Тема: «Неспецифічні фактори захисту організму від мікроорганізмів»

Практичне заняття №10

Тема: «Неспецифічні фактори захисту організму від мікроорганізмів»

1. Актуальність теми:

В організмі людини постійно відбуваються складні процеси і явища, які направлені на підтримку функціональної цілісності організму, сталості (постійності) хімічного і клітинного складу внутрішнього середовища – тобто, гомеостазу. Захист організму від чужорідних агентів відбувається на двох рівнях: неспецифічної резистентності та специфічного імунітету. Перший – філогенетично більш давній рівень складається з неспецифічних факторів захисту (НФЗ), які діють проти будь-якого чужорідного агента.

До НФЗ відносяться захисні функції шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, шлунковий сік, гідролітичні ферменти; продукція інгібіторів, лізоциму, інтерферону та інші; антагоністичні властивості мікрофлори людини; бактерицидні властивості крові: комплемент, бета-лізини, лейкіни, нормальні антитіла і інші речовини, які мають бактерицидну дію; фагоцитоз.

Механізми неспецифічної резистентності функціонують в організмі постійно і обумовлюють в випадках масивної мікробної чи (або) іншої дестабілізуючої дії запальну реакцію, однакову при різних збудниках.

При порушенні складових неспецифічної резистентності спостерігаються різні захворювання. Тому своєчасне визначення змін кількісного, якісного або функціонального стану різних факторів неспецифічного захисту дає можливість оцінити стан імунної системи людини, допомогти в діагностиці, профілактиці і терапії інфекційних і неінфекційних захворювань. Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

2. Конкретні цілі:

· Оволодіти методикою визначення лізоциму в сироватці крові людини титраційним методом.

· Здійснити облік реакції титрування комплементу в сироватці крові за 100% гемолізом, розглянути постановку і особливості цієї реакції, зробити висновки.

· Ознайомитись з явищем незавершеного фагоцитозу в демонстраційних препаратах, які зроблені з уретральних виділень хворого на гонорею.

Рекомендації для оформлення протоколу

Схема титрування лізоциму в слині

№ пробірки інгредієнти, мл.	Дослідна	Контрольна
0,5% розчин NaCl	1,8
Досліджувана слина	0,2	1	1	1	1	1
Одержане розведення	1:10	1:20	1:40	1:80	1:160	1:320
2-х мільярдна завись M.lysodeikticus
Кінцеве розведення	1:20	1:40	1:80	1:160	1:320	1:640
1 мл
В термостат на 1 годину при температурі 37°С (попередній облік). Кінцевий облік через 24 години утримання в термостаті при температурі 37°С. Титр лізоциму – це те найбільше розведення сироватки, яке ще здатне давати повний лізис бактерій (M.lysodeikticus)

5.2. Схема титрування комплементу в сироватці крові людини за 100% гемолізом.

№ пробірки Інгре- дієнти (мл)
Досліджувана сироватка в розведення 1:10	0,1	0,2	0,3	0,4	0,5	0,6	0,7	0,8	0,9	1,0	1,2
Фізіологічний розчин	1,4	1,3	1,2	1,1	1,0	0,9	0,8	0,7	0,6	0,5	0,3
Гемолітична система	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0
В термостат на 40-50 хвилин при температурі 37°С
Результат*	-Г	-Г	-Г	+Г	+Г	+Г	+Г	+Г	+Г	+Г	+Г

Примітка: *-Г – нема гемолізу; +Г – є гемоліз.

Гемолітична система – це суміш рівних об’ємів розведеної по трикратному титру гемолітичної сироватки та 3-5% зависі баранячих еритроцитів. Суміш витримують при 37°С в термостаті 30 хвилин для сенсибілізації еритроцитів.

Титр комплементу – це найменша кількість досліджуваної сироватки, яка сприяє повному гемолізу доданої кількості сенсибілізованих еритроцитів.

Вивчити явище незавершеного фагоцитозу на демонстраційних препаратах.

Питання для самоконтролю.

· Що вивчає імунологія?

· Які є фактори неспецифічного захисту організму? Переваги і недоліки механізмів неспецифічної резистентності.

· Який пріоритет вітчизняних вчених у відкритті факторів неспецифічного захисту організму?

· Фагоцитоз. Клітини, що здатні до фагоцитозу. Види фагоцитозу. Як відбувається фагоцитоз?

· Комплемент, його компоненти. У чому схожість і різниця двох шляхів активації комплементу? Які способи його визначення?

· Пропердинова система. Яка природа, властивості та значення?

· Що таке лізоцим; його природа? Як діє лізоцим на мікроорганізми? Які способи його визначення?

· Дайте визначення поняття “цитокіни”. Їх імуномоделююча і захисна дія.

· Що являють собою інтерферони? Назвіть основні різновиди, яка їх роль в противірусному, протипухлинному захисті та імуномоделюючій функції організму?

· Практичне значення визначення комплементу, лізоциму, фагоцитозу та інших показників неспецифічного захисту організму.

Практичне заняття №11

Зміст теми.

На практичному занятті студенти мають ознайомитися із поняттям серологічних реакцій, визначити мету постановки та компоненти СР, ознайомитись із особливостями реакцій аглютинації та преципітації. Студенти проводять постановку реакцій аглютинації на склі із адсорбованими сироватками та преципітації в рідкій фазі, здійснюють облік. Розбирають особливості обліку розгорнутої реакції аглютинації, проводять постановку розгорнутої РА з метою серологічної ідентифікації. Виконані завдання студенти заносять в протокол та підписують його у викладача.

Реакція аглютинації на склі

Матеріали:

· Культура бактерій

· Адсорбована імунна діагностична сироватка для РА на склі

· 0,5% розчин NaCl

· Предметне скло, бак. петля

Хід роботи:

Облік результаті: Позитивна реакція – утворення аглютинату.

Облік результатів.

Позитивна реакція – утворення кільця преципітація (помутніння).

Питання для самоконтролю.

· Які органи імунної системи відносяться до центральних та периферичних, їх функції?

· Які клітини відносяться до імунокомпетентних, їх функції?

· Які клітини приймають участь у синтезі антитіл, характер їх кооперації?

· Дати визначення поняттям: антигени, антигенність.

· Які антигени має бактерія (на прикладі E.coli)?

· Будова та функції імуноглобулінів.

· Що таке серологічні реакції, відмінності простих та складних СР?

· З якою метою може бути поставлена серологічна реакція?

· Реакція аглютинації – визначення.

· Реакція преципітації – визначення.

· Які складові простих СР?

· Які етапи включає в себе отримання імунних діагностичних сироваток?

Практичне заняття №12

Принцип постановки та облік результатів реакції непрямої гемаглютинації (РНГА), поставленої з метою серологічної діагностики.

Суть реакції непрямої гемаглютинації полягає в тому, що еритроцити, на поверхні яких адсорбовані будь-які розчинні антигени, набувають здатності аглютинуватись при взаємодії з антитілами, специфічними до адсорбованого антигену. Еритроцити, що сенсибілізовані антигенами, називаються еритроцитарними діагностикумами. Найчастіше використовують еритроцити барана, яким властива висока адсорбуюча активність. Реакцію ставлять за такою схемою: в пробірках або лунках прогріту впродовж 30 хв. при 58⁰ С досліджувану сироватку розводять послідовно від 1:10 до 1:320 в об’ємі 0,25 мл та додають по 2 краплі еритроцитарного діагностикуму. Реакцію супроводжують контролями: на спонтанну аглютинацію сенсибілізованих еритроцитів, контроль з нормальними еритроцитами, а також контролі діагностикумів з завідомо позитивною та негативною сироватками. Після легкого струшування пробірки або лунки витримують в термостаті 30-45 хв. при 37⁰ С. Облік результатів реакції здійснюють після того, коли випадуть в осад еритроцити у відповідних контрольних пробірках. Достовірними результатами слід вважати відсутність гемаглютинації в контролях з нормальними, сенсибілізованими еритроцитами, з завідомо негативною сироваткою і наявність гемаглютинації і з завідомо позитивною сироваткою. Гемаглютинація в дослідних пробірках при відповідних контролях свідчить про наявність специфічних антитіл в досліджуваній сироватці. Результати оцінюють за зовнішнім виглядом осаду еритроцитів в лунках. В позитивному випадку (+) еритроцити рівномірно у вигляді “парасольки” покривають майже все дно пробірки або лунки. При негативному результаті (-) еритроцити осідають у формі компактного комочка – “гудзика”.

Питання для самоконтролю

· Що означають поняття “серологічна ідентифікація збудника захворювання” та “серологічна діагностика інфекційного захворювання”?

· Як класифікують серологічні реакції?

· Що являють собою і як отримують стандартні діагностикуми?

· Які серологічні реакції є багатокомпонентними?

· Що таке система комплементу? Які шляхи її активації?

· Що таке реакції лізису?

· Що таке реакція імунного гемолізу? Яка мета її застосування?

· Що таке реакція непрямої гемаглютинації? Яка мета її застосування?

Практичне заняття №13

Питання для самоконтролю.

· На якому принципі заснована реакція зв’язування комплементу; в чому її переваги перед іншими серологічними реакціями?

· Які серологічні реакції можна застосувати з метою експрес-діагностики інфекційних захворювань?

· Які перспективи і аспекти використання моноклональних антитіл? Чому в серологічних реакціях з мітками віддається перевага саме моноклональним антитілам?

· В чому полягають принципи прямої та непрямої РІФ, ІФА, РІА, які переваги та недоліки цих методів?

Практичне заняття №14

4.2.

4.3. Теоретичні питання до заняття:

· Історія розвитку імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних захворювань.

· Принципи отримання, методи стандартизації і характеристика вакцин першого покоління – живих і ін активованих.

· Принципи одержання, методи стандартизації і характеристика вакцин другого покоління – хімічних і анатоксинів.

· Генно-інженерні вакцини, анти ідіотипові антитіла, теоретичні основи для їх створення, властивості, перспективність використання.

· Імунні сироватки і імуноглобуліни, принципи отримання, практичне значення.

· Методи контролю вакцинних препаратів і препаратів із сироваток.

4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:

· Ознайомитись з вакцинами, що вживаються в медицині, визначити їх властивості, переваги і недоліки, практичне застосування.

· Вивчити принципи одержання лікувально-профілактичних і діагностичних сироваток, використання в медицині.

· Засвоїти методику визначення сили анатоксину в флокуляційних одиницях.

· Аналізувати методи контролю вакцинних і сироваткових препаратів.

5. Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають принципи класифікації, методи отримання різних імунопрофілактичних, лікувальних, діагностичних препаратів, що вживаються в медицині, їх властивості, переваги і недоліки. Засвоюють принципи стандартизації і контролю їх. Оволодіють методом визначення сили анатоксину за допомогою реакції флокуляції. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

ТА ПРЕПАРАТІВ ІЗ СИРОВАТОК

1. На стерильність (у випадку живих вакцин – на відсутність контамінації другими мікроорганізмами).

2. На відсутність шкідливості. Здійснюється цей етап контролю на чутливих тваринах за даними про смерть або виживання тварин, клінічними проявами інфекції або наявністю інтоксикації, бактеріологічними показниками та зміною ваги тварин.

3. На реактогенність (на лабораторних тваринах чи, іноді, на обмежених контингентах людей – добровольців). Оцінку проводять за температурною реакцією організму, розвитком запалення на місці введення та іншими показниками.

4. Перевірка специфічної активності.

А. Вакцинні препарати:

· За концентрацією мікробів.

· За здатністю антитілоутворення при введені тваринам.

· За здатністю викликати у імунізованих тварин несприйнятливість до зараження відповідними вірулентними мікроорганізмами.

·

Б. Препарати із сироваток – за концентрацією антитіл.

5. На онкогенність. Перевірці на експериментальних тваринах підлягають корпускулярні вакцини.

Питання для самоконтролю

· Що таке імунопрофілактика і імунотерапія?

· Які препарати використовують для створення штучного активного антимікробного імунітету?

· Які принципи класифікації вакцин?

· Хто перший отримав живі вакцини; що лежить в основі їх виготовлення?

· Які препарати використовують для створення штучного активного антитоксичного імунітету; як їх отримують?

· Які препарати використовують для створення штучного пасивного антимікробного і антитоксичного імунітету?

· З якою метою використовують імунні діагностичні сироватки, як їх отримують?

Практичне заняття №15

Актуальність теми.

Лабораторна діагностика інфекційних захворювань являється одним з пріоритетних напрямків розвитку системи охорони здоров’я України. Отримані лабораторні дані необхідні лікарю для постановки остаточного діагнозу захворювання і призначення раціональної антибіотико- і імунотерапії. Лікар – епідеміолог використовує результати мікробіологічних і імунологічних досліджень для проведення епідеміологічного аналізу захворюваності з метою встановлення джерела інфекції, шляхів її передачі, виявлення бактеріоносіїв та інших цілей.

Конкретні цілі

· Визначити основні задачі лабораторної діагностики інфекційних захворювань

· Ознайомитись сучасними методами лабораторної діагностики інфекційних захворювань.

· З’ясувати переваги та недоліки кожного з методів лабораторної діагностики.

Зміст теми.

На практичному занятті студенти знайомляться з основними сучасними методами лабораторної діагностики інфекційних захворювань.

Використовуючи знання, набуті під час самостійної підготовки до заняття та в процесі розгляду теми на занятті, студенти дають оцінку кожному методу лабораторної діагностики. Студенти знайомляться з такими поняттями як експрес-діагностика, генетична діагностика, акцентують увагу на специфічності та чутливості методу. Розглядають та записують в протокол класифікацію методів лабораторної діагностики інфекційних захворювань, етапи бактеріологічної діагностики інфекційних захворювань та їх особливості, етапи проведення полімеразної ланцюгової реакції та її оцінку.

Протокол та підписують його у викладача.

Питання для самоконтролю.

· Які цілі та задачі лабораторної діагностики інфекційних захворювань?

· В чому полягає принципова різниця прямих та непрямих методів лабораторної діагностики інфекційних захворювань?

· Які захворювання можна діагностувати з використанням лише мікроскопічного методу?

· Які переваги та недоліки бактеріологічного методу лабораторної діагностики інфекційних захворювань?

· Які основні переваги та недоліки біологічного методу.

· З якою метою використовуються моноклональні антитіла?

· Які етапи проведення полімеразної ланцюгової реакції?

Рекомендована література

Основна:

1. П’яткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. Київ. “Вища школа”. 1992, - 431 с.

2. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология; М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 2005, - 734 с.

3. Климнюк С. І, Ситник І. О., Творко М. С., Широбоков В. П. – Практична мікробіологія.-Тернопіль, „Укрмедкнига”, 2004, - 438 с.

4. Воробьёв А. А., Кривошеин Ю. С., Широбоков В. П. Медицинская и санитарная микробиология: учеб. пособие.— М., 2008. – 462 с.

5. Широбоков В.П., Янковський Д.С., Димент Г.С. Мікробна екологія людини з кольоровим атласом. Навчальний посібник.— К., 2009. - 312 с.

6. Палій Г. К., Палій В. Г., Мруг В. М. Мікробіологія, вірусологія, імунологія, інфекційні хвороби. Словник / За ред. Г. К. Палія, В. Г. Палій.-Київ: Здоров’я, 2004. 196 с.

Додаткова:

7. Medical microbiology / edited by Samuel Baron, MD. – 4^th ed. The University of Texas Medical Branch and Galveston, 1996. - 1273 p.

8. W.Levinson, E.Jawetz. Medical microbiology and immunology: examination and board review, 6^th ed. The McGraw-Hill Companies, 2000. - 582 p.

9. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология: пособие для студентов, врачей-интернов, аллергологов, врачей лечебного профиля всех специалистов.-3-изд., доп.-К.:ООО “Полиграф плюс”, 2006. – 482с.

10. Якобисяк М. Імунологія /Переклад з польської за ред. Проф. Чоп’як В.В. – Вінниця: Нова книга, 2004. – С. 33-163, 221-327.

11. Спивак Н.Я., Лазаренко Л.Н., Михайленко О.Н. Интерферон и система мононуклеарных фагоцитов. – К: Фитосоциоцентр, 2002. – 164 с.

12. Ройт А., Бростоф ДЖ.., Мейл Д. Иммунология. Перевод с англ. – М.: «Мир», 2000. – 592 с.

13. Змушко Е.И., Белозоров Е.С., Митин Ю.А. Клиническая иммунология: руководство для врачей, - СПб: Питер, 2001. – 576 с.

14. Возианов А.Ф., Бутенко А.К., Зак К.П. Цитокины. Биологические и противоопухолевые свойства: Монография – Киев, “Наукова думка”, 1998. – 313с.

15. Плейфер Дж. Наглядная иммунология. – М.: ГЭОТАР Медицина, 1998. – 96 с.

Практичне заняття №10

Тема: «Неспецифічні фактори захисту організму від мікроорганізмів»

1. Актуальність теми:

В організмі людини постійно відбуваються складні процеси і явища, які направлені на підтримку функціональної цілісності організму, сталості (постійності) хімічного і клітинного складу внутрішнього середовища – тобто, гомеостазу. Захист організму від чужорідних агентів відбувається на двох рівнях: неспецифічної резистентності та специфічного імунітету. Перший – філогенетично більш давній рівень складається з неспецифічних факторів захисту (НФЗ), які діють проти будь-якого чужорідного агента.

До НФЗ відносяться захисні функції шкіри, слизових оболонок, лімфатичних вузлів, шлунковий сік, гідролітичні ферменти; продукція інгібіторів, лізоциму, інтерферону та інші; антагоністичні властивості мікрофлори людини; бактерицидні властивості крові: комплемент, бета-лізини, лейкіни, нормальні антитіла і інші речовини, які мають бактерицидну дію; фагоцитоз.

Механізми неспецифічної резистентності функціонують в організмі постійно і обумовлюють в випадках масивної мікробної чи (або) іншої дестабілізуючої дії запальну реакцію, однакову при різних збудниках.

При порушенні складових неспецифічної резистентності спостерігаються різні захворювання. Тому своєчасне визначення змін кількісного, якісного або функціонального стану різних факторів неспецифічного захисту дає можливість оцінити стан імунної системи людини, допомогти в діагностиці, профілактиці і терапії інфекційних і неінфекційних захворювань. Все це зумовлює актуальність теми заняття та спрямоване на формування позитивної мотивації її вивчення.

2. Конкретні цілі:

· Оволодіти методикою визначення лізоциму в сироватці крові людини титраційним методом.

· Здійснити облік реакції титрування комплементу в сироватці крові за 100% гемолізом, розглянути постановку і особливості цієї реакції, зробити висновки.

· Ознайомитись з явищем незавершеного фагоцитозу в демонстраційних препаратах, які зроблені з уретральних виділень хворого на гонорею.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры