Технічні вимоги до оформлення дипломної роботи

Дипломна робота виконується на аркушах формату А4 (210х297 мм).

1. Текстовий редактор - MS Word 2003 i вище.

2. Шрифт основного тексту - Times New Roman.

3. Розмір шрифту – 14; вирівнювання основного тексту – за шириною. Абзаци в тексті потрібно починати з відступу, що дорівнює 5-и знакам (═1,25 см). Відступи мають бути однаковими впродовж всього тексту.

4. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Текст розташовується через півтора міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці.

5. Розміри берегів: зверху - 2 см; знизу - 2 см; ліворуч - 3 см; праворуч –1,5 см.

6. Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин дипломної роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ВИСНОВКИ”, “ДОДАТКИ” друкуються великими літерами напівжирним шрифтом симетрично до тексту без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу напівжирним шрифтом. Крапку в кінці заголовка не ставлять, не підкреслюють.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Відстань між заголовком структурної частини дипломної роботи і подальшим текстом має бути не менше, ніж два рядки. Відстань між заголовком підрозділу приймають такою, як у тексті.

Приклад:

РОЗДІЛ 3 КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ ВИДАННЯ АКТІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 3.1. Видання актів глави держави в Україні Як зазначалося в Розділі 1, більшу частину своїх функцій глава держави реалізує шляхом видання різних актів.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

7. Нумерація сторінок.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів і т. д. подають арабськими цифрами без знаку №. Першою сторінкою дипломної роботи є титульний аркуш, другою – зміст, які включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші як і на сторінці змісту номер сторінки не проставляють. На наступних сторінках дипломної роботи номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

8. Нумерація структурних частин роботи

Зміст роботи створюється виключно засобами автоматичного генерування змісту текстового редактора і повинен містити посилання на структурні елементи роботи, включаючи номери сторінок.

Вимоги щодо оформлення елементів змісту:

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами.

Номер розділу проставляють після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять (РОЗДІЛ 1), потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Після номера підрозділу ставиться крапка, наприклад, “1.1.”, “1.2.” і т.д. Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера пункту ставиться крапка, наприклад „1.2.3.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

 

9. Нумерація таблиць, рисунків

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

У разі, якщо розмір таблиці є більшим за 1 сторінку, вона повинна бути перенесена у додатки.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1. – перша таблиця другого розділу. Слово “Таблиця 2.3.” розмішують над назвою таблиці, праворуч.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву наводять жирним шрифтом.

Текст у таблиці варто друкувати кеглем 12 з одинарним інтервалом.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці __” з зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Ілюстрації (схеми, креслення, діаграми, графіки, фотографії, рисунки) повинні відповідати тексту, а текст – ілюстраціям. Діаграми та графіки застосовують для унаочнення результатів статистичного опрацювання даних, одержаних у процесі дослідження.

Ілюстрації позначаються словом “Рис.”, нумеруються послідовно наскрізно по всій роботі. Номер ілюстрації при нумерації в межах розділу повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. Наприклад: Рис.1.2. (другий рисунок першого розділу).

Підпис ілюстрації має чотири основних елементи:

скорочене слово рисунок – “Рис.”;

порядковий номер ілюстрації – арабськими цифрами без знака № – “Рис. 1.1.”;

назву ілюстрації;

експлікацію, яка пояснює значення цифр і позначень на ілюстрації.

9. Для занесення до інформаційної бази дипломних робіт кожен студент має подати до випускової кафедри електронну копію роботи (на компакт-диску).

3.3. З агальні правила оформлення посилань на використані джерела та цитат

 

При використанні матеріалів з літературних джерел необхідно правильно оформляти посилання та цитування.

Неприпустимо без посилань і цитування використовувати будь-які матеріали, в тому числі і з джерел літератури Інтернету. Привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора вважається плагіатом та суперечить Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про авторське право і суміжні права № 2627-ІІІ від 11.07.2001 року”, який базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, законів України “Про кінематографію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про видавничу справу”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” та інших законів України, що охороняють особисті немайнові та майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Для забезпечення наукової добросовісності виконавців дипломних робіт в Університеті проводиться їх антиплагіатна перевірка шляхом інструментального дослідження тексту роботи. За результатами антиплагіатної перевірки, залежно від значення показника унікальності тексту, дипломна робота вважається:

- самостійною з високим рівнем унікальності тексту – 80% та вище;

- самостійною з достатнім рівнем унікальності тексту – 65-79%;

- умовно самостійною з середнім рівнем унікальності тексту – 50-64%;

- несамостійною з низьким рівнем унікальності тексту – менше 50%.

Відповідальність за плагіат персонально несе автор дипломної роботи.

Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".

Посилання на джерела робляться згідно з їх порядковим номером у списку використаних джерел у квадратних дужках. Наприклад, у тексті наводиться: …Кравченко В.В. зазначає, що “з огляду на політичну структурованість парламенту постає проблема відповідності принципу вільного мандата вимогам фракційної дисципліни…” [25, c. 17], де – 25 – це номер джерела у списку використаних джерел, а 17 – сторінка праці, з якої використана цитата. Відповідний опис у списку джерел оформлюється наступним чином:

25. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - Вид. 4-те, виправл. та доповн. - К.: Атіка, 2007.- 568 с.

Посилання може носити і непрямий характер. Наприклад, по тексту: …в літературі зазначається, що український народ є пріоритетним суб’єктом конституційно-правових відносин [4, с. 78].

Якщо посилання здійснюється в цілому на джерело, або групу джерел, то в дужках зазначаються лише номери посилань. Наприклад, Тодика Ю.М., Тодика О.Ю., Рабінович П.М. стверджують про……[13, 87, 86].

Коли необхідно послатись на конкретні сторінки декількох джерел, то слід зазначити і номери джерел у списку, і номери сторінок у джерелах, розділяючи між собою різні джерела крапкою з комою. Наприклад, і Погорілко В.Ф., і Кравченко В.В. вказували на …. [45, с. 86; 67, с. 27].

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки.

 

Оформления додатків

Додатки повинні мати порядковий номер та назву.

Номер додатку вирівнюється по центру і записується у форматі "Додаток Х", де Х — номер додатку (додатки послідовно нумеруються прописними літерами українського алфавіту, починаючи з літери А, причому літери Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь не використовуються). Якщо робота має один додаток, він позначається як додаток А.

Назва додатку вирівнюється по центру, починається з нового рядка відразу після номера, і містить довільний опис змісту додатку. Шрифт —

напівжирний.

Кожен додаток починається з нової сторінки. Назви додатків у зміст роботи не включаються (лише назва структурного розділу —"ДОДАТКИ").

Додатки повинні мати спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять означення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А. В загальний обсяг сторінок роботи додатки не входять.

3.5. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел оформлюється згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» та наказу ВАК України № 63 від 26 січня 2008 року «Про внесення змін у правила оформлення бібліографічного опису у списку джерел».

Рекомендується включення до списку використаних джерел робити у порядку появи посилань в тексті роботи.

Інформація про видання (монографії, підручники, довідники тощо) має включати: прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, обсяг у сторінках. Ці дані друкуються у виданнях.

Прізвище автора подається у називному відмінку. Якщо є два, три чи чотири автори, то їх прізвища з ініціалами подають у тій послідовності, у якій вони надруковані у книзі; перед прізвищем наступного автора ставлять кому. При наявності більше чотирьох авторів, вказують прізвища з ініціалами тільки перших трьох, а далі пишуть слова ”та інші”. Назву місця видання необхідно подати повністю у називному відмінку; можна скорочувати назви тільки двох міст: Київ (К.), Москва (М.).

Дані про статтю із періодичного видання мають вказувати: прізвище та ініціали автора, заголовок статті, назву видання (журналу), назву серії (якщо така є), рік випуску, номер видання (журналу), сторінки, на яких розміщена стаття. Заголовок статті подається у тому вигляді, як вказано у періодичному виданні. Назву серії пишуть після скороченого слова “сер”. Номери сторінок, на яких розміщена стаття, розділяють рискою, наприклад, C.32-39.

При використанні інформації з мережі Інтернет слід пам’ятати про правильність оформлення відповідних джерел. Якщо опрацьовуються нормативно-правові акти, то обов’язковим є посилання на джерело офіційного опублікування. Лише в крайніх випадках допускається посилання на Інтернет-сайт (щодо окремих міжнародних договорів, текст яких офіційно не публікувався в українських друкованих виданнях; акти, прийняті за часів Радянського Союзу тощо) з дотриманням вимог щодо оформлення таких посилань (див. Додаток В).

Допускаються інші способи складання бібліографічних списків, наприклад, спочатку вказуються використані нормативно-правові акти в порядку ієрархії (Конституція України – включається до списку обов’язково, закони України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, локальні нормативні акти), далі окремо зазначається наукова література в алфавітному порядку згідно з вимогами держаного стандарту, спочатку кирилицею, потім — латиницею. Нумерація джерел в разі поділу списку на нормативні та доктринальні є наскрізною, а не автономною.

Можливий варіант складання бібліографічного списку і в алфавітному порядку без поділу на нормативні та наукові джерела.

Склад та кількість використаних джерел мають бути достатніми для належного розкриття теми дипломної роботи (рекомендується: 90 – 100).

РОЗДІЛ 4