Поняття рівноваги споживача. Другий закон Госсена

Рівновага споживача- це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету. Така рівновага передбачає як тільки споживач отримує даний набір товарів у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший. Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не віддає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати: І=Ра*А+Рв*В…+Рх*х. Ця рівність називається бюджетним обмеженням. Загальна умова рівноваги споживача означає, що споживач розподіляє свій бюджет на всі товари таким чином, щоб урівняти граничну корисність, що припадає на одну грошову одиницю, яка витрачається на кожний товар.Тобто для всіх реально спожитих товарів А, В, С і т. д. вик.рівність МU/Pa=MUb/Pb=MUc/Pc=. Споживач, який максимізує корисність купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається принципом рівної корисності. У стані рівноваги корисність отримана від останньої грошової одиниці витрачена на придбання будь-якого товару однакова, незалежно від того, на який товар вона витрачена. Це положення отримало назву другого закону Госсена. Загальне правило оптимізації вибору споживача можна сформулювати так, вибір є оптимальним, якщо в рамках бюджетного відношення гранична корисність будь-якого виду благ дорівнює відношенню їхніх цін. MUx/MUy=Px/Py Цю рівність називають рівнянням рівноваги з кардиналістських позицій.

2.4. Поняття потреби, види потреб.

Потреби — це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або за­доволення, яке вона хоче продовжити.Враховуючи різноманітність людських потреб, їх можна єднати у групи, використовуючи ті чи інші класифікаційні ознаки. Ось лише деякі із можливих класифікацій потреб:

2. За суб’єктами потреби поділяють:

а)індивідуальні б)колективні. в) суспільні

Індивідуальні потреби людина може задовольнити сама без об'єднання з іншими суб'єктами (сон, їжа і т. д.).

Колективні потреби вимагають об'єднання колективних зу­силь (водопровід, газопостачання).

3. За формою виникнення:

а)первинні; б) вторинні.

Первинні потреби є за своєю природою фізіологічними і, як правило, вродженими (вода, їжа, повітря, сон та ін.).Вторинні потреіи за своєю природою психологічні (успіх, влада, повага).

Первинні потреби закладені в людині генетично, а вторинні залежать від життєвого досвіду, тому вторинні потреби людей більш різноманітні, ніж первинні.

Одночасно задовольнити всі потреби неможливо. Тому люди­на кожного разу повинна вирішувати: яку потребу задовольнити тепер, а з якою можна почекати. Іншими словами, людина ранжує потреби за ступенем їх важливості у кожний даний момент.

4.За засобами задоволення: а) матеріальні б) нематеріальні 5.За нагальністю задоволення: а) першочергові б)другорядні За можливостями задоволення: а) насичені, вгамовані б) ненасичені, невгамовні 6. За участю у відтворювальному процесі: а)виробничі б) невиробничі 7.За мірою реалізації: а)абсолютні потреби б)дійсні потреби в)платоспроможні потреби г)фактичні потреби

За А. Маслоу всі потреби поділяються на п'ять груп.

1. Фізіологічні потреби, задоволення яких необхідне для виживання.

2. Потреби в безпеці і захищеності: включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього середовища і впевненність у тому, що фізіологічні потреби будуть за­доволені і в майбутньому.

3. Соціальні потреби — це поняття, що включає почуття на­лежності до чого-небудь або кого-небудь, відчуття, що тебе прийма­ють інші.

4. Потреба в повазі включає потребу в самоповазі, компетентності, визнанні.

5. Потреба в самовираженні — це потреба в реалізації своїх потенційних можливостей та рості як особистості (рис. 2.1).

У кожний конкретний момент часу людина буде намагатися задовольнити ті потреби, які для неї є найбільш важливими. Перш ніж потреба наступного рівня стане найбільш потужним визначаю­чим фактором у поведінці людини, повинна бути задоволена потреба низького рівня.

2.5.Блага — це товари, послуги та соціальні й екологічні умови, Які задовольняють потреби людини або які людина вимушена споживапї чи використовувати.

Економічні блага — це блага, в яких відчувається певна не­стача, тобто їх не вистачає на всіх.

Залежно від своєї корисності блага поділяються на блага з Додатною корисністю та блага з від'ємною корисністю (або анти­блага).

Блага з додатною корисністю (Соосіз) — це блага, збільшен­ня обсягу яких у розпорядженні людини є привабливим для людини (відпочинок, житло, одяг, більшість продуктів харчування).

Блага з від'ємною корисністю або антиблага — це збільшення яких небажане для людини (наявність С02 у або радіонуклідів у довкіллі є антиблагом для всіх, хоча в Кожної людини є особисті антиблага).

Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності (неякісні блага).

Нормальні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу (більшість товарів і послуг).

Блага низької споживчої цінності — блага, обсяг спожи­вання яких спадає при зростанні доходу (одяг чи взуття, що вийшли з моди; дешеві продукти харчування).

Залежно від впливу ціни на обсяг споживання розрізняють звичайні блага та блага (товари) Гіффена.

Звичайні блага — блага, обсяг споживання яких зростає при зниженні ціни (більшість товарів і послуг).

Блага (товари) Гіффена — блага, обсяг споживання яких спадає (зростає) при зниженні (підвищенні) ціни (картопля, хліб, крупа, інші порівняно дешеві продукти харчування, що мають знач­ну частку в раціоні споживача).

1. Зміна оптимального стану споживача в результаті зміни його доходу.Графічний аналіз і побудова кривої «дохід-споживання».Закон Енгеля. Криві Енгеля

При умові, що смаки споживача залишаються незмінними, можна визначити 2 основні фактори, що впливають на зміну рівноваги споживача: зміна доходу і зміна цін на товари. Якщо вважати, що товар Х вибирається з цілої множини інших товарів, то в цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме вигляд: Р_хХ+ РУ_іУ_і

Де РУ_іУ_і - витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів.

 

Крива «дохід-споживання» - це крива, яка проходить через усі точки рівноваги споживача, пов*язані із різними рівнями доходу і показує співвідношення між доходом споживача і кількістю товарів, що купуються при незмінних цінах. Ця крива дає інформацію про залежність обсягу споживання блага від рівня доходу(і лише доходу).

Характер кривої «дохід-споживання» буде залежати

від оцінки товару споживачем(нормальний товар чи неякісний).

Належність до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем.

Крім того оцінка товару змінюється залежно від доходу споживача.

Для нормальних товарів крива «дохід-споживання» матиме зростаючий характер(перший графік), а для низькоякісних – спадний.(граф.домалювати)

Є група товарів, споживання яких не залежить від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають субститутів.(граф. домалювати).

Ернст Енгель – нім. економіст, який вивчав, як змінювалося споживання товарів залежно від доходу сім*ї.

Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і осягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит.

Форма і конфігурація кривих Енгеля залежить від того, до якої категорії відноситься товар Х:

нормальні товари- товари, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу.(а)

неякісні товари- товари, обсяк споживання яких спадає при зростанні доходу.(б)

нейтральні – товари, споживання яких не змінюється при зміні доходу;(в)

товари розкоші- товари, які споживач може собі дозволити лише за певного рівня доходу.(граф. домалювати)

Закон Енгеля: при незмінних цінах на всі блага за умов зростання доходів сім*ї частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти харчування має тенденцію до зменшення; споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг, пов*язаних з відпочинком має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи споживача.