З виконання бакалаврських робіт і підготовки до складання комплексного державного іспиту з фахових дисциплін

З виконання бакалаврських робіт і підготовки до складання комплексного державного іспиту з фахових дисциплін

для студентів спеціальності 6.030508 “Фінанси і кредит”

 

Затверджено на засіданні кафедри фінансів

Протокол № 1 від 27.08.2011 р.

 

Житомир

2011

Методичні вказівки з виконання бакалаврських робіт і підготовки до складання комплексного державного іспиту з фахових дисциплін для студентів спеціальності 6.030508 “Фінанси і кредит” / Укладачі: М.М. Александрова, С.М. Дячек, Я.В. Лебедзевич, І.В. Литвинчук, О.М. Петрук, Є.Б. Пономаренко, А.В. Мойсієнко – Житомир: ЖДТУ, 2011. – 72 c.

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………………….
1. ДІЯЛЬНІСТЬ ФАХІВЦЯ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ “ФІНАНСИ І КРЕДИТ”………………………………………………….…………….
2. ВИРОБНИЧІ ФУНКЦІЇ, ТИПОВІ ЗАДАЧІ ДІЯЛЬНОСТІ ТА УМІННЯ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ТИПОВИХ ЗАДАЧ ДІЯЛЬНОСТІ…………………………..
3. ПІДГОТОВКА ТА ЗАХИСТ БАКАЛАВРСЬКОЇ РОБОТИ……………………...
3.1. Вибір теми бакалаврської роботи…………………………………………..
3.2. Підбір літератури……………………………………………………………
3.3. Формулювання мети та основних завдань бакалаврської роботи……….
3.4. Складання плану бакалаврської роботи……………………………………
3.5. Виклад матеріалу бакалаврської роботи…………………………………..
3.6. Наукове керівництво бакалаврською роботою……………………………
3.7. Подання бакалаврської роботи науковому керівнику для відзиву………
3.8. Організація попереднього захисту бакалаврських робіт………………….
3.9. Структура бакалаврської роботи…………………………………………...
3.10. Вимоги до технічного оформлення бакалаврської роботи……………...
3.11. Процедура прилюдного захисту бакалаврської роботи…………………
4. РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ…………………
5. ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ З НОРМАТИВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ………………………………………...
6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗА ФАХОВИМ СПРЯМУВАННЯМ “ФІНАНСИ І КРЕДИТ”……………………………………...
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………

 

ВСТУП

Випускна бакалаврська робота є підсумковим показником рівня підготовки студентів до практичної діяльності у сфері бізнесу, підприємництва і менеджменту в умовах ринкової економіки. Вона повинна відображати здібності, можливості студента як особистості і спеціаліста, наскільки вдалося йому реалізувати в собі навчальну концепцію університету, яка складається із чотирьох обов’язкових умов:

1. Органічного поєднання науково-теоретичних економічних знань та теорії управління з практичною діяльністю в галузі економіки і управління за принципом – “Вчись, працюючи”.

2. Поглибленого вивчення інформаційних систем в галузі економіки. менеджменту, бухгалтерського обліку, фінансів та маркетингу.

3. Поглибленого вивчення іноземних мов на рівні вільного ділового спілкування.

4. Практичного спрямування бакалаврських робіт, виконаних на матеріалах сучасних фірм, організацій та підприємств.

Бакалаврська робота повинна носити науково-практичний, інноваційний характер, відображаючи сферу наукових або ділових інтересів, які майбутній спеціаліст зможе реалізувати у своїй наступній діяльності і розвитку кар’єри.

Таким чином, основна мета виконання бакалаврської роботи і її захисту для студентів – показати і довести свою спроможність як фахівця, здатного працювати на успіх підприємства і України.

1. ДІЯЛЬНІСТЬ ФАХІВЦЯ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ “ФІНАНСИ І КРЕДИТ”

 

Бакалавр за спеціальністю “Фінанси і кредит” підготовлений до роботи за такими видами економічної діяльності:

- фінансове посередництво;

- страхування;

- допоміжна діяльність у сфері фінансів та страхування;

- діяльність у сфері бухгалтерського обліку;

- допоміжна діяльність у сфері державного управління;

- управління та нагляд у сфері оподаткування;

- управління на рівні районів, міст, внутрішньоміських районів;

- управління на рівні сіл та селищ;

- діяльність у сфері соціального страхування;

- фінансових службах підприємств, організацій і установ різних форм власності і господарювання.

Фахівець здатний виконувати зазначену нижче професійну роботу:

1231 Керівники фінансових, бухгалтерських, економічних, юридичних та адміністративних підрозділів;

3340 Інші молодші фахівці в галузі освіти;

3411 Дилери (біржові торговці за свій рахунок) та брокери (посередники) із заставних і фінансових операцій;

3412 Страхові агенти;

3419 Інші молодші фахівці в галузі фінансів і торгівлі;

3439 Інші технічні працівники в галузі управління;

3442 Інспектори податкової служби;

3449 Інші державні інспектори;

3417 Ліквідатор-розпорядник майна підприємств-боржників;

та може займати такі первинні посади: економіст, економіст з фінансової роботи, викладач-стажист, методист, брокер (посередник) з цінних паперів, дилер (продавець) цінних паперів, біржовий маклер, страховий агент, інспектор з організації інкасації та перевезення цінностей, інспектор кредитний, інспектор обмінного пункту, інспектор-ревізор, інспектор, ревізор, молодший державний інспектор, ліквідатор-розпорядник майна підприємств-боржників, державний податковий інспектор, інспектор з контролю за цінами, ревізор-інспектор податковий, інспектор державний, інспектор цін, інспектор з експорту.

 

Вимоги до професійного відбору

Вимоги до професійного відбору абітурієнтів професійного спрямування 6.030508 “Фінанси і кредит” здійснюється на основі таких вимог:[1]

1. Санітарно-гігієнічна характеристика діяльності:

– ступінь важкості та напруженості праці: напружена розумова праця;

– обмеження щодо статі й віку: обмежень немає;

– режим праці й відпочинку: 8-годинний робочий день;

– режим змінності: однозмінна робота;

– завантаженість аналізаторів: зоровий і руховий;

– несприятливі фактори: високе статичне навантаження;

– медичні протипоказання: слабкий зір, захворювання, пов’язані з порушеннями психіки.

2. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей фахівця:

– нейродинаміка: спеціальних вимог немає, але переваги мають особи з емоційно стійкою, лабільною нервовою системою;

– добова біоритміка: недиференційований біоритмічний тип;

– психомоторика: зорово-моторна координація;

– сенсорно-перцептивна сфера: добре розвинуті відчуття дрібних м’язів пальців рук;

– пам’ять: хороша оперативна, словесно-логічна;

– увага: концентрація, стійкість, розподіл переключення уваги;

– мислення: гнучкість аналітичного розуму;

– інтелект: переважає вербальний інтелект;

– емоційно-вольова сфера: хороша вольова регуляція психічних процесів;

– риси характеру: уважність, ретельність, старанність.

До вищого навчального закладу приймаються особи без обмеження віку, які мають повну загальну середню освіту або освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста.

Для забезпечення ефективності реалізації завдань освітньої і професійної підготовки, які визначені в освітньо-кваліфікаційній характеристиці, до відбору абітурієнтів ставляться вимоги щодо їх здібностей і підготовленості у вигляді системи знань, умінь і навичок визначених стандартом повної середньої освіти.

 

Вимоги до державної атестації випускників вищих навчальних закладів

Метою державної атестації є встановлення фактичної відповідності рівня освітньо-професійної підготовки випускників вимогам даної освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Державну атестацію випускників здійснює Державна екзаменаційна комісія вищого навчального закладу. Нормативною формою державної атестації є випускна робота та державний іспит.

 

Відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів

Відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки бакалавра з економіки за професійним спрямуванням6.030508 “Фінанси і кредит”, несе даний вищий навчальний заклад відповідно до чинного законодавства.

Підбір літератури

Після вибору теми бакалаврської роботи і погодження її з науковим керівником, необхідно з’ясувати стан вивчення обраної теми сучасною наукою, щоб конкретніше визначити напрями дослідження та основні питання бакалаврської роботи.

Навчальну та спеціальну літературу з теми бакалаврської роботи студент добирає самостійно, використовуючи для цього алфавітний, предметний та систематизований каталоги, які є в кожній бібліотеці. Консультацію з питань добору літератури студент може отримати у викладачів кафедри чи у працівників бібліотеки.

Під час підбору літератури особливу увагу слід звернути на першоджерела, що стосуються теми, періодичні видання, наукові статті, передовий виробничий досвід.

Наступний етап – складання бібліографії (списку літературних джерел). Передусім слід звернути увагу на рік видання того чи іншого літературного джерела. Користуватися необхідно лише новими виданнями. Обов’язково слід вивчити та використати у процесі написання бакалаврської роботи нормативні акти (закони, декрети, постанови тощо), що стосуються обраної теми.

Перед виконанням роботи в останньому варіанті слід уважно переглянути власноручні записи, зроблені у процесі вивчення літературних джерел з питань теми, а також записи щодо діяльності об’єкта дослідження (підприємства, галузі тощо). Ці матеріали мають бути систематизовані, ретельно проаналізовані, узагальнені і лише потім використані у тексті роботи.

Зібраний статистичний матеріал також необхідно ретельно опрацювати, згрупувати, класифікувати, звести у таблиці, зробити порівняльний аналіз. Подати ці матеріали можна також у вигляді діаграм, графіків, картограм, схем та ін.

Список використаних літературних джерел та інших матеріалів необхідно систематизувати і розмістити після заключної частини тексту бакалаврської роботи.

Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми бакалаврської роботи слід узгодити з планом і, якщо в цьому є потреба, уточнити останній.

 

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

 

Головка				Заголовки граф
						Підзаголовки граф
Рядки
	Боковик (заголовки рядків)	Графи (колонки)

 

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок), – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювані елементи, які стосуються всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися; неоднорідні – посередині графи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку бакалаврської роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками: якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те ж”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули. При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула міститься в рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, що міститься в середині групи формул і звернене в бік номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово: б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. При написанні бакалаврської роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводиться бакалаврська робота, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена бакалаврська робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Посилання на ілюстрації бакалаврської роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, “рис. 1.2”.

Посилання на формули бакалаврської роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, “... у формулі (2.1)”.

На всі таблиці бакалаврської роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” в тексті пишуть скорочено, наприклад: “...в табл. 1.2”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора бакалаврської роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

є) якщо автор бакалаврської роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора бакалаврської роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. – М.Х.), (підкреслено мною. – М.Х.), (розрядка моя. – М.Х.).

Оформлення списку використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарата, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів; у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні бакалаврської роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов’язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 “Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 “інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 “Библиографическая запись. Сокращение слов на русском язьіке. Общие требования и правила”.

Додатки. Додатки оформлюють як продовження бакалаврської роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті бакалаврської роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках бакалаврської роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично щодо тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток_” і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою бакалаврської роботи друкують великими літерами слово “ДОДАТКИ”.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад. А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – перший підрозділ третього розділу додатка В,

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А.1) – перша формула додатка А.

РЕКОМЕНДОВАНА ТЕМАТИКА БАКАЛАВРСЬКИХ РОБІТ

1. Аналіз банком кредитоспроможності позичальників.

2. Вексельна форма розрахунків та її вплив на фінансову діяльність підприємства.

3. Венчурне інвестування в Україні.

4. Депозитні операції комерційних банків.

5. Державний бюджет України: проблеми формування і шляхи їх вирішення.

6. Економічне обґрунтування процесу банкрутства підприємства.

7. Інвестиційні операції комерційних банків.

8. Організаційно-фінансовий механізм формування та використання прибутку суб’єктів господарювання.

9. Ліквідність комерційного банку.

10. Майнове страхування в Україні.

11. Механізм кредитування в комерційному банку.

12. Місцеві бюджети: роль у соціально-економічному розвитку регіонів.

13. Непрямі податки та їх вплив на фінансовий стан підприємства.

14. Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

15. Оподаткування юридичних осіб в Україні.

16. Організація лізингового фінансування підприємства.

17. Особисте страхування в Україні.

18. Особливості кредитування фізичних осіб.

19. Оцінювання діяльності банку.

20. Санація підприємств.

21. Страхові послуги та їх реалізація на страховому ринку України.

22. Фінансове планування на підприємстві.

23. Формування активів комерційного банку.

24. Формування дивідендної політики підприємства.

25. Формування і напрями використання прибутку акціонерно-комерційного банку.

26. Фінансове і бюджетне планування в банку.

27. Система платежів і розрахунків у банку в національній валюті.

28. Система платежів і розрахунків у банку в іноземній валюті.

29. Антиінфляційна політика Національного банку України.

30. Стратегія розвитку банківського сектору економіки.

31. Депозитні та депозитарні послуги комерційних банків.

32. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку.

33. Інвестиційні операції небанківських фінансових установ.

34. Розвиток банківських послуг в Україні.

35. Розвиток банківських операцій з векселями.

36. Розвиток взаємовідносин між Національним банком України і комерційними банками.

37. Трастові послуги комерційних банків як перспектива розвитку банківського бізнесу в Україні.

38. Удосконалення емісійної діяльності комерційних банків.

39. Амортизаційна політика суб’єктів господарювання та напрями її вдосконалення.

40. Оподаткування підприємницької діяльності фізичних осіб.

41. Державне регулювання фінансової діяльності підприємств.

42. Оподаткування прибутку підприємств і напрямки його удосконалення

43. Організація фінансової роботи на підприємстві.

44. Податок на додану вартість: механізм нарахування та сплати.

45. Позикові ресурси підприємства та управління ними.

46. Прямі податки та їх вплив на фінансову діяльність підприємства.

47. Рентабельність підприємств та шляхи її підвищення.

48. Організація розрахунків підприємств і шляхи їх удосконалення.

49. Система оподаткування та її вплив на інвестиційну діяльність підприємства.

50. Структура капіталу та її вплив на фінансовий стан підприємства

51. Фінансова стратегія підприємства (на прикладі підприємства).

52. Фінансове забезпечення малого підприємництва в Україні.

53. Фінансово-кредитні джерела в науково-технічній сфері.

54. Цінова політика та її вплив на фінансову діяльність підприємства.

55. Державна політика фінансового регулювання підприємницької діяльності в Україні.

56. Джерела формування та перспективи розвитку Пенсійного фонду України.

57. Податкове планування і прогнозування в системі оподаткування України.

58. Сиситема внутрішнього податкового контролю на підприємстві.

59. Емісійна діяльність небанківських фінансових установ.

60. Зовнішньоекономічний механізм лізингових операцій.

61. Оподаткування бюджетних установ та організацій.

62. Механізм адміністрування податків в Україні.

63. Оподаткування виробників сільськогосподарської продукції.

64. Оподаткування діяльності торговельних підприємств.

65. Оподаткування страхової діяльності в Україні.

66. Організація контролю за виконанням Державного бюджету України.

67. Роль податків у формуванні фінансів місцевих бюджетів.

68. Зміст і організація податкового планування.

69. Фінансові аспекти розвитку спільного підприємництва в Україні.

70. Фінансові аспекти функціонування сфери послуг в Україні в сучасних умовах.

71. Банківське посередництво на ринку цінних паперів.

72. Діяльність інвестиційних фондів і компаній на фінансовому ринку.

73. Діяльність установ спільного інвестування на фондовому ринку.

74. Небанківське посередництво на ринку цінних паперів.

75. Організація андерайтингу.

76. Організація ведення реєстрів акціонерів ВАТ.

77. Факторингові операції в системі фінансового ринку.

78. Функціонування позабіржового сектора фінансового ринку.

79. Регіональна політика залучення іноземних інвестицій.

80. Фінансове інвестування та його вплив на діяльність підприємств.

81. Внутрішній фінансовий контроль: напрями удосконалення.

82. Система органів державного фінансового контролю в Україні.

83. Фінанси акціонерних підприємств.

84. Фінанси муніципальних підприємств.

85. Фінанси приватного підприємства.

86. Фінанси казенного підприємства.

87. Фінанси домогосподарств.

88. Фінанси підприємства (за галузями економіки).

89. Соціальний захист в Україні, джерела його фінансування.

90. Місцеві бюджети, порядок їх формування та використання.

91. Фінансовий механізм підприємницької діяльності в Україні.

92. Фінансова політика держави, механізм її реалізації.

93. Фінансові ресурси держави, напрямки їх використання.

94. Фінансовий ринок – забезпечувальна ланка фінансової системи України.

95. Державний кредит – специфічна ланка фінансової системи України.

96. Позабюджетні фонди України, формування та використання їх фінансових ресурсів.

97. Соціальне страхування – головна складова соціального захисту в Україні.

98. Страхові та резервні фонди держави.

99. Страховий ринок України.

100.Страхові послуги, їх реалізація на страховому ринку України.

101.Страхування відповідальності в Україні.

102.Фінансова діяльність страховика.

103.Рейтингова оцінка страховика.

104.Актуарні розрахунки у майновому страхуванні.

105.Ефективність діяльності страховика.

106.Розрахунок страхових виплат у ризиковій сфері страхування.

107.Розрахунок страхових виплат у сфері довгострокового страхування.

108.Актуарні розрахунки в особистому страхуванні.

109.Актуарні розрахунки у страхуванні відповідальності.

110.Страхові резерви страховика, їх розміщення.

111.Сталість фінансового стану страховика, її фінансове забезпечення.

112.Капітал та фінансові ресурси страховика.

113.Розрахунок доходів та планування видатків місцевих бюджетів.

114.Оподаткування діяльності страховика.

115.Фінанси товариств взаємного страхування.

116.Фінанси кептивних страхових компаній.

117.Фінанси акціонерних страхових компаній.

118.Фінанси об’єднань страховиків.

119.Фінансові аспекти страхової діяльності в Україні.

120.Казначейське обслуговування місцевих бюджетів.

121.Кошторисне фінансування бюджетної установи.

122.Страховий фонд, його місце в системі страхового захисту.

123.Страховий захист, форми його організації та джерела фінансування.

124.Розробка політики сплати податкових платежів на підприємстві та обґрунтування резервів скорочення обсягів податкових платежів.

125.Оптимізація складу активів підприємства.

126.Планування надходження грошових коштів на підприємстві.

127.Планування витрат грошових коштів на підприємстві.

128.Обґрунтування загальної потреби у власному капіталі підприємства.

129.Оптимізація структури власного капіталу та зобов’язань підприємства.

130.Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства.

131.Розробка емісійної політики підприємства.

132.Організація моніторингу ринку капіталів як джерела надходження додаткового фінансування підприємства.

133.Розробка політики залучення позикових коштів підприємства.

134.Оптимізація форм та умов застосування банківських кредитів для господарської діяльності підприємств.

135.Політика фінансування оборотних активів підприємства та шляхи її удосконалення.

136.Обґрунтування бізнес-плану підприємства.

137.Розробка політики запобігання банкрутства на підприємстві.

138.Антикризове фінансове управління на підприємстві.

139.Розробка системи моніторингу фінансового стану підприємства.

140.Джерела формування і напрямки використання грошових коштів підприємства.

141.Тема запропонована студентом.

НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН

 

Комплексний державний іспит складається з двох етапів – відповідь в усній формі на програмні питання та вирішення типових завдань з дисциплін:

 

Банківські операції	Страхові послуги
Бюджетна система	Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва
Податкова система

 

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

1. Види банків і порядок їх створення в Україні.

2. Поняття та порядок формування власного капіталу банку.

3. Види та організація депозитних операцій комерційних банків.

4. Основні види та порядок організації рефінансування комерційних банків НБУ.

5. Порядок організації безготівкових розрахунків комерційними банками.

6. Особливості оформлення розрахункових документів та порядок їх приймання і виконання банками.

7. Порядок здійснення банками готівково-касових операцій.

8. Поняття, принципи та умови банківського кредитування.

9. Етапи кредитного процесу комерційного банку та їх характеристика.

10. Методика оцінки кредитоспроможності позичальника банку.

11. Форми забезпечення повернення банківських кредитів та їх характеристика.

12. Основні види операцій банків з векселями та їх характеристика.

13. Емісійні, інвестиційні та посередницькі операції банків з цінними паперами.

14. Операції банків з міжнародних торговельних розрахунків та їх характеристика

15. Основні види неторговельних операцій комерційних банків.

БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

1. Функції бюджету та роль бюджету у соціально-економічному розвитку суспільства.

2. Охарактеризувати економічний зміст та класифікацію доходів Державного бюджету.

3. Розкрити економічний зміст та призначення бюджету

4. Визначте особливості формування та структуру видатків бюджету

5. Дайте характеристику бюджетного устрою, бюджетної системи та її ланок

6. Зміст та значення доходів місцевих бюджетів

7. Законодавче і нормативно-правове забезпечення функціонування бюджетної системи, принципи побудови бюджетної системи.

8. Дайте характеристику видатків місцевих бюджетів та роль місцевих бюджетів у бюджетній системі України.

9. Розкрити економічну природу дефіциту бюджету. Які причини викликають дефіцит Державного бюджету в Україні в сучасних умовах

10. Роль бюджету у забезпеченні соціального захисту населення та утриманні соціальної сфери.

11. Доходи бюджету держави в частині офіційних трансфертів. Види бюджетного субсидування

12. Основи кошторисного фінансування та які особливості кошторисного планування у загальноосвітніх закладах освіти?

13. Вплив бюджетної політики на інфляційний процес.

14. Державний кредит та його роль у формуванні фінансових ресурсів держави.

15. Проблеми зовнішнього державного боргу. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу.

ПОДАТКОВА СИСИТЕМА

1. Сутність та функції податків, їх зміст, механізм реалізації.

2. Елементи податків, їх характеристика.

3. Класифікація податків та їх значення.

4. Принципи оподаткування та побудови податкового законодавства згідно ПКУ.

5. Податкова політика, її зміст і основні напрямки в Україні.

6. Податок на доходи фізичних осіб і його характеристика (платники, об’єкт, ставки, звітність, особливості нарахування).

7. Податок на прибуток підприємств і його характеристика (платники, об’єкт, ставки, звітність, особливості нарахування).

8. Системи оподаткування фізичних осіб та порядок їх застосування.

9. Системи оподаткування юридичних осіб та порядок їх застосування.

10. Податок на додану вартість і його характеристика (платники, об’єкт, ставки, звітність, особливості нарахування).

11. Акцизний податок і його характеристика (платники, об’єкт, ставки, звітність, особливості адміністрування).

12. Мито в