Безпека в умовах кримінальної злочинності та тероризму.

Корпоративна безпека.

ПЛАН:

Кримінальні ситуації та найбільш характерні випадки їх прояву. Безпека в натовпі. Рекомендації щодо забезпечення особистої фізичної безпеки. Психологія спілкування в конфліктних ситуаціях кримінального характеру. Технічні засоби самооборони. Юридичні документи, що підтверджують права та межі самооборони. Захист особистої власності.

Стан та динаміка розвитку проявів тероризму. Загроза національній та глобальній безпеці в зв'язку з поширенням тероризму, стратегія захисту від тероризму. Кримінально-правова оцінка тероризму. Індивідуальні та колективні дії під час терористичних актів.

Основи корпоративної безпеки. Зовнішні та внутрішні джерела загроз безпеки об'єкта економіки. Економічні, природні, соціальні загрози та ризики.

Економічна війна, економічна розвідка та промисловий шпіонаж. Комерційна таємниця. Внутрішні фактори на підприємстві, що сприяють екстремальним стратегіям. Захист промислової власності. Інтелектуальна власність та її захист.

Система забезпечення корпоративної безпеки об'єкта економіки, її організація. Служба безпеки об'єкта економіки, її структура, підпорядкування, фінансування., організація роботи.

Комплексний план дій на випадок екстремальної ситуації. Особливості управління підприємством в екстремальних ситуаціях.

 

 

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС

 

Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалеж­но від можливості уникнути суспільне небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади,

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умис­не заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не від­повідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Пере­вищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відпо­відальність лише у випадках, спеціально передбачених у стат­тях 118 та 124 цього Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільне небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповід­ність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи об­становці захисту.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має на­слідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Стаття 37. Уявна оборона

1. Уявною обороною визнаються дії, пов'язані із запо­діянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільне небезпечного посягання не було і особа, неправильно оці­нюючи дії потерпілого, лише помилково припускала наяв­ність такого посягання.

2. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду лише у випадках, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення.

3. Якщо особа не усвідомлювала і не могла усвідомлюва­ти помилковості свого припущення, але при цьому переви­щила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання, вона підлягає кримінальній відпові­дальності як за перевищення меж необхідної оборони.

4. Якщо в обстановці, що склалася, особа не усвідомлюва­ла, але могла усвідомлювати відсутність реального суспіль­не небезпечного посягання, вона підлягає кримінальній від­повідальності за заподіяння шкоди через необережність.