Фізичні вражаючи фактори техногенних небезпек.

1. Шум. Шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину.Фізична сутність звуку – це механічні коливання пружного середовища (повітря, рідини).Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор (мембра-ну вуха).

Основними фізичними характеристиками звуку є: частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м²), звукова потужність (Вт). Швидкість поширення звуко-вих хвиль в атмосфері при 20⁰ С складає 344 м/с. Органи слу-ху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частот від 16 до 20 000 Гц. Але деякі із звуків не сприймаються орга-нами слуху людини: коливання з частотою нижче 16 Гц – інф-развуки, з частотою вище 20 000 Гц – ультразвуки.

Мінімальна інтенсивність звуку, яку людина відчуває, на-зивається порогом чутливості. У різних людей він різний. Мак-симальна інтенсивність звуку, при якій вухо починає відчувати болючі відчуття, називається порогом болісного відчуття.

Одиниця виміру шуму “бел” названа іменем винахідника телефону А. Белла (1847–1922). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання більш зручнішою є одини-ця в 10 разів менше – децибел (дБ).

Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 – 80 дБ, то такий шум уже може шкідливо впливати на здо-ров’я людини: підвищувати кров’яний тиск, викликати пору-шення ритму серця, створювати значне навантаження на нер-вову систему, впливати на психічний стан особи. Дуже силь-ний шум (понад 140 – 180 дБ) може викликати розірвання ба-рабанної перетинки.

 

2. Вібрація.Вібрація – це коливання твердих тіл, яке ви-никає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним станом цього тіла.Вібрація характеризується частотою коли-вань (Гц), амплітудою зсуву.Власні частоти внутрішніх органів людини знаходяться в області 6 – 9 Гц.

 

3. Іонізуючі випромінювання. Іонізація – це утворення по-зитивних і негативних іонів та вільних електронів з електрично нейтральних атомів та молекул.Атом, що загубив електрони, стає іоном, він має позитивний заряд. Для цього необхідно вит-ратити енергію. Атом, що приєднав електрон, стає негативним іоном. Цей процес може супроводжуватись як витратою, так і виділенням енергії. Випромінювання, взаємодія яких із середо-вищем призводить до іонізації атомів і молекул, називається іонізуючим.

Велика частина випромінювань надходить від радіоактив-них речовин, що знаходяться у земній корі. Іонізуючі випромі-нювання існували на Землі задовго до зародження на ній жит-тя і були присутні в Космосі до виникнення самої Землі.

Родоначальником науки про радіацію є французький вче-ний Анрі Беккерель, який поклав у ящик столу фотографічні плівки і притиснув їх шматком мінералу, що містив уран. Коли він проявив плівки, то виявив на них сліди якихось випромі-нювань. Він назвав їх радіоактивними (1986 р.)

Радіоактивність – це самовільне перетворення ядер атомів одних елементів у інші. Атом складається з ядра й електронів, що обертаються навколо нього. Ядро складається з протонів, що мають позитивний заряд, і нейтронів – нейтральних часток. Атоми, що мають ядро з однаковим числом протонів, але не од-накове число нейтронів, до різновидів одного хімічного елемен-та і називаються ізотопами.

Іонізуюче випромінювання поділяється на 2 види:

А) Електромагнітне (фотонне), до якого належать ультра-фіолетове, рентгенівське і γ-випромінювання.

Б) Корпускулярне, до якого належать α, β, нейтрони, про-тони.

Джерела випромінювання поділяються на:

А) Природні.Природним джерелом іонізуючого опромінен-ня є космічний простір, а також радіоактивні речовини, що знаходяться в земній корі.Опроміненню від природних джерел піддається будь-який житель планети. Дози опромінення зале-жать від місця проживання (тому що не скрізь рівномірно за-лягають породи, що містять радіоактивні речовини); від споро-бу життя (у помешканні або зовні людина проводить більшу частину життя); від місця роботи (наприклад, у будівництві часто застосовують будівельні матеріали з підвищеною радіаці-єю, пілоти одержують більшу дозу порівняно з іншими профе-сіями і т. д.).

Космічні промені нерівномірно розподілені на поверхні Землі. Так, Північний і Південний полюси одержують більше радіації, ніж екваторіальна область, через наявність магнітного поля Землі, що відхиляє заряджені частинки. Рівень опоромі-нення росте з висотою, оскільки розряджається повітря, а воно відіграє роль захисного екрана. Люди, що живуть на рівні мо-ря, одержують від космосу в середньому 300 мікрозівертів (мільйонних долей Зв) на рік. Люди, що живуть у горах вище 200 м, одержують дозу в декілька разів більшу, ніж жителі рів-нини. Людина, що летить в аероплані на висоті 12 000 м, одер-жує дозу опромінення приблизно в 25 разів більшу, ніж на Землі.

Більшу частину, приблизно 2/3 ефективної дози природ-ного опромінення, людина одержує від радіоактивних речовин, що потрапили в організм із їжею, водою, повітрям. Цей при-родний фон зазнає зміни в результаті діяльності людини. Ядер-ні іспити, аварії на АЕС, добування корисних копалин, згорян-ня усіх видів палива і т. д. до природного фона додає 1–3 %.

Б) Штучні.Штучними джерелами іонізуючого випроміню-вання є ядерні установки, ядерні реактори, рентгенівські апа-рати, прилади з радіоактивними елементами.

Безумовно, аварії на АЕС є дуже великою загрозою для безпечного існування людини. Проте внесок атомної енергети-ки в сумарну дозу опромінення населення є одним із найск-ромніших. Статистика говорить про те, що атомна енергетика займає 20-те місце в числі небезпек сучасного середовища іс-нування людини, у той час як рентгенівське опромінення зай-має 9-те місце, а протизаплідні засоби – 18-те.

У даний час основний внесок у дозу опромінення людини вносить медичне діагностичне устаткування.

Штучними джерелами іонізуючого випромінювання є під-приємства з видобутку, переробки і виробництва радіо актив-них речовин. Це, в основному, уранові рудники, заводи для одержання збагаченого урану, очищення уранового концентра-ту, реактори.

Опромінення населення України за останні 14 років за ра-хунок штучних джерел радіації в основному пов’язане з наслід-ками аварії на Чорнобильській АЕС, а також аваріями на ін.-ших АЕС.

 

4. Електричний струм. Електричний струм, проходячи че-рез тіло людини, зумовлює перетворення поглинутої організ-мом електричної енергії в інші види і спричиняє термічну, електролітичну, механічну і біологічну дію.

Термічний вплив характеризується нагріванням тканин, опіками окремих ділянок тіла.

Електролітична дія струму виявляється у розкладанні орга-нічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в пору-шенні її фізико-хімічного складу.

Механічна дія струму полягає в розриві та інших механіч-них пошкоджень тканин організму внаслідок електродинаміч-ного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення па-ри з тканинної рідини і крові від теплової дії струму.

Біологічна дія струму проявляється у подразненні та збуд-женні живої тканини, а також у порушенні внутрішніх біоло-гічних процесів. Це може супроводжуватись невимушеним, су-домним скороченням м'язів.

Внаслідок дії електричного струму або електричної дуги виникає електротравма. Електротравми умовно поділяють на загальні і місцеві. До місцевих травм належать опіки, елект-ричні знаки, електрометалізація шкіри, механічні пошкоджен-ня, а також електроофтальмія (запальні процеси очей внаслі-док впливу ультрафіолетових променів електричної дуги).

Фактори, що визначають ступінь (наслідки) ураження лю-дини електричним струмом поділяють на три групи:

- електричного характеру - сила струму, вид та частота струму, напруга, опір електричного ланцюга, заземлення, зану-лення;

- неелектричного характеру - тривалість проходження струму через організм, шлях проходження стуму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, її увага, втома, голод, сп'яніння, емоційне збудження тощо);

- навколишнє середовище. До несприятливих факторів навколишнього середовища відносять виробничі приміщення (з підвищеною небезпекою, особливо небезпечні, без підвище-ної небезпеки), відкриті чи зовнішні електроустановки, які ви-користовуються на відкритому повітрі чи під навісом.