Еволюція поглядів на сутність і структуру організацій

Зміни об’єктивних умов функціонування організацій, характерні для нинішнього сторіччя, внесли чимало нового у розвиток поглядів, наукових концепцій і управлінської практики.

Наукове управління

Основною умовою цього напрямку класичної теорії є те, що робота, зокрема робота виконавців, може і повинна вивчатися за допомогою наукових методів.

Сутність наукового управління виражена Тейлором Ф. у таких чотирьох основних положеннях:

1) замість вольових рішень науково обґрунтовувати кожен елемент роботи;

2) за допомогою певних критеріїв відбирати, а потім навчати, підбирати і розвивати робочу силу;

3) тісно співпрацювати з людьми, забезпечуючи при цьому виконання роботи відповідно до розроблених принципів науки;

4) забезпечувати обґрунтований поділ праці та відповідальності між керівником і працівниками.

Ці чотири положення виражають головну ідею наукового управління

Поділ планування робіт і їхнє виконання.

Функціональне керівництво групою.

Дослідження в дії і часі.

Преміальна система заробітної плати

Підбір і навчання.

Теорія організації

Принципи організації. Файоль запропонував чотирнадцять принципів, хоча і затверджував, що їх може бути набагато більше. Угруповання зазначених принципів по різних ознаках приводиться в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Групування принципів Файоля

Структурні принципи забезпечують основні напрямки для створення системи взаємозалежних задач, прав і відповідальності

Бюрократична теорія організації

Внутрішня логіка бюрократичної структури привела Вебера до висновку, що вона є кращою, чим будь-яка інша форма, за точністю, стабільністю, швидкістю, дисципліни і надійності. Вона створює можливість високого рівня обліку результатів для керівництва організації і для тих, хто зв’язаний з нею. Суть бюрократичної форми організації Вебера зводиться до наступного:

1. Усі завдання, необхідні для досягнення цілей, розділялися на високо спеціалізовані види робіт. Виконавці повинні стати експертами у своїй роботі і нести відповідальність за ефективне виконання своїх обов’язків.

2. Кожне завдання виконується відповідно до “постійної системи загальних правил” з метою гарантування однорідності і координації різних завдань

3. Кожен співробітник чи офіс організації відповідає перед керівником за свої дії чи дії підлеглих.

4. Кожна офіційна особа в організації веде справи свого офісу безособово і формально підтримує соціальну дистанцію між собою і своїми підлеглими та клієнтами. Ціль такої практики – гарантувати невтручання окремих особистостей у продуктивне виконання цілей офісу, відсутність фаворитизму через особисту чи дружбу знайомства.

5. Найом на роботу в бюрократичну організацію ґрунтується на технічній кваліфікації і захищає від довільного звільнення. Відповідно просування по службі засновано на старшинстві і досягненнях.

Організація, що досягає такого рівня, наближається до бюрократії ідеального типу.

Фактори ефективної організації

Дослідження Лайкерта в Мічіганському університеті привело його до висновку, що ефективні організації значно відрізняються від неефективних по ряду структурних вимірів. Згідно Лайкерту, ефективна та організація, що спонукає керівника зосередити головну увагу на прагненні створити ефективну робочу групу з високопродуктивними цілями.

Лайкерт розробив теорію організації і назвав її “Системи 4”, виходячи з запропонованих ним принципів (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Зіставлення характеристик організації

Згідно Лайкерту, “Система 4” – це напрямок, по якому повинні рухатися більш продуктивні і прибуткові організації. В усіх випадках керівники повинні краще використовувати людські ресурси, повний спектр людських мотивацій: прийняття рішень, контроль, процес постановки цілей, децентралізацію.

Теорія Гласієра

Теорія Гласієра виділяє співіснування щонайменше чотирьох підсистем у кожній організації: виконавчої, апеляційної, представницької і законодавчої. Кожна з цих підсистем виконує виняткові функції в рамках організації, відповідні своїй назві, і в той же час вони частково перегукуються і взаємодіють одна з одною.

Оптимальна виконавча структура – це та, у якій робота аналізується на кожнім рівні, щоб визначати навантаження часу. Ієрархія виконавчої підсистеми розроблена, щоб показати, що кожна пара “керівник – підлеглий” – це відмітна ознака саме одного рівня. Як тільки вона розроблена, функції добору й укомплектування штату повинні знаходити людей з необхідним рівнем абстракції (навантаженням часу) для виконання робочих вимог.

Апеляційна підсистема має наступні основні риси:

а) кожен член організації має право оскаржити будь-яке рішення свого керівника на наступному рівні управління і послідовно на більш високих рівнях, поки він не досягне головного керуючого;

б) в окремих випадках у нього є остаточне право скаржитися в апеляційний суд, що складається з представників робочої ради, правління і голову суду, запрошеного з боку;

в) завдання працівника, який розглядає скаргу, полягає в ухваленні рішення у світлі існуючої політики, що установився порядку і прецеденту;

г) будь-яка сторона, що бере участь у розгляді скарги, може звернутися до персонального адвоката за консультацією. Адвокат може дати рекомендації обом сторонам;

д) не існує реального розходження між ролями керівника у виконавчій і апеляційній підсистемах.

Представницька підсистема формується шляхом обрання представників, що входять у ряду разом з керівниками. Представники доводять до відома керівників скарги своїх виборців. Ці скарги можуть відноситися до будь-якого аспекту роботи, чи управління якісних і кількісних аспектів. Будь-яке питання може бути представлений на розгляд. Представники обговорюють і приходять до згоди чи домовляються не досягати згоди. Представницька підсистема функціонує на основі прийнятих законів.

Функція законодавчої підсистеми – вироблення політики для всієї організації за участю обраних представників. Представники на зустрічах з керівниками розробляють “установлений порядок”, що дозволяє керівникам діяти в широких рамках. Законодавча підсистема приймає рішення про найом, розподіл робіт у часі, правилах роботи тощо.

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры