Тема 15. Національна політика

1. Вищою формою етнічної спільності є:

а) плем’я; б) народність;

в) нація; г) етнос.

2. Спільність людей, об’єднаних загальноісторичним, генетич­ним корінням, якій притаманні стабільні особливості культури і ментальності називають:

а) плем’я; б) народність;

в) нація; г) етнос.

3. Як “політичну етнічність” визначають:

а) плем’я; б) народність;

в) нація; г) етнос.

4. Один із проявів націоналізму завдячує своєю назвою фран­цузькому військовому, якого звали:

а) Наполеон І Бонапарт; б) Н. Шовен;

в) А.-Ф. Петен; г) Ш. де Голь.

5. В. І. Ленін визначив націоналізм великих панівних націй, що придушують національну самобутність інших етнічних груп, як:

а) “квасний патріотизм”;

б) ”дрібнобуржуазний націоналізм”;

в) “великодержавний шовінізм”;

г) “шароварництво та хуторянство”.

6. Найбільш одіозним проявом нетерплячості до інших етніч­них груп є:

а) шовінізм; б) етноцентризм;

в) расизм; г) нацизм.

7. Підсвідомо-негативне ставлення до чужинців називають:

а) етноцентризм; б) ксенофобія;

в) юдофобія; г) русофобія.

8. Відокремлення проживання різних рас, аргументоване різни­цею в їх культурі, називають:

а) сегрегація; б) шовінізм;

в) інтеграція; г) маргіналізація.

9. Політика апартеїду була властива для:

а) СРСР; б) фашистської Німеччини;

в) ПАР до 90-х рр. ХХ ст.; г) Камбоджі за полпотівського режиму.

10. Головними засадами національної політики України є:

а) примусове насаджування української мови в усіх сферах суспіль­ного життя;

б) сприяння розвитку економічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів;

в) сприяння розвитку економічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів та національних меншин;

г) прагнення до повної українізації всіх етнічних меншин.

11. Згідно діючої Конституції державна мова в Україні обов’яз­ково використовується:

а) в приватних розмовах;

б) в усіх творах художньої літератури;

в) в офіційному діловодстві;

г) на телебаченні.

ТЕМА 16. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ДОКТРИНИ
ТА ТЕЧІЇ СУЧАСНОСТІ

1. Життєдіяльність певних політичних сил, які об’єднані в організацій­ні структури і мають певну систему політичних поглядів, називають:

а) суспільно-політичний процес;

б) суспільно-політична течія;

в) суспільно-політична доктрина;

г) громадсько-політичне об’єднання.

2. Термін “консерватизм” вперше використав:

а) Ф. Шатобріан; б) Л. Бональд;

в) Ж. Местр; г) Ф. Новаліс.

3. До ідеологічних засад консерватизму не належить:

а) утримання і обстоювання давніх або віджилих звичаїв та традицій;

б) стриманість у підході до новацій в усіх суспільних сферах;

в) звільнення економічної діяльності з-під опіки держави;

г) розвиток тих галузей виробництва, які вже довели свою при­бутковість і надійність.

4. Принциповою відмінністю неоконсерватизму порівняно із консерватизмом є:

а) обстоювання традицій;

б) проголошення підприємництва без активного втручання держави;

в) пріоритет морально-правових засад існуючого ладу;

г) зміна існуючого ладу радикальним, насильницьким шляхом.

5. Неолібералізм порівняно із класичним лібералізмом змінює пріоритети в питанні:

а) міра втручання держави в економічні справи;

б) свобода особистості;

в) парламентських дебатів;

г) заохочення ініціативи індивіда.

6. За активне втручання держави в економіку виступають такі суспільно-політичні течії:

а) лібералізм та неоконсерватизм;

б) консерватизм та неолібералізм;

в) анархізм та анархо-синдикалізм;

г) неофашизм та неонацизм.

7. Оновлений, переосмислений консерватизм ХХ ст. отримав назву:

а) протоконсерватизм; б) неоконсерватизм;

в) постконсерватизм; г) антиконсерватизм.

8. До ідеологів лібералізму не належить:

а) Б. Констан; б) А де Токвіль;

в) К. Каутський; г) М. Драгоманов.

9. До засновників соціал-демократичної ідеології належить:

а) К. Маркс; б) Є. Бернштей;

в) В. Ленін; г) Є. Берк.

 

10. Найбільших успіхів соціал-демократи досягли в сфері:

а) зовнішньої політики; б) економіки;

в) соціальної політики; г) врегулювання етнічних конфліктів.

11. Ідею держави благоденства першими почали обстоювати:

а) ліберали; б) неоліберали;

в) соціал-демократи; г) анархісти.

12. Не належить до суспільно-політичних доктрин, але нале­жить до суспільно-політичних течій:

а) анархізм; б) комунізм;

в) фашизм; г) тероризм.

13. Політична практика, в основі якої лежить систематичне заляку­вання, провокації, дестабілізація суспільства насильством, має назву:

а) анархізм; б) анархо-синдикалізм;

в) фашизм; г) тероризм.

14. До течій правого екстремізму не належить:

а) анархізм; б) фашизм;

в) неофашизм; г) неонацизм.

15. Ідею бездержавного регулювання суспільства обстоює:

а) анархізм; б) комунізм;

в) фашизм; г) нацизм.