Культура Хмельничинни від найдавніший часів до сьогодення.

Земля Хмельниччини, життя людей на якій спалахнуло 300 тисяч років тому, уподовж віків була багатющою скарбницею світової цивілізації і культури. Саме тут, біля села Луки-Врублівецької на березі річки Дністер археологи віднайшли перше в Україні місцепоселення людини.

В ІІ-І тис. до н.е. на початку нашої ери поселення вже були на всій нинішній території області.

В І тисячолітті до н.е. на Поділлі залізні знаряддя витісняють кам’яні, що прогресивно впливає на матеріальну і духовну культуру. У скіфський період (VІІ-ІІІ ст. до н.е.) на території Поділля протослов’яни займалися землеробством і скотарством, мали залізоробне, бронзоливарне та ювелірне ремесла, масову кераміку, скляні вироби.

В перші століття нашої ери територію краю населяли землеробні племена черняхівської культури. Наприкінці І століття н.е. Поділля заселяють східнослов’янські племена уличів і тиверців, які входили до складу Київської Русі.

В середині першого тисячоліття н.е. негативну роль в історії Поділля відіграли гунська і аварська навали, що призвели до небаченого спустошення краю, занепаду матеріальної і духовної культури.

Економічному і культурному розвитку слов’янського населення краю сприяло утворення в ІХ столітті Давньоруської держави та 200-річне перебування в ній Поділля.

В середині ХІ ст. Поділля входить до складу Галицької Русі, а з 1199 року – до Володимиро-Галицького князівства. Політико-адміністративним центром Дністровського

У 1362 році великий князь литовський Ольгерд, розбивши на Синіх Водах трьох татарських князів, передав Поділля литовським феодалам Коріатовичам, які, як пише літописець, „всі подільські міста укріпили і заволоділи всією землею Подільською”. В 1433 році, внаслідок поразки у війні з Польщею, литовський князь продав Поділля Польщі. Оволодівши Поділлям, польські магнати у 1434 році створили воєводство з центром у Кам’янці-Подільському. З середини ХV століття посилюються татарські напади. Вони супроводжувалися розоренням міст і сіл, масовим винищенням і вивезенням у рабство

Кам’янець-Подільський, Смотрич, Чорнокозинці, Зіньків, Меджибіж, Теофіполь, Рихта та ряд інших стають не лише оборонними, але й ремісничими та культурно-релігійними центрами. В 1583 році у Подільському воєводстві налічувалось 64 міста, в 40-х роках ХVІІ ст. – 111.

У ХVІ-першій половині ХVІІ століття в подільських містах поширюється цеховий устрій. Ремісники об’єднувалися у цехи.

Період козаччини.Національно-визвольна боротьба.

У 1594-1596 роках відбулося селянсько-козацьке повстання під проводом Северина Наливайка. Одна із найяскравіших сторінок історії Поділля – період козаччини, період національно-визвольної війни українського народу 1648-1654 років проти поневолювачів.

Здобувши 13 вересня 1648 року перемогу над 100-тисячною шляхетською армією під Пилявцями, Богдан Хмельницький 16 вересня скликав під Старокостянтиновом козацьку раду, яка прийняла рішення продовжувати боротьбу до повного визволення народу від іноземного гніту.

У квітні 1651 року під Кам’янцем-Подільським відбулося кілька сутичок з ворожими військами, які завершилися перемогою селянсько-козацьких полків. Восени 1653 року військо Богдана Хмельницького оточило під Жванцем польсько-шляхетську армію на чолі з королем Я.Казиміром. Лише зрада кримського хана, який виступав на боці козаків, врятувала польське військо від повного розгрому.

У другій половині ХVІІ ст.. знову посилюються напади турецько-татарських орд. У грудні 1666 року татари пограбували Ляховець, Полонне, Лабунь і Меджибіж. 27-річне перебування турків у краї довело його до розорення і спустошення. 22 вересня 1699 року Туреччина під тиском Росії повернула Поділля Польщі.

XVII - початок ХХ століття

23 квітня 1793 року після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росі. Напередодні реформи 1861 року у Подільській губернії була найбільшою в Україні питома вага кріпацького населення – воно становило 59,5 відсотків. Панщина доходила до 6 днів на тиждень.

Посилення експлуатації селян, зростання злиднів трудового люду спричинило наростання антикріпосницького руху. Найяскравішим виявом класової боротьби на Поділлі був рух селян, зв’язаний з іменем Устима Кармалюка, колишнього кріпака.

Згідно реформи 1861 року за землю, відведену для викупу, селяни мали заплатити викуп, який в 2-3 рази перевищував продажну вартість землі. Поділля знову сколихнули селянські виступи (відбулося 187), спрямовані проти високих викупних платежів.

Перша світова війна 1914-1918 років принесла подолянам нові страждання, бо Подільська губернія стала прифронтовою. Селяни залучалися до риття окопів, військових перевезень. Погіршало становище робітників і селян. За 1914-1915 роки ціни на продукти харчування збільшилися у 2-2,5 рази. Трудящі зазнавали національного гноблення, проводилась насильницька русифікація, переслідувалась українська культура, практично населення було політично безграмотним. Наростало незадоволення війною. Поділля було охоплено антивоєнними виступами. За числом антивоєнних виступів воно посідало перше місце серед губерній України.

У вересні 1917 року зростають аграрні виступи селян. Найактивніше виступало селянство в Кам’янецькому, Проскурівському і Летичівському повітах. У жовтні цей рух переріс у аграрну революцію.

Після одержання звістки про більшовицьке збройне повстання в Петрограді почалася нова хвиля революційного піднесення на Поділлі.

У короткий період відновлення державності і Соборності України (з 1918 по 1921 рік) на Поділлі, не зважаючи на розруху, війну, голод відроджувалося культурне життя – відкривалися національні школи, клуби, бібліотеки, виходила українська преса.

1 липня 1918 року був заснований Кам’янець-Подільський Державний Український Університет на чолі з ректором І.І.Огієнком.

1920 року на всій території сучасної Хмельниччини було встановлено радянську владу. За революційний та післяреволюційний період відбулися неодноразові адміністративно-територіальні реорганізації.

Наш край у 20-30-ті роки ХХ століття

Роки революції та громадянської війни, які забрали життя сотень тисяч подолян, призвели край до повного виснаження, занепаду економіки. Через нестачу харчів, палива, припинення промислового виробництва на Поділлі, як і в усій Україні, панували голод, холод і безробіття. Чого тільки не довелося пережити краянам на початку 20-х: „продрозкладку”, за якою майже все зерно повинні були віддавати для потреб уряду, продподаток, нову економічну політику, суть якої полягала в тому, щоб передати націоналізовані державою підприємства в оренду колишнім власникам. Протягом 1927-1932 років на Поділлі, як і в усій країні, проводилася насильницька колективізація сільського господарства – створювалися колгоспи

Чорним крилом накрив рідне Поділля голодомор 33-го... Сім з половиною мільйонів ні в чому не повинних людей України (третина з них – діти і підлітки) стали жертвами невблаганного і жорстокого терору голодомором 1932-1933 років. А скільки ж їх, безіменних наших земляків, що прийняли голодну мученицьку смерть 33-го

Наприкінці 20-х років подоляни включилися в боротьбу за індустріалізацію країни. За роки першої та другої п’ятирічок (1929-1937 роки) було досягнуто значних успіхів у промисловості

Фактично було завершено колективізацію. У 1940 році налічувалося 1657 колгоспів і 11 радгоспів.

Хмельниччина і Друга світова війна

Підступний напад фашистської Німеччини зруйнував усі мирні плани. У липні 1941 року гітлерівці захопили всю територію області, запровадили окупаційний режим. Вони руйнували підприємства, обладнання, машини, ліквідовували колгоспи, забирали у селян худобу, хліб, грабували майно. З перших днів окупації розпочалася народна партизансько-підпільна боротьба проти німецько-фашистських загарбників.

З лютого 1944 року розпочалась бойова діяльність Кам’янець-Подільського партизанського з’єднання ім. Г.Котовського, що сформувалось із чотирьох партизанських загонів з’єднання С.А.Олексенка, яке вело жорстокі нерівні бої на Поліссі та на Станіславщині. У березні 1944 року з’єднання захопило і утримувало до приходу Червоної Армії Славуту, Плужне, Ізяслав, Остріг.

28 березня 1944 року партизанські загони і підпільні організації з’єдналися з Червоною Армією.

Визволення Поділля від ярма німецько-фашистських загарбників розпочалося в січні 1944 року. З цього часу партизанські з’єднання і загони, які діяли на території області, повністю узгоджували свої дії з наступальними операціями військ І Українського фронту.
11 лютого війська 60-ї армії (командуючий генерал-лейтенант І.Д.Черняховський) 1-го Українського фронту зламали опір ворога і штурмом оволоділи залізничним вузлом і містом Шепетівкою. Через п’ять днів з’єднання С.А.Олексенка, А.З.Одухи, В.С.Кота разом з частинами діючої армії після жорстоких боїв взяли штурмом місто Ізяслав.
4 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту (командуючий маршал Г.К.Жуков) знову перейшли в наступ, розпочавши Проскурівсько-Чернівецьку операцію.

Гітлерівці чинили шалений опір нашим військам. Намагаючись утримати залізничну магістраль Львів-Жмеринка.

До 4 квітня 1944 року вся територія області була визволена від німецько-фашистських загарбників.

Роки відбудови.Мирна праця.

Протягом 50-х років повністю відбудували зруйноване війною народне господарство, споруджено 20 гідро- і теплоелектростанцій, введено трасу газопроводу Дашава-Київ, авіалінії з’єднали Проскурів з більшістю міст і районів області. За значні досягнення в галузі сільського господарства область 16 лютого 1958 року нагороджено орденом Леніна.

У 1954 році на ознаменування 300-річчя возз’єднання України з Росією на честь видатного державного діяча Б.Хмельницького Указом Президії Верховної Ради УРСР від 16 січня 1954 року місто Проскурів перейменовано у Хмельницький, а Кам’янець-Подільську область – у Хмельницьку.
У 1986 році Хмельниччина разом з усім українським народом пережила трагедію на Чорнобильській атомній 23 лектростанції. Дев’ять населених пунктів Кам’янець-Подільського і Чемеровецького районів виявилися найбільш забрудненими радіонуклідами. В приборкання ядерної смерті і спасіння життя на землі свій вклад внесли 17 тисяч жителів Хмельниччини.

Хмельниччина в роки незалежності

До складу краю входять 13 міст, 24 селища міського типу та 1 417 сіл. На Хмельниччині проживають представники майже 99 національностей та народностей. Серед них домінуючими залишаються українці