Притча про доброго самарянина

НОВИЙ ЗАВІТ

(Текст Притчів)

ПРИТЧА ПРО ДОБРОГО САМАРЯНИНА

(Лука 10, 25-37)

 

І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: "Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?"

А Ісус мовив до нього: "В законі що написано? Як там читаєш? Озвався той і каже: "Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого".

"Ти добре відповів", сказав (Ісус), "роби це й будеш жити:".

Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: "А хто мій ближній?"

Мовив тоді Ісус, кажучи: "Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.

Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.

На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі коли повернуся. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?

Він відповів: "Той, хто вчинив над ним милосердя."

Тоді Ісус сказав до нього: "Іди і ти роби так само" .(Лука 10, 25-37)

 

ПРИТЧА ПРО ЗАГУБЛЕНУ ВІВЦЮ

(Лука 15.3-7).

 

Тоді Ісус сказав до них отцю притчу:

"Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.

Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння". (Лука 15.3-7).

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА

(Лука, 15. 11-32 - тільки в Луки)

 

Він сказав далі:

"В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають по достатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому:

Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.

І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

Тут син сказав до нього:

Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.

А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся.

І вони заходились веселитися.

А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.

Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим- здоровим. Розгнівався той і не хотів увійти.

І вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.

Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся." (Лука 15. 11-32).

ПРИТЧА ПРО ТАЛАНТИ

(Мат.25.14-30)

"І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. Одному він дав п’ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.

Той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п’ять талантів. Так само і той, що взяв два, також придбав два других. А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.

По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок. Приступив той, що узяв був п’ять талантів, і приніс других п’ять талантів:

Мій пане, - каже, - ти мені дав п’ять талантів, - ось я придбав других п’ять талантів. Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.

Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже:

Пане, два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав. Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.

Приступив і той, що взяв був лиш один талант, і каже:

Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав. Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.

Озвався його пан і каже до нього:

Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав. Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками. Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять. Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має. А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів. (Мат.25.14-30).

 

ВАЖЛИВО!

(Значення:хто щиро слухає Боже слово, збільшується в ньому релігійне знання. Байдужий же втрачає і те, що посідає. У темряву кромішню: геть із бенкетної світлиці).

 

 

ПРИТЧА ПРО МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

(Лука 18.9-14)

 

Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу:

"Два чоловіки зайшли в храм помолитись: один був фарисей, а другий –митар.

Фарисей, ставши, молився так у собі:

Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.

А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи:

Боже, змилуйся надо мною грішним!

Кажу вам:

Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той;

бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений."

(Лука 18.9-14).

 

 

ПРИТЧА ПРО РОБІТНИКІВ У ВИНОГРАДНИКУ

(Мат.20.1-16)

 

"Царство Небесне подібне до чоловіка – господаря, який рано-вранці вийшов прийняти робітників у свій виноградник. Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.

А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку. Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, даю вам. І ті пішли.

Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев'ятої години, зробив так само.

Близько одинадцятої вийшов, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте? Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.

Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж до перших. Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію. Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію. А взявши, стали ремствувати на господаря, кажучи:

ПРИТЧА ПРО КУКІЛЬ

(Мат.13.36-43)

 

"Царство небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов.

Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль?

Він і відповів їм: Ворог – чоловік зробив це.

А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо?

Ні!- каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню". (Мат.13.24-30).

 

ВАЖЛИВО!

Тоді він відіслав народ і прийшов додому. І підійшли до нього його учні та й кажуть: "Виясни нам притчу про кукіль, що на полі." А він у відповідь сказав їм: "Той, хто сіє добре зерно –це Син Чоловічий; поле – це світ; добре зерно– це сини Царства; кукіль- це сини лукавого; ворог, що його посів – це диявол; жнива – це кінець світу; женці – це ангели.   Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці світу. Син Чоловічий пошле своїх ангелів, які зберуть з його Царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, і кинуть їх до вогняної печі: там буде плач і скрегіт зубів. І тоді праведні засяють, як сонце, в Царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає! (Мат.13.36-43).   (Значення: Спокуси: соблазні; всіх тих, що вводять у гріх).

ПРИТЧА ПРО ЗЕРНО ГІРЧИЧНЕ

(Мат.13. 31-32)

 

Царство небесне подібне до зерна гірчиці, що його взяв чоловік та й посіяв на своїм полі. Воно, щоправда, найменше з усіх зерен; але як виросте, стає найбільшим з усієї городини, і навіть стає деревом, так що птаство небесне злітається і гніздиться на його гілках. (Мат.13. 31-32).

 

ПРИТЧА ПРО ЗАКВАСКУ.

(Матея 13.33)

 

"Царство Небесне схоже на закваску, що її бере жінка і кладе до трьох мірок муки, аж поки все не скисне". (Мат.13.33).

 

ВАЖЛИВО!

 

Все це говорив Ісус до людей у притчах, і без притч не говорив до них нічого, щоб збулося сказане пророком: "Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни, сховані від початку світу". (Мат.13.34-35).

 

 

ПРИТЧА ПРО СКАРБ

(Мат.13.44)

 

Царство Небесне подібне до скарбу, захованого в полі, що його чоловік, знайшовши, ховає і, радіючи з того, іде й продає все, що має, а купує те поле. (Мат.13.44).

 

ПРИТЧА ПРО ПЕРЛУ

(Мат.13.45-46)

 

Подібне ще Царство Небесне до купця, що шукає добрих перел. Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її. (Мат.13.45-46).

 

ПРИТЧА ПРО НЕВІД

(Мат.13.47-52)

 

Подібне також Небесне Царство до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, посідавши,збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

Так буде при кінці світу:

ПРИТЧА ПРО ДВОХ СИНІВ

(Матей 21,28-32)

 

"Як вам здаєься? Один чоловік мав двох синів. Звернувшись до першого, він мовив: Піди, дитино, нині працювати у винограднику. Той озвався: Піду, Господи, - і не пішов.

Звернувшися до другого, сказав так само. А цей відповів: Не хочу. Але, потім розкаявшись, пішов.

Котрий з двох учинив волю батька? Останній, відповіли ті. Тоді Ісус їм: "Істинно кажу вам, що митарі й блудниці вас випереджують у Царстві Божім".

Прийшов бо був до вас Йоан дорогою правди, та ви не повірили йому; митарі і блудниці повірили йому, а ви, убачивши це, навіть потім не розкаялися, щоб повірити йому." (Мат.21, 28-32).

 

 

ПРИТЧА ПРО ВЕСІЛЬНИЙ БЕНКЕТ

(Матей 22, 1-14)

 

"Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: Зарізано волів та підгодовану худобу- все готове, ідіть на весілля.

Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства; інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали. Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивць, а їхнє місто спалило.

Тоді він мовив своїм слугам: Обід- готовий, але запрошені були негідні. Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля. Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали – злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.

ПРИТЧА ПРО ДЕСЯТЬ ДІВ

( Матей 25, 1-13)

"Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому. П'ять з них були нерозумні, а п’ять мудрі.

Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою. Мудрі ж узяли в посудинах оливу. Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули. Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч! Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.

А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть. Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі. І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулися двері.

Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!

А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.

Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години." ( Мат. 25, 1-13)

 

 

ПРИТЧА ПРО ВІРНОГО СЛУГУ

(Лука 12.35-48)

 

Нехай ваш стан буде підперезаний, і світла засвічені. Будьте подібні до людей, що чекають на пана свого, коли він повернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. Щасливі ті слуги, що їх він, прийшовши, застане невсипущими!

І як прийде о другій чи о третій сторожі й так усе знайде, щасливі вони. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині Син Чоловічий прийде.

Тут Петро озвався: "Господи, чи ти до нас кажеш про притчу, чи й до всіх?"

А Господь відповів: "Хто ж це той вірний і кмітливий управитель, якого пан настановить над челяддю своєю, щоб дати їй у визначену пору мірки пшениці? Щасливий той слуга, пан якого, прийшовши, знайде, що він так робить. Істинно кажу вам, що він його поставить над своїм маєтком. Коли ж слуга той скаже в своїм серці: Бариться мій пан, не приходить, - і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та й упиватись, то пан того слуги прийде дня, якого він не сподіється, й години, якої він не знає, і відлучить його та й між невірними призначить йому долю.

ПРИТЧА ПРО СМОКОВНИЦЮ

(Лука 13. 6-9)

 

"Один чоловік мав смоківницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. Тоді він сказав до виноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш". (Лука 13.6-9).

 

 

ПРИТЧА ПРО СУДДЮ ТА ВДОВИЦЮ

(Лука 18.1-8)

 

НОВИЙ ЗАВІТ

(Текст Притчів)

ПРИТЧА ПРО ДОБРОГО САМАРЯНИНА

(Лука 10, 25-37)

 

І ось якийсь законовчитель устав, щоб його випробувати, та й каже: "Учителю, що мені робити, щоб вічне життя осягнути?"

А Ісус мовив до нього: "В законі що написано? Як там читаєш? Озвався той і каже: "Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією твоєю душею і всією силою твоєю і всією думкою твоєю; а ближнього твого, як себе самого".

"Ти добре відповів", сказав (Ісус), "роби це й будеш жити:".

Та той, бажаючи себе самого виправдати, каже до Ісуса: "А хто мій ближній?"

Мовив тоді Ісус, кажучи: "Один чоловік спускався з Єрусалиму до Єрихону й потрапив розбійникам, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши півмертвого. Випадком ішов якийсь священик тією дорогою; побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. Так само й левіт прийшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо.

Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька надійшов (на нього) й, побачивши його, змилосердився. Він приступив до нього, перев’язав йому рани, полив їх оливою і вином; потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув за ним.

На другий день він вийняв два динарії, дав їх господареві й мовив: Доглядай за ним, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі коли повернуся. Хто з оцих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?

Він відповів: "Той, хто вчинив над ним милосердя."

Тоді Ісус сказав до нього: "Іди і ти роби так само" .(Лука 10, 25-37)

 

ПРИТЧА ПРО ЗАГУБЛЕНУ ВІВЦЮ

(Лука 15.3-7).

 

Тоді Ісус сказав до них отцю притчу:

"Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде? А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.

Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння". (Лука 15.3-7).

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА

(Лука, 15. 11-32 - тільки в Луки)

 

Він сказав далі:

"В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.

Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав би наповнити живіт свій стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.

Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають по достатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька мого і скажу йому:

Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.

І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.

Тут син сказав до нього: