Прилади для оцінки хімічної обстановки

Визначення отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці та інших об'єктах проводиться приладами хімічної розвідки і газосигналізаторами або шляхом проб і наступного їх аналізу в хімічних лабораторіях.

Принцип визначення отруйних речовин приладами хімічної розвідки заснований на зміні кольору індикаторів при взаємодії з отруйними речовинами. В залежності від того, який було взято індикатор і як він змінив колір, визначають тип отруйної речовини, а порівняння інтенсивності отриманого кольору з кольоровим еталоном дозволяє судити про приблизну концентрацію отруйної речовини в повітрі або щільність зараження об'єкту. Для визначення отруйних речовин застосовуються такі засоби хімічної розвідки: військовий прилад хімічної розвідки — ВПХР, прилад хімічної розвідки — ПХР, універсальний газосигналізатор, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки — НПХР та інші.

Всі роботи з приладами хімічної розвідки по визначенню отруйних речовин проводяться в засобах індивідуального захисту органів дихання та шкіри (в протигазах, в табельному захисному одязі, в гумових чоботях і рукавицях).

Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) використовується для виявлення і визначення отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці.

ВПХР складається з корпусу з кришкою і розміщених у ньому ручного насосу, насадки до насосу, паперових касет з індикаторними трубками, захисних ковпачків. Протидимних фільтрів. Крім того, в комплект приладу входить лопатка для взяття проб, плечовий ремінь і пам'ятка по роботі з приладом. Маса приладу 2,3 кг [38].

Ручний насос (помпа) служить для прокачування зараженого повітря через індикаторну трубку, яку вставляють в гніздо головки помпи. При 50-60 помпуваннях помпою за 1 хв через індикаторну трубку проходить біля 2л повітря. На головці помпи розташовані ніж для надрізу індикаторної трубки і два заглиблення для обламування кінців ампул. В ручці помпи вмонтовані ампуловідкривачі.

Індикаторні трубки містяться в касетах. Служать для визначення отруйних речовин і являють собою запаяні скляні трубки, в яких є наповнювач і ампули з реактивами. Індикаторні трубки маркіровані кольоровими кільцями і вкладені в паперові касети по 10 штук. На лицевій стороні касети подано, кольоровий еталон пофарбування і надруковано порядок роботи з трубками. Для визначення отруйної речовини типу Сі-Ес і Бі-Зет використовують індикаторні трубки ІТ-46. В комплект ВПХР вони не входять і постачаються окремо.

Захисні ковпачки служать для захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження краплинами ОР і для розміщення проб землі та інших сипучих матеріалів при визначенні в них отруйних речовин.

Протидимні фільтри використовують для визначення ОР в димі, малих кількостей ОР в ґрунті та сипучих матеріалах, а також при взятті проб диму. Вони складаються з одного шару фільтруючого матеріалу (картон) і кількох шарів капронової тканини.

Грілка служить для підігріву індикаторних трубок при низькій температурі повітря від -40°С до +10°С. Вона складається з пластмасового корпусу з двома отворами, в які вставляється штир для проколу патрона нагрівання. В корпусі грілки є чотири металеві трубки: три малого діаметру для індикаторних трубок і одна більшого діаметру — для патрона. Перед експлуатацією приладу необхідно підготувати його до роботи: провести зовнішній огляд, перевірити наявність в ньому всіх деталей комплекту,

упевнитись у їх справності, розмістити касети з індикаторними трубками в такому порядку: зверху — трубки з червоною маркіровкою, потім з зеленою, а внизу — з жовтою. Зняти з протидимного фільтру поліетиленовий чохол, вийняти інструкцію по експлуатації, закріпити прилад на грудях. При наявності отруйних речовин в повітрі негайно одягнути протигаз та індикаторними трубками дослідити повітря. Дослідження проводять в такій послідовності: спочатку використовують трубку з червоними кільцями і крапкою, потім — трубку, з трьома зеленими кільцями, в кінці— трубку з зеленими кільцями. Індикаторна трубка з червоним кільцем і крапкою дає можливість визначити в повітрі отруйні речовини типу зомана, зарина і V — газів (ві-ікс-газів).

Прилад хімічної розвідки ПХР складається із корпусу з кришкою, в якому розташовані: ручний насос, насадка до насосу, касети з індикаторним" трубками, протидимні фільтри, захисні ковпачки, електричний ліхтар, лопатка, плечовий ремінь, пам'ятка по роботі з приладом. Визначення отруйних речовин проводиться таким чином, як і з приладом ВПХР. Різниця між приладами ВПХР і ПХР полягає в тому, що ручний насос ПХР має колектор, який дозволяє проводити роботу з 1, 2, 3, 4 і 5 індикаторними трубками одночасно. Зовнішній вигляд напівавтоматичного приладу хімічної розвідки (НПХР) наведено на рисунку 9.1.

 

 

Рисунок 9.1 – Зовнішній вигляд НПХР

1 — гнучкий кабель з електровилкою, 2 — блок вимикачів, 3 — осердя| насоса, 4 — ампуловідкривач, 5 — пристрій для відкриття індикаторні трубок, 6 — колектор з грілкою, 7 — ротаметр, 8 — вікно для пробірок, термоіндикаторами

 

Універсальний газоаналізатор УГ-2 (рис.9.2) призначений для визначення в повітрі сильнодіючих отруйних речовин (СДОР): хлору, аміаку, сірководню, сірчаного ангідриду, окису вуглецю, окисів азоту, бензолу, толуолу, ксилолу, ацетону, ацетилену, етилового ефіру, бензину, вуглеводнів нафти (гасу, уайт-спіриту та ін.). Принцип його роботи базується на просмоктуванні повітряно-забірним пристроєм зараженого повітря через індикаторну трубку. Якщо в повітрі є отруйні речовини, то наповнювач індикаторної трубки змінює колір. Вимірявши довжину зафарбованого стовпчика наповнювача на шкалі, яка відградуйована в міліграмах на літр (мг/л), визначають концентрацію аналізованої СДОР в повітрі.

Індикаторна плівка АП-І призначена для визначення в повітрі отруйної речовини типу VX-газу в аерозольному стані в момент випадання на одяг, техніку та інші поверхні використовується індикаторна плівка АП-І.

Індикаторна плівка кріпиться до поверхні предметів, одягу на видному місці при виконанні рятувальних робіт (плівка кріпиться до шолому, рукава одягу, скла машини, стін споруд).

Рисунок 9.2 - Склад УГ-2

І – Прилад УГ-2

1 — Гумовий сильфон, 2 — Підставка зі шкалами, 3 — Шток, 4 — Місце зберігання штоку, 5 — Пру­жина сильфону, 6 — Гумова трубка, 7 — Стопор, 8 — Направляюча трубка, 9 — Канавка з двома заглибленнями, 10 – Кільце жорсткості, 11 — Кор­пус, 12 — Фільтруючий патрон, 13 — Верхня межа зафарбованого стовпчика

II – Індикаторна трубка:

1 — Скляна трубка, 2 — Індикаторний порошок (наповнювач), 3 – Прошарок вати, 4 — Пиж, 5 — Ковпачки

 

9.2.2 Оцінка радіаційної обстановки (РО) [1-7, 9-14, 18-34, 38-42]. Основні уражаючі фактори (% енергії: 1) ударна хвиля (≥50), за Рф, кПа,

2) Світлове випромінювання (30...35), оптичного діапазону (УФ, видиме, ІЧ),

3)Радіоактивне зараження – РЗ (10) по зонах (рис.9.3):

Зони	Назва зони	S,%	Р1(яд. вибух)	Аварія на АЕС, Р/год
Г-	надзвичайного РЗ	<8
В-	небезпечного РЗ	8...10		4,2
Б-	сильного РЗ			1,4
А-	помірного РЗ	70...80		0,14
М-	зона небезпеки		<8	0,014

4) Проникаюча радіація – 4% (характеризують дозами X, D, H, відповідно в P (Кл/кг - СИ), Гр (ради), Зв (бери)). D виражають також в Р (1 рад = 1,14 Р, 1 Гр=100 рад). D>100 Р викликає променеву хворобу (I-IV ступенів).

5) Електромагнітний імпульс (1%). Основні характеристики:

t	λ	f	H, A/м	E, B/м	U, кВ	I, A
10^-8с	1...10^3м	10 Гц...10^3 кГц	10...100	10^3...10^6	30...50	100...200

Методи оцінки РО: 1) прогнозний: t_niqx=R/V, год

R – відстань від місця аварії (вибуху), V – швидкість вітру, км/год.

2) радіаційної розвідки. Визначають:

1. Площу зони РЗ – S_рз, осередку ядерного ураження – S_ояу (територія з масовим ураженням людей, сільгосптварин, рослин, руйнування будівель, споруд):

S_ояу=πR², км² (9.16)

R – радіус зони ОЯУ (R - за Рф, q, кт, за дод. 1. [41]).

Границя ОЯУ проходить через зону з Р_ф=10 кПа.

S_рз=0,8 L·b, км² (9.17)

L, b – довжина, ширина зон РЗ (А – Г), дод. 10 [41].

2.Визначають рівні (Р, Р/год), дози (D, Р), час дії (t_зар) РЗ:

Р_t= Р₁·t^-1,2, Р (закон радіоактивного спаду) (9.18)

P₁=P_t·K (9.19)

K – за дод.14 [41].

D=5P₁(t_n^-0,2-t_К^-0,2), P (9.20),

D=P_сер.Т (9.21),

P_сер=(P_n+P_К)/2 (9.22)

t_зар = R/V+t_вип, год (9.23)

t_вип – час випадіння радіоактивних опадів ~1год); P₁ і P_t – рівні радіації через 1 год після аварії (вибуху) і на час t; t_n і t_К – час початку і кінця перебування в зоні РЗ:

t_n = t_зар; t_К= t_n+ t_р, (9.24)

t_р – тривалість зміни, год.

З врахуванням коефіцієнту послаблення К_п:

D= D_в._м./К_п, Р (9.25)

D_в.м. – на відкритій місцевості.

К_п= К_р·П 2^hi/di (9.26)

К_р характеризує тип сховища, Кр=1...8.

h_і і d_і – товщина захисного шару і шару половинного послаблення (зменшення РЗ в 2 рази) [41](додаток 11).

 

d,см	вода	грунт цегла	бетон	сталь	Рb	поліетилен
Проник. радіація (γ)	23,0	14,4	10,0	3,0	2,0	24,0
РЗ (γ)	13,0	8,1	5,7	1,7	1,2	14,0
n	2,7	12,0 9,1	12,0	11,5	12,0	2,7

При подаланні зараженої місцевості (під кутом 90⁰ до вісі радіоактивного сліду D, Р:

D₉₀= (Р_max·l)/(V·Кп), (9.27)

під кутом 45⁰: D₄₅=1,5 D₉₀

3.Термін перебування робітників в цеху на зараженій місцевості – за a і часом початку перебування в зоні - t_n, год., за графіком (дод. 16 [41], або табл.22[38]). α=Р_1/(D_доп·К_п)

 

в

Г

М

А

В

Б

вісь радіоактивного сліду

 

 

 

L

 

Рисунок 9.3 – Слід радіоактивної хмари

 

4.Режим радіаційного захисту (за Р₁, Р_t – табл. 12.3, 12.4 [41] та табл. 21-27[38]).

5. Втрати людей, % (за табл.12.5,11.4[41]).

Прилади для оцінки радіаційної обстановки. Принцип виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань (ІВ) базується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, в якому вони розповсюджуються. Іонізація, в свою чергу, призводить до фізичних і хімічних змін у речовині, які можуть бути виявлені і виміряні.

До таких змін середовища відносяться: зміна електропровідності речовин (газів, рідин, твердих матеріалів), люмінесценція (світіння) деяких речовин, засвічування фотоплівок, зміна кольору, прозорості, опору електричному струму деяких хімічних розчинів та ін.

Для виявлення та вимірювання іонізуючих випромінювань використовують такі методи: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний та іонізуючий.

Фотографічний метод ґрунтується на ступені почорніння фотоемульсії. Під дією іонізуючих випромінювань молекули броміду срібла, що знаходяться у фотоемульсії, розпадаються на срібло і бром. При цьому утворюються дрібні кристали срібла, які призводять до почорніння фотоплівки при її проявленні. Густина почорніння пропорційна поглинутій енергії випромінювань. Порівнюючи густину почорніння з еталоном, визначають дозу випромінювань (експозиційну і поглинену), що дістає плівка. На цьому принципі базується робота індивідуальних фотодозиметрів.

Сцинтиляційний метод. Деякі речовини (сульфід цинку, йодид натрію) під дією іонізуючих випромінювань світяться. Кількість спалахів пропорційна потужності дози випромінювань і реєструється з допомогою спеціальних приладів — фотоелектричних помножувачів.

Хімічний метод. Деякі хімічні речовини під дією іонізуючих випромінювань змінюють свою структуру. Так, хлороформ у воді при опромінюванні розкладається з утворенням соляної кислоти, яка дає кольорову реакцію з барвником, що додається до хлороформу. Двовалентне залізо в кислому середовищі окислюється в трьохвалентне під дією вільних радикалів, що утворюються у воді при її опроміненні. Трьохвалентне залізо з барвником дає кольорову реакцію. За густиною забарвлення судять про дозу опромінення (поглинену енергію). Цей метод використовується у хімічному дозиметрі ДП-70.

Іонізаційний метод. Під дією випромінювань в ізольованому об'ємі проходить іонізація газу. Електрично нейтральні атоми (молекули) газу розділяються на позитивні та негативні іони. Якщо в цьому об'ємі помістити два електроди, до яких прикладено постійну напругу, то між електродами утворюється електричне поле. При наявності електричного поля в іонізованому газі утворюється прямий рух заряджених частинок, тобто через газ проходить електричний струм, який називається іонізаційним струмом. Вимірюючи іонізаційний струм, можна охарактеризувати інтенсивність іонізуючих випромінювань.

Дозиметричні прилади призначені для:

— радіаційної розвідки — визначення рівнів радіації на місцевості;

— контролю за зараженням радіоактивними речовинами одягу людей, а також сільськогосподарських тварин, продуктів харчування, води, фуражу, техніки, транспорту), обладнання;

— контролю за опромінюванням;

— виміру поглинених доз опромінювання людей;

— визначення наведеної радіоактивності в ґрунті, техніці, предметах. які опромінювались нейтронними потоками.

Для радіаційної розвідки і контролю зараження радіоактивними речовинами використовують радіометри-рентгенометри. Використовують ДП-5А/Б/, ДП-5В, ДП-ЗБ, ДП-64, ПРХР та ін.

Вимірювачі потужності дози ДП-5А/Б (рис. 9.4) і ДП-5В призначені для вимірювання рівнів радіації на місцевості і радіоактивної зараженості різних предметів по гама-випромінюванню. Потужність гама-випромінювання визначається в мілірентгенах чи рентгенах на годину для тієї точки простору, в якій розміщений при вимірах відповідний лічильник приладу. Крім того, є можливість виявлення бета-випромінювання.

Діапазон вимірів по гама-випромінюванню від 0,05 мР/год до 200 Р/год в діапазоні енергій гама-квантів від 0,084 до 1,26 (МеВ).

 

Рисунок 9.4 – Прилад ДП-5А/Б (зонд –1; з’єднувальний кабель –2; мікроамперметр з двома вимірювальними шкалами – 3; перемикач піддіапазонів — 4; тумблер підсвічування шкали — 5; ручка "Режим"– 6 (потенціометр регулювання режиму); кнопка скиду показів ("Скид") — 7; головні телефони ­– 8; джерело ІВ – 9; гвинт установки нуль шкали — 10; гніздо включення головних телефонів — 11)

 

 

Сприймаючими пристроями приладів є газорозрядні лічильники, встановлені: в приладі ДП-5А -один (СПЗБГ) у вимірювальному пульті і два (СПЗБГ і СТС-5) у зонді; в приладі ДП-5В-два (СБМ-20 і СПЗБГ) у блоці детектування.

Вимірювач потужності дози ДП-ЗБ призначений для визначення рівня радіації на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами. Діапазон вимірів від 0,1 до 500 Р/год. Для підвищення точності виміру діапазон вимірів розбито на чотири піддіапазони: 1 — від 0,1 до 1 Р/год; II — від 1 до 10 Р/год; III — від 10 до 100; ІV — від 50 до 500 Р/год. Пристрій можна встановити на автомобілях, літаках, вертольотах, річних катерах, тепловозах, а також сховищах і протирадіаційних укриттях. Живлення пристрою здійснюється

від джерела постійного струму з напругою 12 або 26 В.

 

Індикатор-сигналізатор ДП-64 (рис.9.5) призначений для звукової і світлової індикації при наявності гама-випромінювання. Працює в постійному режимі і забез­печує сигналізацію при потужності дози гама-випромінювання 0,2 Р/ год. Стаціонарний. Джерелом елект­роживлення може бути мережа напруг 127/220 В або акумуляторна батарея напругою 6В. На мал.22 показаний зовнішній вигляд приладу.

На лицевій стороні пульту сиг­налізації — 1 знаходиться динамік — 7, неонова лампочка світлової сиг­налізації — 6, перемикач "Робота-контроль"— 2, "Вкл.-Викл." — 3 і коротка інструкція по його обслуговуванню. Спалахи лампочки сигналізації і синхронні потріскування динаміка вказують на наявність гама-випромінювання на місці знаходження датчика —5.

Рисунок 9.7 – Індикатор-сиг­налізатор ДП-64

 

 

Прилад радіаційної і хімічної розвідки ПРХР призначений для безперервного контролю за наявністю гама-випромінювань ядерних вибухів. Встановлюється на броньованих засобах. Приладом ПРХР визначаються також бойові отруйні речовини типу зарину, які знаходяться зовні броньованих засобів. Прилад забезпечує видачу світлових і звукових сигналів, а також команд включення механізмів системи захисту екіпажу при досягненні порогових величин гама-випромінювання і при появі гама-випромінювання проникаючої радіації ядерного вибуху з метою захисту екіпажу від ударної хвилі та пари отруйної речовини типу зарину. Крім того, прилад забезпечує вимірювання потужності дози гама- випромінювання на зараженій місцевості в середині броньованого засобу — для контролю опромінення екіпажу. Звукові сигнали подаються на головні телефони переговорного пристрою переривистими посиланнями протягом 0,2-0,3 с з інтервалом 4-20 с.

ПРИЛАДИ КОНТРОЛЮ ПОГЛИНУТИХ ДОЗ ВИПРОМІНЮВАННЯ

Для дозиметричного контролю опромінення використовуються комплекти вимірювачів до;ш ДП-22В, ДП-24В, ІД-І, ІД-І1, ДП-70 МП. Комплекти індивідуальних дозиметрів ДП-22В і ДІЇ-24В ДП-22В і ДП-24, які мають дозиметри кишенькові прямопоказуючі ДКП-50А, призначені для контролю експозиційних доз гама-випромінювання,

що отримують люди при роботі на зараженій ра­діоактивними речови­нами місцевості або при роботі з відкритими і закритими джерелами іонізуючих випро­мінювань.

Комплект дозиме­трів ДП-22В складається з зарядного пристрою типу ЗД-50 і 50 інди­відуальних дозиметрів кишенькових прямопоказуючих типу ДКП-50А (рис. 9.6).

 

 

Рисунок 9.6 – Дозиметр кишеньковий прямопоказуючий

1 - дюралевий корпус, 2 - іонізаційна камера, 3 -платинована нитка, 4 - кон­денсатор, 5 - внутрішній електрод, 6 - контактний стержень, 7 - діафрагма, 8 - захисна оправа, 9 - оку­ляр, 10 - шкала, 11 - три­мач, 12 - об'єктив

 

В корпусі ЗД-5 розміщені: перетворювач напруги, випрямляч високої напруги, потенціометр — регулятор напруги, лампочка для підсвічування зарядного гнізда, мікровимикач і елементи живлення.

На верхній панелі пристрою знаходяться: ручка потенціометра З, заряджувальне гніздо 5 з ковпачком і кришка відсіку живлення 4. Живлення здійснюється від двох сухих елементів типу 1,6-ПМЦ -4,8, які забезпечують безперервну роботу приладу не менше 30 год. при струмі живлення 200 мА. Напруга на виході зарядного пристрою плавно регулюється в межах від 180 до 250 В.

Дозиметр кишеньковий прямопоказуючий призначений для вимірювання експо­зиційних доз гама-випромінювання. Конс­труктивно він виконаний у формі авторучки. Дозиметр складається із дюралевого корпуса 1, в якому розміщена іонізаційна камера з конденсатором, електроскоп, лічильний пристрій і заряджувальна частина.

Комплект вимірювачів дози ІД-1 (рисунок 9.7) призначається для вимірювання поглинутих доз гама- і змішаного гама-нейтронного випромінювання, яке отримали люди при знаходженні на території, зараженій радіоактивними речовинами.

В комплект приладу входять десять вимірювачів дози ІД-1 і зарядний пристрій ЗД-6. Вимірювач дози ІД-1 забезпечує виміри поглинених доз змішаного гама-нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 Рад. При потужності дози до 100 Рад/с. Зняття замірів здійснюється на шкалі, розташованій в середині вимірювача.

Рисунок 9.7 ­– Зовнішній вид комплекту ІД-1

1 — Вимірювач дози ІД-1, 2 — Гніздо для зарядного пристрою, 3 — Футляр, 4 — Окуляр, 5 — Тримач, 6 — Захисна оправа, 7 — Зарядний пристрій ЗД-6, 8 — Зарядно-контактне гніздо, 9 — Ручка зарядного пристрою,

10 — Поворотне дзеркало

 

Індивідуальний вимірювач дози ІД-11 (рисунок 9.8) використовується для вимірювання поглиненої дози гама-нейтронного випромінювання при виконанні робіт на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами.

ІД-11 не має шкали випромінювань дози. Визначити поглинуту дозу іонізаційного випромінювання можливо тільки електронним вимірювачем ГО-32, який має цифрову індикацію і забезпечує виміри поглинутої дози в діапазоні від 10 до 1500 Рад. В основному ІД-11 разом з вимірювачем ГО-32 використовується ме­дичними підрозділами з метою повної діагностики ступенів важкості радіаційних уражень. Зовнішній вигляд вимірювача ГО-32 показаний на рисунку 9.9.

Останнім часом бортовий прилад радіаційної розвідки ДП-ЗБ замінюється вимірювачем потужності дози ІМД-21. Індикація вимірів — цифрова, діапазон вимірів від 1 до 1000 Р/год.

Для вимірювання поглинутої дози випромінювання використовуються:

— вимірювач дози ДК-02 з межами виміру від 0 до 200 мілірентген. Зовні схожий на ІД-1. В його комплект входять 10 дозиметрів ІД-0,2. Зарядка здійснюється від зарядного пристрою ЗД-6.

Рисунок 9.8 – Зовнішній вигляд ІД-11: 1 — тримач, 2 — пласти на алюмофосфатного скла, активо­ваного сріблом —- де­тектор іонізуючого випромінювання, З— корпус, А — шнурок

Рисунок 9.9 – Зовнішній вигляд вимірювача ГО-32: 1 — ручка встановлення нуля, 2 — перемикач "Живлення", 3 — індикаторне табло, 4 — індикатор перевантаження, 5 — калібрувальне число, 6 — ручка "Калібровка", 7 — заглушка, 8 — гніздо для встановлення детектора, 9 — ключ для відкриття детектора, 10 — ручка для перенесення приладу

 

Рисунок 9.10 – ДП-70М

 

Індивідуальний хімічний вимірювач дози ДІЇ-70 МП(рис.9.12) призначений для реєстрації поглиненої дози гама-нейтронного, випромінювання. Використовується у військах, а також може застосовуватись у формуваннях ЦО. Видається всьому особовому складу. Показники з нього знімаються в медичних підрозділах. Разом з польовим колориметром ПК-561Ц забезпечує виміри дози опромінення в діапазоні від 50 до 800 Рад.

В склад індивідуального хімічного вимірювача дози ДП-70М (МП), загальний вигляд якого показаний на рис. 9.10, входять: футляр — 2, кришка футляру з кольо­ровим еталоном — 3, скляна ампула — 4. Основою ДП-70 М (МП) є рідина без кольору в скляній ампулі. Вона вкладається у футляр, який закривається кришкою. При дії на рідину радіаційних випромінювань вона міняє колір від малинового до пурпурного. Поглинена доза випромінювання залежить від інтенсивності забарвлення і визначається колориметром ПК-56М. Зовнішній вигляд (І) ПК-56М показаний на рис. 9.11. Він має призму з окуляром — З, ампулотримач — 4, стопорну втулку — 5, лічильне вікно — 2.

Останнім часом виготовляєть­ся радіометр бета-гама випро­мінювання "Прип'ять" (м.Київ, завод "Арсенал", м.Львів, завод "Полярон"). Він призначений для індивідуального і колективного використання для вимірів потуж­ності експозиційної дози гама-випромінювання, а також густини потоку і питомої активності бета-випромінювання. Індикація — циф­рова, при наявності випромінюван­ня вмикається звукова сигналізація. Радіометр виконано у вигляді портативного приладу, який можна носити у кишені. Ним можна здійснювати контроль за радіаційною чистотою житлових і виробничих приміщень, продуктів харчування, одягу, поверхні ґрунту, побутових предметів. Діапазон вимірів: експозиційної дози — 0,01-19,99 мР/год, еквівалентної дози — 0,1 –199,9 (мкЗв/год). Маса - 0,3 кг.

Рисунок 9.11 – ПК-56М

 

9.2.3. Ліквідація наслідків НС. Це актуальніша проблема БЖД. Для цього проводять Р і ІНР. Рятувальні роботи (Р): розвідка, масштаби зараження, руйнування, локалізація, санобробка (СОП, СЗО і СЗТ – спецобмивочні пункти, станції знезараження одягу і транспорту) і т.і. Невідкладні (ІНР): локалізація аварій на водо-, газо-, енерго- та технологічних мережах, ремонт і т.і.

Р і ІНР проводять в 3 етапи: 1)Екстрений захист (оповіщення, евакуація, локалізація аварій), 2)пошук потерпілих, санобробка 3)забезпечення ЖД – відновлення житла, енерго-, газо-, водопостачання, знезараження харчових продуктів.

Для підвищення стійкості роботи ОГД (об’єктів госпдіяльності) проводять 3 види заходів:

1. Інженерно-технічні (підвищення стійкості виробництва, обладнання, споруд).

2. Технологічні (зміна техпроцесу для уникнення вторинних уражаючих факторів).

3. Організаційні (розробка плану дій для захисту робітників, відновлення виробництва).

Дослідження стійкості роботи ОГД ведуть в 3 етапи:

І. Підготовчий (календарний план основних заходів, створення 11 дослідницьких груп та служб).

ІІ.Безпосереднього дослідження – групи: 1)комплексного (керівник, головн. інж., керівники груп), 2-6 – групи дослідження стійкості будівель; захисних споруд; виробничого обладнання; техпроцесу; систем енергозабезпечення; матеріально-технічного постачання і транспорту; 7-11 – служби: оповіщення, зв’язку; сховищ, укрить – інженерний захист людей в сховищах: оцінка ЗС за: 1)місткістю 2)захисними властивостями (за ΔРф, кПа) і К_п, 3)за системами життєзабезпечення, 4)за своєчасним укриттям [24,38-42]; радіаційного, хімічного захисту – радіаційна і хімічна розвідка, санобробка; медична служба – дозиметричний контроль, рекомендації захисту харчових продуктів, систем водопостачання і т.і.; охорони громадського порядку.

ІІІ. Підсумки проведення досліджень захисту робітників, стійкості ОГД. Складаються: 1)календарний план заходів, 2)план-графік нарощування захисту і стійкості роботи ОГД, 3)графік безаварійної зупинки виробництва.

ЗІЗ. 1)ЗІЗОД: ГП-5,7, ІП-4(5), ДП-6, КЗД-4 (камера захисту дитяча), респіратори Р-2, ПТМ-1 – протипорохова тканинна маска із захистом очей. 2)Захист шкіри: ЗЗК – загально-військовий захисний комплект, Л-1 – захисний костюм, ЗФО – захисний фільтруючий одяг.

Медичні: 1) аптечка індивідуальна – АІ-2 (для профілактики ХЗ, РЗ, БЗ). Містить антидоти, радіопротектори – 7 позицій: протибольовий, хімічний, 2 – протибактеріальні, 2 – радіозахист, 1 – протиблювотний. 2)ІПП-8 – інд. протихімічний пакет (ОР). 3)ППІ – пакет перев’язочний інд.(бінт, l=7м, b=10см; 2 ватно-марльові подушечки).

9.2.4. Знезараження: дегазація (від ХЗ), дезактивація (від РЗ), дезінфекція, дезінсекція, дератизація (від БЗ).

Для дегазації, дезінфекції використовують: 1)окисники (хлорне вапно, ДТС-ГК, хлорамін та 2)речовини лужного характеру: NaOH, NH₃,NH₄OH, 3)бактерициди: формалін, фенол, лізол(крезол+рідке К-мило).

Для дегазації БОР: дегазуючий пакет ІПП-8 (зоман, зарин і т.і.), дегазуючі розчини №1(іприт), №2(зоман, зарин), ДТС-ГК (іприт, зоман, зарин та ін.); суспензії СФ-2у, водні розчини NaOH, гаряча мильна вода; органічні розчинники: ацетон, дихлоретан, спирт, бензин, гас, дизельне паливо.

Для дезактивації застосовують: комплексоутворюючі, миючі, окисні, травильні дезактивуючі розчини (ДЕЗ).

Експериментальна частина

9.3.1. Ознайомтеся з принципом дії приладів для оцінки ХО.

9.3.2. Для Q, V, ВСП, D,V_ємн. визначіть (вказує викладач) S_хз і порівняйте з S, одержаною за формулами 9.5 – 9.8.

9.3.3. Ознайомтеся з особливостями роботи приладів для оцінки РО.

9.3.4. Провести оцінку рівнів дози радіації на території, що прилягає до університету, в приміщеннях, на поверхні обладнання до і після обробки ДЕЗ (вказує викладач). Порівняйте отримані значення з допустимими.

9.3.5. Зробіть розрахунки S_ояу, D, t_зар та ін. (за даними викладача).

 

Висновки

9.4.1. Зробіть висновки про принципи роботи приладів оцінки ХО.

9.4.2. Вкажіть характеристики оцінки ХО, визначені Вами.

9.4.3. Зробіть висновки про принципи роботи приладів оцінки РО.

9.4.4. Наведіть висновки про радіоактивну забрудненість території та ії відповідність нормам.

9.4.5. Вкажіть характеристики оцінки РО, визначені Вами.

 

9.5 Тестові запитання для контролю СР

1. Які основні параметри оцінки ХО?

2. Які характеристики визначають оцінку РО?

3. Які матеріали мають максимальні, мінімальні d_і (товщина половинного послаблення) для захисту від γ-випромінювання б)радіоактивне зараження, в) нейтронне випромінювання)?

4. Які з них найбільш ефективні для а),б),в) (п.3)?

5. В чому різниця визначення часу підходу хмари ХЗ, РЗ до об’єкту?

6. На яку відстань (км) розповсюджується ударна хвиля, якщо її тривалість 15 с.?

7. Який основний принцип використовується при роботі приладів ХР?

8. Які методи визначення ІВ застосовуються в приладах радіаційної розвідки?

9. Які СДОР можна визначити на УГ-2?

10. Що таке інженерний захист людей, стійкість ОГД в умовах НС? Як проводиться ліквідація наслідків НС? Що таке Р і ІНР?

 

Рекомендована література

Основна

1. Пістун І.П., Мешанич Р.Й., Березовецький А.П. Курс лекцій з безпеки життєдіяльності. – Львів: Сполом, 1997. – 224с.

2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. – Суми: Університетська книга, 1999. – 301с.

3. Миценко І.М. Забезпечення життєдіяльності людини в навколишньому середовищі. – Кіровоград: КРД, 1998. – 292с.

4. Заплатинський В.М. Безпека життєдіяльності. – Київ: КДТЕУ, 1999. – 208с.

5. Безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие /Под ред. О.Н. Русака.–С.–П.: ЛТА СП, 1996.–231с.

6. Конституція України. – К.: Преса України., 1997. – 80с.

7. Положення про Мін України з НС та по ділам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

8. Закони України “Про охорону навколишнього середовища”, “Про охорону праці”, “Про охорону повітря”, “Лісовий кодекс”, “Водний кодекс”, “Кодекс про надра”, “Житловий кодекс”.

9. Безопасность труда в промышленности: Справочник. /К.Н. Ткачук, П.Я. Галушко, Р.В. Сабарно и др. – К.: Техника, 1982. – 207с.

10. Средства защиты в машиностроении /Под ред. С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1989. – 368с.

11. Долин П.А. Справочник по технике безопасности. – М.: Энергоатомиздат, 1985. – 824с.

Додаткова

12. Дуганов Г.В. Охрана окружающей природной среды. – К.: ВШ, 1989. – 304с.

13. Охрана окружающей среды /Под ред С.В. Белова. – М.: ВШ, 1991. – 319с.

14. Термінологічний словник з безпеки життєдіяльності /В.Л. Лущенков, Д.А. Бутко, О.В. Гранкин та ін. – К.: Урожай, 1995. – 144с.

15. Соринсон С.Н. Инфекционные болезни в поликлинической практике. – С.-П.: Гиппократ, 1993. – 320с.

16. Измеров Н.Ф. Саноцкий И.В., Сидоров К.К. Параметры токсикометрии промышленных ядов при однократном воздействии. – М.: Медицина, 1987. – 240с.

17. Беспамятнов Г.П., Кротов Ю.А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде. – Л.: Химия, 1985. – 528с.

18. Охорона НПС в Україні. 1994-1995. – Київ: Вид. Раєвського, 1997. – 95с.

19. Екологія міста Чернігова. – Чернігів: ЧМР ВК відділ екол. та екон. природокористув., 1997. – 95с.

20. Гончарук Е.И. Санитарная охрана почвы от загрязнения химическими веществами. – Киев: Здоровье, 1977. – 158с.

21. Старчак В.Г., Цибуля С.Д., Костенко І.А. Збірник задач і вправ з основ екології. – Чернігів: ЧДТУ, 2001. – 43с.

22. Методические рекомендации по подготовке дипломного проекта. Раздел “Охрана труда и окружающей среды” /Сост. В.Г.Старчак. – К.: КПИ, 1991. – 24с.

23. Збірник задач і вправ. Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичних і лабораторних занять з дисципліни “Безпека життєдіяльності”. Частина перша. /Укладачі: Старчак В.Г., Цибуля С.Д., Фортунова Н.А., Сбітнєва Н.П. – Чернігів: ЧДТУ, 2001. – 54 с.

24. Збірник задач і вправ. Для самостійної роботи студентів при підготовці до практичних і лабораторних занять з дисципліни “Безпека життєдіяльності”. Частина друга. /Укладачі: Старчак В.Г., Цибуля С.Д., Костенко І.А., Мартинюк О.Г. – Чернігів ЧДТУ, 2001. – 74 с.

25. Журнали «Надзвичайна ситуація», 1997 – 2001 рр.

26. Козьменко С.Н. Экономика катастроф.– К.: Наук. думка, 1997. – 204с.

27. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. – К.: Здоровье, 1989. – 160с.

28. Радиация. Дозы, эффекты, риск. /Пер. с англ. – М.: Мир, 1990. – 1979с.

29. Глазко В. І., Іванов Ю. О., Глазко Т. Т., Архипов А. М. Українсько-англо-російський тлумачний словник з радіобіології та радіоекології.

30. Радиоактивное и химическое загрязнение Дніпра и его водохранилищ после аварии на Чернобыльской АЭС/ В. Д. Романенко, М. И. Кузьменко, Н. Ю. Євтушенко и др. – К.: Наук. думка, 1992. – 194 с.

31. Чернобыльская катастрофа. – К.: Наук. думка, 1995. – 368 с.

32. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97): Державні гігієнічні нормативи. – К.: МОЗУ, 1997. – 121 с. Основні СП протирадіаційного захисту України (ОСПУ): Державні СПіН, гігієнічні нормативи. – К., 2001.

33. Охрана труда и окружающей среды в радиоэлектронной промышленности/ К. Н. Ткачук, Р. В. Забарно, А. Г. Степанов и др. – К.: Вища шк.., 1988. – 240 с.

34. Охрана труда в вычислительных центрах/ Ю. Г. Сибаров, Н. Н. Сколотнев, В. К. Васин и др. – М.: Машиностроение, 1990. – 192 с.

35. Правила дорожного движения. – К.: А.С.К., 1998. – 80с.

36. Правила дорожнього руху України. – Вінниця: Дорога, тротуар, пішохід, 1994. – 62с.

37. Рожков А. Л. Пожежна безпека на виробництві.– К.: ОТ, 1997.– 448 с.

38. Губський А.І. Цивільна оборона. – К.: МО України, 1995. – 216с.

39. Гражданская оборона /В.Г. Атаманюк, Л.Г. Ширшев, Н.И. Акимов /Под ред. Д.И. Михайлика. – М.: ВШ, 1986. – 207с.

40. Хенли Д., Кумамото Х. Надежность технических систем и оценка риска. – М.: Машиностроение, 1984. – 523с.

41. Защита объектов народного хозяйства от оружия массового поражения. Справочник. /Под ред. Г.П. Демиденко. – К.: ВШ, 1989. – 288с.

42. Михно Е.П. Ликвидация последствий аварий и стихийных бедствий. – М.: Атомиздат, 1989. – 287с.

Перелік скорочень

БЖД – безпека життєдіяльності

ГГ – горючий газ

ГП – горючий пил

ГР – горюча рідина