ІV. Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати	Вміти
	Попередні (забезпечуючі) 1. Спеціальні розділи історії медицини у складі відповідних клінічних предметів. 2. Релігієзнавство. 3. Філософія 4. Анатомія 5. Фізіологія 6. Загальна гігієна 7. Фармакологія 8. Внутрішня медицина 9. Хірургія 10. Психіатрія	1. Праці вчених медиків з проблем літнього віку в різні історичні епохи. 2. Зародження анатомічних та фізіологічних знань про причини виникнення хвороб літнього віку. 3. Морально-етичні, професійні основи лікарської діяльності. 4. Сучасні уявлення про причини та види хвороб притаманні населенню літнього віку.	1. Пояснити вплив соціально-економічної ситуації на формування захворюваності. 2. Пояснити соціальні механізми розвитку хвороб в різні вікові періоди життя людини, особливо в старечому віці.
	Наступні (забезпечувані) Організація охорони здоров’я. Економіка охорони здоров’я Клінічна епідеміологія	1. Прогресивні моделі організації геріатричної допомоги в різних регіонах. 2.Джерела фінансування системи охорони здоров’я в Україні. 3.Рівнева структура організації охорони здоров’я в Україні. 4. Принципи організації охорони здоров’я в Україні.	1.Оцінити існуючу модель організації охорони здоров’я літніх людей в Україні. 2. Оцінити шляхи фінансування охорони здоров’я в Україні. 3. Визначати пріоритетні напрямки системи охорони здоров’я літніх людей в Україні.
	Внутрішньо-предметна інтеграція Організація надання швидкої та невідкладної медичної допомоги. Зміст роботи станції швидкої медичної допомоги, облік і аналіз їх діяльності.     Організація надання психо-неврологічної допомоги. Зміст роботи обласної психо-неврологічної лікарні, облік і аналіз її діяльності. Обов’язкові види співпраці з психо-неврологічними диспансерами та відділеннями.   Сутність і особливості оцінки якості медичної допомоги населенню похилого віку. Формування стандартів якості різних видів медичної допомоги.	1. Класифікацію показників здоров'я населення. 2. Облікову документацію, що використовується для реєстрації випадків психічних захворювань і при наданні швидкої та невідкладної медичної допомоги.   3. Формули розрахунку рівня та структури захворюваності при наданні швидкої та невідкладної медичної допомоги. 4. Формули розрахунку рівня та структури психо-неврологічної захворюваності. 5.Організацію роботи та структуру закладів що здійснюють надання психо-неврологічної, швидкої та невідкладної медичної допомоги. 6. Особливості формування стандартів якості різних видів геронтологічної медичної допомоги.	1.Заповнювати облікову документацію, що використовується для реєстрації випадків хвороб при наданні швидкої та невідкладної медичної допомоги. 2. Заповнювати облікову документацію, що використовується для реєстрації випадків психо-неврологічних хвороб. 3. Розраховувати рівень та структуру захворюваності при наданні швидкої та невідкладної медичної допомоги контингентам похилого віку. 4. Розраховувати рівень та структуру психо-неврологічної захворюваності серед різних вікових контингентів. 6. Вирішувати ситуаційні завдання.

V. Зміст теми заняття

Постаріння населення є однією з найбільш характерних рис демографічних процесів сучасного періоду, пов’язаних з науково-технічною революцією та новим типом відтворення населення. Провідну роль в цьому відіграють особливості та співвідношення таких процесів у суспільстві як народжуваність, смертність, міграція, а також результати прямих та опосередкованих втрат в минулих війнах. Головну роль у виникненні і подальшому розвитку постаріння населення європейського регіону відіграє досить виразне безперервне зниження рівня народжуваності. Протягом тривалого часу майже у всіх розвинених країнах має місце тенденція до зниження народжуваності.

Найбільш інтенсивні темпи постаріння населення відмічаються у таких країнах як Японія, Данія, Норвегія, Бельгія, Угорщина, Австрія, Великобританія, Німеччина, Франція, де приблизно п’ята частина населення – це літні люди. Кожен місяць 1 млн. землян переступає поріг шістдесятиріччя.

Україна займає 11 місце в світі за величиною частки населення у віці 65 років і старше. Для порівняння: Білорусь займає по цьому показнику 23 місце, російська Федерація-27. Останнє десятиріччя Україна належить до демографiчно старих країн свiту. Частка населення старше працездатного віку в становить 23,4 % з прогнозованою тенденцiєю до її подальшого підвищення. За прогнозами Відділу ООН з народонаселення, у 2050 році частка людей похилого віку (60 і старші) сягне 39 %.

ВООЗ рекомендує розглядати п'ять основних аспектів оцінки функціонального стану людей літнього віку:

• повсякденна діяльність.

• психічне здоров'я.

• фізичне здоров'я.

• соціальний статус.

• економічний статус.

 

 

Схема фізіологічного старіння організму (згідно рішення ООН 2005 р.)
Роки життя	Вік
20 – 34	молодий вік
35 – 44	зрілий вік
45 – 59	середній вік
60 – 74	похилий вік (літній)
75 – 89	старечий вік (літній)
90 і >	довгожителі

Старіння - природний процес фізіологічних змін стану здоров'я людини протягом життя. З віком знижуються пристосувальні механізми до несприятливого впливу зовнішніх і внутрішніх чинників, відбуваються зміни в обмінних процесах, знижується їх інтенсивність. Ці зміни функціонального стану органів і систем, обмінних процесів є фоном, на якому розвиваються патологічні процеси в літньому віці. Стан здоров'я населення оцінюється за такими показниками, як захворюваність, смертність, інвалідність і фізичні можливості. До 70 років лише 1,2-1,5% осіб залишаються практично здоровими.

Однією з найбільш характерних особливостей захворюваності населення літнього віку є зростання рівня хронічних захворювань, ускладнення яких стають найбільш частими причинами смерті. Рівень захворюваності людей старше працездатного віку майже у 2 рази вище ніж у працездатному. Захворюваність людей літнього віку найчастіше носить множинний характер, зі схильністю до загострень і ускладнень. Часто відзначаються неспецифічні прояви хвороб, характерний тривалий період одужання, тому що процеси відновлення порушених функцій стають усе менш досконалими. При цьому відзначається швидке погіршення загального стану, якщо не забезпечене відповідне лікування. Літнім хворим необхідна спеціально підібрана програма комплексної реабілітації. Множинними хронічними захворюваннями страждає понад 80% осіб 70 років і старше. До 70 років в одного хворого налічується в середньому 5-6 захворювань.

Погіршення стану здоров'я людей літнього віку супроводжується значними змінами обсягу і характеру їхньої потреби в різних видах медичної допомоги. Частка звертань людей літнього віку за медичною допомогою до поліклінік з приводу хронічної патології у 3 рази, а виклики до дому у 6 разів вище, ніж осіб працездатного віку. При цьому частка звертань за медичною допомогою вдома зростає з 68% у групі 60-64 роки до 92% у віці 85 років і старше. За даними спеціальних досліджень, усі люди старше 60 років мають потребу в тих чи інших видах амбулаторно-поліклінічних послуг - від обов'язкових щорічних медичних оглядів терапевта до постійного медичного нагляду, лікування і реабілітації в умовах поліклініки і вдома. Щорічні медичні огляди людей літнього віку із залученням у разі потреби вузьких фахівців, сприяють ранньому виявленню захворювань, своєчасному їх лікуванню, попередженню загострень і ускладнень хронічної патології, навчанню елементам здорового способу життя. Разом з тим, третина людей літнього віку, що проживають у місті (а в сільській місцевості - значно більше), та страждають тими чи іншими захворюваннями, жодного разу протягом року не відвідують поліклініку, а займаються самолікуванням. Переважна більшість пенсіонерів потребує стоматологічної допомоги, протезування зубів. Росте потреба у хірургічному лікуванні захворювань серцево-судинної системи, у слухових апаратах, протезуванні суглобів. 60-70% осіб у віці 85 років і старше скаржаться на порушення слуху. З віком росте потреба в хірургічному лікуванні катаракти очей.

При старінні змінюється структура захворюваності. Переважними видами патології людей літнього віку стають захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертонія, цереброваскулярна недостатність та ін.), нервової системи й органів чуття, кістково-м'язової системи (деформуючі артрози, остеопороз), органів травлення і дихання. На їхню частку в структурі захворюваності припадає майже 90% загальної чисельності захворювань людей літнього віку. Ці ж захворювання є також основними причинами інвалідності в літньому віці.

Смертність від усіх нозологічних форм зміщується до старших вікових груп. Понад 80% причин смерті людей літнього віку припадає на захворювання серцево-судинної системи і новоутворення.

Однією з причин втрати здоров’я людей літнього віку є травми. У матеріалах ВООЗ відзначається, що біля однієї третини осіб у віці 65 років і старше падають, у середньому 1 раз на рік. При цьому 40-60% випадків падіння призводять до травм, а приблизно в 5% випадків до переломів. Такий високий рівень травматизму людей літнього віку пов’язаний з невпевненістю (що розвивається з віком) і хиткістю ходи, втратою рівноваги, запамороченням при різких рухах, остеопорозу, що призводить до підвищеної ламкості кістки.

 

 

Основні види захворювань людей літнього віку:

• Захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертонія, цереброваскулярна недостатність та ін.)

• Захворювання нервової системи

• Захворювання органів чуття

• Захворювання кістково-м'язової системи (деформуючі артрози, остеопороз)

• Захворювання органів травлення і дихання

• Психічні розлади

 

Для літньої людини функціональний стан органів і систем визначає здатність жити незалежно і гідно. Ось чому для оцінки стану здоров'я людей літнього віку використовуються такі спеціальні показники, як збереженість рухової активності і здатність до самообслуговування. Ці два інтегральних показники відбивають можливість взаємини з навколишнім середовищем, спілкування з зовнішнім світом, участі в житті суспільства. Високий ступінь збереженості фізичних можливостей, впливає на загальне самопочуття, попереджає погіршення фізичного і психічного здоров'я, визначає впевненість у собі, позначається на настрої, самопочутті, самооцінці стану здоров'я. За даними Інституту геронтології Академії медичних наук (АМН) України, рухова активність осіб 60 років і старше така:

- у 80% випадків збережена цілком,

- у 10% випадків особи пересуваються в межах мікрорайону,

- у 6-7% випадків особи пересуваються в межах будинку,

- у 3-4%> випадків рухова активність втрачена.

Здатність до самообслуговування в осіб віком 60 років і старше (здатність виконувати функції в побуті, можливість обходиться без сторонньої допомоги в повсякденному житті):

- у 75-80% випадків збережена цілком,

- у 15-20% випадків збережена частково,

- у 4-5% випадків втрачена.

Проблема постаріння нації визначає зростання соціально-економічного навантаження на працездатну частину населення та збільшення числа літніх людей, які за станом здоров’я потребують безперервної підтримки з боку суспільства. Численні потреби медичного, соцiального i психологiчного характеру, які формуються з віком, визначають необхiднiсть розробки i впровадження державної системи комплексних заходiв медико-соцiальної допомоги населенню літнього віку на всіх етапах структурної перебудови медичної галузi.

Генеральною Асамблеєю ООН у резолюцiї за № 47/5 вiд 16 жовтня 1992 року визначено завдання перед демографiчно старими країнами світу щодо державних стратегiй розвитку системи герiатричної допомоги населенню, що є актуальним для України і передбачено у Концепції розвитку охорони здоров’я, затвердженою Указом Президента України від 7 грудня 2000 р. за № 1313/2000 та контролюється Кабiнетом Мiнiстрiв України. Починаючи з 2006 року Фонд Народонаселення ООН реалізує Програму Допомоги Україні, а саме вирішенню проблем людей літнього віку.

Показники фізичної активності літньої людини і ступінь важкості захворювання визначають характер необхідної медико-соціальної допомоги. Кожна людина пенсійного віку потребує постійної амбулаторної допомоги: для одних - це щорічні профілактичні огляди дільничного лікаря (сімейного лікаря), для інших - це амбулаторне лікування (денні стаціонари, курси реабілітаційного лікування), для третіх - це стаціонари вдома, довгострокова медико-соціальна допомога вдома, лікування в клінічних умовах, перебування в госпісах.

До цього часу в країні відсутня єдина скоординована система медичної допомоги і соціальних послуг літнім людям. У нових економiчних умовах при iснуваннi критичного нестатку коштiв на охорону здоров'я i соцiальний захист населення питання щодо формування державної системи герiатричної допомоги особливо складнi. На фоні незадовільного фінансування медичної галузі потреби літнього на­селення в амбулаторно-поліклінічній допомозі (терапевтичній і спеціалізованій) задовольняються лише на 53,0 %; реабілітаційному поліклінічному лікуванні - на 19,0 %; організації стаціонарів вдома - на 28,9 %; швидкій медичній допомозі – на 67.5%; невідкладному інтенсивному стаціонарному лікуванні - на 73,8 %.

Старi люди є тією частиною населення, яка найбiльш потребує медико-соціальних послуг i найменш платоспроможна. З іншого боку, вiдсутня оперативна iнформацiйна пiдтримка i конкретна планова етапна послiдовнiсть розвитку герiатричної служби.

При забезпеченнi літнього населення медичною допомогою належна увага має бути приділена регiональним особливостям цих потреб, а також питанням надання медико-соціальних послуг з урахуванням думок людей про рiшення, якi приймаються вiдносно них. На тлi поглиблення демографiчного постарiння населення країни, збiльшення загальних показникiв патологiчної ураженостi i смертностi населення, особливої актуальності набуває необхiднiсть координації та адаптацiї медико-соцiальних служб до змiн характеру потреб лiтнiх людей у рiзних видах допомоги.

 

Організаційно-структурне забезпечення та форми роз-
витку, взаємозв'язку і наступництва у роботі медичних і соціальних служб:

амбулаторно-поліклінічної допомоги (дільничного терапевта та геріатрич­ної сестри, спеціалізованих форм герореабілітації тощо);

допомоги вдома (поліклінічних медико-сбціальних відділень, стаціонарів вдома, виїзних герореабілітаційних бригад, консультативної і швидкої медич­ної допомоги);

стаціонарної допомоги (геріатричних відділень, палат, відділень сестринського догляду і тривалого перебування хронічних хворих; хосписів; денних стаціонарів);

допомоги сільським літнім мешканцям (сільських лікарняних амбулаторій і виїзних консультативно-лікувальних і діагностичних бригад);

нових форм геріатричної допомоги населенню (геріатричних центрів, ліка­рень і поліклінік; лікарень сестринського догляду і сестринських скринінгових бригад; кризових центрів, нічних служб медико-соціальної допомоги літнім людям, служб "перепочинку", телефонних інформаційно-консультативних лі­ній; герореабілітаційних центрів і денних структур для психічно хворих; цент­рів геротехнічного обладнання і промислових товарів тощо).

Одним із яскравих прикладів надання медико-соціальної допомоги літнім людям може бути Вінницький обласний госпіталь для інвалідів Вітчизняної війни.

Положення