Суть орієнтування на місцевості.

Сутність орієнтування полягає у розпізнанні місцевості за її характерними ознаками й орієнтирами, визначенні свого місцезнаходження і необхідних об’єктів відносно сторін горизонту, місцевих предметів (орієнтирів), розташування своїх військ і військ противника, а також у знаходженні і визначенні потрібного напрямку руху чи дії.
У наші дні вміння орієнтуватися без приладів не втратило свого практичного значення. Війська можуть зненацька опинитися в умовах, коли вміння швидко і точно визначати своє місцезнаходження на місцевості, особливо бідній на орієнтири (в лісі, в степу), або тій, що зазнала значних змін у ході бойових дій, а також в умовах обмеженої видимості (вночі, в тумані, в хуртовину) є необхідною і однією з найважливіших навичок військовослужбовців.
Для того, щоб орієнтуватися на місцевості без карти, треба вміти:
1. Знаходити напрями на сторони горизонту.
2. Визначати напрями (азимути).
3. Вибирати і призначати орієнтири.
4. Вимірювати відстані до місцевих предметів (цілей, орієнтирів).

Визначення сторін горизонту за компасом, годинником або сонцем, місцевими предметами.

Найпростіший спосіб визначення сторін горизонту

Сторони горизонту при орієнтуванні зазвичай визначають:

по магнітному компасу;

по небесним світилам;

за ознаками деяких місцевих предметів.

Для визначення напрямків на всі сторони горизонту достатньо знати лише одне. Проміжні напряму використовуються для уточнення орієнтування, якщо направлення на предмет не збігається строго з направленням на одну зі сторін горизонту.

Визначення сторін горизонту за компасом.

За допомогою компаса можна визначити напрямок на сторони горизонту в будь-який час доби і в будь-яку погоду.

Спочатку наголошую, що при орієнтуванні на місцевості широко застосовується компас Адріанова. Потім розповідаю за допомогою компаса його пристрій.

Правила поводження. Щоб переконатися у справності компаса, треба перевірити чутливість його стрілки. Для цього компас встановлюють нерухомо в горизонтальне положення, до нього підносять якийсь металевий предмет, а потім прибирають. Якщо після кожного зміщення стрілка буде встановлюватися на колишньому відліку, компас справний і придатний до роботи.

Для визначення сторін горизонту за компасом треба відпустити гальмо стрілки і встановити компас горизонтально. Потім повернути його так, щоб північний кінець магнітної стрілки співпав з нульовим діленням шкали. При такому положенні компаса підписи на шкалі С, Ю, В, 3 будуть відповідно звернені на північ, південь, схід, і захід.

Визначення сторін горизонту за небесним світилам

За положенням Сонця. У таблицях наводиться час доби, в яке в північній півкулі Землі Сонце знаходиться на сході, півдні, заході в різні періоди року.

квітень, серпень, вересень, жовтень, травень, червень, липень, січень

на сході

о 7.00

о 9.00

не видно не видно

на півдні

о 13.00

о 14.00

о 13.00 в 13.00

на заході

в19.00

о 19.00

За Сонцем та годинником. При наявності механічних годин сторони горизонту в безхмарну погоду за Сонцем можна визначити в будь-який час дня. Для цього необхідно встановити годинник горизонтально і повернути їх так, щоб годинна стрілка була спрямована на Сонці (див. малюнок); кут між годинною стрілкою і напрямком з центру циферблату на цифру "1" розділити навпіл. Лінія, що поділяє цей кут навпіл і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напряму на південь, легко визначити й інші напрями.

За Полярної зірки. Вночі при безхмарному небі боку горизонту можна визначити за Полярною зіркою, яка завжди знаходиться на півночі. Якщо стати до Полярної зірки особою, то попереду буде північ, звідси можна знайти й інші сторони горизонту. Положення Полярної зірки можна знайти за сузір'ям Великої Ведмедиці, яка має вигляд ковша і складається із семи яскравих зірок. Якщо провести подумки пряму лінію через дві крайні зірки Великої Ведмедиці, відкласти на ній п'ять відрізків, рівних відстані між цими зірками, то в кінці п'ятого відрізка буде знаходиться Полярна зірка.

За Місяцем. Якщо через хмарність Полярної зірки не видно, але в той же час видно Місяць, нею можна скористатися для визначення сторін горизонту. Так, знаючи місце розташування Місяця в різних фазах і час, можна наближено вказати напрями на сторони горизонту.

За ознаками місцевих предметів.

При відпрацюванні цього навчального питання учням роздаю картки-завдання з малюнками місцевих предметів. Учні визначають ознак місцевих предметів, за допомогою яких можна визначити напрямки на сторони горизонту. Їх переконую в тому, що цей спосіб менш надійний, ніж викладені вище. Однак у певній обстановці він може виявитися корисним, а іноді єдино можливим.

З довголітніх спостережень встановлено, що:

кора дерев з північної сторони звичайно грубіше і темніше, ніж з південної;

мох і лишайник покривають стовбури дерев, камені, скелі з північної сторони;

мурашники розташовуються з південного боку дерев, пнів, кущів; їх південна сторона більш полога, ніж північна;

на хвойних деревах смола накопичується з південного боку;

ягоди і фрукти в період дозрівання набувають зрілу забарвлення з південного боку;

гілки дерева, як правило, більш розвинені, густіше і довше з південного боку;

близько окремо стоять дерев, стовпів, великих каменів трава росте гущі з південного боку;

просіки у великих лісових масивах, як правило, прорубують строго по лінії

північ-південь, захід-схід;

на торцях стовпів нумерації кварталів лісових масивів із заходу на схід;

вівтарі і каплиці православних церков звернені на схід, дзвіниці - на захід;

нижня перекладина хреста на церкві піднята на північ;

на схилах, звернених на південь, навесні сніг тане швидше, ніж на схилах, звернених на північ; увігнута сторона місяця, на мінареті мусульманських мечетей, звернена на південь.

Поняття про рану.

Раною називається пошкодження шкіри, слизової оболонки чи глибоких тканин, що супроводжується болем та кровотечею і має вигляд зяючого отвору.

 

Класифікація ран.

Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені, розчавлені.

Усі рани, крім операційних, вважаються первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із землею, шматками одягу, повітрям і при дотиках до рани руками. Найнебезпечнішими є мікроорганізми, що розвиваються у рані за умови відсутності повітря і спричиняють газову гангрену. Небезпечним ускладненням ран є зараження їх збудником стовбняка.

Рани можуть бути поверхневими або проникаючими у порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникаючі рани — найнебезпечніші.

Профілактика зараження рани — найшвидше накладення на неї асептичної пов’язки, для запобігання доступу мікробів.

 

Види кровотеч.

Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, що безпосередньо загрожують життю постраждалих. Кровотечею називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин. Кровотечі бувають зовнішні (артеріальні, венозні, капілярні) та внутрішні (паренхіматозні).

При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у видимих слизових оболонках або з порожнин назовні. При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини й органи тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо при тяжких комбінованих ураженнях, може призвести до смерті.

 

Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові. Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору, витікає пульсуючим струменем. При венозній кровотечі кров темніша, витікає безперервно, явного струменя не спостерігається. Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся раньова поверхня. Паренхіматозна кровотеча виникає при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.