Як вже було сказано, якщо виникає необхідність переконатися в правильності запису важливої інформації на диск, необхідно включити прапор перевірки. Для цього призначена процедура

SetVerify (Verify: BOOLEAN);

Яка встановлює чи відмінює прапор перевірки в залежності від параметру Verify.

ПРОЦЕДУРИ І ФУНКЦІЇ РОБОТИ З ФАЙЛАМИ

Для роботи з файлами в модулі DOS визначенні наступні процедури і функції

Назва	Тип	Призначення
FExpand	FUNCTION	доповнення імені файлу до повного значення (поточний шлях, ім'я, розширення)
FSearch	FUNCTION	пошук файлу в списку каталогів
FindFirst	PROCEDURE	пошук першого файлу з заданим ім'ям і атрибутами
FindNext	PROCEDURE	пошук наступного файлу з заданим ім'ям і атрибутами
FSplit	PROCEDURE	розбиття повного імені файлу на складові частини (шлях, ім'я, розширення)
GetFAttr	PROCEDURE	отримання атрибутів файлу
SetFAttr	PROCEDURE	задання атрибутів файлу

Робота з файлами Турбо Паскаль призводить до необхідності використання термінології і засобів MS-DOS. Іноді виникає необхідність пошуку файлів з однаковим ім'ям, пошуку по шаблону, виділення потрібного файлу із знайденої групи файлів. Процедури FSplit, FExpand, FSearch, FindFirst, FindNext спрощують розв’язання цих задач.

Припустимо, необхідно визначити імена всіх файлів з розширенням.PAS, які знаходяться в визначеному каталозі. Для цього використовують наступні процедури:

FindFirst (Path: STRING; Attr: WORD; VAR S: SearchRec);

FindNext (VAR S: SearchRec);

де Path – шлях і ім'я дляпошуку; Attr – задані атрибути файлу; S – змінна типу SearchRec.

Процедура FindFirst шукає перший файл з заданим ім'ям і набором атрибутів у вказаному каталозі. Процедура FindNext шукає наступний файл з атрибутами, заданими при виклику FindFirst, якщо ім'я було задане шаблоном. Обидві ці процедури використовують змінну типу SearchRec для перегляду каталогу. Інформація про кожний файл, знайдена FindFirst чи FindNext, повертається в змінну цього типу. Тип SearchRec описаний в модулі Dos.

Якщо виникає необхідність пошуку в різних каталогах, то використовується FSearch. Функція має формат:

FSearch (Path: PathStr; DirList: STRING): PathStr;

Де Path – шлях і ім'я файлу, який необхідно знайти. Тип PathStr описаний в модулі Dos, як рядковий тип. DirList – це список каталогів, в яких буде проводитися пошук. Каталоги в списку повинні бути розділені крапкою з комою аналогічно тому, як це робиться в команді MS-DOS PATH. Пошук завжди починається з поточного каталогу поточного диску. У випадку вдалого пошуку функція повертає рядок, в якому міститься повне ім'я файлу. У випадку невдачі повертається пустий рядок.

Для роботи з іменами файлів використовується також процедура FSplit і функція FExpand. Процедура FSplit дозволяє розбити повний шлях до файлу на три компоненти. Процедура описується наступним чином:

FSplit (Path: PathStr; VAR Dir: DirStr; VAR Name: NameStr; VAR Ext: ExtStr);

В параметрі Path вказується повний шлях до файлу. В змінній Dir повертається шлях без імені файлу.

В змінній Name повертається ім'я файлу без розширення. В змінній Ext буде поміщено розширення.

Функція FExpand виконує дії, протилежні процедурі FSplit. FExpand доповнює ім'я файлу до повного імені. Синтаксис функції наступний:

FExpand (Path: PathStr): PathStr;

Для зміни атрибутів файлу призначенні дві процедури – GetFAttr і SetFAttr. Процедура

GetFAttr (VAR F; VAR Attr: WORD);

Повертає атрибути файлу, зв’язаного зі змінною F. Атрибути повертаються в змінну типу WORD. Процедура

SetFAttr (VAR F; Attr: WORD);

Встановлює атрибути.

ІНШІ ПРОЦЕДУРИ І ФУНКЦІЇ

В модулі Dos є іще декілька процедур і функцій, не розглянутих нами. Це функція DosVersion і процедури GetCBreak i SetCBreak.

Функція

DosVersion: WORD;

Повертає номер версії Dos.

Процедури GetCBreak i SetCBreak призначенні для роботи з змінною MS-DOS BREAK. Ця змінна відповідає за реакцію системи на натискання комбінації клавіш [Ctrl+Break]. Якщо BREAK рівна OFF, тобто вимкнена, то переривання програми здійснюється тільки під час операцій вводу-виводу і виконання програм проходить трохи швидше. Якщо ж BREAK рівна ON, то переривання проходить при будь-яких системних викликах.

Тема: Об'єктно-орієнтоване програмування.

Тема: Поняття об’єкта.

При побудові складних програм саме складність і була основною проблемою для забезпечення коректності, тому в таких випадках застосовували так звану структуру декомпозиції задач на під задачі, алгоритмів на під алгоритми. Такий поділ дозволяв легко підлагоджувати окремі компоненти, при цьому поділ здійснювався так, щоб окрема частина програми мала якомога повнішу структуру, а для взаємодії з частинами використовувалося мінімуму параметрів. Такий спосіб декомпозиції називається алгоритмічною декомпозицією, тоді всю програму можна представити у вигляді команд вигляду: „візьми дані”, „зроби дію”, „віддай дані”.

З розвитком мов програмування був введений особливий тип даних, який виражав собою дію, тобто поведінку – це процедурний або функціональний тип. Розширивши сферу застосування комбінованих типів (запис) на процедури і функції, отримали новий тип даних, що називається об’єктами. Об’єкти поєднують у собі дві частини: стан, що визначається деяким набором полів даних та поведінку, що визначається набором підпрограм. Таке представлення даних дозволяє будувати програми не як послідовність команд, а як набір дійових осіб (об’єктів). Об’єкти можуть сприймати вплив зовні, певним чином реагувати, тобто проявляти поведінку. Звичайно поведінка залежить від стану об’єкта. Застосування об’єктів становить основу об’єктної декомпозиції і об’єктно-орієнтованого програмування.

Наприклад. Об’єкт-студент (вік, зріст, стать), а поведінка залежить від віку (до 8р. – не курить). Жінки не служать у армії, а чоловіки переважно не носять спідниць, якщо зріст менший 1.50 м в армію не беруть, а при зрості більше 2 м запрошують грати в баскетбол.

Так само як і у звичайному житті, об’єкти програми в залежності від свого початкового стану можуть змінювати свій поточний стан і виливатися на інші об’єкти. Це є теж елемент поведінки.

ООП базується на декількох визначальних принципах: інкапсуляція, наслідування, поліморфізм.

Інкапсуляція – це і є об'єднання в єдину цілу структуру стану об’єкта, полів даних та поведінки (полів підпрограм), сама інкапсуляція реалізується при оголошенні об’єктних типів, які називаються класами об’єктів.

Тема: Оголошення класів об’єктів.

Об’єктові типи (класи) оголошуються в розділі оголошення типів type, при допомозі службового слова object. Сама структура об’єкта подібна до структури даних, тобто слово object замінює слово record, завершується словом end.

Під оголошенням структури розуміється описання в наявних у об’єктів полів даних із заданням їх типу підпрограм, що реалізують поведінку об’єктів. Поля підпрограм в ООП називають методами, при цьому вимагається дотримання наступних правил:

Поля даних оголошуються на початку, а методи після них.

При оголошенні методів у структурі задаються лише заголовок відповідної підпрограми (подібно до інтерфейсу в модулях).

Окремі методи можуть використовувати інші методи цього ж об’єкта, тому вони повинні бути оголошенні в певному порядку.

4. Реалізація кожного із методів описується нижче оголошення структури класу об’єктів, при цьому як і в модулях в розділі implementation заголовок відповідної підпрограми може бути у скороченій формі без списку формальних параметрів, але ім'я методу матиме складний ідентифікатор <ім'я класу>.<ім'я методу>. Оголошення реалізації методів повинно бути в тому ж розділі описання типів, що й оголошення структури класу..

При оголошенні методів будуть доступними всі поля даних свого класу об’єктів. Це реалізується при допомозі узагальнюючої частини ідентифікаторів методів.

Наприклад. В якості прикладу розглянемо клас об’єктів точка на екрані.

Точка може мати стан, що визначається наступними параметрами:

Координати в графічному режимі.

Колір.

Прапорець активності.

Реалізує наступну поведінку:

Ініціалізація (задання координат та кольору).

Повернення поточних координат, кольору.