Поема Гомера Іліада як героїчна епопея. Худ образи поеми. 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поема Гомера Іліада як героїчна епопея. Худ образи поеми.



Поема Гомера Іліада як героїчна епопея. Худ образи поеми.

Іліа́да — поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів, і приписується Гомеру, найдавніша зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою і об'єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв. Дія віднесена до десятого року облоги Трої (Іліону) об'єднаним ополченням грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Олени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само як і результат війни (загибель Трої), передбачаються в Іліаді відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу, епізод з історії облоги Трої. В «Іліаді» зображуються соціальні відносини «гомерівського періоду», проте в ній збереглися також і рудименти мікенської доби. Наприклад, більшість персонажів «Іліади» представляють собою давніх, а іноді ще догрецьких богів, видозмінених у процесі схрещення місцевих культів із релігією Зевса — бога нових завойовників. У “Іліаді” Гомером уславлена героїка людського духу. Здебільшого образи цієї поеми - це образи воїнів. У гомерівських героях збиралися узагальнені риси всього народу, що вони представляли. Образи воїнів відрізнялися різноманіттям. У Гомера ще не було уявлення про характер, але у нього немає двох однакових воїнів. Вважалося, що людина вже народжується з певними якостями, і протягом життя нічого змінитися не може. Учинки героїв не пов'язані з божественним впливом. Але існує закон подвійної мотивації подій. Як народжуються почуття? Легше всього пояснити це божественним втручанням. Талант Гомера: сцена з Ахіллом і Пріамом. Набір якостей у кожного воїна однаковий, але образи унікальні. Кожна з діючих осіб виражає яку-небудь одну сторону національного грецького духу. У поемі є типи: старці, дружини й т.д. Центральне місце займає образ Ахілла. Він великий, але смертний. Гомер хотів зобразити поетичний апофеоз героїчної Греції. Героїзм - усвідомлений вибір Ахілла. Епічна доблесть Ахілла: хоробрий, сильний, безстрашний, войовничий клич, швидкий біг.

 

Грецький театр. Походження. Будова. Еволюція гр трагедії.

Історія Давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей;виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися Діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали(носії зображень-фалофори),які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи діалогу та театральної дії. Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.Театри будували на крутому схилі гори.Знизу вгору по схилу півкругом піднімалися місця для глядачів. Внизу-круглий майданчик, на якому виступали актори і співав хор. Майданчик наз орхестра.Збоку біля орхестри було приміщення яке наз скене. Тут ставили декорації, переодягались актори.Надзвичайно популярними були трагедії Есхіла.Він брав участь у Саламінській битві й описав її в трагедії «перси». В іншій його трагедії «прикутий прометей» розповідається про титана Прометея. Великої популярності набула трагедія Софокла «антігона». Цар заборонив ховати вождя,який загинув у бою,і наказав залишити його на поживу хижим птхам. За гр. уявленнями це було дуже погано, юо душа померлого не знаходить собі спокою. Сестра вбитого Антігона порушує заборону і ховає брата.За це цар замуровує її в печері. Син царя, який кохав Антігону з горя заколовся мечем. Мати юнака(цариця) не пережила цього. Цар залишився самотнім.

Жанр героїчного епосу в Європейській літературі Середніх віків.

У добу Середньовіччя світова література вступила в новий період свого тривалого розвитку. У добу раннього Середньовіччя заявив про себе архаїчний епос, який був представлений героїчною епопеєю і піснею патріотичного змісту з історичною основою, яка виконувалася народними співцями. Епос у кожній країні мав свої національні особливості, йому були притаманні як спільні риси так і загальнонародні епічні риси.Зразком героїчного епосу середньовіччя стала «Поема про Беовульфа», яка виникла на основі стародавніх німецьких переказів, що відносяться до язичницьких часів. Особливістю поеми «Беовульф» є докладність описів її численні відступи: детальне змалювання боїв, розповіді героїв про свої подвиги4 можемо дізнатися про релігію, побут, проведення часу тощо. «Поема про Беовульфа» належить до дохристиянської героїчної фольклорно-епічної традиції, на що вказує й вказує її стиль, сюжет та образи.Розглянувши сюжетно-композиційну основу поеми, можемо зробити висновок, що головною особливістю поеми є її героїчність, а зміст і поетика «Поеми про Беовульфа» приголомшують своєю складністю, багатогранністю та різночасністю. Поема є невичерпним джерелом відомостей про тогочасне життя європейців: багаточисельні описи обрядів, побуту. Точність та виразність поетичної мови приваблюють і сьогодні дослідників і читачів. Головною ознакою героїчного епосу, і власне те, що відрізняє поему від казки є трагічний фінал, а саме загибель головного героя. Також, можна зробити висновок, що у казковому епосі вся увага зосереджена на індивідуальній долі героя, а в героїчному епосі – на долю країни, держави або ж племені. Епічна поема, на відміну від чарівної скази, – це оповідання про досягнення героєм безсмертя. Отже, «Беовульф» – це поема про героя і його пошук безсмертя, що досягається в героїчній згоді на власну смерть в обмін на безсмертну славу. Образ Беовульфа, характеризується відвагою, мистецтвом кораблеводіння і плавання, бойовим мистецтвом, мудрістю, досвідом, а також хоробрістю та мужністю. Образ могутнього богатиря, що втілює силу і потужність свого племені, позбавлений індивідуальних рис, проте націлений на виконання головного завдання, що стоїть перед ним, – захисту свого племені від чудовиськ. Додатковим засобом героїзації служить і родовід героя. Він здатний і готовий до здійснення подвигів не тільки через свої особисті якості, але і як представник славного своїми подвигами роду. Неповторність зброї є поширеним прийомом героїчної характеристики, яка служить зовнішнім, видним атрибутом героїчної сутності персонажу. На підставі цього, можна говорити про Беовульфа як втілення красивого, сильного та хороброго народного ідеалу.

Поема Гомера Іліада як героїчна епопея. Худ образи поеми.

Іліа́да — поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів, і приписується Гомеру, найдавніша зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою і об'єднанням численних сказань Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв. Дія віднесена до десятого року облоги Трої (Іліону) об'єднаним ополченням грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Олени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само як і результат війни (загибель Трої), передбачаються в Іліаді відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу, епізод з історії облоги Трої. В «Іліаді» зображуються соціальні відносини «гомерівського періоду», проте в ній збереглися також і рудименти мікенської доби. Наприклад, більшість персонажів «Іліади» представляють собою давніх, а іноді ще догрецьких богів, видозмінених у процесі схрещення місцевих культів із релігією Зевса — бога нових завойовників. У “Іліаді” Гомером уславлена героїка людського духу. Здебільшого образи цієї поеми - це образи воїнів. У гомерівських героях збиралися узагальнені риси всього народу, що вони представляли. Образи воїнів відрізнялися різноманіттям. У Гомера ще не було уявлення про характер, але у нього немає двох однакових воїнів. Вважалося, що людина вже народжується з певними якостями, і протягом життя нічого змінитися не може. Учинки героїв не пов'язані з божественним впливом. Але існує закон подвійної мотивації подій. Як народжуються почуття? Легше всього пояснити це божественним втручанням. Талант Гомера: сцена з Ахіллом і Пріамом. Набір якостей у кожного воїна однаковий, але образи унікальні. Кожна з діючих осіб виражає яку-небудь одну сторону національного грецького духу. У поемі є типи: старці, дружини й т.д. Центральне місце займає образ Ахілла. Він великий, але смертний. Гомер хотів зобразити поетичний апофеоз героїчної Греції. Героїзм - усвідомлений вибір Ахілла. Епічна доблесть Ахілла: хоробрий, сильний, безстрашний, войовничий клич, швидкий біг.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 517; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.95.39.127 (0.005 с.)