Поняття, ознаки та види авторського договору.

Основною правовою формою використання творів науки, літе­ратури і мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали наз­ву авторських договорів.

Використання твору автора іншими особами (користувачами) здійснюється відповідно до статті 29 Закону про авторське пра­во на підставі авторського договору.

За авторським договором автор зобов'язаний створити відпо­відно до договору і передати замовлений твір або передати гото­вий твір для використання, а користувач зобов'язаний викорис­тати або почати використання твору передбаченим договором способом в обумовленому ним обсязі, у визначений строк і ви­платити автору встановлену договором винагороду.

Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначають­ся певними особливостями. Передусім суб'єктами вказаних до­говорів, з одного боку, завжди є автор (співавтори) або їхні пра­вонаступники, а з іншого боку, як правило, певна організація, яка за родом своєї діяльності може використати твір обумовле­ним у договорі способом. Правонаступниками можуть бути спад­коємці та інші особи, яким автор передав право використання твору.

Авторські договори з іноземними авторами укладаються за учас­тю Державного агентства України з авторських і суміжних прав.

Важливою особливістю авторських договорів є те, що об'єкта­ми (предметами) їх виступають нематеріальні блага — твори на­уки, літератури чи мистецтва. Вони стають об'єктом договору за однієї умови, якщо вони виражені в такій об'єктивній формі, яка дає змогу відтворювати і розмножувати їх. Об'єктом автор­ського договору можуть бути твори, вже створені на момент ук­ладення договору, а також твори, які автор (співавтори) зобов'я­зується створити і передати для використання.

Важливою творчою ознакою об'єкта договірних відносин є но­визна твору, яка може виявлятися або в самому змісті твору і в формі викладу нового змісту, або тільки у формі викладу вже відомого змісту.

Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі, якщо законодавством не передбачено інше [1]. Письмова форма не обов'язкова для договорів про опублікування творів у періодичних ви­даннях та енциклопедичних словниках.

Авторські договори можуть бути двох типів:

а) авторський до­говір на передавання твору для використання;

б) авторський ліцензійний договір.

За авторським договором на передавання твору для використання автор або правонаступник передає чи автор зобов'язується створити і в установлений договором строк передати твір організації для використання обумовленим за до­говором способом, а організація зобов'язується здійснити або почати це використання в установлений договором строк, а та­кож сплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крім випадків, зазначених у законі.

За авторським ліцензійним договором автор або його право­наступник надає організації право використати твір, у тому числі шляхом перекладу іншою мовою або переробки в обумовлених договором межах і на визначений строк. Організація зобов'яза­на сплатити винагороду за надання цього права.

Існують конкретні види авторських договорів про передаван­ня твору для використання: договір про видання або перевидан­ня твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депону­вання рукопису; договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декора­тивно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір — це один з видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору — виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видан­ня літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають ко­мерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузь­коспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором органі­зація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформацій­ному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і здійснювати інформацію про нього шляхом публікації рефе­рату.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор — творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого — видовищний заклад (поста­новник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. Винагорода складається з двох частин: однора­зової винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сце­нарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений догово­ром строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір — літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений дого­вором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобо­в'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особ­ливість вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника — він може це зробити, а може і не робити. Предметом договору художнього замовлення є твір образо­творчого мистецтва.

Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна­чає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мис­тецтва. Є тільки приблизний перелік таких творів, які можуть бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і ви­різняються оригінальними художньо-естетичними властивостя­ми. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою се­редовища і людини. Особливістю вказаного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі.

Закон України “Про авторське право і суміжні права” передба­чає ще один вид авторських договорів — договори на виконання випущених у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових авторів: виконавців і виробників фонограм.

Зміст авторських договорів.

Як і будь-який цивільно-правовий договір, авторський договір має відповідати вимогам закону і містить усі необхідні умови та реквізити, без яких договір не дійсний (сторони договору, їхні адреси і місцезнаходження тощо).

Сторонами в авторських дого­ворах, з одного боку, завжди є громадянин — автор або його пра­вонаступники, а з другого, як правило, — юридична особа, яка за родом своєї діяльності має змогу випустити твір у світ.

Об'єктом договору, як вже зазначалось, є результат творчої праці — твір, втілений у таку об'єктивну форму, що робить його придатним для сприймання іншими особами, відтворення і розповсюдження[2].

Використання твору допускається виключно на основі автор­ського договору з автором або іншою особою, яка має авторське право.

Форма авторського договору письмова, якщо законодавством не передбачено інше. Недодержання простої письмової форми, що вимагається зако­ном, у разі виникнення спору позбавляє сторони посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Строки в авторських договорах мають істотне значення. Для різних авторських договорів вони неоднакові. У видавничому договорі слід розрізняти строк його дії, строки випуску твору у світ, строк подання роботи до видавництва за договором замов­лення, строки для розгляду і оцінки твору та інші. Строк для випуску твору в світ коротший від строку дії видав­ничого договору. Цей строк конкретизується в Типових видав­ничих договорах. Так, твір обсягом до 10 авторських аркушів має бути випущений в світ протягом одного року, понад 10 ав­торських аркушів — протягом двох років.

Типові видавничі договори передбачають також конкретні стро­ки подання твору до видавництва. Строк, протягом якого автор зобов'язаний створити і передати видавництву обумовлений до­говором твір, визначається тільки угодою сторін, він не підлягає нормуванню. Строки для розгляду і оцінки твору нормовані і не можуть змінюватися угодою сторін ні в більший, ні в менший бік.

Усі авторські договори двосторонні, тобто кожна із сторін на­ділена певними правами і обов'язками.

Обов'язки автора твору. За авторським договором (крім дого­вору про депонування рукопису) автор передає або зобов'язується створити і в обумовлений договором строк передати організації (або громадянину — в договорі художнього замовлення) оформ­лений відповідно до Типового договору твір.

Автор твору зобов'язаний (там, де це передбачено Типовим договором) вносити за вказівкою організації зміни і поправки, якщо вони не виходять за межі умов договору. Інколи виникає не­обхідність внести відповідні зміни, поправки або доповнення навіть після схвалення твору. У таких випадках автор зобов'язаний дооп­рацювати твір, внести відповідні зміни, поправки чи доповнення.

Автор зобов'язаний на вимогу видавництва і без додаткової винагороди вичитати коректуру, для чого угодою сторін визна­чається певний строк.

Обов'язки організації, яка використовує твір. Організація, з якою укладено авторський договір про створення і передачу для вико­ристання твору, зобов'язана прийняти обумовлений договором твір, розглянути його в установлені строки і відповідно оцінити його. Власне прийняти твір означає схвалити якість оформлен­ня твору. Якщо твір оформлено належним чином, автору ви­дається розписка (повідомлення) про те, що твір прийнято. В установлені строки видавництво має розглянути твір і прийняти рішення про схвалення твору, його доробку або відхилення. Якщо доробка твору з об'єктивних причин неможлива або після до­робки було визнано його непридатність до використання, ав­торський договір підлягає розірванню.

Основним обов'язком організації, яка прийняла твір для використання, є випуск його у світ в установлені строки. Відповідно до Закону про авторське право твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо випущено в обіг примірники твору або твір публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом по­відомлений невизначеному колу осіб.

Якщо ж організація протягом визначеного договором строку не здійснила або не почала використання схваленого нею твору, вона зобов'язана на вимогу автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю, якщо не доведе, що використати твір не змогла з обставин, які не залежать від автора.

 

Лекція № 3. (2 год.)

Тема 3. Суміжні права.

 

Мета: з’ясувати поняття суміжних прав, підстави їх виникнення, специфіку набуття майнових та немайнових прав інтелектуальної власності на об’єкти суміжних прав.

План