від кримінальної відповідальності, що надало можливість предметно висвітлити особливості реалізації прокурором положень пануючої доктрини у конкретній правовій формі. Порівняльно – правовий метод надав можливості визначити основні напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства щодо застосування прокурорами усіх рівнів інституту звільнення від кримінальної відповідальності.

Структура роботи складаєтьсяіз вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг роботи – 129 сторінок.

 

ВИСНОВКИ

В роботі проведено теоретичне та практичне узагальнення проблем процедури звільнення від кримінальної відповідальності та участі у ній прокурора, у тому числі і у судовому розгляді справи при вирішенні вказаного питання. Проведене дослідження участі прокурора у суді при звільнення від кримінальної відповідальності дозволяє зробити висновки, які мають значення як у теоретичному, так і в практичному плані:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності, яке сьогодні є самостійним кримінальним-правовим інститутом, сформульований, як у статях 44, 45, 46, 47, 48, 49, 97, 106 Загальної частини, так і у спеціальних нормах Особливої частини Кримінального кодексу України, та має низку історичних передумов.

2. Поява та розвиток цього інституту обумовленні послідовним і закономірним розвитком кримінального права та процесу, враховуючи наступні причини:

а) потреба в удосконалення засобів забезпечення відшкодування шкоди від злочинів й реалізації відновлювальної функції кримінального права;

б

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України // Відомості Верховної ради (ВВР), 1996. –№ 30, 141 с.

2. Кримінально - процесувальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР, –1961. –№ 2.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної ради (ВВР),–2012. – № 90-91.

4. Закон України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної ради (ВВР), 1991. – № 53.

5. «Единая конвенция о наркотических средствах 1961 года с поправками, внесенными в нее в соответствии с Протоколом 1972 года о поправках к Единой конвенции о наркотических средствах 1961 года»// http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_177

6. Рішення Конституційного Суду України № 1-15/99 від 27.10.1999 р. у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) // Вісник Конституційного Суду України. – 1999. – № 5 – С. 7-13.

7. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), – 2003, – № 25, ст. 180.

8. Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), – 1995, – №10, 60 с.

 

 

Магістерська робота з правознавства

На тему: