Визначення попиту та його детермінанти

Визначення попиту та його детермінанти

Пропозиція

Пропозиція – це обсяг товарів, призначених для продажу, які пропонуються покупцям на ринку у визначений періоду часу за певними цінами.

В оперативному кон’юнктурному аналізі використовують показник короткострокової пропозиції фірми, тобто кількості товарів, які фірма в умовах чистої конкуренції пропонує до продажу за різними цінами протягом короткострокового періоду.

Як детермінанти пропозиції на ринку виступають цінові фактори, зокрема ціна даного товару чи послуги, а також ціни на інші товари і послуги, ціни на сировину і ресурси, інфляційні очікування продавців і покупців. До них відносяться також податки і дотації на сировину і готову продукцію, число конкурентів на ринку, особливості технології виробництва, прояв науково-технічного прогресу.

Одним із показників пропозиції і в той же час її детермінантою виступає виробничий і сировинний потенціал (рівень виробничих можливостей), тобто здатність виробництва забезпечити відповідний обсяг і структуру пропозиції.До субпоказників пропозиції можна віднести еластичність пропозиції від зміни деяких умов, зокрема цін на ресурси і кінцеву продукцію. В цьому проявляється дія ринкового закону пропозиції. Зазвичай реакція виробника на ціновий подразник відбувається з деяким лагом і виражається не лише в обсязі самої пропозиції, але і у перерозподілі ресурсів на користь більш дорогих або навпаки, більш дешевих ресурсів.

Попит

Попит – це потреба в товарах і послугах, що забезпечена грошима і пред’явлена на ринку.

Класифікація видів попиту наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Види попиту та його класифікація

Ознаки класифікації попиту	Види попиту
За рівнем задоволення	Дійсний; реалізований; незадоволений.
За формами утворення	Потенційний; попит, що формується; попит, що склався; сезонний попит.
Види попиту, пов'язані з життєвим циклом товару	Зростаючий; інтенсивний; стабільний; згасаючий.
За рівнем виміру	Макропопит; мікропопит.
За намірами споживачів	Твердосформований; альтернативний; спонтанний; панічний.
За станом ринку	Негативний; повна відсутність попиту; скритий; повноцінний; надзвичайний.
За територією охоплення	Глобальний; регіональний; локальний.
За рівнем мобільності	Стаціонарний; мобільний (міграційний); рекреаційний.
За частотою пред'явлення	Щоденний; періодичний; епізодичний.
За рівнем розповсюдження	Одиничний; обмежений; масовий.
За рівнем стійкості	Стійкий; динамічний.
За спрямованістю	Прямий; переключений.

У кон’юнктурному аналізі важливими категоріями є задоволений і незадоволений попит. Показник задоволеного попиту з певною мірою умовності прирівнюється до обсягу продажу (сюди входить і так званий умовно задоволений попит, тобто вимушено куплені товари, які за певними їх властивостями не відповідають ринковим бажанням споживачів).

Суть іншого субпоказника – незадоволеного попиту проявляється у неможливості купити необхідні товари чи послуги. Як статистичний показник він відповідає обсягу товарів і послуг, які споживачі бажали б купити, маючи для цього грошові засоби, але через деякі причини не змогли купити, або суму грошей, не використаних на покупку необхідних споживачу товарів.Попит, як надзвичайно гнучке явище, чутливо реагує на різні подразники. До детермінантів попиту в першу чергу відносяться цінові фактори, включаючи й інфляційні очікування споживачів. Однак, з не меншою силою на попит впливає фактор доходу споживачів та опосередковано податки і процентні ставки. Факторами попиту є також якість товару і його оформлення; широта товарного асортименту, яка визначає можливість вибору; фізичний і моральний знос товарів, які уже використовуються у домашньому господарстві. Зважаючи на останнє, варто при вивченні попиту, враховувати специфіку попиту на продовольчі та непродовольчі товари.Так, серед непродовольчих товарів особливе місце посідають товари тривалого вжитку, значна частина яких – предмети загальносімейного користування. Тому попит на них значною мірою залежить від кількості сімей. Під час дослідження попиту на товари тривалого вжитку, важливо також знати термін їх використання та брати до уваги його нестабільність. Адже строки використання змінюються залежно від досягнень науково-технічного прогресу у виробництві, змін у складі населення та рівні доходів, цін, престижності тощо. Тому ці строки мають постійно уточнюватись.Попит на товари тривалого вжитку складається з двох частин: початкового, задоволення якого спричиняє зростання рівня забезпеченості цими товарами, і попиту на заміну, в результаті фізичного, морального зносу або з інших причин. Наприклад, загальний обсяг попиту на предмети одягу і взуття складається з попиту на оновлення гардеробу, та на розширення цього гардеробу у зв’язку із зміною рівня доходу, чисельністю та складом населення.Для класифікації попиту за життєвими циклами товару беруться до уваги темпи його зростання (Т): якщо Т>1 – попит є інтенсивним чи зростаючим; якщо Т=1 – стабільним; якщо Т<1 – згасаючим.

При дослідженні попиту важливо знати про можливості фірми впливати на його розмір. Функціональна залежність між ринковим попитом і маркетинговими зусиллями підприємства показана на рис. 1. Залежно від рівня маркетингових зусиль розрізняють первинний попит, ринковий потенціал і поточний ринковий попит.

Первинний попит (нестимульований, мінімальний) – сумарний попит на всі марки даного продукту, що реалізуються без використання маркетингу.

 

РИНКОВА РІВНОВАГА

 

Рівновага - це деякий стан стабільності під впливом рівних протилежних сил. В економіці це стан економіки, при якому сформовані в ній кількісні пропорції, що забезпечують гармонічне сполучення товарних і грошових потоків, стабільність цін і ефективне функціонування економічного апарату.

Взаємодія попиту і пропонування визначає ринкову рівновагу.

Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються. Криві попиту і пропонування в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (рис. 1).

 

Рис. 1. Ринкова рівновага

 

Ціна рівноваги – це ринкова ціна (P*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з'являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну. Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Але рівновага може змінитися під впливом будь-якої з нецінових детермінант. Точка рівноваги переміщується в нове положення і не повертається назад, ринкова система набуває нової рівноваги з іншими параметрами рівноважних цін і обсягу. Якщо на ринку за інших рівних умов зростає (скорочується) лише попит, то рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції зростуть (скоротяться); якщо зростає (скорочується) лише пропонування, то рівноважна ціна зменшиться (збільшиться), а рівноважний обсяг зросте (скоротиться),Якщо одночасно зростають (скорочуються) і попит, і пропонування, рівноважний обсяг продукції зросте (скоротиться), але вплив на рівноважну ціну є невизначеним, він залежить від ступеня взаємних змін попиту та пропонування. Рівноважна ціна зменшиться, якщо попит зросте в меншій мірі, ніж пропонування, і зросте, якщо попит зростає в більшій мірі, ніж пропонування.

Ефективність функціонування конкурентної ринкової системи оцінюється за двома рівнями - часткової та загальної рівноваги. Часткова конкурентна ринкова рівновага -рівновага на ізольованому ринку певного товару. У точці рівноваги економічна цінність продукту для споживача і граничні витрати його виробництва співпадають..'Загальна рівновага - це стан рівноваги, за якого у всій економічній системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги. Цінами загальної рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного блага не перевищує обсягу його виробництва. Загальна рівновага відображає ефекти зворотного зв'язку. Ефектом зворотного зв'язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на зміни, що виникають на споріднених ринках.

Часткова рівновага – рівновага,що встановилася на окремому ринку.

Однак ринки є взаємозалежними і вся їх чисельність переплітається в надзвичайно складну ринкову систему. І ця система теж прагне рівноваги, але значно більшзагального характеру. Загальна рівновага - рівновага, що виникла в результаті взаємодії усіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків. Можна вважати, що стан загальної ринкової рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємопов’язаних ринках факторів і продукції.

Ринкова рівновага - це стан ринку за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються. Ціна рівноваги - це ринкова ціна, за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією, ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок продукції, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни. Таким чином, економічна рівновага - стан економіки при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція).

За визначенням П. Самуельсона, рівновага - це такий стан економіки, при якому зберігається здатність її до саморегулювання. Автоматичним механізмом самонастроювання економічних зв'язків є механізм досконалої конкуренції. Отже, економічна рівновага є конкурентно-ринковою. Формування її відбувається за певних умов:

- функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів;

- можливість еластичного використання виробничих ресурсів і вільне ціноутворення;

- відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності;

- наявність розвинутої ринкової інфраструктури.

В умовах сьогодення в системі економічної рівноваги поряд з ринковими відносинами значне місце має державне регулювання. Формування економічної рівноваги неможливе без поглиблення суспільного. поділу праці.

За змістом система економічної рівноваги багаторівнева. В економічній теорії розмежовують рівновагу обміну виробництва, розподілу та споживання. У сукупності вони формують загальну систему економічної рівноваги відтворювального процесу. Вихідною ланкою механізму ринкової рівноваги є рівновага між платоспроможним попитом населення і пропозицією. Наявність конкуренції автоматично забезпечує рівність попиту і пропозиції Ця взаємозалежність попиту і пропозиції була вперше обґрунтована в 1803 р.у роботі французького економіста Ж.Б. Сея «Трактат політичної економії». В роботах К. Маркса, «закон Сея» справедливо критикувався за його абсолютизацію та формування на цій основі ідеалістичних уявлень про повну гармонію ринкових відносин.

Деякі впливи на ринкову рівновагу цін передбачити неможливо, вплив інших врахувати важко, оскільки вони лише переміщають точку рівноваги, не порушуючи законів попиту та пропозиції. До числа останніх впливів відноситься оподатковування та держане регулювання цін.

Податок теж виступає одним з економічних важелів регулювання ринку. Оподаткування відбивається на ціні товару і на обсягах виробництва. Підвищена ціна викликає скорочення споживчого попиту, унаслідок чого скорочується обсяг продажу товарів, що потрапили під оподатковування. Виробники відреагують та скоротять виробництво і пропозицію товарів, попит на які знизився.

Податок створив передумови для переміщення точки рівноваги попиту та пропозиції на новий, більш високий рівень.

Зниження обсягу продажу, що відбувається внаслідок підвищення ціни, викликає падіння обсягів виробництва товарів. Податок безпосередньо платить виробник, однак велику частину перекладає на покупця шляхом збільшення ціни.

Але головний негативний ефект - загальне зниження виробництва і недоспоживання суспільством товарів.

Контроль над цінами, здійснює держава на законодавчій основі. Втручання такого роду здатні блокувати ринковий механізм конкурентного ціноутворення на основі рівноваги попиту та пропозиції.

Контроль над цінами не тільки порушує, але і руйнує механізм ринкового ціноутворення на основі законів попиту та пропозиції.

Державне втручання в ринкове ціноутворення найчастіше зводиться до примусового встановлення ціни на рівні нижче ринкової рівноваги.

Мотивацією такого втручання виступають, як правило, соціальні проблеми: різний для тих чи інших груп населення ступінь доступу до ресурсів чи споживчих благ, нерівність у доходах.

Наслідки контролю над цінами чи будь-якого втручання в ринкову конкурентну рівновагу:

-товарний дефіцит

-нестача та недовиробництво товарів

-розвиток тіньової економіки

-дефіцитні товари продаються за цінами ще більш високими, ніж колишня рівноважна ринкова ціна, оскільки тепер ця ціна містить у собі ще і спекулятивну надбавку

-соціально незахищеним групам суспільства ці товари і ціни стали ще більш недоступні, а число неплатоспроможних громадян зросло

-скорочуються реальні можливості для соціального захисту соціально незахищених груп суспільства, оскільки знижується доходна частина бюджету від податків

Методи розрахунку ВНП

ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таких першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів)

Існують 3 способи вимірювання ВНП (ВВП):

1. За витратами (метод кінцевого використання).

2. За доданою вартістю (виробничий метод).

3. За доходами (розподільчий метод).

При розрахунку ВНП за витратами підсумовуються витрати всіх економічних агентів, що використовують ВНП (домогосподарств, фірм, держави та іноземців). Фактично мова йде про сукупний попит на вироблений ВНП.

Сумарні витрати можна розкласти на декілька компонентів:

ВНП = Y = C + I + G + NX,

де C - особисті споживчі витрати, які включають витрати домогосподарств на товари тривалого користування і поточного споживання, на послуги (крім витрат на покупку житла).

I - валові приватні внутрішні інвестиції. Включають виробничі капіталовкладення (інвестиції в основні виробничі фонди), інвестиції в житлове будівництво та інвестиції в запаси (ТМЦ). Інвестиції розуміються як додавання до фізичного запасу капіталу. Придбання фінансових паперів (акцій, облігацій) не є інвестиціями. Термін «внутрішні інвестиції» означає, що це інвестиції, вироблені жителями даної країни (у т.ч. витрати на імпортні товари). Термін «приватні» інвестиції означає, що вони не включають державні інвестиції. Термін «валові» означає, що з інвестицій не віднімається амортизація: Валові інвестиції = Чисті інвестиції + Амортизація. Зростання запасів враховується зі знаком «+», а зменшення зі знаком мінус.

G - державні закупівлі товарів і послуг (будівництво та утримання шкіл, доріг, армії, витрати на національну оборону, зарплату державних службовців і т.д.). Сюди не входять трансфертні платежі. Державні трансферти - це виплати, не пов'язані з рухом товарів і послуг. Вони перерозподіляють доходи держави через допомогу, пенсії, виплати по соціальному страхуванню.

NX - чистий експорт. Він дорівнює різниці вартісних обсягів експорту та імпорту. Якщо країна експортує більше, ніж імпортує, то на світовому ринку вона виступає «нетто-експортером», а ВНП перевищує обсяг внутрішніх витрат. Якщо ж імпортує більше, то є «нетто-імпортером», величина чистого експорту є негативною. Сума витрат перевищує обсяг виробництва.

Дане рівняння ВНП називають основною макроекономічною тотожністю або тотожністю національних рахунків.

При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Додана вартість (ДВ) - це різниця між вартістю продукції, виробленої фірмою, і вартістю проміжних продуктів, придбаних фірмою.

Величина ВНП у цьому випадку представляє собою суму доданої вартості всіх фірм виробників. Цей метод дозволяє врахувати внесок різних фірм і галузей у створення ВНП. ВНП = Σ Додана вартість + Непрямі податки - Державні субсидії. Для економіки в цілому сума всій ДС повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг. При розрахунку ВНП за доходами підсумовуються всі види факторних доходів (зарплата, рента,%), а також 2 компонента, що не є доходами: амортизаційні відрахування і чисті непрямі податки на бізнес (податки мінус субсидії).

Існує зв'язок між показниками ВНП і ВВП:

ВНП = ВВП + чисті факторні доходи з-за кордону.

Чисті факторні доходи з-за кордону - це різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном, і доходами іноземців, отриманими на території даної країни. Якщо ВНП перевищує ВВП, значить, жителі даної країни отримують за кордоном більше, ніж іноземці заробляють в даній країні. За способом отримання доходу в складі ВНП виділяють наступні види факторних доходів:

- компенсації за працю працюючих за наймом (зарплата, премії);

- доходи власників;

- рентні доходи;

- прибуток корпорацій (що залишається після оплати праці та% за кредит; в ній виділяють дивіденди акціонерів, нерозподілений прибуток і податок на прибуток);

- чистий% (різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, отриманими фірмами від ін секторів - домогосподарств та держави).

З трьох методів частіше використовуються виробничий і метод кінцевого використання.

 

Національний дохід — це частина сукупного суспільного проду-кту, в якому представлена новостворена протягом року в тій чи ін-шій країні вартість (V + т).

Національний дохід — це один із основних узагальнюючих ста-тистичних показників, який використовується в системі національ-них рахунків.

 

Національний дохід можна також отримати, підсумувавши всі факторні доходи резидентів, — заробітну плату, ренту, відсоток та прибуток.

Важливою складовою частиною НД є особистий дохід (ОД), який визначається вирахуванням із національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій і нерозподілених прибутків корпорацій, о також шляхом додавання трансфертних платежів. До останніх належать: виплати на страхування по старості і від нещасних випадків, а також допомоги з безробіття, які ґрунтуються на соціальних програмах; виплати приватних пенсій, допомоги ветеранам і на підтримання рівня добробуту; а також відсоткові платежі, які здійснює уряд і споживачі.

 

БАЛАНС ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ

- двостороння система згрупованих економічних показни-ків, які характеризують обсяги, структуру й співвідношення попиту і пропозиції товарів. Це кількісне співвідношення між потребою в товарах і послугах, що відображається у платоспроможному попиті споживачів, і пропозицією, яка складається з суми усіх товарів, що знаходяться на ринку або мо-жуть бути представлені на ринок. Б.п.п. мо-же складатись для ринку в цілому (засоби виробництва, споживчі товари, послуги та ін.) або для окремих його сегментів (ринок непродовольчих товарів, ринок продуктів харчування, ринок цінних паперів тощо). Показники балансу використовуються для визначення обсягів поставок товарів на ри-нок, для встановлення цін на біржах та при прийнятті інших комерційних рішень.

 

 

Визначення попиту та його детермінанти

Пропозиція

Пропозиція – це обсяг товарів, призначених для продажу, які пропонуються покупцям на ринку у визначений періоду часу за певними цінами.

В оперативному кон’юнктурному аналізі використовують показник короткострокової пропозиції фірми, тобто кількості товарів, які фірма в умовах чистої конкуренції пропонує до продажу за різними цінами протягом короткострокового періоду.

Як детермінанти пропозиції на ринку виступають цінові фактори, зокрема ціна даного товару чи послуги, а також ціни на інші товари і послуги, ціни на сировину і ресурси, інфляційні очікування продавців і покупців. До них відносяться також податки і дотації на сировину і готову продукцію, число конкурентів на ринку, особливості технології виробництва, прояв науково-технічного прогресу.

Одним із показників пропозиції і в той же час її детермінантою виступає виробничий і сировинний потенціал (рівень виробничих можливостей), тобто здатність виробництва забезпечити відповідний обсяг і структуру пропозиції.До субпоказників пропозиції можна віднести еластичність пропозиції від зміни деяких умов, зокрема цін на ресурси і кінцеву продукцію. В цьому проявляється дія ринкового закону пропозиції. Зазвичай реакція виробника на ціновий подразник відбувається з деяким лагом і виражається не лише в обсязі самої пропозиції, але і у перерозподілі ресурсів на користь більш дорогих або навпаки, більш дешевих ресурсів.

Попит

Попит – це потреба в товарах і послугах, що забезпечена грошима і пред’явлена на ринку.

Класифікація видів попиту наведена в табл. 1.

Таблиця 1

Види попиту та його класифікація

Ознаки класифікації попиту	Види попиту
За рівнем задоволення	Дійсний; реалізований; незадоволений.
За формами утворення	Потенційний; попит, що формується; попит, що склався; сезонний попит.
Види попиту, пов'язані з життєвим циклом товару	Зростаючий; інтенсивний; стабільний; згасаючий.
За рівнем виміру	Макропопит; мікропопит.
За намірами споживачів	Твердосформований; альтернативний; спонтанний; панічний.
За станом ринку	Негативний; повна відсутність попиту; скритий; повноцінний; надзвичайний.
За територією охоплення	Глобальний; регіональний; локальний.
За рівнем мобільності	Стаціонарний; мобільний (міграційний); рекреаційний.
За частотою пред'явлення	Щоденний; періодичний; епізодичний.
За рівнем розповсюдження	Одиничний; обмежений; масовий.
За рівнем стійкості	Стійкий; динамічний.
За спрямованістю	Прямий; переключений.

У кон’юнктурному аналізі важливими категоріями є задоволений і незадоволений попит. Показник задоволеного попиту з певною мірою умовності прирівнюється до обсягу продажу (сюди входить і так званий умовно задоволений попит, тобто вимушено куплені товари, які за певними їх властивостями не відповідають ринковим бажанням споживачів).

Суть іншого субпоказника – незадоволеного попиту проявляється у неможливості купити необхідні товари чи послуги. Як статистичний показник він відповідає обсягу товарів і послуг, які споживачі бажали б купити, маючи для цього грошові засоби, але через деякі причини не змогли купити, або суму грошей, не використаних на покупку необхідних споживачу товарів.Попит, як надзвичайно гнучке явище, чутливо реагує на різні подразники. До детермінантів попиту в першу чергу відносяться цінові фактори, включаючи й інфляційні очікування споживачів. Однак, з не меншою силою на попит впливає фактор доходу споживачів та опосередковано податки і процентні ставки. Факторами попиту є також якість товару і його оформлення; широта товарного асортименту, яка визначає можливість вибору; фізичний і моральний знос товарів, які уже використовуються у домашньому господарстві. Зважаючи на останнє, варто при вивченні попиту, враховувати специфіку попиту на продовольчі та непродовольчі товари.Так, серед непродовольчих товарів особливе місце посідають товари тривалого вжитку, значна частина яких – предмети загальносімейного користування. Тому попит на них значною мірою залежить від кількості сімей. Під час дослідження попиту на товари тривалого вжитку, важливо також знати термін їх використання та брати до уваги його нестабільність. Адже строки використання змінюються залежно від досягнень науково-технічного прогресу у виробництві, змін у складі населення та рівні доходів, цін, престижності тощо. Тому ці строки мають постійно уточнюватись.Попит на товари тривалого вжитку складається з двох частин: початкового, задоволення якого спричиняє зростання рівня забезпеченості цими товарами, і попиту на заміну, в результаті фізичного, морального зносу або з інших причин. Наприклад, загальний обсяг попиту на предмети одягу і взуття складається з попиту на оновлення гардеробу, та на розширення цього гардеробу у зв’язку із зміною рівня доходу, чисельністю та складом населення.Для класифікації попиту за життєвими циклами товару беруться до уваги темпи його зростання (Т): якщо Т>1 – попит є інтенсивним чи зростаючим; якщо Т=1 – стабільним; якщо Т<1 – згасаючим.

При дослідженні попиту важливо знати про можливості фірми впливати на його розмір. Функціональна залежність між ринковим попитом і маркетинговими зусиллями підприємства показана на рис. 1. Залежно від рівня маркетингових зусиль розрізняють первинний попит, ринковий потенціал і поточний ринковий попит.

Первинний попит (нестимульований, мінімальний) – сумарний попит на всі марки даного продукту, що реалізуються без використання маркетингу.