Юридичні визначення, правила та терміни

А

 

Австрія – імперія з 1804 по 1918р. У 1282 – 1918 р. правила династія Габсбургів. У 1867 р. була перетворена в двоєдину (дуалістичну) монархічну державу — Австро-Угорщину.

 

Б

 

Бачення —розсуд.

Безправне — без постанови суду, свавільно.

Без завіту — без заповіту.

Безажю — без спадкоємця.

Безатщина, безъзадщина (від беззадшина) — виморочне майно, маєток, що

не має спадкоємців.

Безвечен — каліка.

Безвечен, піп — представник духовенства.

Без дива: немає справи; не повинно звертати увагу; не повинно дивуватися (наприклад, новому правилу, установленому Biчем).

Без справи — без поділу; може бути, без розпорядження про поділ спадщини, тобто заповіту.

Без мотчания — без затримання.

Безнапраздньства — по своїй вині, за відсутності причин, що не залежать від волі людини.

Безпенно — іноді безкоштовно.

Бенкарти —незаконнонароджені.

Безтурботність — забезпечення.

Безчестя — позбавлення честі i прав, котрому піддавались звинувачені у тяжко­му кримінальному злочині, які ухилились від суду. Іноді грошове відшкодуваня на користь ображеного.

Бирич — судовий чиновник, що служив для обмеження рішень та інших цілей.

Бирче — спеціальний з6ip, що вилучався місцевими урядниками при сплаті гро­шового податку (серебщини).

Бирчі — місцеві урядники, що збирали грошовий податок (серебщину).

Бирюч — глашатай, що повідомляє по вулицях i площах постанови уряду.

Битки, бити — бити, іноді перекладається як убити.

Біскуп — єпископ.

Ближики, ближнії, ближняго племені —близькі родичі.

Близкість — викупний родовий маєток. Родичам власника надавалось перева­жне перед чужеродцями право купівлі і викупу отчого маєтку; по першому маєтку власник міг відчужувати без згоди родичів тільки третю частину свого родового маєтку, у відношенні інших двох третин родичі могли заявити вимо­гу про викуп.

Бобровщина — оброк за експлуатацію бобрових гонів.

Боевник — убивця.

Боец — фізично повноцінний учасник бою.

Бой — побої: на убитому; із переможеного.

Бой: насильство (з боєм); із насильством.

Бологодел — благодіяння.

Бонда — майно, виділене невільній людині.

Борисфен — Дніпро.

Борисфеніти — населення Подніпров'я.

Босфор Кімерійський — Керченська протока.

Бочка — міра сипких тіл, дорівнювалась 72 великим або 144 малим гарнцям, відповідним приблизно 406,5 літра.

Бояри — верхівка феодального суспільства в Стародавній Русі і в Московській державі до початку ХУЛІ ст. Економічна могутність і політичне панування мало за основу велике спадкове землеволодіння і було підірване опричиною. В Україні ХУ-ХУІ ст. боярство втратило привілейований стан.

Борошно — їжа взагалі.

Бортная земля — див. Борть.

Борть, борьть, борти — колода для бджіл, пасіка, спочатку просто дупло.

Бою — нанесення побоев.

Бою і грабежу — злісне побиття, убивства, що супроводжуються насильницьким відібранням майна.

Братань — племінник, двоюрідний брат. Брама — ворота. Братню синове — син брата.

Братучадо, браточада — син брата, діти братів, тобто двоюрідні брати; іноді переводиться як племінник з боку брата.

Брацлавщина — історична область в Україні (займала території теперішньої Вінницької і частини Хмельницької обл.) у другій половині XVI—XVIII ст.

Братчина, братщина — група сусідів, які об'єдналися між собою з метою орга­нізації вскладчину суспільних гулянок та могли розглядати дрібні справи (образи і бійки під час бенкету).

Бьение, биття — див. Бой. Будування — споруда, будівля. Бидло — худоба.

 

В

 

Вазне (з вазні) — законним чином, встановленим порядком. Валька — війна.

Вальчити — вести війну, воювати.

Ванчос — дубові чи соснові дошки для виготовлення бочок та іншого дерев'яно­го посуду. Вапна — вапно. Варяг — житель Скандинавії.

Васалітету-сюзеренітету відносини — система відносин всередині класу фео­далів у феодальному суспільстві. Сюзеренами були, як правило, великі феодали — сеньйори територій. Особисто залежні від них феодали були васалами.

Ведьство, ведство, водовство — чаклунство. Везіння — тюремне ув'язнення.

Велике князівство Литовське — феодальна держава, яка існувала з 30-40-х рр. ХШ ст. до 1569 р. на території сучасних Литви, ілорусі та України. Столиця — Тракай, пізніше Вільнюс.

Вено — дар, який чоловік давав дружині після одруження.

Верв (мотузка) — етимологічно верв пов'язується зі словом мотузка у значенні міри землі, обмеженою лінією, або, може бути, лінії початкового розселення ма­лих сімей у процесі їх відособлювування.

Верв (община) — сільська община, сусідська територіальна община.

Верстання — зарахування на військову службу з призначенням грошового і помісного або земельного окладу.

Вершь, верши — хліб, жито.

Вершели — вирішені справи.

Взакличь, заклич сочити: шукати, вимагати свій борг із кого-небудь привселюдно перед народом;

оголошення своєї претензії перед верв'ю, общиною, на торгу. Своєрідна яв­ка, що робить зайвими всі інші формальності позову без письмових доказів.
Взвада —див. Звада.

Взираа в правду — на основі права.

Взмолвят — обмовлять.

Видок — свідок, очевидець, можливо, бійки, а, можливо, і доброго життя позивача.

Вивить — виносити невигідне для сторони рішення.

Вижі — присяжні, яких обирали в XVI ст. із проживаючих у повіті шляхтичів для

учинення дізнань.

Вина — відношення особи до своєї протиправної поведінки (дії чи бездіяльності)

і її наслідком. Означає усвідомлення (розуміння) особою неприпустимості (протиправності) своїх дій і виникаючих з них наслідків.

Вина — штраф, плата судді.

- ґвалтовна — штраф за насилля, якій ішов на користь потерпілих.

- господарська — штраф, який вилучався на користь великого князя.

Вина пенежна — грошовий штраф.

Вину дати (кому) —звинувачувати.

Вира — грошове стягнення у випадку вбивства або злочину проти власності, передбачене Руською Правдою.

Вирник — збирач вири. Звичайно це назва княжого чиновника, що приїжджав в общину для одержання вири разом із молодшим членом княжого адміністратив­ного апарата — отроком.

Віра — присяга.

Вірні голови — виборні посадові особи, що збирали мито.

Владза — влада, могутність, вплив, сила, міцність, гідність, твердиня.

Власність — належність засобів і продуктів виробництва певним особам — ін­дивідам чи колективам.

Водлуг — по, згідно. Воєводство:

адміністративно-територіальна одиниця в Литовській і Польській феодаль­них державах. На українських землях існували Брацлавське (див. Брацлавщина), Волинське (див. Волинь), Київське, Подільське і Руське воєводства; адміністративно-територіальна одиниця в Польщі. На українських територі­ях, що входили до складу Польщі в 1919-1939 р., були створені Волинське, Львівське, Станіславське і Тернопільське воєводства; органи місцевого самоврядування у прикордонних областях Російської дер­жави. У другій половині XVII — кінці XVIII ст. організовувалися на території України.

Возні — замінили колишніх вижів і децьких: призначались з місцевих шляхтичів для огляду слідів злочинів, для вводу у володіння та інших судових доручень.

Войський (воинський, свойський) кінь: військовий кінь, що належить пану, на якому закуп бере участь у військових діях у складі ополчення пана; кінь, що належить закупу (свойський).
Вольна рота: добровільна присяга; очисна присяга; добровільна присяга групи осіб, що нагадує послушество послухів.
Вольно — у праві.

Воровські — підроблені.

Ворчеться — обіцяється.

Восклепати — див. Клепати.

Всяк — кожний, будь-який.

Вивести виру — відвести обвинувачення.

Видаст — підведе поручителя.

Видел — частина майна чоловіка, що одержує вдова при поділі спадщини.

Виїмщик -— посадова особа, що робить вилучення чого-небудь, у даному випадку

корчемного вина.

Вивод — доказ.

Вивагання — вигнання.

Видавати ісправа — видавати звинуваченого за вироком суду потерпілому.

Видання — донос, наговір.

Вилога (волога) — рідина.

Виморочне майно, виморщина — див. Безатщина.

Виправа — придане.

Вирядок (від слова ряд) — угода, установлення про зміну ряду, про припинення його дії через визначений термін.

Виселок (новосілля) — виділена із селища частина селянських дворів, що зви­чайно поселяється на постоши — неораних угіддях.

Виступати ісправа — відмовлятися від права, позбавлятися права. Виступ — проступок, злочин. Вить — частка, частина, штраф.

Войт — голова суду, який обирався міським населенням у містах, що користува­лися магдебурзьким правом. У статуті на волоки 1557 р. — сільський староста, який наглядав за виконанням селянами їх повинностей і виконував доручення судового і фінансового характеру

Волока (уволока) — основна поземельна міра в Литовсько-Білоруській державі. Волока дорівнювала приблизно 21,36 гектарів і ділилася на ЗО моргів або 90 шну­рів. Кожний морг дорівнює 300 прентам.

Волость: в стародавній Русі — певна територія, підпорядкована єдиній владі світсь­
кого чи духовного феодала;

в Російській імперії — найнижча адміністративна одиниця в сільській міс­цевості. З 1861 р. — одиниця станового сільського самоврядування. У 1923 р. волості в Україні були ліквідовані.

Волинь — стародавньоруська історична область по південних притоках Прип'яті та у верхів'ях Бугу.

Воля — крім звичайного значення вживається як термін, що означав дозвіл кори­стуватися земельним наділом впродовж того або іншого терміну, причому цей термін визначався інколи розсудом самого власника.

Вонтіння, вонтіливість — сумнів, труднощі, перешкода. Вряд —див. Уряд.

Врядник — див. Урядник.

Вятьшії — кращі.

Вятший — старший.

 

Г

 

Галиційський крайової сейм — формально представницький орган (1861-1914 р.), який керував самоврядуванням Галиції.

Галиція — історична територія, що включала частину західноукраїнських і поль­ських земель. Охоплювала сучасні Івано-Франківську, Львовську, Тернопільську і Чернівецьку (до 1848 р.) області України. Ці землі з 1772 р. увійшли до складу Австрії. Були включені до складу цієї держави Королівство Галиції і Лодомерії. З 1849 р. цією провінцією управляло Галиційське намісництво. Очолював його намісник із польських або австрійських аристократів, що призначав австрійський імператор.

Галицько-Волинське князівство — давньоруська феодальна держава. Створен-на в 1199 р. в результаті об'єднання Галицького і Володимир-Волинського кня­зівств. Столиця — Галич, потім — Львів. У середині XIV ст. землі князівства стали володіннями Польщі і Литви. Гай — гай, ліс. Гафтар — золотошвач.

Ґвалт — насилля, сваволя (кгвалт).

Гетьман — (назва походить від німецького Наирітапп — начальник):

в Україні в XVI — першій половині XVII ст. воєначальник козацького запо­різького війська, голова реєстрових козаків. У ході Визвольної війни українського народу гетьман Б.Хмельницький став правителем України. Після приєднання України до Московської держави гетьман обирався генеральною військовою ра­дою з подальшим затвердженням царським урядом. З 1663 р. існували гетьмани Правобережної України (до 1704 р.) і Лівобережної (до 1722 р. і в 1750-1764 рр.). З 1708 р. призначалися царським урядом. Особа, яка тимчасово заміняла гетьма­на, називалась наказним гетьманом; у феодальній Польщі (ХУ-Х\ОП ст.) і Литві (ХУІ-ХУПІ ст.) — вищий воєначальник.

Глава держави — вища посадова особа чи колегіальний орган, який є носієм влади та верховним представником держави. В країнах з монархічним державним устроєм ним є монарх, влада якого передається у спадок у встановленому зако­ном порядку, як правило, в рамках правлячої династії. В країнах з республікансь­кою формою правління ним є президент, що обирається. В СРСР главою держави був колегіальний орган — Президія Верховної Ради СРСР, в УРСР — Президія Верховної Ради УРСР.

Глава уряду — керівник вищого колегіального органу виконавчої влади в державі. Глейт (кглейт) — охоронна грамота.

Говядо — бик, рогата худоба.

Годность — гідність.

Голважня — одиниця виміру солі.

Голова — начальник митниці.

Головник — убивця.

Головничество: винагорода родичам убитого, по деяких дослідженнях означає те ж, що плата "за голову"; компенсація потерпілому.
Головна татьба: злодійство, що супроводжувалося убивством; викрадення людей, переважно холопів.

Головщина (головщизна) — плата за голову стягувалась із вбивці на користь родичів чи пана (володаря).

Гони боброві — боброві нори.

Городник — архітектор, керівник будівництва, що був княжим чиновником.

Городня в мосту — опора, складена у виді зрубу з бревен і засипана каменем.

Гостьба — стосується гостей, купців, що приїжджали з іншого міста або іншої країни.

Гость — іноземний купець.

Гостинець — велика дорога.

Грабиця — захоплення майна, пограбування.

Грабіж — розкрадання майна із застосуванням насильства.

Грабещики — грабежі.

Грамоти:

1) кріпосні акти, що засвідчують факт позики;

2) земельні акти, віддані під заставу, що засвідчують факт позики. Грамота ввізна — грамота на маєток із розпорядженням селянам слухати поміщика.

Грамота вотчинна (жалувана, жаловальная) — грамота на надання вотчини. Грамота духовна (духовна пам'ять) — заповіт, у підтвердження якого на зво­роті підписувалися свідки. Грамота на винуватого: безсудна грамота; грамота про доставку відповідача силоміць.

Грамота несудима — грамота з вилученням із загальної підсудності, що дає кому-небудь виключні права.

Грамоти старі: документи, що підтверджують право власності на землю або борть по дав­
нині володіння; дався в грамоту — надійшов у холопство до якого-небудь пана.
Грані зсіче — знищить грані, межа.

Гребля — плотина.

Грецький номоканун, номоканон — збірник правил церковних соборів IV- VII ст., правил списків і установ про церкву візантійських імператорів, що був основним джерелом церковного права у Візантії і допоміжним джерелом на Русі.

Гридин, гридь — князівський воїн, дружинник, молодший князівський дружинник.

Гріш — дрібна монета.

Грош литовський — монета, 60 грошей складали одну копу, у кожному гроші було 10 пенезей. Вартість його становила 14—11 коп. у XVI ст. і 8-6 коп. — у ХVIст.

Грюнвальдська битва — бій 15 липня 1410 р. між польсько-литовською армією (входили українські загони) і військом Тевтонського ордену. Останній зазнав поразки. Історичне значення битви у зупиненні німецької експансії на схід.

Губернія — адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, очолю­валась губернатором. Вперше була встановлена в 1708 р. указом Петра І. В укра­їнських землях перша губернія була утворена в 1708 р. з центром у Києві. До 1917 р. на території України існувало 9 губерній. Були ліквідовані під час адміні­стративно-територіальної реформи в 1925 р.

 

Д

 

Дача — грошова позика, купа, милість.

Дедина (дедизна) — родове нерухоме майно, що переходило у спадок від бать­ка і діда. Володарі такого майна називались дедичами.

Держава:

1)в теорії права — певний спосіб організації суспільства, основний елемент
політичної системи, організація публічної політичної влади, що розповсюджуєть­
ся на все суспільство і виступає його офіційним представником, спирається у необхідних випадках на міри примусу;

2) в конституційному праві — сукупність офіційних органів влади (уряд, пар­ламент, суди та ін.);

3) як суб'єкт міжнародного права держава включає в себе політичну організа­цію влади і населення, якому належить певна територія.

Державці (тівуни) — управляючі у великокняжих маєтках, які водночас викону­вали військові, судові й адміністративні функції у доручених їм триманню волос­тях чи повітах. У XV ст. вони перетворюються в судових приставів, яким доруча­лося доставляти повістки, а також виконання судових рішень. Децькі — княжі слуги, які виконували розпорядження князя і наглядали за їх виконанням. В XV ст. вони перетворюються у судових приставів, яким доруча­лось доставлення позовникам повісток, а також виконання судових рішень. Див. Вижі.

Децькування — збір, що стягувався за виконання децькими різних судових до­ручень (наприклад: привід звинуваченого в суд, виконання майнового стягнення). Збір ішов на користь децьких, зокрема на користь намісника.

Діло земне — спір про земельний наділ.

Дільниця — виділена частина нерухомого майна.

Дільний — отримавший наділ (виділ).

Добра — великокняжі маєтки, державні домени.

Довод — доказ.

Долеглість — діло, інтерес, турбота, горе, потреба.

Домучитись татьби — вилучити тортурами зізнання у злочині.

Дойлида — тесляр.

Досвед (т) ІЧІ — доводити, підтверджувати.

Дотичеть що ся — що ж стосується.

Дочасне — до певного часу.

Драпежство — пограбування.

Дубці — палка.

Дякло — продуктова рента, стягувалась землевласником з усього того, що було вироблено в селянському господарстві. Дякло визискувалось житом, вівсом, сі­ном, дровами, домашньою птицею, яйцями.

 

Є

 

Євя — овен.

Єзи — риболовні закони.

Єзи — спорудження (частокіл або тин) для ловлі риби, що перегороджують ріку.

Ємець: княжий чиновник; поімщик (злодія).
Ємлют — беруть.

 

Ж

 

Жадний — ніякий.

Жалобница — позовна заява.

Жалування государя — загальна назва земельної, грошової і хлібної жалування,

що одержували служиві люди.

Железное: мито з виправданої по суді сторони, штраф; іспит залізом у формі ордалій;

мито за накладення кайданів на пійманого відповідача.

Железо — одна з форм середньовічних ордалій, визначення винності за ступе­нем опіку від розпеченого заліза, що повинний взяти в руки обвинувачуваний. Жена, жона, жонка—жінка. Женути — гнати, переслідувати.

Жеравь — журавель.

Жеребье —частка.

Живот: життя; майно; живота не дати — призначити страту.
Живучі в однім хлібі — ведуть спільне господарство.
Житьи — середні феодали.

 

З

 

Забити на смерть — вбити.

Забой — приміщення, що зачиняється.

Завада — перешкода.

Завмсды — завжди, повсякчас, при усякому випадку.

Завстегнути — припиняти.

Загамувати — затримувати, арештовувати.

Задница — спадщина, в деяких випадках, статок.

За живот поимается — див. Живот.

Зажигалник — людина, яка скоїла підпал укріплення або міста.

Зажоги на ком учнет сочит — буде звинувачуватись у підпалі, крадіжці.

Заказ — наказ, повістка королівських судів. Див. Позов.

Заказ — заборона. Заказник — розпорядник.

Заклад — покарання, інколи гроші, які взяті на поїздку для визову послуха.

Заклатчик — посадська людина, яка живе у кого-небудь.

Заклич — оголошення в публічному місці позову до відповідача, застосовувався у видках.

Заключний акт — Наради з безпеки і співробітництва у Європі. Підписаний 1 серпня 1975 р. в Хельсінкі 33 європейськими державами, США і Канадою. В до­кументі сформульовано 10 принципів, що визначають правила і норми взаємовід­носин та співробітництва між державами. На основі Заключного акту в кінці 70-х — початку 90-х рр. здійснювалась діяльність серії європейських Нарад з безпеки і співробітництва по врегулюванню спірних питань і конфліктів, а також захисту прав людини. В січні 1994 р. Наради з безпеки і співробітництва в Європі були перетворені в постійно діючий миротворчий орган — Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Закон — в праві — виданий у встановленому порядку загальнообов'язковий акт вищого органу державної влади, що має вищу юридичну силу.

Законодавство: сукупність діючих законів, що регулюють суспільні відносини у цілому та
окремі їх галузі. В широкому розумінні законодавство включає і підзаконні нор­мативні акти;

діяльність вищих органів держави по встановленню, зміні чи скасуванню законів.

Закуп — селяни, які мали заборгованність і працювали за борг разом з невільною челяддю на дворі землевласника та на його дворовій ріллі.

Закупен: закуп Руської Правди, наймит; закупщик.
Закуповати — брати в заставу.

Замкові суди — міські суди (до кінця XVI ст.), до складу яких входила місцева шляхта і які рядом з цивільними справами вирішували кримінальні справи, пов'я­зані із замахом на особистість і майно шляхти.

Зане — тому що.

Зане же — тому що, у зв'язку з тим, що.

Запа — підозра.

Записи — специально оформлені документи. Записка — скарга, заява в суд.

Запись — документ про мирову угоду.

Заповесть — публично оголосити.

Заповідь — об’ява, наказ.

Запорізька Січ — суспільно-політична і військово-адміністративна організація українського козацтва, сформована в першій половині XVI ст. за Дніпровськими порогами. Перші козацькі поселення за Дніпровськими порогами з'явились для захисту від ворогів в умовах боротьби з польсько-литовськими феодалами і та­тарськими загонами. В 30-х рр. XVI ст. розрізнені січі об'єднались в Запорізьку Січ з централізованим органом управління. Головні зміцнення Запорізької Січі та Кічи до кінця XVI ст. знаходились на острові Томаковка (на південь від острова Хортиця). В 1593 р. після зруйнування цього укріплення кримськими татарами запорожці заснували Чортомлицьку Січ. Запорізькі козаки складали "товариство" — общину, яка ділилась на курені. В ХУШ ст. їх налічувалось 38.

Запоможіння — підмога, що надавалась землевласниками селянам.

Запретея — відмовлятися від певних дій.

Зарок — термін сплати згідно із зобов'язанням.

За руками — за підписом.

Зарука чи заклад — грошове забезпечення, встановлювалось владою при роз­гляді майнових спорів з метою попередження подальших правопорушень зі сто­рони відповідача.

Засобно — зокрема, відокремленно.

Заступування — майнова відповідальність землевласника за правопорушення підвласних йому осіб.

За слюблено — полюбовно, за взаємною згодою.

Заставаньє — звинувачення чоловіком дружини у порушенні подружньої вірності.

Затинщики — служителі при фортечній зброї.

Заховання — переховування, зберігання, склад.

Зацність — шляхетність, знатність, велич.

Збивати — втручатися.

Збіги — закріплені селяни (несхожі, а також вільні і схожі, які засиділись на од­ній ділянці більше 10 років) визнавались збігами, якщо вони залишали свої ділян­ки і переходили на землі інших власників.

Збіжжя — хліб в зерні, взагалі рухоме майно.

Зблюдеиие (сблюдение) — зберігання, інколи позика грошей.

Збурення — зруйнування, обурення.

Звада — сварка, бійка.

Звирхність — старшинство, главенство.

Звичаєве право — сукупність звичаїв, що стали нормою права внаслідок санкціонування державою.

Звлаща — особливо, головним чином, понад усе.

Зґвалтувати — заподіяти насильство.

Згордити — зневажати, нехтувати.

Злочин — суспільно небезпечне діяння, за яке законом передбачена кримінальна відповідальність і яке заподіяне винним — осудною особою. Визнати ту чи іншу особу винною у скоєнні злочину і призначити кримінальне покарання може тіль­ки суд.

Здрада — зрада, віроломство.

Здрайця — зрадник.

Зелживість — безчестя, осуд, ганьба, лайка.

Зілля знати — знати засоби (трави), які допомагають переносити біль при тор­турах.

Зеленичество — знахарство.

Земский дьячок — писар.

Зем'яни-бояри — шляхта на Підляшині, Волині і в західних повітах Київської землі.

Зешстя — смерть, відалення.

Зрайця — див. Здрайця.

Зупольний — повнолітній, достатній.

Зуфальство — нахабство, зухвальство.

Змушення — примус.

Знаменне: знак, сліди, відміна; речові докази.
Знаменний — той, хто має відзнаку.

Знамяни — умовний знак, який замінює підпис для неписьменних.

Знахорь — знаючий.

 

И

 

Извод — показання свідків.

Изьимати — схопити, захопити.

Имание — право вимоги кредитора.

Имутся — стануть відчужувати, пред'явити позов.

Ино быть ему самому в годовщине: віддати на страту; застосувати покарання як за вбивство.

Иночим — перший чоловік по відношенню до другого.
Инстиговать — примушувати.

Ис дружини — разом у складі общини.

Искать бою і грабежу — звинувачувати кого-небудь у нанесенні побоїв і пред'явити позов про крадіжку майна.

Искать сябренаго серебра — пред'явити позов до співтоваришів.

Искористуются — від слова користь.

Испродать — притягнути до відповідальності.

Истец — відповідач.

 

І

 

Ізвет — донос про скоєний злочин, або про такий, що готується.

Ізвэси, ставила — назва древньоруської ваги.

Ізветник — посадова особа для доручень в суді.

Із воли — добровільно.

Ізгой — людина, яка вийшла з общини.

Ізимай — спійманий.

Ізможет — переможе.

Ізневести — несподівано. (справа: розслідування; докази.)

Істий — першочерговий, залишений у спадок.

Істинна — гроші, капітальна сума.

Істопиться — зазнати корабельної аварії.

 

Ї

 

Їздок — суддя, який виїжджав для вирішення спорів про земельні володіння.

 

К

Кабала — письмове зобов'язання, документ, договір, за яким одна людина іде З

іншої в кабалу.

Казнь — арешт, в'язниця.

Капь — міра ваги.

Капщизна — плата за утримання корчми і продаж у ній спиртних напоїв — меду, пива, вина.

Кат — кат.

Каштелян — в Речі Посполитій посадова особа (до XVIII ст.) призначена королем чи князем для управління замком і місцевістю, що його оточує.

Келарь — монах, завідуючий господарством у монастирі.

Киммерійці — найдавніше з відомих за своєю назвою племен, які жили в степах Північного Причорномор'я. Вперше згадуються в джерелах, що відносяться до VIII—VII ст. до Р. X. Були скотарсько-землеробними племенами. В VII ст. до Р. X. були витіснені скіфами в Малу Азію. Класти — робити.

Клейн, клейно — клеймо.

Клеплеть, клепати — наклеп, несправедливе звинувачення.

Клеть — княжа казна.

Клеть (жиле приміщення) — будинок, комора.

Кляштир — монастир.

Князь — у стародавніх слов'ян — воєначальник племені чи союзу племен, в пері­од раннього феодалізму — глава феодальної держави чи окремого політичного об'єднання. Князі, які очолювали значні державні утворення, носили титул вели­кого князя.

Коверник — золотошвачка.

Козацька рада — загальні збори козаків, вищий орган влади Запорізької Січі, пізніше — всієї України. Скликалась для вирішення політичних, військових, гос­подарських, судових, адміністративних і дипломатичних питань. На Козацькій раді обирались Кіш Запорізької Січі, кошовий отаман чи гетьман, козацька стар­шина. З 1783 р. перестала скликатись.

Козацька старшина — керуюча привілейована верхівка українського козацтва Обиралась на Козацькій раді. В 1785 р. царський уряд ліквідував козацьку стар­шину як окрему станову групу, урівнявши її в правах з російським дворянством. Козацькі суди — узагальнююча назва судів, що існували на території Лівобе­режної України в XVII—XVIII ст. (сільські, сотенні, полкові, генеральш суди). Застосовували в судовій практиці норми звичаєвого права, Литовські статути, російське законодавство.

Козацтво — збірна назва козаків, особливий військовий стан, існував у XV — кінці XVIII ст. В 1775 р. ліквідовано козацтво Слобідської України (виникло близько середини XVII ст.) і Запорізька Січ, на початку 80-х рр. Х\ТП ст. лікві­довано українське лівобережне козацтво.

Кодифікація — процес зведення до єдиного цілого нормативно-правових актів шляхом переробки їх змісту. У ході кодифікації відкладається частина застаріло­го матеріалу, проводиться оновлення нормативно-правової бази — до зводу включаються нові закони, іде їх систематизація і структурування за галузями права. При цьому, як правило, більше число законів з того чи іншого питання заміняється єдиним кодексом. Здійснення кодифікації спрямовано на полегшення роботи професіоналів-юристів і спрощення знайомства населення із законами.

Коледи — збори, що стягувались духовною та світською владою та приурочува­лись до відомих свят.

Колико — скільки.

Конституція — основний закон держави, що визначає основи політичної, право­вої й економічної систем країни, структуру органів влади, права й обов'язки гро­мадянина, принципи функціонування товариства.

Кольвек — який-небудь.

Комяга — барка, лодка.

Копа — общинний схід; копа в епоху розвитку феодальних відношень викорис товується панівним класом головним чином по лінії виконання судово-каральних функцій. В цій судовій діяльності розрізняють: гарячу копу — наспіх зібраний сход із декількох представників найближчих населених пунктів для розслідування злочину по гарячих слідах; копу велику або вальну — сход всього населення даної общини, зібраний для здійснення суду; завиту, котра виносила остаточне рішення.

Копа грошей, литовська — грошова одиниця, дорівнювала 60 грошам і мала вартість в XV ст. приблизно 12 крб, в XVI ст. — 6 крб. Розрахунки на копи велись переважно при купівлі та продажу нерухомості.

Кормилец, кормиличич, кормилчиц: вихователь, дядько молодших членів княжої або боярської сім'ї. Ними мог­ли бути як холопи, так і вільні, але ця посада робила їх правове положення на
рівні з холопами; молочний брат.

Кормля — користування речами, майном, у т.ч. отримання з речі вигоди, отри­мання прибутку і плодів.

Кормовой человек — найманий військовослужбовець.

Кормові іноземці — які перебували на державній службі і отримували грошову і хлібну плату.

Корець — міра сипучих тіл, дорівнювала 120,6 літра.

Костирство — гра в кості.

Кош Запорізької Січі — центральний орган управління, відав адміністративни­ми, військовими, фінансовими, судовими справами Запорізької Січі. Спочатку був лише виконавчим органом, що обирався козацькою старшиною.

Кравчий — високопоставлений чин.

Крамола — зрада, заколот.

Кревська унія — домовленість, заключена (укладена) між Польщею і Великим князівством Литовським 14 серпня 1385 р. в замку Крево (нині на території Бєла-русі). Передбачала об'єднання Литви і Польщі в результаті шлюбу польської ко­ролеви Ядвіги та литовського князя Ягайла. Поклала початок польсько-литовській інтеграції.

Кренеть — купити.

Крепость — документ.

Крепостной холоп — кабальний холоп.

Крестное целованиє: вид присяги як судового доказу;

спеціальна процедура принесення присяги посадовими особами.
Кримская кража: крадіжка з приміщення; крадіжка церковного майна.

К служилим кабалам і книгам руки прикладивати — маються на увазі кабаль­ні книги, куди заносились необхідні дані по оформленню кабальної залежності.

Кто тем людям род и племя — родичі.

Куна — стовп з прикріпленим обручем, в який замикали голову (шию) злочинця.

Куниця — збір натурою, стягувався великим князем чи землевласником за екс плуатацію тих чи інших угідь (головним чином мисливських) чи за обробк земельних ділянок. В епоху статутів куниця стягується вже не натурою (вовною), а грошима.

Куниця варна — збори в містах з тих будинків, де варять пиво і мед.

Куниця вивідна чи весільна —збір за дозвіл вивезти наречену в іншу волость.

Куничники — селяни, з яких стягувались куничні збори та наймачі земельних ділянок, які сиділи на "куницях".

Купа — грошова сума або матеріальні цінності, що дозволяли закупу вести гос­подарство на основі угоди між ним і паном.

Курінний отаман — виборна особа в Запорізькій Січі, яка очолювала курінь і віда­ла його господарськими справами. Обирався на курінній сходці терміном на рік.

Курінь: військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, складалась з декількох
сотень козаків; нижча ланка адміністративно-територіальної системи Лівобережної України
з середини XVII ст. до 1781 р.

 

Л