Всесвітня метеорологічна організація (ВМО). Історія становлення ВМО

- 1853 – Відбулася Міжнародна Метеорологічна Конференція (Брюссель)- 1873 – Створена у Відні Міжнародна Метеорологічна Організація, як попередниця Всесвітньої Метеорологічної Організації- 1947 – Конференція деректорів у Вашінгтоні прийняла рішення перейменувати ММО у ВМО - 1950 – Угода про створення Всесвітньої Метеорологічної Організації вступила в силу 23 березня- 1951 – Всесвітня Метеорологічна організація стала спеціалізованим агенством Організації Об’єднаних Націй- 1957 – Створена глобальна система спостережень за озоном- 1957/1958 – Участь в Міжнародному Геофізичному році- 1963 – Початий проект «Годинник Погоди»- 1971 – почалося здійснення проекту з вивчення Тропічних циклонів, що пізніше перейменований в Програму Тропічного Циклону- 1972 – Всесвітня Метеорологічна Організація поширила свою діяльність на галузь гідрології, через Програму прикладної гідрології- 1976 – Всесвітня Метеорологічна Організація координує програму «Глобальна оцінка озону» виконувану державами світу- 1977 – ВМО об’єднується з Глобальною Океанічною системою спостережень (IGOSS) та Міжнародною Комісією з Океанографії (ІОС) під егідою Наукової і Культурної організації ЮНЕСКО при ООН- 1978/1979 – здійснюється проект Всесвітної служби погоди і Мусонний експеримент- 1979 – на першій Всесвітній конференції з клімату затвержена Всесвітня програма вичення глобального клімату- 1983 - ВМО запроваджує планування метеорологічних спостережень- 1985 – прийнятий договір «Про захист озонового шару» підписаний у Відні- 1987 – підписаний Монреальський Протокол, що обмежує викиди речовин, які знищують озоновий шар- 1988 – у ВМО створюється Міжурядова група з досліджень змін клімату- 1989 – Глобальна система спостережень розпочинає контроль атмосферного складу повітря- 1990 – Започатковується Міжнародне десятиліття з досліджень кліматичних наслідків у формуванні стихійних лих- 1991 – WMO/UNEP організував першу зустріч Міжурядового комітету з питань змін клімату- 1992 - Конференція Організації Об’єднаних Націй з оточуючого середовища і розвитку Глобальної Системи Спостережень за кліматом (GCOS)- 1993 – Започаткована Гідрологічна служба спостережень (WHYCOS)- 1995 – Служба інформації про клімат та його передбачення (IPCC)- 1997 – Дослідження ефекту Ель-Нільо і його вплив на коливання клімату в теплий період і формування погоди. Проведення Кіотської конференціїз обмеження викидів «парникових газів» - 1998 - Одне з самих сильних виявів Ель - Нільо супроводжується самим високим глобальним підняттям температури та виснаженням шару озону - 1999 – Відкриття нової штаб-квартири в Женеві- 2000 – Св’яткування 50-ти років ВМО- 2001 – Третя нарада оцінки роботи інформаційної служби- 2002 – Участь у Всесвітній нараді забезпечення сталого розвитку- 2003 – Прийняття програми запобіганням стихійним лихам під егідою ВМО засобами дистанційних (космічних) спостережень. Реалізація програми слаборозвиненим країнам з формування баз кліматичних даних; 150 років Конференції в Брюселі

Атмосферні опади. Утворення опадів.

 

Опади - вода, яка випадає у вигляді дощу, снігу, крупи граду із хмар.

Формування опадів - елементи хмар є невеликих розмірів, швидкість падіння їх у повітрі незначна і тому навіть слабкі висхідні рухи повітря підтримують їх в завислому стані.

Щоб випали опади, необхідне збільшення розмірів хмарних елементів настільки, аби швидкість їх падіння була значно більша від швидкості висхідних рухів повітря.

Шляхом дифузного перенесення водяної пари з одних елементів на інші, через процес випаровування одних елементів в хмарі і конденсації водяної пари на інших, що приводить до збільшення одних елементів і зменшення інших.

Утворення опадів шляхом дифузії

Він є основним фактором збільшення хмарних елементів, коли вони є різні за розмірами.

Різниця в тиску насичення над великими і малими краплями - тиск насичення по відношенню до малої краплі більший, ніж для великої.

Механізм коагуляції

Шляхом коагуляції в краплi, або зчеплення в льодові кристалики між собою хмарних елементів, внаслідок турбулентності.

Ефективність процесу невелика, бо краплі наштовхуючись одна на одну відштовхуються через щільну тонку плівку повітря, яке адсорбоване на поверхні краплі і однакові за знаком електричні заряди крапель.

 

Кліматична система.Загальна характеристика кліматичної системи. Компоненти кліматичної системи.

Вчення про кліматичні фактори стало початком запровадження в 70-і роки ХХ століття концепції кліматичної системи.Кліматична система Землі охопила всі ланки - походження, сучасний стан (збереження) і зміни клімату. Підсистеми або компоненти: майже вся атмосфера, гідросфера (особливо океан, а також всі води, які беруть участь у малому і великому кругообігу води), літосфера (рельєф і грунти), біосфера (з усією рослинністю на земній поверхні, а також фітопланктоном в океані) і кріосфера (включно з льодом і снігом на і під земною поверхнею).Кліматична система одержує більшість енергії, що надходить через сонячне випромінювання в її просторово-часовому розподілі і трансформації потоку енергії в атмосфері та біля земної поверхні. Зворотній зв’язок, через непрямий наслідок - розсіяний вулканічний попіл, який впливає через шар стратосферного аерозолю, змінюючи приземне випромінювання, це може стати причиною кліматичних аномалій над земною поверхнею. Початок після широкої індустріалізації в ХІХ столітті зріс вплив на глобальний клімат.Сьогодні антропогенні кліматичні коливання повинні взяті до уваги. Звідси є необхідністю брати до уваги в кліматичній системі людське суспільство як дійсну змінну величину.Компоненти стають підпорядкованими в максимально виражених обмінних діях і зворотних зв’язках.Відкрита відносно енергетичних обмінів, закрита відносно речовинних. Цей метод описується термодинамічними сталими повних систем. Основа розвитку кліматичних моделей, як модель підсистеми “атмосфера-океан”, може бути застосовані до моделювання кліматичних систем.Зв’язок різних підсистем кліматичної системи через речовинні, енергетичні, прямі і зворотні зв’язки є основою її цілісності та стабільності.

Геохронологiя клiмату. Мезозой.

 

У пізній юрі спостерігається певна арідизація кліматичних обстановок, пов'язана, очевидно, із теконічними процесами невадійської фази мезозойського орогенезу.
Таласократичний режим у крейдовому періоді зберігався - тектонічні процеси мезозойського тектоно-магматичного циклу не призвели до геократизації клімату, що може пояснюватися розкриттям у цей час нових океанічних басейнів, як наслідок розколу Гондвани та Лавразії. Певне похолодання відбулося вже в кінці ранньої крейди і продовжувалось в середній та пізній крейді. Справжніх пустинь ні в юрі, ні в крейді не існувало - пустині того часу були близькими до сучасних тропічних саван. Не існувало також льодових покривів біля полюсів. В цілому ж клімати мезозою були слабо диференційовані. В.И.Синіцин (1980) виділяє для цього часу лише два термічні типи клімату: тропічний і бореальний (ослаблений тропічний), із середньорічними температурами відповідно 25-28⁰С та 12-24⁰С.

 

 

Екваторіальний клімат.

 

Характерною особливістю екваторіального поясу є формування екваторіального повітря переважно з вологих атлантичних повітряних мас тропічних широт — пасатів — північно-східних у північній і південно-східних у південній півкулі.
Для поясу екваторіального клімату характерні незначні зміни середніх місячних величин температури й вологості повітря протягом року - на рівнинній території середня місячна температура становить 26-28 °С, пружність водяної пари перевищує 20 мм, а відносна вологість не буває нижчою 60%.

Температурний режим повітря залежить від атмосферних опадів, бо суми радіаційного балансу тут значні протягом усього року. Найвищих значень (26-27 °С) температура повітря досягає перед дощовим мусоном. У північній частині поясу річна амплітуда температури повітря 4-6°С (26-20°С), а в південній - 8°С (27-19°С). Під час посушливого періоду в ряді місць припиняється вегетація природної рослинності. Для успішного розвитку культурної рослинності застосовують штучне зрошування

Як говорить сама назва вказує, екваторіальний клімат знаходиться на або поблизу екватора. The characteristic features of the temperature, humidity and rainfall are described below: Характерні риси температура, вологість і опади, описані нижче:

Temperature: Температура:

As the areas with an equatorial climate are located at or near the equator so the sun shines overhead all the year round. Як райони з екваторіальним кліматом знаходяться на рівні або поруч з екватором, щоб сонце над головою світить цілий рік. The temperature, therefore is uniformly high through out the year. Температура, тому однаково висока через поза рік. The average temperature of each month hovers around 80 F (27 C). Середня температура кожного місяця коливається навколо 80 F (27 С). The difference between the hottest and coolest month is very small, normally less than 5 F (3 C). Різниця між найспекотнішим і прохолодний місяць дуже мало, зазвичай менш ніж 5 F (3 C). At Singapore (1.1 North) for instance, the average annual temperature is 79 F (26 C) with coolest month January at 78 F and hottest May at 81F - a difference of only 3 F. Such high temperatures throughout the year and without any change makes the weather too monotonous. У Сінгапурі (1,1 Північ), наприклад, середня річна температура складає 79 F (26 ° С) холодний місяць січня в 78 Р і гарячі травня в 81F - різниця лише 3 F. Такі високі температури протягом усього року і без будь-яких змін робить погоду надто одноманітно. The diurnal range (the difference between high and low of any given day) is however quite large and it is said that night is the winter of the tropics. Добового діапазону (різниця між високими і низькими в будь-який день), однак досить великими, і він сказав, що вночі зима в тропіках.

Rainfall and Humidity: Кількості опадів і вологості: Rainfall is heavy and falls uniformly in each month of the year. Дощ йде важка і падає рівномірно в кожному місяці року. Relative humidity is also excessive. Відносна вологість повітря також є надмірним. The total annual rainfall for the equatorial regions is generally more than 80 inches (2000 mm) and the average relative humidity is around 80 %. В цілому кількість опадів у екваторіальних районах, як правило, більш ніж на 80 дюймів (2000 мм), а середня відносна вологість близько 80%. The high temperature combined with excessive humidity, therefore makes the weather very unpleasant and trying. Висока температура в поєднанні з надлишковою вологістю, тому робить погоду дуже неприємно і намагатися. Taking the example of Singapore again, the total annual rainfall is more than 90 inches (2290 mm) and no month has rainfall below 6 inches (150 mm). На прикладі Сінгапуру знову, загальна річна сума опадів складає більше 90 дюймів (2290 мм), а не місяці опади нижче 6 дюймів (150 мм). Such a heavy rainfall gives rise to thick forests and large areas in this type of climatic zone are covered with dense forests. Такі рясні опади викликає густі ліси і величезні площі в цей тип кліматичній зоні покриті густими лісами. This climate is found in the Amazon Basin in South America, in Congo Basin in Central Africa and in Indonesia and Malaysia in Asia. Ця обстановка знаходиться в басейні річки Амазонки в Південній Америці, в басейні річки Конго в Центральній Африці і в Індонезії та Малайзії в Азії.