Причини виникнення та існування монополій

 

З одного боку, причина існування природної монополії нібито є законодавчою, оскільки держава унеможливлює конкуренцію у певних сферах господарської діяльності. Однак, з іншого боку, законодавче надання виняткових прав та віднесення господарської діяльності до природної монополії стосується лише тих її видів, в яких спостерігається економічна ефективність концентрації виробництва. Оскільки економічна ефективність концентрації виробництва спостерігається у доволі значної частини виробництв, а необхідність надання виняткових прав, які носять назву природної монополії, декларується лише для випадків небажаності конкуренції з точки зору суспільства, то причина природної монополії носить все-таки законодавчий характер. Інша справа, що доцільність законодавчого надання прав природної монополії обґрунтовується саме тим, що в іншому випадку належної концентрації виробництва не відбудеться і, відповідно, не буде умов для виникнення економічного ефекту.

Очевидно, що незважаючи на існування цілої множини можливих варіантів подолання конкретної монопольної ситуації, які характеризуються поєднанням витрат часу та коштів, завжди існуватиме оптимальний варіант. Узагальнення фактичних матеріалів дає можливість зробити висновок про те, що власне витрати часу та коштів на подолання монопольної ситуації за цим оптимальним варіантом і будуть ідентифікувати відповідну конкретну монопольну ситуацію.[12, 193-194].

 

Модель монополії

Модель монополії, як і моделі досконалої та монополістичної конкуренції, також заснована на ряді припущень:

1. Відсутність досконалих замінників. Підприємство-монополіст може випускати однорідну (як при досконалої конкуренції) або диференційовану (як при монополістичної конкуренції) продукцію, але в будь-якому випадку ця продукція не має досконалих (з точки зору покупців) замінників (субститутів). Однак монополіст, хоч він і є єдиним продавцем певного одиничного товару, все ж повинен враховувати існування більш-менш близьких, хоча і недосконалих, замінників свого товару, вироблених іншими підприємствами.

2. Бар'єри входу на ринок в галузь дуже високі. Монополія може існувати тільки тому, що вхід на ринок для інших фірм є невигідним або неможливим. Якщо іншим фірмам вдасться увійти в галузь, монополія зникне. (Адже монополія на увазі присутність на ринку лише одного продавця). Тому наявність вхідних бар'єрів є обов'язковою умовою і виникнення, і існування монополії. Вхідні бар'єри при монополії численні і різноманітні:

1.наявність у підприємства-монополіста патентів на продукцію чи застосовувану при її виготовленні технологію;

2.існування урядових ліцензій, квот чи високих зборів на імпорт товарів;

3.контроль монополістом джерел надходження необхідної сировини чи інших спеціалізованих ресурсів;

4.наявність істотної економії від масштабу, що допускає присутність на ринку лише одного постачальника, що одержує позитивну прибуток;

5.високі транспортні витрати, що сприяють формуванню ізольованих місцевих ринків і т.п.

Крім того, і саме підприємство-монополіст може проводити таку цінову політику, яка робить вхід на ринок малопривабливим для потенційних конкурентів. Наприклад, монополіст може занижувати ринкові ціни, а потенційні конкуренти не зможуть дотримуватися такого ж рівня цін і не розоритися при цьому.

3. Одному продавцю протистоїть велика кількість покупців. Якщо на даному ринку єдиному продавцю протистоїть і єдиний покупець, то такий ринок називають двосторонньою монополією.

4. Досконала інформованість. І покупці, і єдиний постачальник володіють досконалим знанням про ціни, фізичних характеристиках благ та інших параметрах ринку. Допущення досконалої інформованості має для монополіста чи не більше значення, ніж для абсолютно-або монополістично конкурентної фірми. Справа в тому, що конкуренти, через їх кількості, надають мале або незначний вплив на ціну, а досконалий конкурент - і зовсім ніякого, для нього ринкова ціна - це даність. Щоб максимізувати при даній ринковій ціні прибуток, скоєного конкуренту достатньо лише знати свою функцію витрат. Інша справа підприємство-монополіст, крива попиту на продукцію якого є в той же час і кривої попиту галузі. Отже, маніпулюючи з метою максимізації прибутку обсягом випуску або рівнем ціни, монополіст повинен знати криву попиту на свою продукцію, тобто всі можливі співвідношення між цінами і обсягами. Більш того, в деяких ситуаціях, наприклад, при здійсненні монополістом цінової дискримінації (яку ми розглянемо пізніше), йому також потрібно знати і функції попиту окремих споживачів або сегментів ринку. [6,78-80].

Отже, в ситуації монополії на ринку існує тільки один продавець певних благ. У цих благ немає близьких замінників, в галузі монополіста існують якісь бар'єри, сильно ускладнюють або зовсім не дозволяють вхід в галузь нових фірм. Така ринкова структура називається чистою (абсолютної) монополією.

Чиста монополія - ​​ситуація, при якій на ринку (у галузі) присутній єдиний виробник благ, які не мають близьких замінників, при цьому фірма огороджена від можливих конкурентів високими вхідними бар'єрами у галузь.

Слід зазначити, що чиста монополія на практиці зустрічається вкрай рідко - адже більшість реальних ринків займає місце десь між двома полярними типами економічних структур: монополією і досконалою конкуренцією. Однак для того, щоб аналізувати реальні ринки, нам необхідно перш розібратися - як веде себе фірма в двох крайніх випадках: при дуже великому числі конкурентів (досконалої конкуренції) і при повній їх відсутності (монополії).

У деяких випадках народження монополії виявляється практично неминучим виключно з об'єктивних причин. Такі монополії називаються природними, так як бар'єри, які виникають при вході в таку галузь, природні, тобто закономірно і неминуче притаманні даному ринку.

Природна монополія - ​​галузь, в якій виробництво товарів або надання послуг зосереджується в одній фірмі в силу об'єктивних (природних або технічних) причин, причому це вигідно суспільству. |

Природні монополії можуть бути двох видів:

1) Природні монополії. Поява таких монополій відбувається через бар'єрів для конкуренції, встановлених самою природою. Наприклад, монополістом може стати фірма, геологи якої виявили родовище унікальних корисних копалин. У разі якщо вона при цьому набуває земельну ділянку, де розташоване родовище, ніхто інший вже не зможе ним скористатися. Закон захищає права власності, навіть якщо

вони ведуть до створення монополії. Однак регулює втручання держави навіть за цих умов не виключено.

2) Техніко-економічні монополії. Це умовна назва для монополій, виникнення яких обумовлено або технічними, або економічними причинами, пов'язаними з проявами ефекту масштабу. Наприклад, практично неможливо створення в місті двох мереж водопостачання, підведення газу та електроенергії в будинку. Тобто технічно це реально здійснити, але нераціонально з технічної та економічної точок зору. [4, 200-205].