Зміст розділів основної частини повинен чітко відповідати темі курсової роботи та повністю її розкривати. Матеріал, має викладатися стисло, логічно і аргументовано.

Основна частина може складатися з розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. На початку кожного розділу декількома реченнями необхідно вказати, які питання в ньому будуть розглянуті. У кінці кожного розділу, через два інтервали, формулюються висновки із стислим викладенням наведених у ньому наукових і практичних результатів обсягом до 1 сторінки. При цьому, слова “висновки до розділу” окремо не зазначаються.

Між двома суміжними розділами (підрозділами) повинен бути взаємозв’язок.

Незалежно від кількості розділів, як правило, основна частина курсової роботи умовно поділяється на три складових:

У першій висвітлюються загальні теоретичні питання (суть і зміст юридичних понять, класифікація явищ, окреслюються основні етапи розвитку наукової думки за проблемою, що досліджується тощо).

У другій, як правило, обґрунтовується напрям дослідження, наводяться методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розкривається загальна методика проведення дослідження. Доцільно у цій частині проводити аналіз правозастосовчої практики, діяльності державних органів, використовувати конкретні приклади.

У третій складовій вичерпно повно викладаються результати власних досліджень автора, його пропозиції. В цій частині дається оцінка повноти поставлених завдань, достовірності одержаних результатів, проводиться їх порівняння з дослідженнями інших авторів, обґрунтовується доцільність додаткових досліджень чи навпаки, безперспективність подальшої роботи.

Кожна курсова робота буде мати свою структуру основної частини, оскільки остання обумовлюється тематикою дослідження, баченням автором глибини проблеми та шляхів її вивчення, а також різницею в характері і значенні її окремих складових частин для досягнення поставленої у роботі мети дослідження. Конкретна структура основної частини формується у процесі написання курсової роботи, зокрема із урахуванням рекомендацій наукового керівника.

Обсяг основної частини курсової роботи, як правило, складає 30-40 сторінок рукописного тексту або 20 – 25 сторінок друкованого. Вона повинна складатися з 3 – 5 розділів.

Висновки. Висновки є результатом виконаної студентом дослідної роботи, в них узагальнюються наведені в основній частині теоретичні і практичні матеріали, даються авторські рекомендації та переваги, пов’язані з їх реалізацією. Висновки мають бути чіткими, виразними, випливати з результатів проведеного у курсовій роботі дослідження, співвідноситися із загальною метою і конкретними завдання сформульованими у вступі. Висновки викладаються у тезисному порядку.

Висновки до курсової роботи це не просто об’єднання висновків зроблених у кінці кожного розділу, це має бути остаточний синтез отриманих результатів, тобто чогось нового, запропонованого автором для вивчення та вирішення досліджуваної проблеми.

Обсяг висновків – 5 сторінок рукописного тексту або 3 сторінки друкованого.

РОЗДІЛ 3

Вимоги до оформлення курсової роботи

Загальні вимоги

Текст курсової роботи має бути виконаний чітким почерком пастою (чорнилом) чорного кольору, без скорочень та виправлень, або надрукований за допомогою принтера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (розмір 210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Time New Roman розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Таблиці, формули та рисунки допускається виконувати тільки чорною пастою (чорнилом).

Загальний обсяг курсової роботи (без титульного аркуша, завдання, списку використаних джерел та додатків) повинен становити 35-50 сторінок рукописного тексту або 25-30 сторінок друкованого.

Текст повинен мати поля з чотирьох боків аркуша таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.

Друкарські помилки, описи та графічні неточності виправляються чорнилом (пастою) чорного кольору після охайної підчистки чи зафарбовування коректором. На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

Заголовки структурних елементів курсової роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами і розташовують посередині сторінки. Після слова “РОЗДІЛ” ставлять його номер без крапки, а з нового рядка теж по центру друкують великими літерами заголовок (назву) розділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка (розділу чи підрозділу) не ставлять, але якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу в підбір до тексту, а в кінці такого заголовка ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати двом інтервалам.

Не можна вміщувати заголовок у кінці однієї сторінки, а текст починати з іншої. Новий підрозділ допускається починати на тій же сторінці, на якій закінчився попередній, за умови, що на ній поміститься не менше трьох рядків тексту. Приклад виконання заголовків наведено у додатку В.

Текст курсової роботи повинен поділятися на абзаци, кожен з яких містить самостійну думку. Абзац починається з нового рядка з великої літери на відстані 1,5 см від полів.

Необхідно дотримуватись єдиних умовних позначень і скорочень слів, які відповідали б загальноприйнятим нормам. Якщо поряд стоять дві цифри (позначки) одну з них потрібно писати словами (наприклад: 5 стометрових рулонів). Якщо речення починається з цифри, її потрібно писати словами, приблизні цифри теж пишуться словами (наприклад: близько ста днів тощо). Граничні величини позначаються таким чином: від 20 до 50, або 20-50, або 20...30. Римські цифри вживаються на позначення століть, кварталів, року, місяців, томів, частин, з’їздів чи конференцій. Відмінкове закінчення ставиться після останньої цифри: 5, 7, 15-го числа. Не ставиться відмінкове закінчення в номерах додатків, розділів, таблиць, малюнків тощо, а також якщо цифри стоять після іменників, до яких відносяться (наприклад: на мал.3). Знаки “+”, “-“, “§”, “%” ставляться лише біля цифр і не подвоюються (наприклад: § 5, 6 а не § § 5,6). Знак № не ставиться у порядковій нумерації розділів, сторінок, додатків, таблиць, а також при скороченнях. Округлення числових значень величин повинно бути однаковим (1,75; 2,00 а не 1,75; 2). Не допускається заміна слова буквеною позначкою (наприклад: температура повітря, а не t повітря). У тексті потрібно дотримуватись загально прийнятих скорочень слів: табл., стор., мал., тощо. Не дозволяється використання довільних складно скорочень: ВРУ, КМУ, ДПАУ тощо.

Матеріали курсової роботи обов’язково скріплюються (підшиваються) у наступній послідовності:

- титульна сторінка (додаток Г);

- завдання на курсову роботу (додаток А);

- календарний план;

- зміст (додаток Е);

- вступ;

- розділи основної частини;

- висновки;

- список використаних джерел (додаток Ж);

- додатки;

- рецензія.

Після закінчення списку використаних джерел, відступивши на 2 інтервали, праворуч, студент вказує дату написання курсової роботи і ставить свій підпис. Не допускається розміщення матеріалів курсової роботи у файлах.

Курсова робота повинна бути виконана згідно з методичними вказівками, інакше вона буде недопущена до захисту, незалежно від її змісту.

 

Нумерація

Всі сторінки повинні бути пронумеровані. Список джерел та додатки також включаються в загальну нумерацію. Починається нумерація з титульного листа (на титульному листі (дві сторінки) та листі з завданням (дві сторінки) нумерація не проставляється, але вони включаються в загальну нумерацію сторінок), арабськими цифрами у правому верхньому куті без крапки у кінці.

Такі структурні частини курсової роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, додатки не мають порядкового номера. Тобто не можна нумерувати, наприклад, “1. ВСТУП” або “7. Додатки”.

Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка (наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка (наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації та таблиці нумерують послідовно в межах розділу. Номер ілюстрації (таблиці) повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації (таблиці), між якими ставиться крапка, наприклад: рис.1.2 (другий рисунок першого розділу), таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією, а надпис “таблиця” із зазначенням номера розміщують у правому верхньому куті над заголовком таблиці.

Якщо таблиця не вміщується на одній сторінці, можна перенести її на іншу. У такому випадку вертикальні рядки (графи) під заголовками таблиці слід пронумерувати, а на наступній сторінці замість заголовка в правому верхньому куті пишеться Продовж. табл.1.2.

Формули нумерують послідовно в межах розділу. Нумеруються лише ті формули, на які є посилання в подальшому в тексті. Номер формули повинен складатися з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставиться крапка. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).