Професійна непридатність до конкретної професії.

Про профнепридатність говорять у тих випадках, коли є відхилення у стані здоров'я, несумісні, з точки зору медиків, з роботою у тій чи іншій сфері діяльності. Однак протипоказання можуть бути не тільки медичні. Є ціла група професій, для якої необхідні спеціальні здібності. Наприклад, якщо у людини немає здібностей до образотворчого мистецтва, вона навряд чи стане хорошим художником, архітектором, скульптором.

Пряму профнепридатність видно неозброєним оком, прихована - не так очевидна. Фахівець може утримуватися на необхідному професійному рівні ціною великого нервово-психічного напруження, компенсуючи відсутність одних необхідних якостей іншими. Ступінь напруженості залежить від характеру професійних функцій, індивідуальних особливостей людини, мотивів її поведінки, досвіду, знань, навичок і вмінь.

Професійна придатність до конкретної професії або групи професій.

Це означає, що у людини немає професійних протипоказань, але немає і виражених схильностей - є тільки реальний шанс, що людина буде хорошим фахівцем в цій галузі. Необхідно враховувати, що професійна придатність формується тільки в професійній діяльності.

Профпридатність може бути відносною - у цьому випадку людина освоює професію повільно і з великими труднощами. Є професії, де відносна профпридатність допустима, хоча і небажана, але в деяких видах діяльності вона неприпустима - там потрібна абсолютна профпридатність (льотчик, оператор АЕС, монтажник-висотник, хірург).

Відповідність конкретній професійній діяльності.

Людина відповідає обраній професії в тому випадку, якщо у неї є якості, професійно важливі для даної діяльності, у тому числі виражений інтерес до цього предмета праці, професійна освіта, досвід успішної роботи в даній області. Такому фахівцю можна довірити штурвал літака, скальпель хірурга.

Покликання - вищий рівень професійної придатності.

Це не тільки абсолютний збіг вимог професії і особистісних, фізіологічних, інтелектуальних особливостей людини, а й яскраво виражений інтерес до цього виду діяльності, що межує з любов'ю. Не кожному дано знайти своє покликання. І зовсім не тому, що одні вміють шукати, а інші - ні. Творців, професіоналів своєї справи в усі часи були одиниці. Якщо комусь здається, що цей рівень для нього недоступний, не варто опускати руки: по-перше, ви тільки на самому початку професійного шляху, по-друге, ви ще не знаєте, на що здатні, а по-третє, видатних успіхів ці люди домагалися завдяки трудовій мотивації, тобто спонуканню до дії.

Витоки ставлення людини до праці допомагає зрозуміти класифікація, запропонована німецьким психологом Е. Фроммом, відповідно до якої люди діляться на наступні типи [16]:

* Рецептивний (той, що бере). Люди цього типу вважають, що всі їм чогось повинні: грошей, роботи, любові, уваги, тому вони чекають, коли все це до них прийде. Такі люди завжди шукають підтримки, потребують допомоги. Вони доброзичливі, але безпорадні, залежні, нездатні приймати самостійні рішення.

* Експлуататорський, (той, що оволодіває, опановує). Люди цього типу прагнуть використовувати ресурси і можливості інших людей в своїх цілях, діючи силою або хитрістю. Їм подобаються люди, у яких є що відняти: роботу, ідеї, гроші, а ті, у кого вже нічого не залишилося, їм не цікаві.

* Стяжательський, (той, що зберігає). Сенс життя людей цього типу - накопичення й економія. Вони скупі і підозрілі, все вимірюють грошима, тому не вірять у можливість безкорисливих відносин між людьми. Цей тип описаний у Бальзака (Гобсек), Пушкіна (Скупий лицар), Гоголя (Плюшкін), Чехова (Іонич).

* Ринковий, (той, що обмінює). Ринкова особистість сприймає себе та інших людей як товар, який можна вигідно продати. Головне в житті людей цього типу - кар'єра і гроші. Їх відмітні особливості - честолюбство, пробивні здібності, вміння жити із потрібними людьми.

* Творчий тип особистості осягає світ через любов і розум. Людини творчого типу бачить щастя в своїй роботі. «Те, що я роблю, я не назвав би роботою. Це висока насолода, задоволення, величезна радість, ні з чим незрівнянна», - писав про свою роботу лауреат Нобелівської премії з фізики академік Лев Ландау.

З п'яти перерахованих типів тільки останній Фромм називає продуктивним.

 

Мотиви і потреби у виборі професії

Мотивація - це спонукання, що викликають активність організму і визначають її спрямованість. Найважливішою умовою професійної самореалізації особистості є не стільки здібності, скільки мотивація людини і його життєві цілі. Для досягнення успіху в професійній діяльності недостатньо однієї професійної придатності - необхідна мотивація.

В основі будь-якої мотивації лежать цілі й потреби людини.

Потреби, в свою чергу, поділяються на нижчі і вищі. У слові «нижчі» немає нічого образливого, вони є у всіх людей. Це фізіологічні потреби (в їжі і воді, повітрі, теплі, даху над головою і т. ін.) і потреба в захищеності від ворожих дій інших людей, стихійних лих і техногенних катастроф, впевненість у завтрашньому дні. Далі йдуть соціальні потреби (почуття приналежності до сім'ї, потреба в любові). Наступний рівень - потреби в повазі і самоповазі. Вищий рівень - потреби в самореалізації, максимальному розкритті своїх здібностей.

На думку автора цієї піраміди, американського психолога Маслоу, для більшості людей вихід на більш високий рівень неможливий до тих пір, поки не задоволена потреба нижчого рівня. Таким чином, поки не задоволені первинні потреби, важко чекати від людини прояви вищих потреб (в самоповазі та самореалізації).

Але більшість людей не здатні піднятися вище другого ступеня, залишаючись на рівні фізіологічних потреб. А вони, на відміну від вищих, мають кордон насичення. Не всі його вловлюють, не всі можуть вчасно зупинитися. Всякі спроби збільшити споживання понад норму призводять до захворювань як розплати. Споживання понад норму - це надмірність. Непереборна пристрасть до влади або наживи також є деформованою потребою. Розплата - розпад відносин з людьми, особистісна деградація.

Наприкінці життя А. Маслоу зрозумів обмеженість своєї класифікації потреб. Піраміда Маслоу навіть на перший погляд далеко не бездоганна: з ієрархічної моделі мотивації випливає, що вищі потреби можуть актуалізуватися лише в міру задоволення нижчих, базових. А це зовсім не безперечно. Адже саме людина здатна заради вищих цілей піти на багато позбавлення, знехтувати безпекою заради любові, поділитися з ближнім останнім шматком хліба, віддати життя за свої переконання. Усвідомивши вразливість своєї моделі, Маслоу радикально переглянув її в своїх пізніх роботах, розділивши потреби на два класи: Д-потреби (потреби вищого порядку, дефіцітарні) і Б-потреби (буттєві), звівши проблему мотивації до питання, поставленого середньовічними богословами і загостреному в XX столітті Е. Фроммом - «мати чи бути».

 

Помилки в виборі професії

Що таке помилка у виборі професії, чим вона викликана і яка її ціна? Помилка може бути пов'язана з відсутністю, нестачею або спотворенням інформації. Наприклад, людина має туманне уявлення про свої здібності. Іноді занижене, частіше завищене.

Одна з найпоширеніших помилок при виборі професії - вибір з міркувань «престижу». Але «престиж» - поняття відносне. Сто років тому професія шофера вважалася престижнішою, ніж професія актора. Що стосується моди на професію, то, як казав К. С. Станіславський, мода існує тільки для тих, хто не вміє одягатися сам.

Нерідко молоді люди обирають професію «за компанію», забуваючи, що не існує двох однакових людей і що вибирається спосіб життя на довгі роки.

У кожного з вас є улюблені вчителі, які люблять і знають свій предмет. Такі люди передають не тільки знання, але й своє ставлення до предмета. Як не дивно, у цьому випадку ви теж ризикуєте помилитися у виборі професії, якщо ототожнити інтерес до викладача і його предмету зі своєю майбутньою професією. Шкільні роки пройдуть, улюбленого вчителя поруч уже не буде, а справа, яку бачилося таким привабливою, може виявитися чужою і незручною, як одяг з чужого плеча.

Нерідко інтерес до професії спалахує під впливом прочитаної книги або побаченого фільму.

Протягом всього життя кожна людина в середньому 4-5 разів змінює професію. Якщо цього не робити, може наступити професійна деформація - явище, помітне тільки оточуючим. Учитель, у якого потреба вчити, давати оцінки і всіх контролювати стає другою натурою; військовий, який навіть вдома не може позбутися від командного голосу і звички всіх будувати; лікар, сприймає всіх людей як своїх потенційних клієнтів і подумки ставить усім діагноз - всі ці люди ризикують зупинитися в професійному та особистісному зростанні, так як замкнулися на своїй професійній діяльності.

Деякі професії шкідливі для здоров'я. Є професії, несумісні з сімейним і особистим життям.

Є люди, для яких небезпека є життєвою потребою. Стресостійкість, здатність приймати рішення в критичних ситуаціях, розвинена інтуїція з опорою на знання та навички, швидкість реакції, бездоганне здоров'я, відмінна спортивна форма - ось основні вимоги екстремальних професій.

Але ризикувати можна не тільки життям і здоров'ям. По-своєму небезпечні професії і вчителі, і судді, і лікаря. Якщо екстремальні види діяльності становлять небезпеку для тіла, то ці професії небезпечні для душі.

Будь-який вибір - це самообмеження.

Питання для самоконтролю:

1. Які чинники слід враховувати для успішного вибору професії?

2. Який тип мислення характерний для професіоналів в області техніки?

3. Який темперамент виявляє прихильність до спілкування з іншими людьми?

4. Який тип мислення характерний для фахівця у галузі знакової інформації?

5. Який тип темпераменту найчастіше зустрічається у людей мистецтва?

6. Представники якого типу темпераменту виявляють схильність до систематичної роботи, вміння концентруватися на поставленому завданні, вдумливість?

7. Які особистісні особливості роблять професійно непридатними вчителя, диктора, продавця, водія?

8. Назвіть чотири групи якостей, що у співвідношенні складають характер?

9. Яким чином характер впливає на успішність професійної діяльності?

10. Як впливає тип мислення на успішність у певних видах професійної діяльності?

11. Чим розрізняються поняття “професія”, “спеціальність”, “посада”?

12. Які класифікації професій Вам відомі?

13. Вкажіть істотні ознаки, на яких ґрунтується класифікація професій за Є.О. Клімовим.

14. Хто є автором думки, що успішність професійної діяльності, задоволеність нею і т. ін. залежить, насамперед, від відповідності типу особистості типові про­фесійного середовища?

15. Які професійні типи особи­стості та відповідні до них моделі професійного середовища виділяє Голанд?

16. Які професії відповідають різним моделям професійного середовища за Голандом?

17. Які якості вважають професійно важливими?

18. В чому полягає різниця між типами «художника» та «мислителя»?

19. Як пов’язана функціональна асиметрія півкуль головного мозку з певним типом охоплення дійсності людиною?

20. Як пов’язані здібності з професійною придатністю?

 

Список літератури:

1. Бабанський Ю. К. Методи навчання в сучасній загальноосвітній школі. - М.: Просвіта, 1985. –344 с.

2. Головаха Е.И. Жизненные перспективы и профессиональное самоопределение молодежи.- К.: Наукова думка, 1988.- 142 с.

3. Жариков Е.С., Крушельницкий Е.Л. Для тебя и о тебе: Книга для учащихся. - М.: Просвещение, 1991. - 223 с.

4. Захарова А.В. Психологічне навчання старшокласників. - М., 1976. – 127 с.

5. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Академический проэкт; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 336 с.

6. Климов Е.А. Человек и профессия.- Л.,1984. – 141с.

7. Климов Е.А. Шлях до професії. – Л., 1974. – 190 с.

8. Кон И. С. Психологія ранньої юності. М.: Освіта, 1989. – 335 с.

9. Крягжде С.П. Психологія формування професійних інтересів. – Вільнюс, 1981. – 195 с.

10. Мудрик А.В. Современный старшеклассник: проблемы самоопределения.- М.: Знание, 1977. – 64 с.

11. Основи педагогіки і психології вищої школи/Під ред. А.В.Петровского. - М., 1986. –422 с.

12. Павлютенков Е.М. Профорієнтація учнів. – К., 1983. –152 с.

13. Педагогічна і вікова психологія. - М., 1988. – 442 с.

14. Психологія професійної підготовки. СПБ, 1993. –324 с.

15. Самоукіна Н.В. Активне професійне орієнтування школярів., М., 1988. – 33 с.

16. Сучасні психолого-педагогічні проблеми вищої школи. - Л.: Вид-во БРЕШУ, 1985. –143 с.

17. Фромм Е.. Мати чи бути? - К.: Укр. письменник, 2010. – 222 с.

18. Чистякова С.Н. Основи профорієнтації школярів. – М., 1983. – 112 с.

19. Ярошенко В.В. Школа і професійне самовизначення учнів. – К., 1983. – 112 с.

Підготувала: Куцак І.М.,

методист-психолог науково-методичного центру

практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО